Рішення № 23656509, 09.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.12 Справа№ 5015/2082/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Кривий Ріг Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м.Львів

про стягнення 646 064,21 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -підприємець;

від відповідача: ОСОБА_3 -заступник директора юридичного департаменту банку, представник (довіреність №4348 від 07.02.2011р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 127 696,02 грн. з яких 114 964,81 грн. основний борг, 5 117,48 грн. пеня, 6 455,69 грн. втрати від інфляції, 1 158,04 грн. 3% річних. Згідно заяви про збільшення позовних вимог до стягнення заявлялось 219 088,75 грн. з яких 193 660,25 грн. основний борг, 11 750,02 грн. пеня, 11 236,73грн. втрати від інфляції, 2 441,75 грн. 3% річних.

Провадження у справі двічі зупинялось згідно ухвал суду від 18.05.2011р. та від 10.08.2011р. Ухвалою суду від 29.02.2012р. поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 28.03.2012р. В судовому засіданні 28.03.2012р. було оголошено перерву до 09.04.2012р.

Представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 635 447,02 грн., з яких 334 902,67 грн. основного боргу, 45 314,32 грн. пені, 11 942,64 грн. інфляційні нарахування, 8 770,49 грн. три проценти річних та 234 516,90 грн. неустойки.

Представником позивача в судовому засіданні 28.03.2012р. подано заяву про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, в якій він просить стягнути з відповідача 646 064,21 грн., з яких 334 902,67 грн. основного боргу, 51 638,26 грн. пені, 12 462,80 грн. інфляційні нарахування, 9 994,48 грн. три проценти річних та 237 066,00 грн. неустойки.

Представником відповідача в судовому засіданні 28.03.2012р. подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог, з врахуванням заяв про збільшення їх розміру заперечено з тих підстав, що відповідач припинив користуватись приміщенням з 31.05.2010р. у зв'язку із закриттям відповідного банківського відділення. Крім того, вказано, що відповідач неодноразово звертався до позивача з пропозицією здійснити приймання передачу даного приміщення та надсилав проекти актів приймання-передачі та комплекти ключів від приміщення.

Представник позивача в судовому засіданні 09.04.2012р. подав додаткові письмові пояснення (вх. №7660/12 від 09.04.2012р.), щодо нарахування позивачем заборгованості, інфляційних та неустойки. Позовні вимоги, з врахуванням уточнення до заяви про збільшення позовних вимог підтримав повністю та просить позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.04.2012р. подав письмове пояснення (вих. №04-3168/12 від 09.04.2012р.) до раніше поданого відзиву, в якому вказано, що ПАТ «Кредобанк»звільнений від сплати орендної плати за спірним договором починаючи з 01.05.2010р., оскільки не міг використовувати предмет оренди за призначенням з незалежних від нього обставин. Представник відповідача проти позову заперечив з підстав вказаних у відзиві та додаткових письмових поясненнях, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд, -

встановив:

30.08.2006р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (надалі -орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (надалі -орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язувався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування вбудоване нежитлове приміщення (надалі - об'єкт), що належить орендодавцеві на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 114,3 кв.м.

Відповідно до п.1.2. договору об'єкт оренди знаходиться в доброму технічному стані та може бути наданий орендареві для використання за цільовим призначенням, вказаним в п.2.1. цього договору.

Згідно п.2.1 договору цільовим призначенням використання об'єкта орендарем є експлуатація нежитлового приміщення під розміщення банківської установи. При цьому орендодавець не надає орендареві ніяких гарантій щодо відповідності об'єкту технічним умовам чи вимогам, що застосовується чи можуть бути застосовані відповідними державними органами виконавчої влади чи органами контролю за діяльністю банківських установ до приміщень банківських установ.

За умовами п.2.3. договору загальний строк оренди об'єкту за цим договором становить 5 календарних років. Обчислення строку оренди починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта орендареві. Строк оренди закінчується через п'ять календарних років в день та місяць, які є днем та місяцем дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта орендареві (п.2.7. договору).

Згідно п.3.3. договору розмір щомісячної орендної плати за користування об'єктом на дату укладення цього договору сторонами визначено в сумі 20 200,00 грн., або відповідно 176,73 грн. за один кв.м загальної площі об'єкту оренди що складає в еквіваленті за офіційним обмінним валютним курсом НБУ відповідно 4 000 доларів США (щомісячна плата) та 35 доларів США (в розрахунку за 1 кв.м загальної площі об'єкту за календарний місяць.

Відповідно до п.3.6. договору плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше передостаннього робочого дня місяця включно, що передує розрахунковому місяцю, та не раніше 3-х останніх робочих днів місяця, що передує розрахунковому.

Згідно п.7.2. договору повернення об'єкту проводиться за участю уповноважених представників сторін шляхом складання акту приймання-передачі об'єкту орендодавцеві.

Згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів від 26.11.2009р., з метою приведення своєї діяльності у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства»найменування Відкритого акціонерного товариства «Кредобанк» було змінено на Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»(п.1.2. Статуту).

Нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 114,3 кв.м, було передано відповідачу згідно підписаного між сторонами акту приймання-передачі приміщення від 01.09.2006р. по договору оренди б/н від 30.08.2006р.

Відповідач порушив умови п.3.6. договору оренди щодо оплати за орендоване приміщення, відтак у нього утворилась заборгованість.

Згідно поданого уточненого розрахунку до заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог у відповідача існує заборгованість по орендній платі в сумі 334 902,67 грн. за період з лютого 2011р. по 17 жовтня 2011р.

Позивач керуючись умовами п.8.2. договору оренди, нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним уточненого розрахунку до заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог становить 51 638,26 грн.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 12 462,380 грн. інфляційних втрат та 9 994,48 грн. 3% річних за період з 28.10.2010р. по 27.03.2012р.

Також, на підставі ч.2 ст.785 ЦК України позивач нарахував відповідачу 237 066,00 грн. неустойки за неповернення приміщення.

Відтак, згідно заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 646 064,21 грн., з яких 334 902,67 грн. основного боргу, 51 638,26 грн. пені, 12 462,80 грн. інфляційних нарахувань, 9 994,48 грн. три проценти річних та 237 066,00 грн. неустойки.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За умовами ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає іншій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Факт передачі в оренду нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 114,3 кв.м, підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі приміщення від 01.09.2006р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2011р. у справі №19/5005/10241/2011 за первісним позовом ПАТ «Кредобанк»до СПД ФО ОСОБА_2 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 30.08.2006р. та за зустрічним позовом СПД ФО ОСОБА_2 до ПАТ «Кредобанк»про стягнення 135 441,72 грн. в первісному позові відмовлено. За зустрічним позовом в частині стягнення 20 000,00 грн. моральної шкоди відмовлено, в решті зустрічного позову провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2011р. у справі №19/5005/10241/2011 частково скасовано та викладено резолютивну частину в наступній редакції: за первісним позовом провадження у справі припинити; за зустрічним позовом у стягненні 20 000,00 грн. моральної шкоди відмовити; в решті зустрічного позову провадження у справі припинити.

В постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2011р. у справі №19/5005/10241/2011 зазначено, що ПАТ «Кредобанк»заявою уточнив позовні вимоги і просив визнати договір оренди нежитлового приміщення від 30.08.2006р. розірваним з 10.12.2010р. З цього приводу апеляційним судом вказано, що вимога про визнання договору розірваним не може бути самостійним предметом розгляду у господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належать повноваження щодо встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення, на відміну від місцевих загальних судів, які розглядають справи за заявами про встановлення наявності чи відсутності фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п.11.3. договору даний договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України та у порядку, встановленому ст.188 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір оренди не був розірваний за згодою сторін, а також не був розірваний і згідно рішення суду.

Згідно ч.1 ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п.2.3. договору загальний строк оренди об'єкту за цим договором становить 5 календарних років. Обчислення строку оренди починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта орендареві.

Строк оренди закінчується через п'ять календарних років в день та місяць, які є днем та місяцем дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта орендареві (п.2.7. договору).

Зважаючи на п.2.3 та п.2.7 договору його строк дії закінчився 01.09.2011р.

Отже, позивач помилково вважає, що договір оренди продовжив свою дію на підставі ст.764 ЦК України, у зв»язку з продовженням його використання відповідачем.

18.02.2012р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі згідно якого відповідач повернув орендоване ним приміщення.

Згідно поданого представником позивача уточненого розрахунку до заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог у відповідача існує заборгованість по орендній платі в сумі 334 902,67 грн. за період з лютого 2011р. по 17 жовтня 2011р.

Оскільки строк дії договору закінчився 01.09.2011р., відтак позивач безпідставно вимагає сплати орендної плати за період з вересня 2011р. по 17.10.2011р.

Відповідно до ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно ч.2 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п.3.6. договору оренди плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше передостаннього робочого дня місяця включно, що передує розрахунковому місяцю, та не раніше 3-х останніх робочих днів місяця, що передує розрахунковому.

