Рішення № 23655482, 19.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.04.12р. Справа № 15/5005/2753/2012За позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Деснянського відділення № 8451 АТ "Ощадбанк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НС Партнер", смт. Ювілейне

про стягнення 6 625,60 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засіданні Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 1227 від 18.06.12р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.12р. порушено провадження у справі № 5011-35/1474-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Деснянського відділення № 8451 АТ "Ощадбанк", м.Київ (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "НС Партнер", смт.Ювілейне (далі - відповідач), про стягнення 6 625,60 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.12р. передано справу № 5011-35/1474-2012 за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.12р. прийнято справу № 5011-35/1474-2012 до свого провадження суддею Петренко Н.Е., далі справа №15/5005/2753/2012; справу призначити до розгляду в засіданні на 19.04.12р., до засідання зобов'язано подати:

- позивачу: докази в обґрунтування позову; всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір (для огляду в судове засідання);

- відповідачу: відзив на позов; докази в обґрунтування відзиву; контррозрахунок суми позову; документи, що посвідчують правовий статус виробничої або структурної одиниці: статус (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу); докази сплати боргу.

Зобов'язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, для чого відповідачу необхідно з'явитися до позивача. Акт звірки надати в судове засідання.

Явку в судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

19.04.12р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.03.12р. надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а також надав для долучення до матеріалів справи: копію рахунку-фактури № ОЛ-0000009 від 13.04.10р. (а.с.68), довідку з вих. № 1104/12-35 від 18.04.12р. (а.с.69), копію платіжного доручення № 2023 від 13.04.10р. (а.с.70).

В свою чергу, повноважний представник відповідача 19.04.12р. в судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.65).

Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновків про те, що повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, оскільки копію ухвали господарського суду від 23.03.12р. відповідач отримав 29.03.12р., тобто аж за 20 днів до початку розгляду справи по суті. Крім того, відповідачем не надано суду жодних обґрунтованих пояснень щодо причини невиконання вимог ухвали суду від 23.03.12р. Таким чином, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу для надання суду відзиву на позов та інших витребуваних судом документи, а також для проведення звірки взаєморозрахунків, для чого відповідачу необхідно було з'явитися до позивача.

Викладене є підставою для розгляду справи по суті в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.04.12р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.10р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № НС-98 (далі - Договір) (а.с 10-11), відповідно до умов п. 2.1 якого відповідач протягом строку дії цього Договору зобов'язується за замовленнями позивача, за умови їх підтвердження, поставляти та передавати через мережу АЗС у власність (повне господарське відання) позивача нафтопродукти (наділі-Товар) в асортименті: дизельне пальне, не етилований бензин А-95, належної якості (підтвердженої сертифікатом якості), що відповідає державним стандартам, в кількості, визначеній відповідно до накладних, які є невід`ємними частинами цього Договору, а позивач зобов`язується приймати товар на АЗС та оплачувати його на умовах цього Договору.

Згідно п.3.1 Договору, відповідач зобов`язався поставляти позивачу за письмовими замовленнями останнього товар в обсягах, визначених у замовленнях, за цінами, визначеними у накладних, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Позивач зобов'язався своєчасно оплачувати відповідачу вартість товару (п.4.2. Договору).

Як зазначено в п.5.1 Договору, поставка товару здійснюється на підставі замовлень позивача.

В п. 7.1 Договору зазначено про те, що оплата вартості відпущених нафтопродуктів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача відповідно до Договору.

Відповідач зобов`язується передати позивачу нафтопродукти відповідної якості, а позивач оплачує й приймає нафтопродукти: бензин А-95 - 11 520 л, по бланкам-дозволам відповідача, в асортименті, кількості і за цінами, зазначеним у рахунку-фактурі або накладній, та/або акті прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору (п.7.2 Договору).

Відповідно до п.7.3 Договору, сума Договору складається із сум, що вказані у видаткових накладних, актах прийому-передачі, специфікаціях тощо, оформлених належним чином протягом дії Договору. Загальна сума договору з урахуванням ПДВ становить 93 081,60 грн.

Оплата здійснюється в національній валюті України, шляхом сплати на банківський рахунок відповідача (п.7.4 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (п.8.1 Договору).

Як зазначено в п. 8.2 Договору, строк дії цього Договору складає один рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в один рік кожен, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону за 30 днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію.

За невиконання або неналежне виконання умов цього Договору винна сторона відшкодовує спричинені таким невиконанням або неналежним виконанням збитки у порядку та в розмірах, передбачених чинним законодавством України та цим Договором (п. 9.1 Договору).

Всі спори, що можуть виникнути за цим Договором або у зв'язку з ним, сторони намагатимуться вирішувати шляхом переговорів (п. 10.1 Договору).

Згідно п. 10.3. Договору, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, спір підлягає розгляду в компетентному суді відповідно до чинного законодавства України.

Так, на виконання умов вищезазначеного Договору, відповідач виставив для сплати позивачу рахунок-фактуру № ОЛ-0000009 від 13.04.10р. за бензин А-95 в кількості 11 520 л. на загальну суму 93 081,60 грн. (а.с. 68), а позивач, відповідно платіжного доручення № 2023 від 13.04.10р. (а.с.70) сплатив зазначену в рахункі-фактурі суму за бензин А-95 в кількості 11 520 л.

Позивачем 13.04.10р. було отримано у відповідача талани на бензин марки А-95 на загальну суму 93 081,60 грн., згідно видаткової накладної № ОЛ-0000140 від 13.04.10р. (а.с.13).

Позивач отримав на вказаній відповідачем АЗС бензин марки А-95 лише на суму 86 456 грн. Як зазначає позивач, АЗС відмовляється у відпущенні бензину марки А-95 на залишок суми в розмірі 6 625,60 грн., мотивуючи тим, що між АЗС та відповідачем не укладено договір на обслуговування.

Як вважає позивач, він позбавлений права отримати товар за вищезазначеним Договором, за який провів оплату в повному обсязі, у зв'язку з чим вимушений був звернутися до суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми в розмірі 6 625,60 грн. за не отриманий бензин марки А-95 в кількості 820 літрів.

Позивач також надав суду довідку з вих. № 1104/12-35 від 18.04.12р. (а.с.69), про те, що за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 6 625,60 грн. за не отриманий не етилований бензин А-95 в кількості 820 літрів.

В свою, чергу, відповідач доказів виконання зобов'язання по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Принцип належності та допустимості доказів, встановлений у статті 34 Господарського процесуального кодексу України, полягає у тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 629, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НС Партнер" (52005, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Ювілейне, вул. Мічуріна, буд.1А код ЄДРПОУ 31307038) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії -Деснянського відділення № 8451 АТ "Ощадбанк" (02222, м. Київ, пр. Маяковського, буд. 45, код ЄДРПОУ 05823976, р/р 37398004 в Деснянському відділенні № 8451 АТ "Ощадбанк" м. Києва, МФО 320230) основний борг в розмірі 6 625,60 грн. (шість тисяч шістсот двадцять п`ять грн. 60 коп.), витрати по сплаті судовий збір в розмірі 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев`ять грн. 50 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 23.04.12р.