Постанова № 23655136, 18.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2012 р. Справа № 5023/8991/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Губенко Н.М., Іванової Л.Б., розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи -підприємця ОСОБА_4на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.01.2012у справі №5023/8991/11 Господарського суду Харківської областіза позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_4до відповідача Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"провизнання праваза участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_5, дов. від 06.10.2011 № 4207;

відповідача: ОСОБА_6, дов. від 28.05.2010 № 38-1868;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про визнання права.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.12.2011 у справі №5023/8991/11 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено, з урахуванням заяв від 01.12.2011 та 07.12.2011 про уточнення позовних вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Пуль О.А., судді -Білоусова Я.О., Лакіза В.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2011 у справі №5023/8991/11 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2012, а рішення Господарського суду Харківської області від 08.12.2011 у справі №5023/8991/11 залишити в силі. Також, скаржник просить суд за наслідками розгляду касаційної скарги на підставі ст. 90 ГПК України винести окрему ухвалу стосовно фактів його дискримінації з боку відповідача.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги та скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, звертаючись до суду із даним позовом, позивач просив визнати за ним право на отримання (постійного придбання) теплової енергії в гарячій воді для опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на умовах, визначених проектом типового договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 з додатком № 1 до договору, з умовами, які викладені у позові; у разі ухилення відповідача від укладення договору купівлі-продажу теплової енергії та підписання договору, додатків до нього, вважати договір укладеним.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до договору позички, укладеного 01.07.2011 між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_4, позивач є користувачем нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, який використовує за згодою власника у своєї підприємницької діяльності, у зв'язку з чим, має потребу у його опаленні у період опалювального сезону. Оскільки отримувати теплову енергію для офісу він може тільки від відповідача, який є монополістом на постачання теплової енергії у місті Харкові, для укладення договору купівлі-продажу позивач звернувся безпосередньо до відповідача із пропозицією укласти передбачений законом та господарськими умовами ділового обороту договір, текст якого був переданий відповідачу. Однак, як зазначає позивач, відповідач листами від 29.09.11 та 13.10.11 відмовив позивачу в укладенні договору постачання теплової енергії, що свідчить про невизнання відповідачем права позивача на укладення такого договору.

01.12.2011 позивач в порядку ч. 4 ст. 22 ГПК України звернувся до суду з заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив зобов'язати відповідача укласти договір купівлі-продажу (постійного придбання) теплової енергії в гарячій воді для опалення нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, на умовах, визначених проектом типового договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 з додатком № 1 до договору з умовами, які викладені в позові.

В подальшому, 07.12.2011 позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог, доповнивши текст проекту договору пунктом "3.2.26. забезпечити при наявності технічної можливості протягом 6 місяців з моменту підписання даного договору установку власних приладів обліку теплової енергії і регуляторів обмежувачів витрат теплоносія з обов'язковим подальшим повідомленням про це Теплопостачальної організації".

Господарським судом першої інстанції вказані заяви позивача від 01.12.2011 та 07.12.2011 про уточнення позовних вимог прийняті до розгляду та прийнято рішення про задоволення позовних вимог, з урахуванням цих заяв.

Апеляційний господарський суд не погодився з прийняттям місцевим господарським судом до розгляду вищезазначених заяв позивача, оскільки, враховуючи зміст заяв, фактично змінено позовні вимоги (про визнання права) та подано інший позов (про зобов'язання укласти договір).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу судового засідання від 14.11.2011 (а.с. 44 т. 1) розпочато розгляд позовних вимог по суті, а тому суд першої інстанції без достатніх правових підстав прийняв до розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог, які за своєю природою є заявами про зміну предмету позову, та прийняв рішення з урахуванням цих заяв.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_4 01.07.2011 укладено договір позички, за умовами якого позивач є користувачем нежитлового приміщення в АДРЕСА_1. Пунктом 4.2 договору встановлено, що кінцевою датою користування позичкою вважається 31.12.2013.

01.07.2011 між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_4 укладено додаткову угоду, у відповідності до якої договір позички доповнено пунктом 5.1 такого змісту: позивач зобов'язаний укладати договори на обслуговування предмета позички з підприємствами, у тому числі і з відповідачем та здійснювати оплату за надані послуги.

Позивач звернувся до суду із позовною вимогою про визнання за ним права на отримання (постійного придбання) теплової енергії в гарячій воді для опалення спірного нежитлового приміщення на умовах, визначених проектом типового договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2011 з додатком №1 до договору, з умовами, які викладені у позові. У разі ухилення відповідача від укладення договору купівлі-продажу теплової енергії та підписання договору, додатків до нього, позивач просив суд вважати договір укладеним.

У відповідності до п. 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Приймаючи постанову, якою скасовано рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, апеляційний суд, відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України, перевіривши наявні в матеріалах справи докази дійшов правильного висновку про неврахування позивачем вимог ст.ст. 179, 180, 181, 184 ГК України, якими встановлено порядок та особливості укладення господарських договорів, у тому числі і на основі типових договорів.

При цьому, апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем при укладенні договору не надано належних доказів в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України дотримання ним встановленого порядку, а надані розрахунки максимального теплового навантаження не містять посилання на нормативні акти, які встановлюють порядок проведення такого розрахунку.

До того ж, судом апеляційної інстанції досліджено та підставно визначено, що позивач, шляхом подання такого позову, намагається визнати право на отримання теплової енергії не на умовах типового договору, а на умовах, які ним (позивачем) запропоновані, тобто на умовах проекту договору від 01.10.2011 з додатком № 1, що не узгоджується з вимогами зазначеного вище законодавства.

Що стосується позовної вимоги про визнання договору укладеним в разі ухилення відповідача від укладення договору купівлі-продажу теплової енергії та підписання договору і додатків до нього, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що звернення з такою позовною вимогою як "визнання договору укладеним" можливе лише після здійснення сторонами попередніх дій, направлених на врегулювання укладення договору та, в разі не досягнення згоди з усіх істотних умов договору, спір може бути переданий до суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

Відносно вимог касаційної скарги щодо винесення у відповідності до ст. 90 ГПК України окремої ухвали стосовно фактів дискримінації позивача з боку відповідача, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки колегія суддів Вищого господарського суду України не знаходить підстав для її задоволення.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою рішення суду першої інстанції скасовано, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4, а тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2012 у справі № 5023/8991/11 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Козир

судді: Н. Губенко

Л. Іванова