Ухвала суду № 23664985, 23.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2012 р.Справа № 2а-249/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М., Деревянко А.О.

представника позивача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 р. по справі № 2а-249/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма"Міра"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010р. № 0002252310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41341,2 грн. (в т.ч. за основним платежем -34451 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6890,2 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра» залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на порушення п. 11.1 ст. 11, п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представник позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра», зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи від 26.05.1993р.; набув правового статусу суб'єкта господарювання -юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова з 29.06.1993 р. (а.с.7-18).

У період з 25.11.2010р. по 06.12.2010р. фахівцями Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі направлення від 25.11.2010 р. № 838, ч.1,відповідно до ч.2 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Багатоцільова фірма «Міра»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки 06.12.2010р. складено акт №5376/23-104/21188746, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення ТОВ «Багатоцільова фірма «Міра» п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 34451 грн., у тому числі за 2 квартал 2010 року - 34451 грн. (а.с. 32-85).

На підставі ату перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0002252310/0 від 17.12. 2010 р., яким ТОВ «Багатоцільова фірма «Міра»визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 41341,2 грн., в тому числі: за основним платежем -34451 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -6890,2 грн. (а.с. 19).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Багатоцільова фірма «Міра», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів ведення обліку балансової вартості запасів на момент перевірки та не надано доказів такого обліку перевіряючим. Позивачем не надано і до суду належних та допустимих доказів неправомірності висновків відповідача щодо завищення значення убутку балансової вартості запасів у ІІ кварталі 2010р., якими згідно ч.4 ст.70 КАС України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, є відповідні первинні документи, складені в ході здійснення позивачем певних господарських операцій (в даному випадку - операції з використання або спожиття запасів у процесі створення продукції (робіт, послуг).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення і тим, що факти заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на суму 34451 грн. відображені в акті від 06.12.2010 року №5376/23-104/21188746 належним чином, що спростовує доводи позивача про порушення ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова п.1.3. та п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки відповідача, викладені у акті перевірки від 06.12.2010р. №5376/23-104/21188746 про порушення ТОВ «Багатоцільова фірма «Міра»п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищення значення рядку 04.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010р. «убуток балансової вартості запасів»у зв'язку з ненаданням позивачем відомостей по бухгалтерським рахункам 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети», 28 «Товари»за ІІ квартал 2010р. та даних податкового обліку за цей період.

Суд першої інстанції правомірно погодився з висновками відповідача щодо заниження податку на прибуток за 2 квартал 2010 року на суму 34451 грн., оскільки згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про податок на прибуток», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

З аналізу положень вказаної норми закону слідує, що при веденні обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів у незавершеному виробництві та залишках готової продукції визначається вартість не всього незавершеного виробництва або залишків готової продукції за даними бухгалтерського обліку, а тільки вартість запасів (матеріальних ресурсів), використаних або спожитих у процесі створення продукції (робіт, послуг).

Платники податку на прибуток, діяльність яких регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", подають до податкового органу Декларацію з податку на прибуток підприємства, порядок складання якої затверджено наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143 (із змінами та доповненнями), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 8.04.2003р. за №271/7592.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства передбачено таблицю, якою визначено норми пунктів вищевказаного Закону, якими слід керуватися при заповненні рядків декларації.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 вказаного Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, Декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2.

Особливості використання показників додатка К1 визначено в рядках таблиці цього розділу з кодами 01.2,04.2,04.10,04.12,07.

Додатком К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації передбачено Таблицю 1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів".

Так, у графі 1 Таблиці визначається балансова вартість запасів усього, у тому числі: на складах (місцях зберігання), у незавершеному виробництві, у готовій продукції, малоцінні та швидкозношувані предмети на складах, на оптових складах (місцях зберігання), у роздрібній торгівлі, матеріальні цінності, що використовуються у господарській діяльності більше 365 календарних днів та вартість яких не перевищує 1000 грн.

