Постанова № 23657054, 17.04.2012, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2012 року Справа № 5020-25/2012

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Черткової І.В.,

суддів Борисової Ю.В.,

Плута В.М.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився, дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №6 від 09.01.12, товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс"

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Погребняк О.С.) від 28 лютого 2012 року у справі № 5020-25/2012

за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116, 04116)

до товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" (пр. Перемоги, 39-3,Севастополь, 99046; вул. Ангарська, 10 Севастополь, 99704)

про стягнення 2588511,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" про стягнення 2 588 511, 22 грн., з яких 2 219 351, 73 грн. сума основної заборгованості, 133 270, 80 грн. інфляційних втрат, 63 684, 75 грн. 3% річних; 172 203, 94 грн. пені.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08 листопада 2011 року у справі № 5020-1514/2011 позов задоволено.

Частково не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким у задоволенні позову у частині стягнення основного боргу у сумі 2 588 511, 22 грн. відмовити у сумі 1 650 801, 88 грн.; у частині стягнення пені у сумі 172 203, 94 грн. відмовити у сумі 128 089, 02 грн.; у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 133 270, 80 грн. відмовити у сумі 95 746, 50 грн.; у частині стягнення 3% річних у сумі 63 684, 75 грн. відмовити у сумі 63 684, 75 грн.; зменшити розмір штрафних санкцій до 10 000, 00 грн.; відстрочити виконання рішення до 30 червня 2012 року.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідач вважає: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач зазначає, що позивачем не було повернуто підписаний оригінал акту приймання-передачі газу за грудень 2010 року. Оскільки підставою для оплати є саме акт, то строк виконання зобов'язання з оплати газу за грудень 2010 року не настав.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

С 10.04.12 по 17.04.12 у судовому засіданні оголошувалася перерва.

Розпорядженнями від 17 квітня 2012 року суддів Голика В.С. та Сотула В.В. замінено на суддів Борисову Ю.В. та Плута В.М.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

14.10.10 між дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" (покупець) був укладений договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання № 06/10-1457 БО-40, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в пункті 1.2 цього договору (а.с.8-12).

Відповідно до пункту 1.2 договору постачальник передає покупцю у період з 01.10.10 по 31.12.10 газ в обсязі до 610,0 тис. кубічних метрів.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна за 1 000 кубічних метрів газу становить разом 2 464, 00 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ -2 957, 93 грн.

Згідно пункту 4.1 договору оплата за газ та послуги з його транспортування здійснюється грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 6.1.2 покупець зобов'язаний підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що в разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно пункту 9.3 договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Пунктом 10.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01.10.10 до 31.12.10, а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення.

14.10.10 між сторонами був укладений додаток №1 до договору поставки №06/10-1457 БО-40 від 14.10.2010(а.с.13-15).

Відповідно до пункту 1.3 додатку 1 покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії "Об'єднане диспетчерське управління" ДК "Укртрансгаз" для включення її до планового розподілу газу на відповідній місяць поставки (надалі заявка). Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки.

У разі повної відмови покупця від споживання обумовленого пунктом 1.2 Договору обсягу газу, покупець зобов'язаний письмово повідомити про це постачальника за 5 днів до припинення такого постачання (п. 1.10 додатку).

Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням пункту 1.5.1 додатку.

Згідно з пунктом 2.2 додатку, обсяг газу, визначений за пунктом 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі.

Приймання-передача газу оформлюється актом приймання передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги споживання газу, його ціна та вартість.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця.

У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично про транспортованих обсягів газу (пункт 2.3 додатку).

У період з жовтня 2010 по грудень 2010 року на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 3 683 534, 37 грн.

Факт поставки природного газу відповідачем не заперечується та підтверджується актами передачі-приймання природного газу (а.с.16-18), а саме:

- акт від 31.10.10 на суму 595 809, 52 грн. (а.с.16);

- акт від 30.11.10 на суму 1 436 922,97 грн. (а.с.17);

- акт від 31.12.10 на суму 1 650 801, 88 грн. (а.с.18).

Акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими представниками сторін та завірені печатками останніх.

Вбачається, що відповідач звертався до позивача та зазначав, що акт передачі-приймання природного газу за грудень 2010 року, підписаний та скріплений печаткою з боку відповідача, направлений позивачу, проте примірник з підписом та печаткою позивача відповідачеві направлений не був (лист №5495 від 07.11.11) (а.с.43,44).

Відповідач свої зобов'язання за договором №06/10-1457 БО-40 від 14.10.10 належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 2 219 351, 73 грн., а саме: 01.12.10 розрахувався за природний газ в сумі 1 464 182, 64 грн. (за актом приймання передачі природного газу за жовтень 2010 року в повному обсязі, за актом приймання-передачі природного газу за листопад 2010 року частково).

Однак, заборгованість відповідачем погашена не була.

Наведене стало підставою для звернення дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" про стягнення 2 588 511, 22 грн., з яких 2 219 351, 73 грн. сума основної заборгованості, 133 270, 80 грн. інфляційних втрат, 63 684, 75 грн. 3% річних; 172 203, 94 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.10.10 між сторонами був укладений договір №06/10-1457 БО-40 (а.с.8-12), який за своєю правовою природою є договором постачання енергетичних ресурсів через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Статтями 530, 612 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1 договору № 06/10-1457 БО-40 від 14.10.10 встановлений строк виконання покупцем зобов'язання щодо оплати отриманого товару (газу), згідно з яким остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Отже, остання поставка газу (за грудень 2010 року) мала бути оплачена відповідачем в строк до 21.01.2011.

У період з жовтня 2010 по грудень 2010 року на виконання умов договору позивач поставив відповідачеві природний газ на загальну суму 3 683 534, 37 грн. (а.с.16-18), з яких 2 588 511, 22 грн. на час звернення до суду не оплачені.

З огляду на викладене, позовні вимоги у частині стягнення 2 588 511, 22 грн. заборгованості за поставлений природний газ у період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана норма закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних витрат, як збільшення суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України та 3% річних, як плату за користування боржником його грошовими коштами за весь період прострочення виконання грошового зобов'язання, що є об'єктивним процесом збільшення грошових сум боргу у боржника перед стягувачем.

Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" у своєму позові просить стягнути нараховані на основну заборгованість 3% річних у сумі 63 684, 75 грн. та інфляційні втрати в сумі 133 270, 80 грн.

Перевіривши правильність розрахунків 3% річних судова колегія вважає вірними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача 3% річних у сумі 63 684, 75 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, судова колегія зазначає наступне.

У своїх розрахунках позивач розрахував інфляційні витрати на грудень 2010 року за зобов'язаннями відповідно до акту передачі-приймання природного газу від 30.11.10 (а.с.17) та на січень 2011 року за зобов'язаннями відповідно до акту передачі-приймання природного газу від 31.12.10 (а.с.18).

Пунктом 4.1 договору № 06/10-1457 БО-40 від 14.10.10 встановлений строк виконання покупцем зобов'язання до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З урахуванням наведеного пункту договору строк оплати поставленого газу у листопаді 2010 року (акт від 30.11.10) настав до 20.12.10; строк оплати поставленого газу у грудні 2010 року (акт від 31.12.10) настав до 20.01.11.

Відповідно до листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97 при застосуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період с 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Отже, нарахування інфляційних витрат на грудень 2010 року за прострочення зобов'язань зі сплати поставленого газу у листопаді 2010 року та на січень 2011 року за прострочення зобов'язань зі сплати поставленого газу у грудні 2010 року є необґрунтованими та не відповідають викладеному у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97.

Суд першої інстанції не врахував викладеного у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97, що призвело до прийняття неправильного рішення у частині задоволення позову про стягнення 133 270, 80 грн. інфляційних втрат.

Під час апеляційного розгляду справи, позивачем здійснений розрахунок суми інфляційних втрат з урахуванням вимог листа Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97, згідно яких сума інфляційних втрат складає 112 214, 38 грн. (а.с.134-135).

