Рішення № 23656504, 17.04.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.12 Справа № 28/5014/220/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", м.Луганськ

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юр"єва Національної академії аграрних наук України", с.Металіст Слов"яносербського району Луганської області

про стягнення 43818 грн. 81 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу за поставку товару в сумі 27202,28 грн., інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 1686,54 грн., суми відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 4666,91 грн., пені в сумі 17350,49 грн. та штрафу у сумі 8160,68 грн.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.04.2012 строк розгляду справи був продовжений на 10 днів та розгляд призначений на 17.04.2012.

Сторони не скористалися наданим їм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечили участі повноважних представників у судовому засіданні 17.04.2012, хоча були належним чином повідомлені про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 9105507894231 та № 9373300072325. Причини неявки сторони суду не повідомили.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Неприбуття у судове засідання сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

В листі № 64 від 07.02.2012 представник позивача зазначив, що при складанні позову була допущена помилка в сумі пені, у зв"язку з чим просить належною сумою пені вважати 5394,62 грн.

Дане клопотання було розглянуто в судовому засіданні, судом встановлено, що заявлене клопотання по суті є заявою про зменшення позовних вимог, у зв"язку з чим суд прийняв зменшення розміру суми пені в порядку встановленому ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

17.04.2012 представник позивача здав до канцелярії суду заяву № 30 від 17.04.2012 про часткову відмову від заявлених позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму боргу за поставку товару у розмірі 27202,28 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 1686,54 грн., пеню у сумі 2102,40 грн., штраф у сумі 8160,68 грн.

Подане клопотання було розглянуто в судовому засіданні, встановлено, що воно не суперечить приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, у зв"язку з чим судом прийнято відмову від вимоги про стягнення відсотків за користування товарним кредитом та зменшення вимог стосовно стягнення суми пені.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім" (продавець, позивач) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Агроспілка" Луганського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, правонаступником якого є Державне підприємство "Дослідне господарство "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юр"єва Національної академії аграрних наук України" (покупець, відповідач) 23.03.2010 був підписаний договір № 15/2523 товарного кредиту, за умовами якого продавець зобов"язався передати у власність покупця хімічні засоби захисту рослин, мінеральні добрива, насіння, техніку та інше -далі товар, а покупець зобов"язався прийняти товар, згідно специфікації, яка є невід"ємною частиною договору, та оплатити його в строк, зазначений в п.3.2 договору.

Відповідно до п.2.1 договору ціни на товар зазначені в специфікації в національній валюті України, діючі у продавця на момент укладення договору.

Продавець надає покупцю товарний кредит в сумі 67455,00 грн. в період з моменту отримання товару по 01.10.2010. Відсоткова ставка за користування товарним кредитом складає 2% в місяць від суми отриманого товару (п.2.2 договору).

В п.2.3 договору сторони домовились, що рахунок на оплату відсоткової ставки за користування товарним кредитом буде виставлений в момент отримання товару.

З п.9.1 договору вбачається, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2010, а в частині фінансових розрахунків -до повного взаєморозрахунку сторін.

На виконання умов укладеного договору сторони підписали специфікацію (а.с.9) та позивач згідно накладної № 384 від 21.04.2010 (а.с.10) передав відповідачу товар на загальну суму 42631,74 грн. В даній накладній в графі "націнка" відповідачу відповідно до умов п.2.2 договору нарахована сума відсотків за користування товарним кредитом, яка (з урахуванням ПДВ) складає 4263,18 грн.

Згідно до п.3.1 договору сторони встановили наступний порядок погашення заборгованості по договору: в першу чергу погашається заборгованість по нарахованим відсоткам за користування товарним кредитом; у другу чергу погашається сума основного боргу по товарному кредиту; в третю чергу погашається заборгованість по неустойці, у випадку її нарахування продавцем, та інша безспірна заборгованість зазначена в розділі 5 договору.

Покупець оплачує суми заборгованості в наступні строки: суму відсоткової ставки за користування товарним кредитом і суму основного боргу покупець сплачує в строк до 01.10.2010 (п.3.2 договору).

Покупець, в свою чергу, отримав переданий товар, згідно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НОМЕР_1 від 21.04.2010 на ім"я ОСОБА_2 (а.с.11), але оплату здійснив частково, у зв"язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 27202,28 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

На виконання вказаних вимог закону сторони уклали договір № 15/2523 від 23.03.2010, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з приписів ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України зазначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (абз.2 ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Враховуючи викладені приписи законодавства та умови договору товарного кредиту №15/2523 від 23.03.2010, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 27202, 28 грн. та про їх задоволення.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно з п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2 договору за невиконання покупцем п.3.2 договору, покупець сплачує продавцю неустойку у вигляді: штрафу у розмірі 30% від суми заборгованості по договору та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості.

Тобто, позивач правомірно нарахував відповідачу суму штрафу у розмірі 8160,68 грн. та суму пені за період з 02.10.2010 по 01.04.2011 у розмірі 2102,40 грн.

В ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Отже, позивачем обгрунтовано нараховані відповідачу інфляційні витрати за період з жовтня 2010 року по грудень 2011 року у розмірі 1686,54 грн.

Враховуючи заяву позивача № 30 від 17.04.2012, провадження у справі в частині стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 4666,91 грн. підлягає припиненню на підставі ч.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, та підлягають до задоволення частково.

Судовий збір в частині зменшення позовних вимог стосовно стягнення пені та в частині відмови від позовних вимог стосовно стягнення відсотків за користування товарним кредитом не повертається позивачу на підставі п.п.1, 5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 з відповідними змінами та згідно п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1625/2011 від 21.11.2011 "Про деякі питання практики застосування Закону України Про судовий збір", оскільки ним сплачений мінімальний розмір судового збору.

В ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Тобто, судові витрати покладаються на відповідача, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.04.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", м.Луганськ, до Державного підприємства "Дослідне господарство "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юр"єва Національної академії аграрних наук України", с.Металіст Слов"яносербського району Луганської області, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Агроспілка" Луганської державної сільськогосподарської дослідної станції інституту рослинництва імені В.Я.Юр"єва Національної академії аграрних наук України", Луганська область, Слов"яносербський район, с.Металист, вул.Октябрьська, б.14, код 34201917 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганська фірма по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства "Агрохім", м.Луганськ, вул.Свердлова, б.58, код 21833721 борг в сумі 27202 грн. 28 коп., інфляційні нарахування у сумі 1686 грн. 54 коп., пеню у сумі 2102 грн. 40 коп., штраф у сумі 8160 грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 1609 грн. 50 коп., видати наказ позивачу.

3. В частині позовних вимог стосовно стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 4666 грн. 91 коп. провадження по справі припинити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 23.04.2012

Суддя Т.В.Косенко