Рішення № 23657719, 23.04.2012, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 2-6510/11

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А ї Н И

23 квітня 2012 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді - Омельченко К. О.

при секретарі - Забіякі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «УкрСибанк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа -відділ ГІРФО Дзержинського РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області, КП «Харківське міське БТІ»про стягнення заборгованості, визнання недійсним договору купівлі-продажу, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»звернулося з позовною заявою до ОСОБА_1, третя особа - відділ ПРФО Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, в якій просить:

- стягнути солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по договору про надання споживчого кредиту № 11229475000 від 05.10.2007 р. в сумі 47592 дол. США 54 цента;

- стягнути солідарно зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сплачене державне мито за подання позовної заяви в сумі 1700 грн., сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. та витрати, пов'язані з викликом відповідачів до суду на корить позивача;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 16.12.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстровий № 3048;

- застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу (квартири) від 16.12.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстровий № 3048, а саме:

1) зобов'язати КП «Харківське міське БТІ»скасувати запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_4 - однокімнатної квартири № 134, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у Державному реєстрі права власності; 2) зобов'язати КП «Харківське міське БТІ»в Державному реєстрі права власності поновити запис про право власності на однокімнатну квартиру № 134, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1;

- в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11229475000 від 05.10.2007 р. в сумі 47831 дол. СІЛА 99 центів, витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді: державного мита в сумі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 05.10.2007 р., а саме: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 37,5 кв.м., житловою 16,10 кв.м. Спосіб реалізації предмета іпотеки визначити шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчого провадження;

- виселити ОСОБА_4 та інших осіб, що проживають в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- зняти з реєстрації ОСОБА_4 в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та інших осіб, що зареєстровані у зазначеній квартирі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.10.2007 р. між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк»та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1122475000, згідно з яким ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 42000 дол. США, що станом на момент видачі кредиту складало 212100 грн. (гривневий еквівалент суми кредиту визначений у п. 1.1 кредитного договору). Вказані грошові кошти було надано ОСОБА_1 строком до 05.10.2028 р. зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 10,50 % річних. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2.2, 4.1, 4.2 кредитного договору ОСОБА_1 прийняла на себе зобов'язання повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати аннуїтетних платежів в сумі 415 дол. США 00 центів щомісячно в день сплати аннуїтетних платежів - 05 числа кожного календарного місяця.

ОСОБА_1 систематично не виконувалися зобов'язання укладеного кредитного договору по поверненню належних до сплати частин кредиту та нарахованих відсотків за його використання. Станом на 16.01.2012 р. сума простроченої заборгованості за кредитним договором склала 8313 дол. США 29 центів. Крім того, станом на 16.01.2012 р. нарахована пеня за кредитним договором у розмірі 582 дол. США 14 центів. Враховуючи невиконання договору, позивач вимагає повернення від ОСОБА_1 всієї суми заборгованості за кредитним договором, сума якої станом на 16.01.2012 р. становить 47831 дол. США 99 центів (що по курсу НБУ станом на 16.01.2012 р. становить 382168,04 грн.), з яких: 38936 дол. США 56 центів (що по курсу НБУ станом на 16.01.2012 р. становить 311095,32 грн.) - заборгованість за кредитом; 1603 дол. США 23 центи (що по курсу НБУ станом на 16.01.2012 р. становить 12801,49 грн.) - прострочена заборгованість за кредитом; 6711 дол. США 06 центи (що по курсу НБУ станом на 16.01.2012 р. становить 53620,03 грн.) - прострочена заборгованість по відсоткам; 582 дол. США 14 центів (що по курсу НБУ станом на 16.01.2012 р. становить 4651,19 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором було укладено договір поруки № 147606 від 05.10.2007 р. з ОСОБА_2, який відповідно до п. 1.3 договору поруки зобов'язався відповідати перед позивачем в тому ж обсязі, що й ОСОБА_1, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором № 11229475000 від 05.10.2007 р., укладеним між ПАТ «Укрсиббанк»та ОСОБА_1

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 11229475000 від 05.10.2007 р., було укладено договір іпотеки, посвідчений 05.10.2007 р. приватним нотаріусом ОСОБА_7, реєстровий № 3513, за яким ОСОБА_1 було передано в іпотеку ПАТ «Укрсиббанк»нерухоме майно: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,5 кв.м., житловою - 16,10 кв.м. За таких обставин позивач вважає за можливе звернути стягнення за іпотечним договором.

