Постанова № 23661029, 01.03.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/93/2012

01 березня 2012 року 13год. 13хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Тимошицької Т.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Грибок Л.Т.

відповідача: представник Столярець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" до Державна податкова інспекція у м.Рівне про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Агроресурс" (далі -ПАТ "Агроресурс") звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі -ДПІ у м.Рівне) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000552344 від 18.08.2011 року.

В судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримані представником позивача, яка на їх обґрунтування покликалася на ту обставину, що товариством правомірно віднесено до складу податкового кредиту квітня 2011 року ПДВ в сумі 41800 грн. по господарським операціям з ТОВ " Аско Максимум Плюс", а до податкового кредиту травня 2011 року ПДВ в сумі 202 грн. по господарських операціях з ПАФ "Вісла" на суму 126 гривень , ЗДП «Кремнійполімер» на суму 76 гривень 20 коп, позаяк податкові накладні видані на суму ПДВ, сплаченого ПАТ "Агроресурс" в ціні товарів та послуг призначених для використання в межах господарської діяльності позивача, оформлені належним чином та виписані суб'єктами господарювання, які були зареєстрованими платниками ПДВ. Вказала, що висновки податкового органу про безпідставне формування ПАТ "Агроресурс" податкового кредиту у вказаних сумах зводяться лише до встановлення розбіжностей за автоматизованою базою співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України. Та обставина, що вказані контрагенти не подали податкову звітність, або, що така звітність з якихось причин не була внесена в автоматизовану систему, і покладена в основу висновків про порушення позивачем вимог п. 198.3 ст.198, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України. Доводила, що ПАТ"Агроресурс" не може відповідати за дії своїх контрагентів і такі обставини жодним чином не можуть впливати на право позивача по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) .

На таких підставах просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Вказала, що ПАТ "Агроресурс" в порушення п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України сформувало податковий кредит квітня, травня 2011 року в тому числі за рахунок віднесення до його складу ПДВ, сплаченого в ціні товарів придбаних у ТОВ « Аско Максимум Плюс» , ПАФ "Вісла" та ЗДП "Кремнійполімер", які згідно автоматизованої бази співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України, до бюджету вказаний податок не сплатили. А тому у податкового органу на час перевірки були всі підстави трактувати відповідну суму податкового кредиту, як непідтверджену, і, відповідно, зменшити розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 41800 грн. у квітні 2011 року та 202 гривні за травень 2011 року.

На таких підставах просила в позові відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується . на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивач має статус юридичної особи, перебуває на обліку в ДПІ у м.Рівне та являється зареєстрованим платником податку на додану вартість. Фактичний вид діяльності -виробництво радіаторів та котлів центрального опалення.

20.06.2011 року ПАТ "Агроресурс" подало до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року, в якій задекларувало податкові зобов'язання на рівні 611967,00 грн., а податковий кредит на рівні 1362453,00 грн. Відповідно до цього, різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту мала від'ємне значення на рівні 750486,00 грн. З додатку 5 до податкової декларації "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" і з Реєстру виданих та отриманих накладних за травень 2011 року вбачається, податковий кредит на суму 126,00 грн. сформовано по операціях з таким контрагентом, як ПАФ "Вісла" (індивідуальний податковий номер 233060417128), а податковий кредит на суму 76,20 грн. сформовано по операціях з таким контрагентом, як ЗДП "Кремнійполімер" (індивідуальний податковий номер 002036208246) .

В червні.2011 року ПАТ "Агроресурс" подало до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок -звітний період, за який виправляються помилки: квітень 2011 року. З додатку 5 до уточнюючого розрахунку "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі Контрагентів" і з Реєстру виданих та отриманих накладних за квітень 2011 року вбачається, що податковий кредит на суму 41800 грн. сформовано по операціях з таким контрагентом, як ТОВ « Аско Максимум Плюс» (індивідуальний податковий номер 37242338) .

З 02.08.2011 року по 08.08.2011 року ДПІ у м.Рівне проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Агроресурс" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларованого на розрахунковий рахунок за травень 2011 року. Її результати оформлені актом №998/20-300/24175498 від 08.08.2011 року .