Виходячи із системного аналізу норм законодавства, що були чинним на момент виникнення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає, що акти законодавства з питань оподаткування не містили і не містять визначення «балансова вартість товарів», тому при вирішенні справи суд першої інстанції правомірно вважав за можливе виходити зі змістовного розуміння даного поняття як вартості товарів, що підлягає відображенню в звіті про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал, тобто відображенню в документі, що в силу приписів Положення (стандарт) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом МФУ від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) є балансом.

За визначенням п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, під матеріальним активом в п.п.1.1 ст.1 згаданого закону розуміються основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів; нематеріальним активом в силу п.1.2 ст.1 цього ж Закону визнаються об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку, то суд при розв'язанні спору правомірно керувався нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (затверджено наказом МФУ від 20.10.1999р. №246, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №751/4044), оскільки встановлене даним Положенням (стандартом) визначення терміну «запаси»за своєю суттю є тотожним визначенню терміну «товар».

Згідно п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", під запасами розуміються активи, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Пунктом 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" передбачено, що первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 892/4185, затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Цим Планом передбачений Клас 2 -«Запаси», який включає синтетичний рахунок (рахунок першого порядку) 28 та субрахунки (рахунки другого порядку) - 281 "Товари на складі", 282 - "Товари в торгівлі".

На субрахунку 281 "Товари на складі" ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

На субрахунку 282 "Товари в торгівлі" ведеться облік руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі (в магазинах, лотках, кіосках, у буфетах підприємств громадського харчування тощо).

Тобто, у разі перевищення балансової вартості товарів на кінець звітного періоду над балансовою вартістю на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів (рядок 01.2 «приріст балансової вартості запасів» декларації, переноситься з додатку К1) підприємства у такому ж звітному періоді; у випадку, коли балансова вартість товарів на кінець звітного періоду є меншою балансової вартості на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат (рядок 01.2 «убуток балансової вартості запасів»декларації, переноситься з додатку К1).

Як свідчить акт перевірки від 06.12.2010р. №5376/23-104/21188746, фактичним мотивом для висновку про порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно наведеного епізоду відповідач зазначив ненадання позивачем відомостей по бухгалтерських рахунках 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети»,28 «Товари»за ІІ квартал 2010р. та даних податкового обліку за цей період.

Суд першої інстанції правомірно дав критичну оцінку наданим позивачем оборотно-сальдовим відомостям по рахунках, на яких обліковувалися запаси, а саме: 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети», 28 «Товари»за ІІ квартал 2010р., оскільки, як свідчить акт перевірки від 06.12.2010р., підприємством не надано відомостей по рахунках 28 «Товари», 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувальні предмети»та даних податкового обліку за ІІ квартал 2010р.(а.с.42).

Підпунктом 2.3.2 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 передбачено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що при складанні акту перевірки податковим органом у повному обсязі дотримано зазначені нормативні вимоги. Однак, жодних пояснень посадових осіб або уповноважених представників позивача щодо відсутності необхідних відомостей під час проведення перевірки надано не було.

Більше того, в акті документальної перевірки від 06.12.2010 року №5376/23-104/21188746, підписаному керівником ТОВ «БЦФ «Міра»ОСОБА_4 зазначено, що первинні бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки достовірні, надані в повному обсязі, а додаткові (інші) документи, що свідчать про діяльність суб'єкта господарювання (спростовують викладені в акті перевірки факти) за період, що перевірявся, відсутні. При цьому вказаний висновок підписаний уповноваженою особою позивача без жодних зауважень та заперечень (а.с.85).

Враховуючи приписи ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до яких фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт відсутності бухгалтерського обліку запасів у позивача свідчить про відсутність їх обліку і у податковій сфері.

Тобто, позивачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів ведення обліку балансової вартості запасів на момент перевірки та пред'явлення перевіряючим доказів такого обліку.

Зазначені обставини не спростовані представником позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Судом першої інстанції правомірно не враховані доводи позивача про те, що відповідно до законодавства декларації з податку на прибуток підприємства подаються наростаючим підсумком, тобто, що декларація за 1 півріччя 2010р. включала в себе показники декларації за 1 квартал 2010р., оскільки як свідчить рядок «04.2 К1»таблиці на стор.10 Акту перевірки, убуток балансової вартості запасів в 1 кварталі 2010р. становив 136834 грн., а в 1 півріччі 2010р. -137803 грн. (а.с.41).

Таким чином, на думку позивача сума убутку за другий квартал 2010р. обраховується як різниця між сумою показника за 1 півріччя та за 1 квартал.: 137803 грн. -136834 грн. = 969 грн. Тобто, сума убутку балансової вартості запасів в другому кварталі 2010р. становила 969 грн.

Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства (затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N143) дійсно передбачається, що податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону N 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Однак, у даному випадку значення приросту (убутку) балансової вартості запасів визначається окремо для кожного звітного періоду. При цьому в різні звітні періоди одного і того ж року можуть бути отримані різні показники (як приріст, так і убуток): наприклад, в 1 кварталі - приріст (заповнений рядок 01.2), за півріччя - спад (заповнений рядок 04.2), за підсумками 3 кварталів -знову приріст (заповнений рядок 01.2) . Тому правило наростаючого підсумку на рядки 01.2 і 04.2 Декларацій не поширюється, а значення відповідного рядка для кожного звітного періоду визначається розрахунковим шляхом.

Вказані висновки позивача нівелюються доказами, наданими ним же до суду першої інстанції.

Так, до письмових пояснень ТОВ «Багатоцільова фірма «Міра»було додано копії оборотно-сальдових відомостей за І півріччя 2010р. та ІІ квартал 2010р. по бухгалтерському рахунку 281. При цьому, у цих же поясненнях позивачем зазначено, що цими документами підтверджується сума убутку балансової вартості запасів в ІІ кварталі. Вона визначається як різниця між сальдо на кінець періоду в сумі 23424 грн. та сальдо на початок періоду в сумі 24485 грн. і становить 1061 грн.(а.с.131-137).

Враховуючи зазначені розбіжності у позиції позивача, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.11 КАС України щодо офіційного з'ясування всіх обставин по справі, правомірно витребував у позивача первинні фінансово-господарські документи, на підставі яких ним було складено оборотно-сальдову відомість за другий квартал 2010р. по бухгалтерському рахунку 281 та внесено відомості до рядка 04.2 Декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2010р. «убуток балансової вартості запасів».

Однак, як свідчать матеріали справи і про це зазначено судом першої інстанції, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності висновків відповідача щодо завищення значення убутку балансової вартості запасів у другому кварталі 2010р., якими в силу ч.4 ст.70 КАС України, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) є відповідні первинні документи, складені в ході здійснення позивачем певних господарських операцій (в даному випадку це операції з використання або спожиття запасів у процесі створення продукції (робіт, послуг).

Зазначені розбіжності не усунуті позивачем і під час апеляційного перегляду справи.

Згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у разі, коли балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач, зменшивши балансову вартість запасів до 23520 грн. на кінець звітного періоду (півріччя 2010р.) та завищивши значення убутку балансової вартості запасів на 137308 грн., зайво відніс вказану суму до складу валових витрат, що за визначеними Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»правилами обчислення податку на прибуток спричинило заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на суму 34451 грн.

Факти заниження податку відображені в акті від 06.12.2010 року №5376/23-104/21188746 належним чином, що спростовує доводи позивача про порушення ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова п.1.3. та п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства».

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення-рішення від 17.12.2010 р. № 0002252310/0, що кореспондується приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Натомість позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 р. по справі № 2а-249/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма "Міра" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011 р. по справі № 2а-249/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатоцільова фірма"Міра" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бенедик А.П.Судді Курило Л.В. Калиновський В.А.