Ухвала суду № 23663537, 17.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/14449/11

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого-судді: Боровицького О. А., суддів: Гонтарука В. М. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Теофіпольської селищної ради на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Теофіпольської селищної ради до Виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання частково нечинним рішення від 10.10.2011 року №301 , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2011 року Теофіпольська селищна рада звернулась в суд з позовом до виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання частково нечинним рішення №301 від 10.10.2011 року, а саме в сумі 20815 грн.80 коп.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року в задоволенні адміністративного позову Теофіпольської селищної ради відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року як незаконну.

Відповідач в письмових запереченнях №820-08 від 05.04.2012 року, що надішли до суду апеляційної інстанції 09 квітня 2012 року (вх. №19874/12) просить відмовити Теофіпольській селищній раді в задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року - залишити в силі, як законну та обґрунтовану, таку, що ґрунтується на нормах матеріального та процесуального права при повному з'ясуванні обставини справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, причини неявки не відомі, хоча судом було вжито заходів щодо його належного повідомлення про час, дату та місце апеляційного розгляду справи.

У судове засідання не з'явилися і представник відповідача, при цьому, ним подано заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, яка надійшла до апеляційного суду 17 квітня 2012 року за вх. № 21052/12.

Відповідно до частини 4 статті 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини 1 статті 41 КАС України, не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку доказам по справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини1 статті 198, статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, у вересні 2011 року працівниками виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку Теофіпольської селищної ради з питань дотримання останнім вимог щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів.

За результатами перевірки складений акт №3 від 29.09.2011 року, згідно висновків якого було встановлено порушення позивачем нормативно-правових актів, що регулюють відносини в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме: п.4.14 Порядку №12 та видача в 2009-2010 роках 4 застрахованим особам санаторно-курортних путівок з частковою доплатою вартості путівки без попереднього внесення доплати; п. 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266, та неправомірне визначення кількості днів тимчасової непрацездатності, які підлягають оплаті, а також ст.. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», який діяв на момент вчинення правопорушення, і оплата за рахунок коштів Фонду лікарняного листка, тимчасова непрацездатність по якому виникла внаслідок травми на виробництві.

На підставі акту перевірки та зафіксованих в ньому порушень, відповідачем прийняте рішення №301 від 10.10.2011 року про повернення Фонду соціального страхування з тимчасовою втрати працездатності неправомірно витраченої суми страхових коштів в розмірі 14051,04 грн. Та застосовано штраф в сумі 7025,52 грн. в розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків.

Вважаючи рішення відповідача незаконними, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновків відповідача щодо неправомірного витрачання позивачем коштів Фонду на загальну суму 14051,54 грн. та правомірності застосування, у відповідності до положень частини 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а також з того, що відповідачем доведено правомірність спірного рішення.

Надавши правову оцінку обставинам та доказам по справі, проаналізувавши норми законодавства, що регулюють відносини в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, зокрема і спірні, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними в постанові від 24 січня 2012 року, виходячи з наступного.

Так, згідно висновків акту перевірки, відповідачем, в період, що перевірявся, було встановлено факт порушення позивачем порядку видачі путівки на санаторно-курортне лікування 4 застрахованим особам, а саме, встановлено факти видачі позивачем путівок без внесення попередньої часткової оплати вартості такої путівки.

Вказане, є порушення вимог п.4.14 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду від 25.02.2009 року №12 (далі-Порядок №12), а також, Інструкції "Про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності"№55 від 02.06.2005 року.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, які знайшли своє відображення в оскаржуваній постанові, відносно безпідставності доводів позивача щодо видачі зазначених путівок відповідачем безпосередньо застрахованим особам та відповідно його обов'язок перевіряти своєчасне внесення плати за путівки, адже наведене спростовується наявними в матеріалах справи копіями довіреностей та накладних на видачу путівок .

В силу положень п.6.2 Порядку №12, сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та повинна відшкодовуватись за рахунок страхувальника.

Згідно з п. 4.1 Порядку №12, рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, на підставі особистою заяви та довідки для одержання путівки (форма №070/о), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 27.12.99 №302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)".

Пунктом 4.13 Порядку №12 передбачено, що часткова оплата вартості путівки до санаторію вноситься до каси страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи, а при відсутності каси - через установу банку на транзитний рахунок органу Фонду за місцем обліку страхувальника.

Відповідно до п.4.14 Порядку, за відсутності квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки, застрахованій особі путівка не видається.

Таким чином, суд першої інстанції підставно визнав витрати вартості путівок на санаторно-курортне лікування в сумі 12744,00 грн., які були видані позивачем без внесення попередньої часткової оплати їх вартості.

Колегія суддів також, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності витрат коштів Фонду на оплату листка непрацездатності №025769 з 16.09. по 13.10.2008 року в сумі 1133,20 грн. виданого ОСОБА_3, тимчасова непрацездатність якої настала внаслідок травми на виробництві, що підтверджується копією Акта Форми Н-1 від 15.09.2008 року.

У відповідності ж до статті 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» в редакції на час існування спірних відносин, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам виплачується допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві. Підпунктом 1 пункту 1 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» регламентовано, що допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві.

Обґрунтованими є висновки суду першої інстанції щодо порушення позивачем пункту 20 «Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням». Так, позивачем порушено порядок обчислення листків непрацездатності, в частині визначення кількості днів тимчасової непрацездатності, які підлягають оплаті, а саме переплата по листку непрацездатності №241878 з 03.03 по 14.03.2008 року виданому ОСОБА_5 склала - 37,00 грн., по № 241792 з 03.03 по 06.06.2008 року виданому ОСОБА_6 - 67,90 грн., по № 339794 з 22.02. по 27.03.2010 року виданому ОСОБА_4 - 68,94 грн..

Також, суд першої інстанції правомірно визнав суму витрат, які були застосовані до позивача як фінансові санкції, оскільки вказана сума була виявлена під час перевірки, зафіксована в акті перевірки від 28.09.2011 року та є наслідком того, що позивачем було допущено порушення пункту 4.14 Порядку №12, пункту 20 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року №1266, а також статті 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування», чинної на момент вчинення правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності" страхувальники та інші отримувачі страхових коштів, у разі порушення порядку використання страхових коштів, відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф в розмірі 50% такої суми.

Таким чином, наведене дає право для висновку, що витрати страхувальника, які були здійснені з порушенням встановленого порядку витрачання страхових коштів є неправомірними витратами, які, в свою чергу, повинні бути відшкодовані позивачем. До того ж, саме на цю суму неправомірних витрат, відповідно до статті 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності", було накладено штрафну санкцію.

За правилами встановленими статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення діяв в межах повноважень та у спосіб, визначні законодавством, на підставі виявлених під час перевірки порушень законодавства в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому, відсутні підстави для скасування законного, на думку колегії суддів, рішення.

Згідно зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Таким чином, постанова суду першої інстанції від 24 січня 2012 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Теофіпольської селищної ради - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Теофіпольської селищної ради, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Гонтарук В. М.

Драчук Т. О.