В акті зафіксовано, що серед постачальників ПАТ "Агроресурс" у травні 2011 року виявлено платників, якими надано ризиковий кредит на суму 202,20 грн., а саме: на суму 126,00 грн. від ПАФ "Вісла" та на суму 76,20 грн. від ЗДП "Кремнійполімер". За даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів встановлено, що ПАФ "Вісла" не задекларовано податкові зобов'язання по даній операції, відповідно з цим неможливо підтвердити і придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПАТ "Агроресурс". До ДПІ у Рівненському районі надіслано запит на проведення зустрічної звірки між вищевказаними підприємствами, відповідь на який не отримано. Також за результатами автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що ЗДП "Кремнійполімер" має 'стан "4" - порушено провадження у справі про банкрутство та ознаку ризикового кредиту. -Направлено запит до ДПІ у Заводському районі м.Запоріжжя на проведення зустрічної звірки між контрагентами, відповіді не отримано. Таким чином, на порушення п. 198.3 ст.198, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України ПАТ "Агроресурс" у травні 2011 року завищено податковий кредит на суму 202,20 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 202,20 грн. у травні 2011 року. Серед постачальників ПАТ "Агроресурс" у квітні 2011 року виявлено платника-ТОВ " Аско Максимум Плюс ( код. 37242338)", яким надано ризиковий кредит на суму 41800 грн. За даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за квітень 2011 року у розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ «Аско Максимум Плюс» має стан платника "9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, вид діяльності - будівництво будівель, свідоцтво платника ПДВ №100297064 від 10.08.2010 року. Крім того, в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «Аско Максимум Плюс», встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Тому ПАТ "Агроресурс" завищено податковий кредит квітня 2011 року на вказану суму.

На підставі таких висновків акту перевірки відповідачем 18.08.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000552344, згідно з яким ПАТ "Агроресурс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42382. за квітень 2011 року та 202 грн. за травень 2011 р. та застосовано штрафну ( фінансову ) санцію в сумі 2 грн.

№0000542344, згідно з яким ПАТ "Агроресурс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов»язань наступних податкових періодів ) у розмірі 7734 грн. за травень 2011 року та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в сумі 1 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в . адміністративному порядку до керівника ДПА в Рівненській області, рішенням якого №21287/25-16/428 від 24 жовтня .2011 року

- залишено без змін податкове повідомлення- рішення ДПІ у м. Рівне форми «В4» від 18.08.2011 року № 0000552344 в частині визначення зменшення розміру від»ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 41800 гривень, за травень в сумі 202 грн та 2 грн. штрафних ( фінансових) санкцій).

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне форми «В4» від 18.08.2011 року № 0000552344 в частині визначення зменшення розміру від»ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 582 гривні.

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне форми «В1» від 18.08.2011 року № 0000542344 про визначення зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 7734,00 грн за травень 2011 року та 1 грн. штрафних ( фінансових) санкцій.

Згідно з долученими до матеріалів справи письмовими доказами в травні 2011 року позивач мав господарські взаємовідносини з ПАФ "Вісла", яке поставило ПАТ "Агроресурс" товари -яйця курячі харчові столові: за накладною №В-00000443 від 17.05.2011 року на суму 336,00 грн. з ПДВ, за накладною №В-00000362 від 04.05.2011 року на.суму 420,00 грн. з ПДВ . На суми ПДВ -56 грн. та 70 грн., відповідно, постачальником виписано податкові накладні , які позивачем включені в реєстр отриманих податкових накладних за травень 2011 року та віднесено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за травень 2011 року. Оплату за товар позивачем проведено в повному обсязі згідно платіжних доручень . Операція відображена в бухгалтерському обліку та по даних складського обліку.. Отриманий позивачем товар використано для видачі тим своїм працівникам, які працюють на роботах з шкідливими та важкими умовами праці .

В квітні 2011 року позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ « Аско Максимум Плюс»", . відповідно до умов договору купівлі-продажу №92-П 11 від 05 квітня.2011 року позивачем ПАТ "Агроресурс" по видатковій накладній № 12 від 05 квітня 2011 року отримано труби на суму 250800 гривень в тому числі ПДВ 41800 гривень.

На вказану господарську операцію продавцем виписано податкову накладну №0405010 від 05 квітня , яку позивачем включено в реєстр отриманих податкових накладних та до складу податкового кредиту за квітень 2011 року згідно уточнюючого розрахунку, поданого у червні 2011 року. . Факт використання позивачем таких послуг у межах власної господарської діяльності ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не заперечувався.

Не заперечуючи в цілому правильність податкового обліку та звітності позивача в розрізі формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за квітень та травень 2011 року відповідач стверджує, що виявлене завдяки системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, проведеного на рівні ДПА України, порушення призвело до завищення позивачем податкового кредиту, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового ~ зобов'язання і сумою податкового кредиту на суму 202 грн. у. травні 2011 року , а також до завищення податкового кредиту і завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 41800 грн. у квітні 2011 року, оскільки за даними такого автоматизованого співставлення, вказані суми ПДВ контрагентами позивача: ПАФ "Вісла" , ТОВ «Аско Максимум Плюс», та ЗДП »Кремнійполімер» в податковій звітності з податку на додану вартість за квітень та травень, відповідно, не відображені.