Предмет іпотеки було відчужено ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 16.12.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстровий № 3048 в процедурі банкрутства, стороною в якому від імені боржника (власника майна) виступав ліквідатор, оскільки 22.11.2010 р. господарським судом Харківської області прийнято постанову по справі № 39/141-10, згідно з якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру. Ліквідатором ФОП ОСОБА_1 було призначено ОСОБА_5 17.08.2011 р. зазначену постанову було скасовано Харківським апеляційним господарським судом, а провадження по справі припинено.

Позивач вказує на те, що договір купівлі-продажу квартири від 16.12.2010 р., посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстровий № 3048, є недійсним на підставі ст. 234 ЦК України, тобто є фіктивним. Обґрунтовується це тим, що однокімнатна квартира, що знаходиться в іпотеці у позивача, протягом двох тижнів була перепродана ОСОБА_3 іншій особі - ОСОБА_4 Крім того, кошти від реалізації квартири за договором купівлі-продажу від 16.12.2010 р. ліквідатором не перераховані позивачеві.

Також позивач вказує на недійсність договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2010 р. у зв'язку з укладення під впливом обману на підставі ст. 203 ЦК України через те, що ліквідатором було введено в оману нотаріуса, який посвідчував договір купівлі-продажу нерухомого майна. Так, ліквідатором було замовчано про обтяження відчужуваного нерухомого майна іпотекою. У зв'язку з цим, якщо б нотаріусу було відомо про існування діючого договору іпотеки, за яким майно, що відчужується, є обтяженим, він би відмовився посвідчувати договір купівлі-продажу такого майна, так як посвідчення вказаного правочину порушувало б права обтяжувача (іпотекодержателя).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, причин неявки суду не сповістили.

Відповідач ОСОБА_4 проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу квартири від 16.12.2010 р., власником якої він є, укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, відповідає положенням ст. 203 ЦК України, у зв'язку з чим такий договір не може бути визнаний недійсним на підставі ст. 230 ЦК України та ст. 234 ЦК України, тобто у зв'язку з фіктивністю вказаного договору та укладенням його під впливом обману. Вважає, що банк не є стороною договору, у зв'язку з чим не має права вимагати визнання його недійсним. Зазначив, що у ст. 216 ЦК України не передбачено такі наслідки недійсності правочину, які просить застосувати в позові позивач, а саме: зобов'язати КП «Харківське БТІ»скасувати запис про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_4 у Державному реєстрі прав власності та зобов'язати КП «Харківське БТІ»поновити в Державному реєстрі прав власності запис про право власності на квартиру за ОСОБА_1 Крім цього вважає, що іпотека є припиненою, звернення стягнення на предмет іпотеки вже відбулось, а відтак у позивача відсутнє право на повторне звернення на предмет іпотеки.

Відділ ВГІРФО Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області просив справу розглядати без його представника та повністю покладається на розсуд суду.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та представлені докази приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

05.10.2007 р. між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк»та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1122475000, згідно з яким ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 42000 дол. США, що станом на момент видачі кредиту складало 212100 грн. (гривневий еквівалент суми кредиту визначений у п. 1.1 кредитного договору). Вказані грошові кошти було надано ОСОБА_1 строком до 05.10.2028 р. зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 10,50 % річних. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2.2, 4.1, 4.2 кредитного договору ОСОБА_1 прийняла на себе зобов'язання повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом сплати аннуїтетних платежів в сумі 415 дол. США 00 центів щомісячно в день сплати аннуїтетних платежів - 05 числа кожного календарного місяця.

Згідно з договором про надання споживчого кредиту № 1122475000 позивач виконав свої зобов'язання повністю, а ОСОБА_1, навпаки, систематично не виконувала прийняті на себе договором зобов'язання, що підтверджується матеріалами справи.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 1122475000 було укладено договір поруки № 147606 від 05.10.2007 р. з ОСОБА_2, який відповідно до п. 1.3 договору поруки зобов'язався відповідати перед позивачем в тому ж обсязі, що й ОСОБА_1, зокрема, за повернення основної суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, обумовлених кредитним договором № 11229475000 від 05.10.2007 р., укладеним між ПАТ «Укрсиббанк»та ОСОБА_1

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором № 11229475000 від 05.10.2007 р., було укладено договір іпотеки, посвідчений 05.10.2007 р. приватним нотаріусом ОСОБА_7, реєстровий № 3513, за яким ОСОБА_1 було передано в іпотеку ПАТ «Укрсиббанк»нерухоме майно: однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 37,5 кв.м., житловою - 16,10 кв.м.

В ході вжиття заходів досудового регулювання спору позивач направив на адресу ОСОБА_1 зобов'язання до сплати № 509/134-108 від 12.05.2010 р., зобов'язання до сплати № 577/134-108 від 15.06.2010 р та вимогу № 904/20-31 від 29.07.2010 р. з попередженням, що у випадку непогашення простроченої заборгованості ПАТ «Укрсиббанк»розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки. ОСОБА_1 отримала попередження банку, але заборгованість за кредитним договором не погасила.

