Рішення № 23656267, 17.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-69/2934-2012 17.04.12

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія"

до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про стягнення 16 077,71 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (дов. №283/12/11 від 14.12.2011 р.)

від відповідача ОСОБА_2(дов.№314/1 від09.07.2011 р.)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17 квітня 2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхове товариство "Гарантія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 16 077,71 грн., з яких 12 246,12 грн. відшкодування шкоди в порядку регресу та 3 831,59 грн. пені, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.07.2009 року у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) було пошкоджено автомобіль марки "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1, який застрахований у позивача. Останній виплативши страхове відшкодування, набув прав свого страхувальника до винної особи. Оскільки винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля марки "Рено", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Відкритому акціонерному товаристві "Страхова компанія "Нова", то обов'язок з відшкодування збитків у межах лімітів відповідальності покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 року порушено провадження у справі № 5011-69/2934-2012, слухання справи призначено на 20.03.2012 року.

Представник відповідача в судове засідання 20.03.2012 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 12.03.2012 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представник позивача у судове засідання також не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 12.03.2012 року не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2012 року, у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 03.04.2012 року, у зв'язку з неявкою сторін та поданням додаткових доказів по справі.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 02.04.2012 року від МТСБУ надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2012 року.

03.04.2012 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача та відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 20.03.2012 року.

У судовому засіданні 03.04.2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення по справі.

Представник відповідача надав відзив на позов та усні пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 17.04.2012 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 17.04.2012 року представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.04.2012 року, також, надав усні пояснення по суті спору. в яких заперечив проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2009 року між Приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Гарантія" (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір № 5 - 118- 010/09 добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до умов якого страховик зобов'язувався відшкодувати збитки, що могли настати у зв'язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 4 договору № 5 - 118- 010/09 добровільного страхування наземного транспорту вигодонабувачем за вказаним договором є ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до довідки ВДАІ ГУМВС України в Одеській області 31.07.2009 року о 20 год. 30 хв. на 11 км + 700м а/д Одеса - Рени сталась ДТП за участю автомобіля марки "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1 та автомобіля марки "Рено", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_3 п.п. 10.19 Правил дорожнього руху України, останнього судом визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07.09.2009 року у справі № 3-2473/2009.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "Рено", державний номер НОМЕР_2 (за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП), була застрахована Відкритим акціонерним товариством "Страхова компанія "Нова", що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0112794 від 19.02.2009 року.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до Звіту автотоварознавчого дослідження № 314/2009 від 01.08.2009 року з визначення вартості матеріального збитку, складеного Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 23 566,47 грн.

06.09.2009 року позивач, виходячи із Звіту автотоварознавчого дослідження № 314/2009 від 01.08.2009 року з визначення вартості матеріального збитку та враховуючи умови страхування, визначив розмір страхового відшкодування в сумі 20 620,44 грн., про що склав страховий акт № 10 - 131.

Відповідно до умов договору № 5 - 118- 010/09 добровільного страхування наземного транспорту від 07.07.2009 року, страхове відшкодування позивачем було сплачено ОСОБА_4 в розмірі 20 620,44 грн., що підтверджується видатковими ордерами від 07.10.2009 року на суму 9 800,00 грн., від 12.01.2010 року на суму 5 000,00 грн., від 07.04.2010 року на суму 5 820,44 грн. (належним чином засвідчені копії додані до матеріалів справи).

Зважаючи на вищенаведене, 20.10.2010 року позивач, керуючись статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтями 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією за вих. № 75 про виплату страхового відшкодування у розмірі 20 620,44 грн.

Проте, відповідач перерахував на рахунок Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" лише 8 374,32 грн. На момент подання позовної заяви, відповідачем страхове відшкодування на користь позивача у повному обсязі сплачене не було.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 12 246,12 грн. та 3 831,59 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання.

Відповідач, посилаючись на заяву про зарахування зустрічних вимог від 18.04.2011 року № 917/0/17-11, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортним засобом "Рено", державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю марки "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика у теорії називається суброгацією. При суброгації відбувається лише зміна особи у вже наявному зобов'язанні зі збереженням самого зобов'язання, тобто нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. У результаті страховик виступає замість потерпілого.

Даної правової позиції зокрема притримується Верховний Суд України у Аналізі судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування (схвалений на нараді суддів цивільної юрисдикції Верховного Суду України 11 липня 2011 року; витяг з Аналізу опублікований у журналі "Вісник Верховного Суду України" № 8 (132) за 2011 рік та розміщений на офіційному сайті Верховного Суду України).

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина водія який керував автомобілем "Рено", державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення згідно з постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07.09.2009 року у справі № 3-2473/2009.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Рено", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0112794 від 19.02.2009 року (тип договору - 1). Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500 грн., франшиза -510 грн., строк дії полісу з 19.02.2009 року до 18.02.2010 року.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції чинній на момент укладання полісу № ВС/1004892) передбачено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір 1-го типу) (підпункт 15.1 статті 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у редакції Закону чинній на момент укладання полісу № ВС/0112794 ).

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Toyota Camry", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/0112794 від 19.02.2009 року, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором № 5 - 118- 010/09 добровільного страхування наземного транспорту від 07.07.2009 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Позивач претензією № 75 від 20.10.2010 року звертався до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 20 620,44 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент здійснення позивачем страхової виплати страхувальнику) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України, перерахував на рахунок Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" лише 8 374,32 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Зважаючи на вищезазначене, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню, в зв'язку з тим що позивач не зменшив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого на суму франшизи, яка встановлена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/0112794 від 19.02.2009 року.

За таких обставин, сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становитиме 11 736,12 грн. (12 246,12 грн. (загальний розмір матеріальної шкоди) -510,00 грн. (сума франшизи).

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені, за період з 20.05.2010 року по 07.10.2011 року, у розмірі 3 831,59 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В силу положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи несвоєчасне погашення відповідачем заборгованості та керуючись частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені частково, виходячи з нарахування пені на суму заборгованості на строк у шість місяців у розмірі облікової ставки НБУ.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня за період з 20.05.2010 року по 19.11.2010 року у розмірі 997,25 грн., відповідно до розрахунку суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" підлягають частковому задоволенню.

Витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" (02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 11; код ЄДРПОУ 31241449) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Гарантія" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3; код ЄДРПОУ 14229456, р/р 26501582 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335) 11 736 (одинадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 12 коп. заборгованості, 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн., 25 коп. пені, 1 274 (одну тисячу двісті сімдесят чотири) грн. 70 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.В. Стасюк

Дата підписання повного

тексту рішення 20.04.2012 року