Ухвала суду № 23652020, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.Справа № 2а-12065/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. по справі № 2а-12065/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-ЮС"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ТОВ "Пріоритет-ЮС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:

- скасувати наказ ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова від 23.03.2011 року №518 "Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Пріоритет-ЮС" (код ЄДРПОУ 32674158);

- визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова по проведенню невиїзної документальної перевірки ТОВ "Пріоритет-ЮС" (код ЄДРПОУ 32674158) на підставі наказу №518 від 23.03.2011 року та по складанню акту ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №1301/22/32674158 від 24.03.2011р. за результатами проведеної перевірки.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в порушення вимог ст.78 ПК України податковий орган не направляв на адресу позивача обов'язкового запиту про надання пояснень та документального підтвердження щодо даних, що містяться у податкових деклараціях. Крім того, в порушення вимог ст.79 ПК України податковий орган не направляв у адресу позивача копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Пріоритет-ЮС" та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Позивач вважає, що жодних правових підстав проведення перевірки ТОВ "Пріоритет-ЮС" та складання акту, що містить незаконні та необґрунтовані висновки не існувало. Крім цього, позивач зазначає про безпідставність висновків акту перевірки, винесеного за результатами проведеної перевірки, оскільки висновки ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова зроблені без врахування та використання жодного первинного документу фінансово-господарської діяльності підприємства і такі висновки податкового органу істотно та вочевидь суперечать вимогам законодавчих та нормативних актів. Позивач відзначає, що наявність договірних правовідносин, фактичне виконання господарських зобов'язань, наступне споживання послуг по ланцюгу постачання кінцевим споживачам, тобто виконання зобов'язань сторонами правочинів підтверджено первинними документами -договорами, актами виконаних робіт, податковими та видатковими накладними. З позиції позивача, дії та висновки відповідача у межах оскарження є такими, що не ґрунтуються на Законі, тобто є протиправними та такими, що здійснені без аналізу реальності господарської діяльності підприємства на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано наказ Червонозаводському районі м.Харкова від 23.03.2011 року №518 "Про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ "Пріоритет-ЮС" (код ЄДРПОУ 32674158).

Визнано правомірними дії Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова по проведенню невиїзної документальної перевірки ТОВ "Пріоритет-ЮС" (код ЄДРПОУ 32674158) на підставі наказу №518 від 23.03.2011 року та по складанню акту ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №1301/22/32674158 від 24.03.2011р. за результатами проведеної перевірки.

Стягнуто Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріоритет-ЮС" (код ЄДРПОУ 32674158, місцезнаходження: м.Харків, вул.Основ'янська, 55) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 79, ст.ст. 185, 187. 188, пп. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України, ст. 3 Господарського кодексу України, ст. ст.203, 215 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що що листом ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №4048/10/22-017 від 11.03.2011 року витребувано від ТОВ "Пріоритет-ЮС" пояснення та їх документальне підтвердження з питань взаємовідносин з контрагентами, які надають право формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податкових зобов'язань, а також правильність віднесення витрат по контрагентам -постачальникам та контрагентам -покупцям за період за період грудень 2010 року. Вказаний лист було направлено керівнику ТОВ "Пріоритет-ЮС" кур'єрською доставкою, що підтверджується квитанцією ТОВ "Харківська кур'єрська служба Меркурій".

Начальником ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова винесено наказ №518 від 23.03.2011 року про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Пріоритет-ЮС" (код ЄДРПОУ 32674158) з питання правильності відображення даних декларації з ПДВ за грудень 2010 року. Даний наказ також було направлено на адресу платника податків за допомогою кур'єрської доставки, однак зазначене відправлення не було вручено адресатові.

Із змісту наказу ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова від 23.03.2011р. №518 вбачається, що в тексті зазначеного правового акту індивідуальної дії податковим органом здійснено посилання на положення п.42.3 ст.42, п.44.5, п.44.6 ст.44, п.49.15 ст.49, п.79.2, п.79.3 ст.79 Податкового Кодексу України, як на підставу його винесення.

На підставі зазначеного наказу, фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова у період з 23.03.2011 по 24.03.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Пріоритет-ЮС" (код ЄДРПОУ 32674158) з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період грудень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №1301/22/32674158 від 24.03.2011 року.