Перевіривши правильність розрахунків інфляційних втрат (а.с.134-135), судова колегія вважає їх вірними, а тому позовні вимоги у частині стягнення 133 270, 80 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 112 214, 38 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що в разі невиконання покупцем умов пункту 4.1 договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно пункту 9.3 договору, строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом, тобто сторони визначили інший порядок нарахування пені, що відповідає положенням частини 6 статті 231 Господарського кодексу України.

На підставі наведених положень договору та закону позивачем правомірно нарахована пеня у сумі 172 203, 94 грн. за період з 13.06.11 по 13.12.11.

Перевіривши надані позивачем розрахунки суми пені (а.с.2-4) судова колегія вважає їх вірними. А тому, судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду про наявність підстав стягнення з відповідача пені у сумі 172 203, 94 грн. за період з 13.06.11 по 13.12.11.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було повернуто підписаний оригінал акту приймання-передачі газу за грудень 2010 року, оскільки підставою для оплати є саме акт, то строк виконання зобов'язання з оплати газу за грудень 2010 року не настав, є необґрунтованими.

Відповідно до пункту 6.1.2 покупець зобов'язаний підписувати акт приймання-передачі газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця (пункт 2.2 додатку №1 до договору).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав, скріпив печаткою та надіслав позивачеві акт приймання-передачі природного газу від 31.12.10 на суму 1 650 801, 88 грн. (а.с.18).

Відповідно до пункту 4.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

З наведеного вбачається, що договір № 06/10-1457 БО-40 від 14.10.10 пов'язує настання обов'язку покупця оплатити поставлений товар (газ) з погодженням ним обсягів переданого газу, шляхом підписання акту приймання-передачі газу і надсилання його постачальникові, а ні з поверненням відповідачеві підписаного позивачем акту.

Отже, неповернення позивачем відповідачеві підписаного останнім акту приймання-передачі не звільняє відповідача від сплати поставлених у грудні обсягів газу, з якими відповідач погодився.

Під час розгляду справи судом першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій та відстрочити виконання рішення.

Відповідно до положень статей 83, 121 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власної ініціативи у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні та виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим .

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Однак, відповідачем не подано доказів свого важкого фінансового становища, також не надано доказів, що ситуація, в якій опинився відповідач, є винятковою в розумінні статі 121 Господарського процесуального кодексу України, а, отже, достатньою для надання розстрочки виконання рішення. Крім того, посилання на незадовільний фінансовий стан, за змістом статі 121 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обставиною, що може слугувати підставою для розстрочення виконання рішення.

Тому, судова колегія не вбачає підстав для відстрочення виконання рішення.

Така сама правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 04 жовтня 2011 року у справі № 5020-418/2011.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та повноваженнями наданими пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи те, що відповідачем не подано доказів свого важкого фінансового становища, також не надано доказів, що ситуація, в якій опинився відповідач, є винятковою та заборгованість виникла з вини відповідача, судова колегія не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

Задовольняючи позов у частині інфляційних втрат у сумі 133 270, 80 грн., суд першої інстанції суд першої інстанції не врахував викладеного у листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.97, що призвело до прийняття неправильного рішення у цій частині.

З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає зміненню.

Керуючись статтею 101, пунктом 4 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 24 березня 2011 року у справі № 5020-2/241 змінити, вклавши резолютивну частину у наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СГС Плюс"(99046, м. Севастополь, проспект Перемоги, 39, кв. 3, ідентифікаційний код 32294088) на користь дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) суму основного боргу в розмірі 2 219 351, 73 грн., інфляційних витрат у сумі 112 214, 38 грн., пеню у сумі 172 203, 94 грн., 3% річних у сумі 63 684, 75 грн., а всього 2 567 454, 80 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.".

3. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя І.В. Черткова

Судді Ю.В. Борисова

В.М. Плут

Розсилка:

1. Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1,Київ 116,04116)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "СГС плюс" (пр. Перемоги, 39-3,Севастополь,99046)

3.

4.