Рішення № 23656096, 18.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/1988-2012 18.04.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 77 532,43 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 -дов. № б/н від 20.03.2012 р.

від відповідача: не з'явились

Обставини справи :

Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 106.41466 від 06.10.2010 р. в розмірі 77 532, 43 грн., з яких: борг по капіталу в розмірі 44 357, 30 грн., борг по процентах в розмірі 4 866, 70 грн., пеня в розмірі 28 308, 43 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань відповідно до умов вищезазначених договорів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2012 р. розгляд даної справи відкладено на 18.04.2012 р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 ГПК України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 18.04.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2010 р. між Публічним акціонерними товариством «ПроКредит Банк»(далі-кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі- позичальник) укладено кредитний договір № 106.41466, за умовами якого кредитор на підставі цього договору зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язався належно виконати всі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, що передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору передбачено умови, на яких видається кредит, а саме: - розмір кредиту 65 000 грн.;

- строк користування -18 місяців від дати видачі кредиту;

- проценти -27 % річних, виходячи з 360 календарних у році;

- цільове призначення кредиту -поповнення обігових коштів ;

- комісія за видачу кредиту -4 % річних від розміру кредиту;

- комісія за дострокове погашення кредиту -1,5% від суми, що достроково погашається;

- спосіб видачі кредиту -зарахування коштів на рахунок позичальника у кредитора.

Пунктом 1.3. договору передбачено, проценти за користування кредитом обчислюються від суми кредит, яка не є повернутою кредитору (залишок по кредиту) за кожен календарний день користування кредитом до моменту його повного погашення та нараховується щодо чергових платежів у строки, що зазначені у графіку платежу.

Згідно з п. 2.2. договору повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичним платежами, сума та строк сплати яких визначені графіком. Дата останнього платежу за графіком може відрізнятись від дати спливу строку користування кредитом, вказаного у п. 1.2. договору, але не більше ніж на 7 календарних днів.

Пунктом 2.4. договору сторони домовились, що при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення , вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення. Розмір пені не може бути збільшено, якщо погашено не менш ніж 80% усього боргу чи щомісячно погашається не менш ніж 30% від суми заборгованості.

Відповідно до п. 3.2.1. договору кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту у наступних випадках, зокрема, прострочення погашення грошових зобов'язань за цим договором тривалістю більш ніж 3 банківських дні.

Згідно з п. 3.3. вимога кредитора про дострокове погашення кредиту здійснюється у письмові формі. У випадку неможливості надати вимогу позичальникові така вимога може бути пред'явлена його поручителям.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково погасити весь залишок кредиту протягом п'яти банківських днів з дня відправлення (вручення, якщо кредитор вручив вимогу) позичальнику чи поручителям вимоги, якщо інша сума чи строк дострокового погашення не будуть вказані у такій вимозі.

Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань відповідно до кредитного договору № 106.41466 від 06.10.2010 р. щодо перерахування кредитним коштів на рахунок позичальника підтверджується меморіальним ордером № 89485951-93483209 від 06.10.2010 р. на суму 62 400, 00 грн. (копія -в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2011 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про повне дострокове погашення кредиту № 3321 від 09.12.2011 р., в якій повідомляє про істотне і тривале порушення ФОП ОСОБА_1 умов кредитного договору № 106.41466 від 06.10.2010 р. у вигляді оплати платежів передбачених вказаним договором строком 217 днів, у зв'язку з чим просити погасити існуючу заборгованість та здійснити повне дострокове погашення кредиту, що на дату цієї вимоги в розмірі 65 247, 26 грн., з яких : борг по капіталу в розмірі 27 626, 43 грн., борг по процентах в розмірі 1680, 06 грн., проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 1074, 40 грн., капітал дострокового погашення в розмірі 16 730, 87 грн. та пеня в розмірі 18 135, 50 грн.

Проте, станом на день розгляду справи відповідач відповідачі на вищезазначений лист не надав, заборгованість за кредитним договором № 106.41466 від 06.10.2010 р. не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконав умови кредитного договору № 106.41466 від 06.10.2010 р., у зв'язку з чим у нього виник борг по капіталу в розмірі 44 357, 30 грн., борг по процентах в розмірі 4 866, 70 грн. та пеня в розмірі 28 308, 43 грн.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № 106.41466 від 06.10.2010 р. борг по капіталу в розмірі 44 357, 30 грн. за період з 06.01.2011 р. до 25.01.2012 р., борг по процентах в розмірі 4 866, 70 грн. за період з 06.01.2011 р. до 25.01.2012 р. та пеню в розмірі 28 308, 43 грн. за період з 04.03.2011 р. до 06.02.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як визначено частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач у судове засідання не з'явився, заявлених до нього вимог не спростував, відсутність у нього заборгованості станом на день розгляду справи не довів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови кредитного договору № 106.41466 від 06.10.2010 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача відповідно до кредитного договору № 106.41466 від 06.10.2010 р. боргу по капіталу в розмірі 44 357, 30 грн. та боргу по процентах в розмірі 4 866, 70 грн. за період з 06.01.2011 р. до 25.01.2012 р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання умов кредитного договору № 106.41466 від 06.10.2010 р. пеню в розмірі 28 308, 43 грн. з 04.03.2011 р. до 06.02.2012 р.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем свого грошового зобов'язання.

Проте, при перевірці правильності обчислення позивачем пені, заявленої до стягнення, судом встановлено, що розрахунок не відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 1249, 19 грн. за період з 09.08.2011 р. до 06.02.2012 р.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги частково, в сумі 50 473, 19 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02095, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 107 -А, код 21677333) борг по капіталу в розмірі 44 357 (строк чотири тисячі триста п'ятдесят сім) грн.30 грн., борг по процентах в розмірі 4 866 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість) грн. 70 коп., пеню в розмірі 1249 (одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн.. 19 коп. та судовий збір в розмірі 1047 грн. 78 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Трофименко Т.Ю. Повний текст рішення складений: 19.04.2012 р.