В висновках акту перевірки вказано, що невиїзною документальною перевіркою встановлено:

- порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період грудень 2010 року;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент вчинення порушення) та ст.185, ст.187, ст. 188, ст.198 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, а саме: податкові зобов'язання недійсні всього у сумі 1 110 454,00 грн., в тому числі за грудень 2010р. на суму 1 110 454,00 грн. податковий кредит недійсний в сумі 1 110 454,00 грн., в тому числі за грудень на суму 1 110 454,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зазначена перевірка була проведена на підставі незаконного наказу та з перевищенням повноважень податкових органів в частині висновків про порушення платником податків ст.ст.203, 215, 216, 228 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пунктом 79.1 ст.79 Податкового кодексу України визначено підстави для прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки діяльності платника податків, визначені ст.ст.77 і 78 Податкового кодексу України.

Щодо складання ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова запиту №4048/10/22-017 від 11.03.2011 року, який був направлений податковим органом на адресу платника податків попередньо прийняттю спірного наказу про призначення перевірок, колегія суддів зазначає наступне.

Правовідносини, котрі виникають стосовно складання податковим органом документів, адресованих платнику податків, унормовані, зокрема, ст.42 та ст.73 Податкового кодексу України.

Вирішуючи спір, суд враховує положення п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, згідно з яким органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз.1 п.п.73.3); такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз.2 п.73.3).

Згідно положень абзацу 3 п.73.3 статті 73 Податкового кодексу України, письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

При цьому, запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз.4 п.73.3); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз.5 п.73.3).

З положень наведеної норми кодексу слідує, що запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

Згідно п.42.1 ст.42 та п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України обов'язок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного запиту, а саме: у письмовій формі, відповідним чином підписаного та завіреного печаткою відповідного податкового органу.

Суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах при складанні запиту №4048/10/22-017 від 11.03.2011р. не дотримався вимог Податкового кодексу України, а відтак, відсутні визначені законом підстави для прийняття рішення про призначення зазначеної перевірки.

Крім того, правила листування з платником податків врегульовані ст.42 Податкового кодексу України, відповідно до п.42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень рекомендованих листів з повідомленням про вручення з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження в розумінні норм Закону України "Про поштовий зв'язок", Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджено постановою КМУ від 05.03.2009р. №270), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення" на адресу платника податків не надсилав.

Судовим розглядом встановлено, що оформлений листом №4048/10/22-017 від 11.03.2011р. запит про надання документів до відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення не надсилались, та , відповідно, позивачем не отримувались.

При цьому, дії ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова з надсилання на адресу платника податків запиту про подання інформації та копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Пріоритет-ЮС" за допомогою кур'єрської доставки, не відповідають вимогам п.42.2 статті 42, абз.4 п.73.3 статті 73 та п.79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції та вважає, що недотримання податковим органом вимог закону щодо правил листування з платником податків (ст.42 Податкового кодексу України) та недотримання порядку отримання податкової інформації органами державної податкової служби (ст.73 Кодексу), фактично позбавило платника податків можливості надати витребувану інформацію та її документальне підтвердження.

З наявних у справі документів вбачається, що на виконання оскаржуваного наказу ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Пріоритет-ЮС" (код ЄДРПОУ 32674158), за результатами якої складено акт перевірки №1301/22/32674158 від 24.03.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов'язкової податкової звітності платника податків.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірних документальних невиїзних перевірок не досліджувались.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що Акт перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова не містить належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робіт, послуг), неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат, неправильного визначення позивачем об'єкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.

Відповідно до положень п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в актах висновки суб'єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Крім того, викладені в актах висновки суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються матеріалами справи.

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Судовим розглядом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Податковим органом не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Пріоритет-ЮС" та його контрагентами та підтверджували висновки акту перевірки №1301/22/32674158 від 24.03.2011 року про нікчемність вчинених правочинів, а також вчинення позивачем порушення вимог ст.ст. 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у грудні 2010 року.

Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи копії договорів і первинних документів (видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт, приймально-здавальних актів, довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень про перерахування коштів), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача об'єктів оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пунктом 79.1 ст.79 Податкового кодексу України визначено підстави для прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки діяльності платника податків, визначені ст.ст.77 і 78 Податкового кодексу України.

З приводу складання ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова запиту №4048/10/22-017 від 11.03.2011 року, який був направлений податковим органом на адресу платника податків попередньо прийняттю спірного наказу про призначення перевірок, суд зазначає наступне.

Правовідносини, котрі виникають стосовно складання податковим органом документів, адресованих платнику податків, унормовані, зокрема, ст.42 та ст.73 Податкового кодексу України.

Вирішуючи спір, суд враховує положення п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, згідно з яким органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз.1 п.п.73.3); такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз.2 п.73.3).

Згідно положень абзацу 3 п.73.3 статті 73 Податкового кодексу України, письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

При цьому, запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз.4 п.73.3); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз.5 п.73.3).

З положень наведеної норми кодексу слідує, що запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

При цьому, в силу п.42.1 ст.42 та п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України обов'язок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного запиту, а саме: у письмовій формі, відповідним чином підписаного та завіреного печаткою відповідного податкового органу.

Суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах при складанні запиту №4048/10/22-017 від 11.03.2011р. не дотримався вимог Податкового кодексу України, а відтак, відсутні визначені законом підстави для прийняття рішення про призначення зазначеної перевірки.

При вирішенні спору суд також бере до уваги, що правила листування з платником податків врегульовані ст.42 Податкового кодексу України, відповідно до п.42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень рекомендованих листів з повідомленням про вручення з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження в розумінні норм Закону України "Про поштовий зв'язок", Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджено постановою КМУ від 05.03.2009р. №270), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення" на адресу платника податків не надсилав.

З пояснень представника відповідача судом з'ясовано, що оформлений листом №4048/10/22-017 від 11.03.2011р. запит про надання документів до відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення не надсилались, та , відповідно, позивачем не отримувались.

При цьому, дії ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова з надсилання на адресу платника податків запиту про подання інформації та копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Пріоритет-ЮС" за допомогою кур'єрської доставки, не відповідають вимогам п.42.2 статті 42, абз.4 п.73.3 статті 73 та п.79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що недотримання податковим органом вимог закону щодо правил листування з платником податків (ст.42 Податкового кодексу України) та недотримання порядку отримання податкової інформації органами державної податкової служби (ст.73 Кодексу), фактично позбавило платника податків можливості надати витребувану інформацію та її документальне підтвердження.

З наявних у справі документів вбачається, що на виконання оскаржуваного наказу ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Пріоритет-ЮС" (код ЄДРПОУ 32674158), за результатами якої складено акт перевірки №1301/22/32674158 від 24.03.2011 року.

Суд відзначає, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов'язкової податкової звітності платника податків.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірних документальних невиїзних перевірок не досліджувались.

В акті перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова не міститься належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робіт, послуг), неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат, неправильного визначення позивачем об'єкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.

Суд зазначає, що відповідно до положень п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в актах висновки суб'єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в актах висновки суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Під час розгляду справи судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Пріоритет-ЮС" та його контрагентами та підтверджували висновки акту перевірки №1301/22/32674158 від 24.03.2011 року про нікчемність вчинених правочинів, а також вчинення позивачем порушення вимог ст.ст. 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у грудні 2010 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії договорів і первинних документів (видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт, приймально-здавальних актів, довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень про перерахування коштів), суд відмічає, що судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача об'єктів оподаткування податком на додану вартість не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Пунктом 79.1 ст.79 Податкового кодексу України визначено підстави для прийняття податковим органом рішення про проведення перевірки діяльності платника податків, визначені ст.ст.77 і 78 Податкового кодексу України.

З приводу складання ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова запиту №4048/10/22-017 від 11.03.2011 року, який був направлений податковим органом на адресу платника податків попередньо прийняттю спірного наказу про призначення перевірок, суд зазначає наступне.

Правовідносини, котрі виникають стосовно складання податковим органом документів, адресованих платнику податків, унормовані, зокрема, ст.42 та ст.73 Податкового кодексу України.