Пунктом 11.4. договору передбачено, що всі зміни та доповнення до цього договору приймаються за взаємною згодою сторін і оформляються у вигляді окремих додатків до цього договору та є його невід'ємною частиною.

Як вбачається з матеріалів справи сторони не укладали додатки до договору щодо зміни розміру орендної плати.

Зважаючи на те, що згідно п.3.3. договору орендна плата становить 20 200,00 грн., відтак борг по орендній платі за період з 01.02.2011р. по 31.08.2011р. становить 141 400,00 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку інфляційні втрати нараховані ним від суми орендної плати проіндексованої щомісячно. Отже позивач двічі нарахував втрати від інфляції.

Виходячи з рекомендацій Верховного суду України, наведених у листі від 03.04.1997 р. за № 62-97р, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 01.02.2011р. по 31.08.2011р., що згідно проведеного судом розрахунку становить 2577,00 грн. (при обчисленні інфляційних суд виходив із суми орендної плати 20 200,00 грн. в місяць, яка зростає щомісячно на таку ж суму).

Крім того, судом здійснено перерахунок 3% річних, отже до стягнення підлягає 1 462,92 грн. 3% річних за період з 01.02.2011р. по 31.08.2011р.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п.8.2. договору оренди сторони погодили, що у випадку прострочення строку внесення плати чи інших платежів на користь орендодавця, передбачених цим договором, орендар сплачує орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається із уточненого розрахунку поданого позивачем до заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, пеня становить 51 638,26 грн.

Слід зазначити, що позивач при нарахуванні пені не застосував вимоги ч.6 ст232 ГК України, посилаючись на те, що умовами п.8.2. договору передбачено нарахування пені за кожний день прострочення.

Зважаючи на те, що згідно чинного законодавства пеня нараховується за кожний день прострочення, але в межах строку встановленого ч.6 ст.232 ГК України, судом здійснено її перерахунок, згідно якого пеня за період з 01.02.2011р. по 01.08.2011р. становить 5 644,23 грн.

Позивач у заяві про збільшення позовних вимог від 27.03.2012р. просить на підставі ст.785 ЦК України, стягнути з відповідача, у зв'язку із невиконанням обов'язку щодо повернення орендованого майна, неустойку за період з 18.10.2011р. по 17.01.2012р., яка згідно поданого ним розрахунку становить 237 066,00 грн.

Згідно ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В позовній заяві та подальших заявах про збільшення позовних вимог підставою подання позову був договір оренди укладений між сторонами 30.08.2006р. У заяві про збільшення та уточнення позовних вимог позивач на підставі ст.785 ЦК України, зважаючи на факт неповернення приміщення у період з 18.10.2011р. по 17.01.2012р. ставить вимогу про стягнення неустойки.

Слід зазначити, що в даному випадку позивач змінив підставу позову, оскільки первісно ним не заявлялось такої вимоги, а згідно ч.4 ст.22 ГПК України, до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз»яснення сторонами їх прав та обов»язків, з»ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв. Заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову подані після початку розгляду господарським судом справи по суті залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи.

Оскільки станом на 20.02.2012р. (дату подання заяви) спір вже слухався по суті, отже позивач не може змінювати підстави позову, тобто обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, а відтак, суд дійшов висновку залишити без розгляду позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 237 066,00 грн. неустойки за неповернення приміщення.

З вимогою про стягнення з відповідача неустойки на підставі ст.785 ЦК України позивач має право звернутися шляхом подання окремого позову у загальному порядку.

Оцінивши наявні докази та обставини справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, шляхом стягнення з відповідача 141 400,00 грн. основного боргу; 2 577,00 грн. інфляційних втрат, 1 462,92 грн. 3 % річних, 5 644,23 грн. пені.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що при поданні позовної заяви позивач сплачував держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, при збільшенні позовних вимог сплачував судовий збір, відтак ці судові витрати підлягають стягнення пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 632, 654, 627-629, 759, 762, 763, 785 ЦК України, ст.ст. 174, 180, 188, 193, 230-232, 283 ГК України, ст.ст. 43, 22, 33-35, 43, 44, 49, 81, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м.Львів, вул.Сахарова, 78; код ЄДРПОУ 09807862) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (50050, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Хабарівська, 1/40; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 141 400,00 грн. основного боргу; 2 577,00 грн. інфляційних втрат, 1 462,92 грн. 3 % річних, 5 644,23 грн. пені, 1 079,92 грн. держмита, 116,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 861,82 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішення в законної сили.

4. В частині стягнення 237 066,00 грн. неустойки позов залишити без розгляду.

5. В решті позову відмовити.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 17.04.2012р.

Суддя Сухович Ю.О.