Ухвала суду № 23663985, 12.03.2012, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 22-ц-52/12 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я.

Провадження № 22-ц/1390/52/12

Категорія 57 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого - судді Курій Н.М.,

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.,

за секретаря Служали А.Ю.,

з участю позивача ОСОБА_2 та представника відповідача -Золочівського В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільна справу за апеляційної скаргою ОСОБА_2 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Львіввугілля»про зобов'язання видати невідпущене вугілля,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом (який, уточнив та доповнив в ході розгляду справи) до державного підприємства «Львіввугілля»та просив зобов'язати відповідача видати йому вугілля за період з 1999 по 2006 рік у кількості 44,2 тонни або його вартість у розмірі 13 282 грн. 54 коп.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 22 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2007 року, позов задоволено частково. Зобов'язано державне підприємство «Львіввугілля»надати безоплатно ОСОБА_2 44 тонни 200 кілограмів вугілля марки ГЖКОМ, зольністю не більше 23 відсотки, вологістю не більше 8%. В задоволені альтернативної вимоги позивача про стягнення з ДП «Львіввугілля»грошової вартості неотриманого вугілля відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 18 лютого 2009 року задоволено касаційну скаргу державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу шахта «Лісова», рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2007 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час розгляду справи в районному суді ОСОБА_2, неодноразово доповнюючи позовні вимоги, зазначав, що з 27.05.1974 р. по 03.07.1995 р. працював на шахті «Лісова»гірничим робітником очисного вибою. Після виходу на пенсію з м. Червонограда переїхав проживати у сільську місцевість і йому для побутових потреб та опалення будинку необхідно тверде паливо. Згідно з наказом №118 від 11.08.1997 р. та галузевою угодою від 07.08.2001 р. №71, відповідач повинен забезпечити його вугіллям. Проте, шахта «Лісова», на яку покладено цей обов'язок, не надавала йому вугілля з 1999 року, а тому просив поновити йому строк для звернення до суду за період з 1999 року по грудень 2000 року, оскільки пропустив такий тому, що про порушення його права дізнався в грудні 2002 року; зобов'язати ДП «Львіввугілля»- шахту «Лісова»видати йому якісне вугілля (призначене для побутових потреб - суміш марки Г і Ж, розмір кусків 13-100 мм, за ТУ У 10.1-23472138-146-2004) з паливного складу управління «Західвуглезбутпостач», іншого місця його складування, в кількості 67,6 тонн, вартістю 42425 грн. 76 коп., не отримане ним за період з 1999 року по 2010 рік та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 в частині примусового витребування вугілля за період 2009-2010 років, за його заявою залишені без розгляду.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня 2010 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ДП «Львіввугілля»шахта «Лісова»про зобов'язання видати невідпущене вугілля відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду Львівської області, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, апелянта ОСОБА_2 та представника відповідача Золочівського В.П., перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на шахті №6 «Великомостівська»(в подальшому - шахта «Лісова»ДП «Львіввугілля») в підземних умовах гірничим робітником очисного вибою п'ятого розряду з 27 травня 1974 року по 03липня 1995 року .

З копії паспорта встановлено, що ОСОБА_2 з 1998 року зареєстрований в АДРЕСА_1

Відповідно до довідки виконкому Карівської сільської ради № 571 від 30.05.2005 року, ОСОБА_2 пільгами на придбання твердого палива по Карівській сільській раді не користується. Його будинок в с. Піддубне, де він проживає, опалюється трьома печами твердим паливом (вугіллям) (а.с.18,26,27 т.1).

На час розгляду справи позивач непрацездатний, пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності (III група, проф.захв.) (а.с.25 т.1), а тому, в силу вимог чинного законодавства, має право на безоплатне забезпечення паливом на побутові потреби працівників та пенсіонерів шахти та інших категорій осіб .

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні заявлених ним вимог за безпідставністю, суд першої інстанції виходив з того, що позивач добросовісних дій для реалізації власного права на отримання вугілля не вчиняв.

Свій висновок суд обґрунтовував наступним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 не дотримався порядку відпуску вугілля, за виключенням отримання вугілля за перше півріччя 2003 року.

У 1999 році позивач заяви з доданням відповідних документів, що підтверджують його право на отримання вугілля відповідачу не подав, талони не отримував і за них не розписувався.

У 2001-2002 роках позивач із заявами до ДП «Львіввугілля»шахта «Лісова»не звертався і, відповідно, не отримував талонів.

У 2003 році ОСОБА_2 відповідно до поданої заяви з дотриманням встановленого порядку отримав талони на отримання вугілля за перше та друге півріччя 2003 року, за отримання яких розписався у книзі та отримав 3 тонни вугілля за 1-ше півріччя 2003 року. За отриманням вугілля за 2-ге півріччя ОСОБА_2 не звернувся.

Позивач 26 травня 2004 року звернувся із заявою про отримання вугілля за перше півріччя 2004 року, однак, додатків до заяви не надав. На заяві керівником здійснено розпорядження видати талони, проте, ОСОБА_2 за отриманням талонів не з'явився, у книзі за їх отримання не розписався.

У 2005-2006 роках ОСОБА_2 із заявами про отримання вугілля не звертався та відповідно талонів не отримував.

У 2007 та 2008 роках позивач отримав на шахті «Лісова»талони на відпуск вугілля на 5,9 тонн, однак, в управління «Західвуглезбутпостач», з якого здійснювався відпуск вугілля на побутові потреби (на підставі талонів та за умови пред'явлення паспорта) не звертався.

Колегія суддів з висновком суду погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до абз.3 ч.7 ст.43 Гірничого закону України, підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором таким категоріям осіб: пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок.

Згідно з п.12.10 Галузевої угоди, укладеної між Міністерством палива та енергетики України, Держвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості України, порядок забезпечення паливом на побутові потреби і компенсації витрат за спожиті електроенергію та газ працівниками і пенсіонерами Підприємств вугільної промисловості встановлюється колективними договорами на Підприємствах відповідно до Гірничого закону України ( 127-14 ), цієї Угоди, а також, (до приведення нормативно-правових актів у відповідність до Гірничого закону), чинною "Інструкцією про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби" від 11.05.76 р.

Безоплатне забезпечення вугіллям працівників і пенсіонерів вугільної промисловості здійснюється за нормою 5,9 тонн на рік на будинок або квартиру.

Безоплатне забезпечення вугіллям поширюється на пенсіонерів, що живуть в Україні, незалежно від того, з якого Підприємства вугільної промисловості України вони вийшли на пенсію, якщо вони відпрацювали в галузі:

- на підземних роботах чоловіки не менше 10 років, жінки -7,5 років; - на роботах, пов'язаних з підземними умовами, чоловіки -не менше 15 років, жінки - 12,5 років;

- на роботах у технологічному ланцюжку і на поверхні діючих і тих, що будуються, шахт, розрізів, збагачувальних і брикетних фабриках, в шахтовуглебудівельних підприємствах чоловіки не менше 20 років, жінки - 15 років.

Ця категорія осіб забезпечується побутовим вугіллям тим Підприємством, з якого вони вийшли на пенсію.

Відповідно до п.6 "Інструкції про порядок забезпечення трудящих виробничих одиниць, підприємств і організацій вугільної промисловості паливом на побутові потреби" від 11.05.76 р., виписка і підвіз палива проводиться на поточний рік не рідше одного разу в півріччя по графіку підприємства, погодженому з профспілковою організацією. В графіку повинна бути передбачена рівномірна виписка і підвіз палива трудящим по всіх місяцях року. Особи, які не виписали вугілля без поважних причин у встановлені графіком строки, втрачають право на його отримання.

Відпуск палива здійснюється тільки по талонах.

Форма і порядок видачі та обліку талонів встановлюється управлінням бухгалтерського обліку і звітності Міністерства.

Талони на отримання палива… зберігаються так як і бланки суворої звітності (а.с.237, 238 т.2).

Відповідно до Порядку забезпечення паливом на побутові потреби працівників та пенсіонерів шахти та інших категорій осіб по шахті «Лісова» ДП «Львівугілля», який діє з травня 2004 року, виписка і підвозка палива здійснюється не рідше одного разу в півріччя по графіку. Особи, які не виписали вугілля без поважних причин у встановлений термін, втрачають право на його отримання.

Зазначені вище норми містяться також у колективному договорі, укладеному між адміністрацією, профспілковою організацією працівників вугільної промисловості України та профспілковою організацією незалежних профспілок України ДВАТ шахти №6 «Великомостівська»на 1999-2000 роки та колективному договорі, укладеному на шахті «Лісова»на 2001-2002 роки.

Розпорядженням ДП «Львівугілля»від 25.11.2005 року № 124 «Про забезпечення паливом на побутові потреби працівників і пенсіонерів відокремлених підрозділів ДП «Львівугілля»»визначено необхідність скласти списки працівників і пенсіонерів на безкоштовне отримання вугілля на побутові потреби по формі 2-У на основі заяви і довідки з місця проживання вуглеотримувача…(а.с.252 т.2).

Розпорядженнями ДП «Львівугілля»від 10.11.2006 року № 100 та від 07.11.2007 року №83 Про забезпечення паливом на побутові потреби працівників і пенсіонерів відокремлених підрозділів ДП «Львівугілля»на 2007 та 2008 рік відповідно, також, крім зазначеної вище норми у попередньому розпорядженні про необхідність подання заяви і довідки з місця проживання вуглеотримувача, в п. 1.5 даних розпоряджень передбачено, що талони на побутове паливо видаються у встановлені терміни підприємством. Особи, які не отримували талони у встановлені терміни, втрачають право на їх отримання. Талони при втраті не поновлюються.

З системного аналізу наведених вище норм, колегія суддів доходить висновку, що висновок суду про необхідність дотримання певного порядку для виписки вугілля шляхом подання заяви є правильним.

За наведених вище обставин, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що без будь-якого його звернення відповідач зобов'язаний був підвезти йому вугілля.

Доводи апелянта про те, що відповідачем видавалось вугілля неналежної якості у даній справі значення не мають, оскільки судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 у одні із зазначених вище періоди за випискою вугілля не звертався та талонів не отримував, а, крім першого півріччя 2003 року, після отримання талонів, за вугіллям з дотриманням визначеного порядку не звертався.

Стверджуючи, що відповідач відпускав побутове паливо (вугілля) лише низької якості, ОСОБА_2 у 2003 році за перше півріччя отримав вугілля відповідної якості. За решта спірних періодів, не отримавши талони та відповідно і вугілля, ОСОБА_2 позбавив можливості суди перевірити його твердження про невідповідність вугілля вимогам чинних нормативних актів, що регулюють питання якості вугілля, яке безоплатно надавалось для побутових потреб.

Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 27 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.