Вирішуючи спір, суд враховує положення п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, згідно з яким органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження (абз.1 п.п.73.3); такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту (абз.2 п.73.3).

Згідно положень абзацу 3 п.73.3 статті 73 Податкового кодексу України, письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

При цьому, запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі (абз.4 п.73.3); платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз.5 п.73.3).

З положень наведеної норми кодексу слідує, що запит податкового органу в обов'язковому порядку повинен містити викладення визначених Податковим кодексом України підстав отримання інформації, зокрема, зазначення фактів порушення платником податків законодавства.

При цьому, в силу п.42.1 ст.42 та п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України обов'язок платника податків щодо надання письмових пояснень та документального підтвердження виникає лише в разі фактичного отримання належно складеного запиту, а саме: у письмовій формі, відповідним чином підписаного та завіреного печаткою відповідного податкового органу.

Суб'єкт владних повноважень у спірних правовідносинах при складанні запиту №4048/10/22-017 від 11.03.2011р. не дотримався вимог Податкового кодексу України, а відтак, відсутні визначені законом підстави для прийняття рішення про призначення зазначеної перевірки.

При вирішенні спору суд також бере до уваги, що правила листування з платником податків врегульовані ст.42 Податкового кодексу України, відповідно до п.42.2 якої документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень рекомендованих листів з повідомленням про вручення з приводу надання пояснень та їх документального підтвердження в розумінні норм Закону України "Про поштовий зв'язок", Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджено постановою КМУ від 05.03.2009р. №270), наказу Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 "Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення" на адресу платника податків не надсилав.

З пояснень представника відповідача судом з'ясовано, що оформлений листом №4048/10/22-017 від 11.03.2011р. запит про надання документів до відповідача рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення не надсилались, та , відповідно, позивачем не отримувались.

При цьому, дії ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова з надсилання на адресу платника податків запиту про подання інформації та копії наказу про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Пріоритет-ЮС" за допомогою кур'єрської доставки, не відповідають вимогам п.42.2 статті 42, абз.4 п.73.3 статті 73 та п.79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що недотримання податковим органом вимог закону щодо правил листування з платником податків (ст.42 Податкового кодексу України) та недотримання порядку отримання податкової інформації органами державної податкової служби (ст.73 Кодексу), фактично позбавило платника податків можливості надати витребувану інформацію та її документальне підтвердження.

З наявних у справі документів вбачається, що на виконання оскаржуваного наказу ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Пріоритет-ЮС" (код ЄДРПОУ 32674158), за результатами якої складено акт перевірки №1301/22/32674158 від 24.03.2011 року.

Суд відзначає, що спірна перевірка була проведена виключно на підставі даних, зазначених у інформаційних базах та в документах обов'язкової податкової звітності платника податків.

При цьому, відомості первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірних документальних невиїзних перевірок не досліджувались.

В акті перевірки ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова не міститься належних та допустимих в розумінні ст.70 КАС України доказів на підтвердження судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача операцій з поставки товарів (робіт, послуг), неправильного визначення позивачем складу та дати виникнення доходів та витрат, неправильного визначення позивачем об'єкту оподаткування ПДВ та дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.

Суд зазначає, що відповідно до положень п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Разом з тим, викладені в актах висновки суб'єкта владних повноважень не ґрунтуються на жодному з визначених ст.83 Податкового кодексу України джерел.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в актах висновки суб'єкта владних повноважень про порушення платником податків вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Під час розгляду справи судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Пріоритет-ЮС" та його контрагентами та підтверджували висновки акту перевірки №1301/22/32674158 від 24.03.2011 року про нікчемність вчинених правочинів, а також вчинення позивачем порушення вимог ст.ст. 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 185, 187, 188, 198 Податкового кодексу України при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у грудні 2010 року.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії договорів і первинних документів (видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт, приймально-здавальних актів, довіреностей на отримання ТМЦ, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень про перерахування коштів), суд відмічає, що судження суб'єкта владних повноважень про відсутність в діяльності позивача об'єктів оподаткування податком на додану вартість не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. по справі № 2-а-12065/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. по справі № 2а-12065/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.