Рішення № 2365649, 21.07.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2008 р.

Справа 46/98

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ідекс”

до

Приватного підприємства “Патерсон”

про

стягнення 14 100,53 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

від позивача

Тищенко Н.В. —представник за довіреністю від 01.04.2008 р., Давиденко О.В. —представник за довіреністю від 20.02.2008 р.

від відповідача

не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Ідекс” передало на вирішення суду позов від 03.06.2008 р. № 463, відповідно до якого просить стягнути з Приватного підприємства “Патерсон” 104 639,74 грн. заборгованості за поставлений товар в рамках договору № 1226/78/04 від 05.07.2004 р., 709,11 грн. штрафу та 5 725,80 грн. пені.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/98 від 17.06.2008 р. та призначено справу до розгляду на 21.07.2008 р.

У судове засідання, призначене на 21.07.2008 р., відповідач не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез’явлення свого представника суд не повідомив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

В ході розгляду спору по суті представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Ідекс” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість та штрафні санкції.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати поставлених йому продовольчих товарів на умовах договору № 1226/73/04 від 05.07.2004 р.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору та додаткової угоди до нього, видаткових накладних, претензії від 19.03.2008 р.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

05.07.2004 р. між Приватним підприємством “Патерсон” в якості покупця та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ідекс” в якості постачальника укладено договір поставки № 1226/73/04, за умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар в асортименті, у кількості й у терміни, визначені в заявці покупця, а покупець —прийняти товар та сплатити за нього визначену договором грошову суму.

Відповідно до положень п. 1.2 даної угоди асортимент, кількість, терміни, ціна одиниці товару і загальна сума кожного постачання визначаються відповідно в заявці покупця і погодженому сторонами прайс-листі, який є невід’ємною частиною договору, що можуть передаватися по електронній пошті.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару покупцю під час підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної і т.п. (п. 1.3 договору).

У ст. 7 зазначеного договору сторони погодили, що розрахунки між ними здійснюються в національній валюті України безготівковим шляхом платіжними дорученнями. При цьому, днем оплати вважається день списання коштів з розрахункового рахунку покупця. Підставою для проведення оплати є товарно-транспортна накладна, накладна, рахунок-фактура і податкова накладна.

Покупець оплачує товар протягом двадцяти п’яти календарних днів з моменту отримання права власності на товар. У випадку прострочення термінів оплати, покупець, на вимогу постачальника зобов’язаний сплатити йому пеню в розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день та сплатити штраф у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен тиждень прострочення платежів (п. 7.3 договору від 05.07.2004 р. в редакції додаткової угоди № 2 від 26.12.2007 р.).

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе договором від 05.07.2004 р. зобов’язання, а саме: поставив товар на загальну суму 105 214,15 грн., що підтверджується накладними № 102624 від 24.01.2008 р. на суму 1 763,80 грн., № 102682 від 25.01.2008 р. на суму 1 544,22 грн., № 102957 від 25.01.2008 р. на суму 4 294,55 грн., № 102997 від 25.01.2008 р. на суму 2 560,31 грн., № 103640 від 29.01.2008 р. на суму 2 419,28 грн., № 103741 від 29.01.2008 р. на суму 4 427,92 грн., № 103776 від 29.01.2008 р. на суму 3 066,53 грн., № 104320 від 31.01.2008 р. на суму 3 007,92 грн., № 104408 від 01.02.2008 р. на суму 1 721,56 грн., № 104489 від 01.02.2008 р. на суму 1 717,88 грн., № 105290 від 05.02.2008 р. на суму 2 144,77 грн., № 105311 від 05.02.2008 р. на суму 1 062,91 грн., № 105431 від 05.02.2008 р. на суму 4 589,59 грн., № 106173 від 08.02.2008 р. на суму 6 568,55 грн., № 106317 від 08.02.2008 р. на суму 2 512,96 грн., № 106402 від 08.02.2008 р. на суму 1 762,69 грн., № 107178 від 12.02.2008 р. на суму 1 395,11 грн., № 107232 від 12.02.2008 р. на суму 2 735,72 грн., № 107242 від 12.02.2008 р. на суму 3 438,43 грн., № 107941 від 15.02.2008 р. на суму 2 187,20 грн., № 108176 від 15.02.2008 р., № 108198 від 15.02.2008 р. № 1 835,04 грн., № 108778 від 19.02.2008 р. на суму 2 218,32 грн., № 109034 від 19.02.2008 р. на суму 3 134,14 грн., № 109064 від 19.02.2008 р. на суму 2 349,91 грн., № 109721 від 22.02.2008 р. на суму 1 423,73 грн., № 109813 від 22.02.2008 р. на суму 4 643,53 грн., № 109978від 2.02.2008 р. на суму 3 725,70 грн., № 110446 від 25.02.2008 р. на суму 3 511,06 грн., № 110861 від 26.02.2008 р. на суму 3 490,07 грн., № 110880 від 26.02.2008 р. на суму 3 343,14 грн., № 111769 від 29.02.2008 р. на суму 2 296,60 грн., № 111803 від 29.02.2008 р. на суму 3 969,02 грн., № 111867 від 29.02.2008 р. на суму 4 412,76 грн., № 112671 від 04.03.2008 р. на суму 2 761,08 грн., № 112774 від 04.03.2008 р. на суму 4 154,63 грн., № 113075 від 05.03.2008 р. на суму 4 947,64 грн.

Як слідує з перелічених накладних, товар по них поставлявся відповідно до заявок покупця, про що зазначено окремою графою у кожній накладній.

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, станом на час його звернення до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару у сумі 104 639,74 грн., чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов’язальні правовідносини господарюючих суб’єктів.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з нормами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

19.03.2008 р. позивачем складено на адресу відповідача претензію № 354 з вимогою погасити заборгованості за договором від 05.07.2004 р. та нараховані штрафні санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, вимоги чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 104 639,74 грн. підлягають повному задоволенню.

Крім суми заборгованості з оплати вартості товару, позивач також просить стягнути з відповідача 709,11 грн. штрафу та 5 725,80 грн. пені.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 8 договору від 05.04.2004 р. № 1226/78/04 сторони погодили, що у випадку порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує заподіяні цим прямі збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Приймаючи до уваги положення п. 7.3 п. 8.1 та договору від 05.04.2004 р. та норми діючого законодавства, нарахування позивачем відповідачу 709,11 грн. штрафу та 5 725,80 грн. пені виходячи з суми боргу, що існувала на момент його звернення до суду з даним позовом видається правомірним та таким, що не порушує прав відповідача. при цьому, суд приймає до уваги, що відповідачем заперечень проти позову в частині стягнення штрафних санкцій не подано, зустрічного розрахунку на вимогу ухвали про порушення провадження у справі не надано, у зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах сум, визначених позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи з положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються, при задоволенні позову —на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Патерсон” (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 23-а, ідентифікаційний код 32824928) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ідекс” (07400, Київська обл., вул. Київська, 139, поштова адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 55, ідентифікаційний код 13736487) 104 639 (сто чотири тисячі шістсот тридцять дев’ять) грн. 74 коп. боргу, 709 (сімсот дев’ять) грн. 11 коп. штрафу, 5 725 (п’ять тисяч сімсот двадцять п’ять) грн. 80 коп. пені, 1 110 (одну тисячу сто десять) грн. 75 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Шабунін

справа № 46/98

21.07.08

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідекс"

до Приватне підприємство "Патерсон"

про стягнення 111 074,56 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Шабунін С.В.