Постанова № 23652069, 01.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2012 р. Справа № 2а-1670/6050/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Бабич Я.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2011р. по справі № 2а-1670/6050/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Козельщинська" Сільгоспхімія"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Козельщинська "Сільгоспхімія"(надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі по тексту відповідач) в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

-визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000012301/101 від 27.01.2011 року повністю;

-визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000022301/102 від 27.01.2011 року повністю;

-визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000052301/1455 від 27.04.2011 року повністю.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2011 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 27.01.2011 року №0000012301/101, №0000022301/102 та від 27.04.2011 року №0000052301/1455.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2011 року скасувати, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Козельщинська "Сільгоспхімія" зареєстроване як юридична особа 15 травня 1996 року Козельщинською районною державною адміністрацією Полтавської області, код за ЄДРПОУ 05487053, про що видане свідоцтво серії А00 №710181 /том І, а.с. 160/.

У період з 26 листопада 2010 року по 23 грудня 2010 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Козельщинська "Сільгоспхімія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 27 грудня 2010 року №7364/23-209/05487053 /том І, а.с. 17-61/, в якому зафіксовано, зокрема, порушення:

-підпункту 4.1.1 пункту 4 1 статті 4, підпункту 5.3.9, пункту 5.3, статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1224453,13 грн., у тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 1212821,75 грн., за 2 квартал 2010 року у сумі 11631,38 грн.;

-підпунктів 7.2.4, 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 989257,40 грн., в т.ч. за березень 2009 року у сумі 970257,40 грн., за червень 2010 року у сумі 19000,00 грн.

За висновками перевірки, порушення податкового законодавства ВАТ "Козельщинська "Сільгоспхімія" виникло у зв'язку із невключенням до складу валового доходу за II квартал 2010 року кредиторської заборгованості у розмірі 46525,53 грн., що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Порушення по взаємовідносинах з ТОВ "С.Дж.Р.Груп" призвели до завищення податкового кредиту по податку на додану вартість на 970257,40 грн., в т.ч. за березень 2009 року у сумі 970257,40 грн. та до завищення валових витрат в сумі 4851287,00 грн., в тому числі за І квартал 2009 року в сумі 4851287,00 грн. Також, ВАТ "Козельщинська "Сільгоспхімія" неправомірно завищено податковий кредит на суму 19000 грн., у тому числі за червень 2010 року в сумі 19000,00 грн. у зв'язку з неподанням ТОВ"Базисплюс" декларації з ПДВ за червень 2010 року.

На підставі вищевказаного Акту перевірки, Кременчуцькою ОДШ винесено податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року №0000012301/101, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1530566,41 грн., в тому числі 1224453,13 грн. - за основним платежем, 306113,28 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями /том І, а.с. 14/; №0000022301/102, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1236571,75 грн., в тому числі 989257,40 грн. - за основним платежем, 247314,35 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями /том І, а.с. 15/.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями товариство оскаржило їх в адміністративному порядку до ДПА у Полтавській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 06 квітня 2011 року №808/10/25-016 ДПА у Полтавській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27 січня 2011 року №0000022301/02, а скаргу ВАТ "Козельщинська "Сільгоспхімія" без задоволення; збільшила грошове зобов'язання по податку на прибуток, визначене в податковому повідомленні-рішенні Кременчуцької ОДПІ від 27 січня 2011 року №0000012301/01 на суму 17448,00 грн., в тому числі 13958,00 грн. основного платежу та 3490,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, /том І, а.с. 67-73/.

За наслідками адміністративного узгодження Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 27 квітня 2011 року №00000052301/1455, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 17448,00 грн. у тому числі 13958,00 грн - за основним платежем, 3490,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями /том І, а.с. 16/.

Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 16 червня 2011 року №11161/6/250115 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 27 січня 2011 року №0000012301/101, №0000022301/102 з урахуванням рішення ДПА у Полтавській області від 06 квітня 2011 року №808/10/25-016, прийнятого за розглядом скарги, а скаргу без задоволення /том І, а.с. 79-83/.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення 0000012301/101 від 27.01.2011 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14539, 22 грн. та податкового повідомлення-рішення за №0000052301/1455 від 27.04.2011 року, суд першої інстанції виходив з його протиправності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу податковим повідомленням-рішенням за № 0000012301/101 від 27.01.2011 р. визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14539, 22 грн. та податковим повідомленням-рішенням №0000052301/1455 від 27.04.2011 року визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17448 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ґрунтувалися на тому, що кредиторська заборгованість в розмірі 46525,53 грн., що виникла на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ СП "Агро-БТК", вважається безповоротною фінансовою допомогою, а отже, на думку відповідача, повинна бути включена до складу валового доходу звітного періоду, на який припадає закінчення терміну позовної давності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротною фінансовою допомогою є, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 5 статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, кредиторська заборгованість в розмірі 46525,53 грн., яка на думку відповідача є безповоротною фінансовою допомогою, виникла на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 28 грудня 2006 року між ТОВ СП "Агро-БТК" (Продавець) та ВАТ "Козельщинська "Сільгоспхімія" (Покупець), відповідно до умов якого позивач придбав у ТОВ СП "Агро-БТК" сою в кількості 60,35 тон на загальну суму 181050, що підтверджується видатковою накладною.

На виконання досягнутої домовленості ВАТ "Козельщинська "Сільгоспхімія" отримано від вказаного контрагента 60,35 тон сої і проведено її часткову оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії видаткової накладної та банківських виписок.

