Рішення № 23656057, 01.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/247 01.09.11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 10850,11 грн. шкоди в порядку регресу

Суддя Катрич В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: не з'явивися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення 10850,11грн. шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування.

Позовну заяву 31.05.2011 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 8/247 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.06.2011.

До Господарського суду м.Києва надійшли заперечення відповідача, відповідно до яких останній позов не визнає у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні, що відбулось 30.06.2012, позивач підтримав вимоги, викладені у позовній заяві у повному обсязі.

Позивач повідомив суд, що в проваджені господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справ зі спору між тими сторонами, про той же предмет і тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору та зазначив, що станом на час розгляду справи основна дебіторська заборгованість становить 10850,11 грн.

Відповідач в судове засідання, що відбулось 30.06.2011 не з»явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 30.06.2011 року відкладено розгляд справи на 14.07.2011 року.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 14.07.2011 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 05.08.2011.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 05.08.2009 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 01.09.2011.

Відповідач у судове засідання 01.09.2011 в черговий раз не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи, відзив на позов не надав, поважних причин неявки в судове засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2010 року між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА»(далі-Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Україна»(далі-Страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 001033/4002/0000030,(далі - Договір страхування), за яким Позивачем було застраховано майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Фольцваген», державний номер НОМЕР_1.

Згідно розгорнутої довідки ВДАІ, 18.02.2011 року в м. Києві по бульвару Перова сталася ДТП за участю тролейбуса, бортовий номер 4230, що належить Куренівському тролейбусному ремонтно-експлуатаційному ДКЦО КП «Київпастранс», під управлінням водія ОСОБА_2, та автомобіля «Фольцваген», державний номер НОМЕР_1, що належить TOB «Порше Україна», під управлінням водія ОСОБА_3.

Відповідно до Постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 14.03.2011 року, 18.02.2011 року ОСОБА_2 в м. Києві по бул. Перова, керуючи тролейбусом, бортовий номер 4230, не врахував дорожньої обстановки, не втримав безпечної дистанції руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольцваген»державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, чим спричинив матеріальні збитки. Таким чином, ОСОБА_2 порушив п.13.1, 2.3 (б) ПДР України та своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП України, в зв'язку з чим його було визнано винним у вчиненні вищезазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. ;

Внаслідок ДТП Страхувальник, як власник транспортного засобу «Фольцваген», державний номер НОМЕР_1 зазнав матеріального збитку в розмірі 13137,59 грн. Розмір збитку визначений згідно звіту № 79С/02/11 від 09.03.2011 про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ та Протоколу огляду транспортного засобу №79с/02Н1 від 28.02.2011 року.

Згідно рахунку-фактури № АМС0010993 від 21.02.2011 фатична вартість відновлювального ремонту становить 12053,40 грн.

На підставі страхового Договору №001033/4002/0000030 від 01/04/2010р. Страхувальнику виплачене страхове відшкодування в розмірі 10850,11 грн.(за вирахуванням франшизи у розмірі 1 203,29грн.) що підтверджується платіжним дорученням № 008977 від 17.03.2011 (копія наявна у матеріалах справи).

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" від 07.03.1996 р., до Позивача, який виплатив свою частку в сумі страхового відшкодування за Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 001033/4002/0000030 від 01.04.2010, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Україна» має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тобто до Відповідача, оскільки ОСОБА_2 на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з Відповідачем.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до умов ст. 1172 Цивільного кодексу України "юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків".

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентується Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Згідно з ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Таким чином, станом на день вирішення спору, основна заборгованість Відповідача становить 10 850,11грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутністьйого вини у порушенні зобов'язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги визнаються такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 10850,11грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу та інших витрат, пов"язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 108,51грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повному обсязі

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 528,614,993 Цивільного кодексу України, ст.ст.6,22,29,35,37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м.Київ, Набережне шосе,2, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Приватного акціонерного товариства "«Страхова компанія «УНІКА» (01034, м.Київ, вул. Рейтарська,37, код ЄДРПОУ 20033533) 10 850(десять тисяч вісімсот п»ятдесят)грн.11коп. -страхового відшкодування в порядку регресу, 108(сто вісім)грн.51коп.-державного мита, 236,00грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання.

Суддя В.С. Катрич

Дата підписання рішення 20.04.12