Рішення № 23656349, 19.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/1375-2012 19.04.12

За позовом Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Альбіна»

про стягнення 6 055,24 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 94 від 01.12.2010 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Медфарком-центр»(далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Альбіна»(далі -відповідач) про стягнення 5 981,59 грн., а саме: 5 024,74 грн. -основного боргу, 707,52 грн. -пені, 136,94 грн. -3% річних, 112,49 грн. -збитків від інфляції. Також позивач просить витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який був оплачений останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не в повному обсязі, в зв'язку з чим позивач вирішив звернутись до суду з позовом про стягнення залишку боргу по оплаті товару та нарахованих на його суму пені, збитків від інфляції та 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/1375-2012, розгляд справи призначено на 14.03.2012 р.

Представники сторін в судове засідання 14.03.2012 р. не з'явились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 08.02.2012 р. не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи № 5011-5/1375-2012 відкладено на 29.03.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання 29.03.2012 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 29.03.2012 р. представником позивача на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Закрите акціонерне товариство «Медфарком-центр»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 055,24 грн., а саме: 5 024,74 грн. -основного боргу, 745,58 грн. -пені, 162,38 грн. -3% річних, 122,54 грн. -збитків від інфляції.

Вказану заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

В судовому засіданні 29.03.2012 р. представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5011-5/1375-2012 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2012 р. на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-5/1375-2012 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 19.04.2012 р.

Представником позивача в судовому засіданні 19.04.2012 р. підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 19.04.2012 р. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 19.04.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.01.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «Медфарком-центр»(далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека Альбіна»(далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 63/01-К (далі -Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується продати і доставити власними силами (в межах України) товар, а Покупець зобов'язується приймати вказаний товар та оплатити його вартість (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціни на товари, які постачаються згідно цього Договору, вказуються у відповідних накладних.

Пунктом 2.2 Договору сторонами визначено перелік товару, оплата якого здійснюється відповідно до п. 5.2 Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору Покупець зобов'язується кожні 30 днів після отримання товару переданого відповідно до п. 2.2 Договору, надавати продавцеві звіт про реалізацію такого товару. Оплата товару, переданого відповідно о п. 2.2 цього Договору, здійснюється Покупцем протягом трьох календарних днів з моменту надання звіту про реалізацію такого товару. Ненадання Покупцем звіту про реалізацію товару в передбачені Договором строки, позбавляє його права повернути такий товар відповідно до п. 3.2 Договору, і в цьому випадку Покупець зобов'язується сплачувати такий товар в порядку та строк, передбачений п. 5.1 Договору.

Оплата товару, що був поставлений за цим Договором, здійснюється Покупцем з відстроченням платежу протягом 30 календарних днів після отримання товару, переданого відповідно до п. 2.2 Договору (п. 5.1 Договору).

Строк дії Договору встановлено сторонами в п. 8.2 (з урахуванням підписаних між сторонами та скріплених їх печатками додаткової угоди № 1 від 01.04.2010 р. та додаткової угоди № 2 від 01.01.2011 р. до Договору), згідно з яким він набуває чинності з моменту підписання (13.01.2010 р.) і діє до 31.12.2011 р.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 10 144,58 грн., що підтверджується товарними накладними: № 041315 від 03.02.2011 р., № 048959 від 15.04.2011 р., № 049250 від 19.04.2011 р., № 051906 від 18.05.2011 р., № 054184 від 09.06.2011 р., № 061658 від 08.08.2011 р.

Крім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, складені на виконання зобов'язань за спірним Договором.

Хоча матеріали справи не містять довіреностей на одержання товару за спірними видатковими накладними, однак, останні не містять і будь-яких зауважень чи застережень, містять підпис особи відповідача та його печатку.

При цьому, суд додатково відзначає, що довіреність не відноситься до розрахункових, платіжних і інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Відповідно до листа Міністерства фінансів України № 31-04200-30/23-7454/6784 від 29.08.2005 р. довіреність на отримання цінностей, яка відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 р., видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Тобто довіреність не являється документом, що підтверджує факт господарської операції по передачі товару.

При цьому, згідно з видатковою накладною (повернення) № АА-Нв-0000211 від 08.11.2011 р., відповідачем повернуто позивачу товар на суму 3 762,31 грн.

У свою чергу, відповідно до тверджень позивача та наявних в матеріалах справи банківських виписок, відповідач за переданий товар розрахувався лише частково на суму 1 357,53 грн.

Вважаючи, що зазначеними діями відповідач порушує права позивача, останній вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В силу положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки позивачем, всупереч вимог ухвал суду, не надано витребувані звіти, подані відповідачем позивачу на виконання п. 5.2 Договору, то суд дійшов висновку, що розрахунок за переданий товар відповідачем мав здійснюватись відповідно до п. 5.1, а саме, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту тримання згідно накладної.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення, контррозрахунку ціни позову суду не подано.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 5 024,74 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5 024,74 грн. заборгованості за поставлений товар.

Зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, позивач, на підставі п. 6.1 Договору просить суд стягнути з відповідача 745,58 грн. - пені.

Згідно з п. 6.1 Договору, у випадку порушення строків оплати товару, Покупець сплачує пню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Вказане не позбавляє Покупця обов'язку сплатити Продавцю повну вартість отриманого товару, а також відшкодувати йому всі збитки, пов'язані з порушенням строку оплати.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Положення зазначеного пункту Договору повністю відповідають приписам ч. 2 ст. 343 ГК України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що розрахунок, наданий позивачем є вірним, внаслідок чого з відповідача на користь Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр»підлягає стягненню 745,58 грн. -пені.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 162,38 грн. -3% річних та 122,54 грн. -збитків від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням процентів річних та збитків від інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

При цьому, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України № 62-97 р. від 03.04.1997 р.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимога позивача про стягнення 3% річних та збитків від інфляції визнається судом обґрунтованою, та, здійснивши перерахунок сум судом встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 162,38 грн. -3% річних та 122,54 грн. -збитків від інфляції.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Альбіна»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, б. 129, кв. 32 ; код ЄДРПОУ 31566097) на користь Закритого акціонерного товариства «Медфарком-Центр»(01032, м. Київ, бульвар Тарас Шевченка, 60; код ЄДРПОУ 33239630) 5 024 (п'ять тисяч двадцять чотири) грн. 74 коп. -основного боргу, 745 (сімсот сорок п'ять) грн. 58 коп. -пені, 162 (сто шістдесят дві) грн. 38 коп. -3% річних, 122 (сто двадцять дві) грн. 54 коп. -збитків від інфляції, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.2012 р.

Суддя В.С. Ломака