Рішення № 2366288, 21.07.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 26/293

21.07.08 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза –Трейд »

до Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету № 07/55 - р від 26.03.2008 р.

Суддя Пінчук В.І.

Представники:

Від позивача Яковлев С.В. –предст.

Від відповідача Федосієнко М. М –предст.

Рішення прийняте 21.07.2008р., оскільки у судовому засіданні 14.07.2008р.. оголошувалась перерва.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним розпорядження Антимонопольного комітету України від 26.03.2008 року №07/55-р «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції»щодо ТОВ «Квіза-Трейд».

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, не маючи на те правових підстав, почав розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відносно ТОВ «Квіза-Трейд».

Відповідач 21.07.2008 року надав відзив на позовну заяву суду, в якому заперечував проти задоволення позову. Також 21.07.2008 року відповідачем було подано клопотання про припинення провадження по справі №26/293 у зв’язку з тим, що позивачем пропущено строк наданий для оскарження рішень Антимонопольного комітету України.

21.07.2008 року позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог та нормативне обґрунтування до позовної заяви, відповідно до якого пункт 3 резолютивної частини позовних вимог виклав в наступній редакції: «Розпорядження Антимонопольного комітету України від 26.03.2008 року №07/55-р «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції»щодо ТОВ «Квіза-Трейд»скасувати», та надав до суду додаткові докази по справі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Державним уповноваженим Антимонопольного комітету України (далі АМКУ або Відповідач) 26.03.2008 року винесено розпорядження №07/55-р яким постановлено розпочати розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції суб’єктами господарювання:

суб’єктом господарювання у складі закритого акціонерного товариства «Фоззі», товариства з обмеженою відповідальністю «Діскатленд», товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», закритого акціонерного товариства «Фоззі-В», товариства з обмеженою відповідальністю «Фора», відкритого акціонерного товариства «Дніпрянка»та товариства з обмеженою відповідальністю «БМ Трейд»; суб’єктом господарювання у складі закритого акціонерного товариства «Фуршет», дочірнього підприємства «Продмережа», дочірнього підприємства «Мережа-Трейд», дочірнього підприємства «Сеть-Маркет»та дочірнього підприємства «Терра-Трейд»;товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах переважно продовольчим асортиментом м. Києва шляхом вчинення дій, що призвели до обмеження конкуренції та ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку визначається у відповідності до статті 12 Закону та згідно Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої Розпорядженням АМКУ N 49-р від 05.03.2002 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 квітня 2002 р. за N 317/6605.

Розроблена відповідно до Закону Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.

Згідно з пунктом 1.2 вказаної Методики об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Пункт 2 Методики встановлює, які дії може в себе включати визначення монопольного становища суб'єктів господарювання на ринку, як-от: визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку –визначення часових меж ринку.

Пунктом 2.1 Методики передбачено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Таким чином, установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Згідно з пунктом 5.1 Методики, товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.

Пунктом 6.1 Методики передбачено, що територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів (товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Відповідно до пункту 6.2 Методики коректність визначення територіальних (географічних) меж товарного ринку може бути перевірена дослідженням відкритості ринку щодо міжрегіональної та/або міжнародної торгівлі.

В оскаржуваному розпорядженні Відповідач здійснює аналіз ринку в межах міста Києва, проте не зазначає, що при визначення питомої ваги трьох торгівельних мереж «Фоззі», «Фуршет»та «Велика Кишеня»враховувались дані в межах міста Києва без урахування показників Київської області, інших міст, областей, адміністративних утворень.

Згідно з пунктом 7.1 Методики, часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

Відповідно до пункту 7.3 Методики, проміжок часу менший, ніж один рік, може визнаватися часовими межами ринку, за умов, що: період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є значно меншим, ніж один рік; протягом цього часу, у відповідь на значиме підвищення цін на ринку, продавці (постачальники, виробники) мають можливість вжити відповідних заходів і стабілізувати пропозицію, а значна кількість споживачів, що скоротили споживання внаслідок цього підвищення, можуть без значних труднощів відновити обсяги споживання; монопольне (домінуюче) становище суб'єкта (суб'єктів) господарювання обумовлене наданням йому особливих прав, повноважень, пільг з боку органів влади, органів місцевого самоврядування чи органів адміністративно-господарського управління та контролю або інших суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище. Як значиме використовується підвищення цін, що дорівнює або перевищує 5 відсотків.

Отже, оскільки АМКУ не здійснювало жодних досліджень спрямованих на визначення часових меж ринку, і взагалі зазначив в оскаржуваному Розпорядженні незрозумілі часові межі протягом 2005, 2006 та 2007 років, то даний факт свідчить про безпідставність та недоведеність обставин, на які Відповідач посилається у вказаному Розпорядженні, а відтак безпідставність винесення спірного Розпорядження.

Відповідно до частин 4, 5 ст.12 Закону та абз. 8-10 п. 1.3. Методики вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція.

Але Відповідач не довів суду що між суб’єктами господарювання відносно яких винесено розпорядження про початок розгляду справи за ознаками вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції відсутня конкуренція або є незначна конкуренція.

Дослідивши подані докази ТОВ «Квіза-Трейд», листи від ЗАТ «Фоззі»від 01.07.2008 року за вих. №12-07/2008 та ЗАТ «Фуршет»від 03.07.2008 року за вих. №20, суд приходить до висновку, що зазначені суб’єкти господарювання, яким належать три найбільші, на думку Відповідача, торгівельні мережі «Фоззі», «Фуршет»та «Велика Кишеня»мають значну конкуренцію, що випливає з таких даних як значно різні затрати вказаних суб’єктів на рекламу; різні об’єми виручки при різних об’ємах витрачених коштів на рекламу, що свідчить про суттєво окрему політику кожного суб’єкту господарювання до поставленої мети в одержанні прибутку; різну конкурентну політику, що полягає у реалізації товарів за власною торговою маркою, асортимент, яких значно відрізняється у всіх трьох торгівельних мережах «Велика Кишеня», «Фоззі»та «Фуршет»; різну цінову політику на товари різних цінових меж, попиту та можливості купівлі останніх споживачами різних соціальних верств населення; різну рекламну (діючі акції) політику.

В оскаржуваному розпорядженні є вказівка на те, що сукупна частка трьох вищевказаних суб’єктів господарювання, яким належать три найбільші торговельні мережі м. Києва, на ринку рітейлу міста Києва у 2006 та 2007 роках перевищує 50%.

Тобто в оскаржуваному Розпорядженні Відповідач проводить дослідження на «ринку рітейлу»проте в законодавстві відсутнє нормативне тлумачення поняття (терміну) «ринок рітейлу», що ставить під сумнів застосування та вірне розуміння і тлумачення зазначеного поняття. Відповідно до статті 1 Закону існує такий термін як ринок товару (товарний ринок) –сфера обороту (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція, саме на який йдеться посилання у пункті 6.2. Методики.

Оскаржуване Розпорядження не містить в собі жодного розрахунку частки суб'єктів господарювання на ринку у відповідності до вимог пункту 10 Методики, відносно яких розпочато справу за ознаками вчинення суб’єктами господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За даними консалтингової компанії «ГФК-Юкрейн», про яку йдеться мова у Розпорядженні, у 2005 році кількість киян, які основним місцем придбання продовольчих товарів вважали гіпер-, супер- та мінімаркети становила 79,9%, у 2006 році - 86,7%. Суду не доведено на підставі чого зроблені такі висновки, не надано доказів які саме гіпер-, супер- та мінімаркети брались за основу даного дослідження і яку частку на зазначеному ринку придбання продовольчих товарів займають суб’єкти господарювання, проти яких порушено справу згідно оскаржуваного Розпорядження.

Суд вважає, що Антимонопольним комітетом України не було дотримано вимог розділу 10 Методики, що містить в собі наступне: визначення частки суб'єкта господарювання, сукупна частка кількох суб'єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку (відповідно п'яти, чотирьох, трьох або двох); установлення перевищення сукупною часткою кількох суб'єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку, кількісних показників, які передбачені статтею 12 Закону, а саме для:

одного суб'єкта господарювання - 35 відсотків; трьох або двох суб'єктів господарювання - 50 відсотків; п'яти або чотирьох суб'єктів господарювання - 70 відсотків

Також у випадку, коли визначається монопольне (домінуюче) становище кількох суб'єктів господарювання обов'язковим є встановлення таких ознак:

між зазначеними суб'єктами господарювання немає конкуренції або є незначна конкуренція;

зазначені суб'єкти господарювання разом узяті не зазнають значної конкуренції або не мають жодного конкурента.

В судовому засіданні Відповідач не надав жодного доказу, що доводили дійсність Розпорядження. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, Антимонопольний комітет України не довів ті обставини на які посилався у своєму відзиві та запереченнях на позовну заяву.

При винесенні Розпорядження від 26.03.2008 року Відповідачем не було досліджено цілу низку продовольчих ринків, універсамів, гастрономів, супер-, міні- та гіпермаркетів, не доведено суду чому саме Позивач увійшов у до трьох найбільших суб’єктів господарювання.

Суд, дослідивши в сукупності докази по справі, приходить до висновку, що Відповідач не підтвердив ті факти, на які є посилання в оскаржуваного Розпорядження.

У відповідності до вимог статті 37 Закону Відповідач у разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, приймає розпорядження про початок розгляду справи, проте Антимонопольний комітету України при винесенні спірного Розпорядження не зазначив про виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, ані наслідків такого порушення.

Статтею 59 Закону визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

В абзаці першому пункту 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" зазначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.

Таким чином, на думку суду, Відповідачем безпідставно, не маючи відповідних доказів та ознак було винесено оскаржуване Розпорядження від 26.03.2008 року, що порушило права ТОВ «Квіза-Трейд».

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню та вважає, що Розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 26.03.2008 року №07/55-р в частині, що стосується ТОВ «Квіза-Трейд»підлягає визнанню недійсним та скасуванню в частині, що стосується позивача..

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження Антимонопольного комітету України від 26.03.2008 року №07/55-р «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції»в частині, що стосується ТОВ «Квіза-Трейд».

Стягнути Антимонопольного комітету України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 45, код 00032767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квіза-Трейд»(01103, м. Київ, Залізничне шосе, 57, код 30437110) 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. держмита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Пінчук В.І