Відповідно до п. 2.2. договору купівлі-продажу від 28 грудня 2006 року покупець зобов'язаний оплатити товар не пізніше 01 квітня 2012 року. Оплата може здійснюватися частинами.

Враховуючи те, що передбачений статтею 257 ЦК України трьохрічний строк позовної давності починається з дати зазначеної у договорі, а саме з 01 квітня 2012 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем передчасно було включено до доходу позивача суму заборгованості, за якою ще не минув строк позовної давності.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення за № 0000012301/101 від 27.01.2011 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14539, 22 грн. та податкове повідомленням-рішенням №0000052301/1455 від 27.04.2011 року про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 17448 грн. є протиправним.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000012301/101 від 27.01.2011 року в частині визначення податкового зобов»язання з податку на прибуток за основним платежем та штрафними санкціями в сумі 1516027, 19 грн. та №0000022301/102 від 27.01.2011 року про визначення податкового зобов'язання з ПДВ, суд першої інстанції виходив з їх протиправності.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток за 1-й квартал 2009 року в сумі 1 212 821, 75 грн. та податку на додану вартість за березень 2009 року та червень 2010 року в сумі 989 257, 40 грн. ґрунтувалися на нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" та ТОВ Базисплюс.

Колегія суддів погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України "Про податок на додану вартість", згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Системно аналізуючи положення Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Крім того, з аналізу підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для формування позивачем податкового кредиту за березень 2009 р., червень 2010 року та валових витрат за 1-й квартал 2009 р. слугували податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, платіжні документи.

Між тим, наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

Колегія суддів зазначає, якщо певна господарська операція не відбулася, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів чи послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит та формування валових витрат у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права-придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність господарських операцій за якими був сформований податковий кредит за березень 2009 р., червень 2010 року та валові витрати за 1-й квартал 2009 р., виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" 09.09.2008 року укладено договір підряду № 18 на підготовчо-відновлювальні роботи.

За приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Отже, зі змісту вказаних норм випливає, що обов'язковою умовою договору підряду є обсяг і зміст робіт, їх ціна, що повинна відповідати проектно-кошторисній документації.

За умовами п. 6.6 договору від 09.09.2008 року субпідрядник зобов'язаний виконувати роботи відповідно до проектно-кошторисної документації.

Між тим, проектно-кошторисну документацію з зазначенням обсягу, змісту, ціни робіт, виду та вартості матеріалу необхідного для виконання робіт згідно з договором від 09.09.2008 року позивачем не надано.

Відсутність вказаних документів свідчить про відсутність наміру у сторін щодо настання реальних наслідків в момент укладання договору, оскільки укладаючи угоду, сторони не домовлялися щодо істотних умов правочину, а саме ціни, обсягу, змісту робіт та вартості і обсягу матеріалів необхідних для виконання таких робіт.

Відповідно до п. 5.1, 5.5 вказаного договору забезпечення будівельними матеріалами, обладнанням покладається на субпідрядника, який зобов'язаний надати генпідряднику звіт про використані матеріали.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази складання ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" звіту про використані матеріали.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до проведеної відносно ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" невиїзної документальної перевірки з питань правильності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з серпня 2008 року по травень 2010 року за результатами якої складено акт № 823/23-10/34981754 від 14.10.2010 року встановлено відсутність у ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, що унеможливлює виконання ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп"п. 5.1 договору підряду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп" .

Також, колегія суддів зазначає, що позивачем не підтверджено право на формування податкового кредиту у червні 2010 року на підставі податкової накладної, виданої ТОВ Базисплюс, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до податкової накладної № 2605 від 08.06.2010 р. позивачем було придбано у ТОВ "Базисплюс" арматуру 8АІІІ, арматуру 12АІІІ, арматуру 16АІІІ.

Між тим, в підтвердження реальності господарських операцій по контрагенту ТОВ Базисплюс позивачем не надано договір купівлі-продажу, акт приймання передачі товару, доказів в підтвердження транспортування та оприбуткування товару.

Позивачем не надано доказів в підтвердження своїх пояснень, що перевезення товару здійснювалося за рахунок та транспортом ТОВ «Базисплюс».

В зв'язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено реальність договірних відносин, що виникли між позивачем та ТОВ Базисплюс.

Отже, ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп", ТОВ «Базисплюс» та позивач, укладаючи вищевказані договори ставили за мету не здійснення господарської діяльності, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції й як наслідок отримання доходу від цих операцій. А мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджету.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що вказані договори, укладені між ТОВ "С.ДЖ.Р.Груп", ТОВ «Базисплюс» та позивачем, є такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, а тому є нікчемними.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 27.01.2011 року за № 0000022301/102 та за № 0000012301/101 в частині визначення податкового зобов'язання та штрафних санкції в розмірі 1516027 грн 19 коп., з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні даної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2011р. по справі № 2а-1670/6050/11 скасувати в частині задоволення позову Відкритого акціонерного товариства "Козельщинська" Сільгоспхімія" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 27.01.2011 року за № 0000022301/102 та за № 0000012301/101 в частині визначення податкового зобов'язання та штрафних санкції в розмірі 1516027 грн 19 коп., прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Козельщинська" Сільгоспхімія" - відмовити.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.08.2011 року по справі 2а-1670/6050/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Водолажська Н.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст постанови виготовлений 05.03.2012 р.