Станом на 16.01.2012 р. заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 05.10.2007 р. № 1122475000 становить перед позивачем 47831 дол. США 99 центів (що по курсу НБУ станом на 16.01.2012 р. становить 382168,04 грн.), з яких:

- 38936 дол. США 56 центів (що по курсу НБУ станом на 16.01.2012 р. становить 311095,32 грн.) - заборгованість за кредитом;

- 1603 дол. США 23 центи (що по курсу НБУ станом на 16.01.2012 р. становить 12801,49 грн.) - прострочена заборгованість за кредитом;

- 6711 дол. США 06 центів (що по курсу НБУ станом на 16.01.2012 р. становить 53620,03 грн.) - прострочена заборгованість по відсоткам;

582 дол. США 14 центів (що по курсу НБУ станом на 16.01.2012 р. становить 4651,19 грн.) - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.

Наявність вказаної заборгованості та її розмір повністю підтверджується наданими доказами. Крім того, враховуючи, що виконання зобов'язання за кредитним договором забезпечується порукою, суд вважає за можливим стягнути суму заборгованості за кредитним договором № 1122475000 від 05.10.2007 р. зі ОСОБА_1 та її поручителя -ОСОБА_2 солідарно. У зв'язку з цим підлягають задоволенню також і вимоги позивача щодо стягннення судових витрат, а саме державного мита та витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, що підтверджується наданими суду квитанціями.

Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Постановою господарського суду Харківської області від 22.11.2010 р. по справі № Б-39/141-10ФО-П ОСОБА_1 була визнана банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, скасовано всі арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження майном банкрута. Ліквідатором банкрута було призначено арбітражного керуючого Шершня Ю. С, якого зобов'язано в строк до 22.05.2010р. виконати ліквідаційну процедуру та надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури. Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2010 р. по справі № Б-39/141-10 задоволено клопотання ліквідатора, зобов'язано приватного нотаріуса зняти заборону відчуження об'єкту нерухомого майна та вилучити запис з Державного реєстру іпотек квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказані вище постанова та ухвала господарського суду Харківської області були скасовані Харківським апеляційним господарським судом відповідно 18.08.2011 р. та 14.02.2011 р.

На виконання постанови господарського суду Харківської області від 22.11.2010 р. по справі № Б-39/141-10 та ухвали господарського суду Харківської області від 14.12.2010 р. по справі № Б-39/141-10, ліквідатором Шершнем Ю. С. 03.12.2010 р. було здійснено продаж однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення відкритих торгів. 16.12.2010 р. було укладено договір купівлі-продажу з переможцем торгів - ОСОБА_3 Вказаний договір було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстровий № 3048. ОСОБА_3 продав вказану квартиру ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_9, реєстровий № 2130.

Позиція позивача щодо недійсності договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2010 р. у зв'язку з фіктивністю вказаного договору та укладенням його під впливом обману не ґрунтується на положеннях цивільного законодавства та, відповідно, не може бути прийнята судом.

Пояснюючи фіктивність зазначеного договору купівлі-продажу, позивач обґрунтовує свою вимогу тим, що квартира була продана ліквідатором Шершнем Ю. С. фізичній особі ОСОБА_3, а протягом двох тижнів останнім перепродана ОСОБА_4, в той час як кошти від продажу зазначеної квартири не надійшли до банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Тобто основною характерною ознакою фіктивного правочину є відсутність в його учасників наміру створити юридичні наслідки на момент його вчинення. У п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9 визначається, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

За договором купівлі-продажу від 16.12.2010 р. квартиру було передано покупцю (ОСОБА_3) та зареєстроване право власності за останнім, взамін чого покупець передав ліквідатору обумовлену договором грошову суму. Продаж зазначеної квартири ОСОБА_3 аналогічно не свідчить про фіктивність, адже власник має право володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України). Таким чином, договір купівлі-продажу квартири від 27.12.2010 р. укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, цілком охоплюється змістом права власності та не суперечить положенням чинного законодавства. Тобто суд приходить до висновку, що продаж квартири ОСОБА_3 ОСОБА_4 не свідчить про фіктивність договору. Не є свідченням фіктивності договору і та обставина, що ліквідатор не перерахував отримані за договором гроші банку.