З такими твердженнями суд погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2- п.200.3 ст.200 розділу V цього Кодексу, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню), при позитивному значенні суми, така сума підлягає сплаті. (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. А при від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.200.4 цієї статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

В свою чергу, податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3. статті 198 цього Кодексу, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом - 193.1 статті 193 цього Кодексу (17%, або 0%) протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені Податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що постачальником товарів - ПАФ "Вісла" ,, ТОВ «Аско Максимум Плюс» , ЗДП « Кремнійполімер» були виписані позивачу податкові накладні, які містять всі, передбачені статтею 201 Податкового кодексу України, реквізити та відповідають вимогам наказу ДПА України №969 від 21.12.2010 року "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 року за №1401/18696, що був чинним до 16.12.2011 року.

На момент виписування податкових накладних контрагенти позивача були зареєстрованими платниками ПДВ .

Відповідно, податковий кредит, сформований позивачем на підставі податкових накладних, виписаних ПАФ "Вісла" ,ТОВ « Аско Максимум Плюс» , ЗДП « Кремнійполімер» вважається підтвердженим.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-ІУ від 15.05.2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. У відповідності до частини 2 вказаної статті, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі лише у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

ТОВ « Аско Максимум Плюс», ПАФ "Вісла" та ЗДП « Кремнійполімер» набули прав юридичної особи з дня їх. державної реєстрації і відомості щодо нього внесені до Єдиного державного реєстру.

Слід зазначити, що відповідачем суду не надано жодних доказів того, що ТОВ « Аско Максимум Плюс», ПАФ "Вісла" та ЗДП « Кремнійполімер» не були спроможними здійснити господарські операції з поставки товарів та послуг. Явних ознак імітації відповідних господарських операцій не відмічається.

До того ж чинним законодавством України на сторону правочину, яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати перевірку відповідності законодавству установчих документів іншого учасника господарських правовідносин та ставити під сумнів внесені до Єдиного державного реєстру відомості. Разом з тим, ні установчі, ні статутні документи контрагентів позивача не визнані в установленому порядку недійсними і доказів про зворотне в матеріалах справи немає.

Та обставина, що постачальник має стан платника відмінний від основного (4 - порушено провадження у справі про припинення, 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей, 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, 10 - запит на встановлення місцезнаходження, 23 - місцезнаходження не встановлено) не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість такому постачальнику товару.

До того ж, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускають його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Платником податку первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними доведено, що виникнення права на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки товарів та послуг.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень і травень 2011 року.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як установлено частиною 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 .статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави, за даних, обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту. Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача та його контрагентів.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом іншими контрагентами, якщо таке мало місце, є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких контрагентів, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Більше того, жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку,ТОВ « Аско Максимум Плюс», ПАФ "Вісла" та ЗДП « Кремнійполімер» відповідач не навів ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду справи.

Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку посадових осіб стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину, а тому позивач мав достатні і передбачені законодавством підстави для віднесення суми сплаченого на користь постачальників ПДВ до складу податкового кредиту, отже відсутні факти, які б свідчили, що зміст укладених правочинів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії, несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Частиною 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції" (пункт 1) України визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Європейський суд з прав людини розкриває принцип верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.

Так у" справі "БУЛВЕС" проти Болгарії" (№3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких. ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються прийняті відповідачем - суб'єктом владних повноважень, за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення, суд відповідно до вимог ч.З ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно та своєчасно.

Матеріали справи свідчать, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вказаним критеріям правомірності.

Враховуючи сукупність наведених обставин наряду із правовою специфікою податкових повідомлень-рішень, як актів органів державної податкової служби України, яка полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, - у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000552344 від 18.08.2011 року є протиправними.

Крім того, суд враховує часткове скасування податкового повідомлення- рішення ДПІ у м. Рівне № 0000552344 від 18.08 2011 року згідно рішення Державної податкової адміністрації в Рівненській області ,№ 21287/25-16/428 в частині визначення зменшення розміру від»ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 582 гривні.

Вирішуючи питання щодо способу задоволення позовних вимог, суд зазначає, що враховуючи вимоги п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення, та норми матеріального права, що визначають порядок набрання та втрати чинності лише стосовно нормативно-правових актів, що кореспондується з нормою ч.11 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачем фактично оскаржуються правові акти індивідуальної дії, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в спосіб визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 32,19 грн. згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне №0000552344 від 18.08.2011 року.

Присудити на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Агроресурс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32,19 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.