Крім того, суд не погоджується із позицією позивача щодо укладення договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2010 р. під впливом обману. Як стверджує у позові позивач, ліквідатором введено в оману нотаріуса, який посвідчував цей договір - ліквідатором було нібито замовчано про обтяження відчужуваного нерухомого майна іпотекою. Згідно з ч. 2 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. В момент посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2010 р. були чинні наступні судові рішення: постанова господарського суду Харківської області від 22.11.2010 р. про визнання ФО-П ОСОБА_1 банкрутом (справа № Б-39/141-10) та ухвала господарського суду Харківської області від 14.12.2010 р. про зняття заборони відчуження об'єкту нерухомості (квартири), вилучення запису з Державного реєстру іпотек (справа № Б-39/141-10).

Таким чином, під час посвідчення договору купівлі-продажу від 16.12.2010 р. обтяжень щодо зазначеної квартири не існувало, у зв'язку з чим ліквідатор не повинен був повідомляти про наявність іпотеки, знятої рішенням суду, а відтак немає правових підстав застосовувати щодо укладеного договору положення ст. 230 ЦК України.

Сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9), тобто тільки особа, яка вчинила правочин під впливом обману, і може ставити під сумнів неправильне формування волі за наявності обману та оспорювати на цій підставі вчинений нею правочин. Однак, в позові вимогу про визнання договору недійсним на підставі його укладення під впливом обману пред'являє банк, який не є стороною за договором.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача щодо визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним на підставі ст. 230 ЦК України та ст. 234 ЦК України такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2010 р., а саме: зобов'язати КП «Харківське БТІ»скасувати запис про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_4 у Державному реєстрі прав власності; зобов'язати КП «Харківське БТІ»поновити в Державному реєстрі прав власності запис про право власності на квартиру за ОСОБА_1

Суд вважає за необхідне відзначити, що наведені вимоги суперечать ст. 216 ЦК України, що визначає правові наслідки недійсності правочину, адже реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст. 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину (п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009 р. № 9).

Враховуючи, що ОСОБА_3 (покупцем за договором купівлі-продажу від 16.12.2010 р.) квартира була продана ОСОБА_4 (за договором купівлі-продажу від 27.12.2010 р.), застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу квартири від 16.12.2010 р. шляхом скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_4 та поновлення запису про реєстрацію власності на квартиру за ОСОБА_1 є неможливим та таким, що суперечить положенням цивільного законодавства. Зокрема, ст. 16 ЦК України не встановлює такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів судом.

Крім того, у ч. 1 ст. 216 ЦК України мова йде про інші, ніж зазначено у позові, правові наслідки недійсності правочину. Так, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11229475000 від 05.10.2007 р., укладеним між ПАТ «Укрсиббанком»та ОСОБА_1, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів. Позовні вимоги в цій частині позивачем обґрунтовуються Законом України «Про іпотеку», адже стосовно квартири укладався договір іпотеки від 05.10.2007 р.

Однак, суд вважає, що іпотека у спірних правовідносинах припинилася. Так, квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, була відчужена ліквідатором шляхом проведення відкритих торгів в процесі проведення ліквідаційної процедури. Відтак, в даних правовідносинах підлягає застосуванню Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 23 якого встановлює, що скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Скасування постанови господарського суду Харківської області від 22.11.2010 р. про визнання ФО-П ОСОБА_1 банкрутом не має наслідком автоматичного поновлення іпотеки квартири, на чому наполягає позивач. При цьому позивач посилається на норми, що регулюють поворот виконання - ст. 380 ЦПК України та ст. 122 ГПК України). Однак, вказані норми не підлягають застосуванню до досліджуваних правовідносин через те, що позивачем не ставилося в порядку окремої процедури питання про поворот виконання судового рішення. Судове рішення породжує правові наслідки у період між набранням ним законної сили та скасуванням судом вищої інстанції.

Враховуючи, що іпотека припинилася, право власності на квартиру за ОСОБА_4 не оспорюється, немає правових підстав для виселення та зняття з реєстрації ОСОБА_4 та інших осіб, що проживають та зареєстровані в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Керуючись ст..ст. 10, 11, 79, 88, 174, 213-215 ЦПК України, ст..ст. 64, 66, 67, 68 ЖК України, ст.. 440 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ід.н. НОМЕР_2) та ОСОБА_2 ( ід.н. НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»( код ЄДРПОУ 09807750, адреса реєстрації: 61050, м. Харків, пр.. Московський, 60) на рахунок № 29090000000113 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750) заборгованість по договору про надання споживчого кредиту № 11229475000 від 05.10.2007 року в сумі 47592 дол. США 54 цента).

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»( код ЄДРПОУ 09807750, адреса реєстрації: 61050, м. Харків, пр.. Московський, 60) на рахунок № 29090000000113 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750) сплачене державне мито у розмірі по 850,00 грн. ( вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.) з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі по 60,00 грн. (шістдесят гривень 00 коп.) з кожного.

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: