Ухвала суду № 23650825, 17.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5829/11

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Залімського І. Г. Курка О. П.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Гурби Михайла Васильовича,

представника відповідача: Сидорошина Максима Миколайовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної держаної податкової інспекції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поділля" до Хмільницької об'єднаної держаної податкової інспекції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій Поділля" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000262301 від 25 липня 2011 року та №0000272301 від 25 липня 2011 року.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Поділля» зареєстроване виконавчим комітетом Хмільницької міської ради 28.10.1994 року, код ЄДРПОУ 05413669.

За даними довідки Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності підприємства за КВЕД є діяльність санаторно-курортних закладів, медична практика, здавання в оренду власного нерухомого майна, діяльність у сфері геології та геологорозвідувальні роботи. (а. с.66)

На підставі направлення від 19.11.2011 року №392, від 31.12.2010 року №468, від 01.07.2011 року №№352- 355, виданих Хмільницької об'єднаною державною податковою інспекцією, державними податковими ревізорами - інспекторами, була проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 року.

Наслідки перевірки знайшли своє відображення в акті від 11.07.2011 року №40-23-05413669 (а. с. 15-76).

Позивач, не погоджуючись із висновками, викладеним у акті перевірки, оскаржив їх у адміністративному порядку до податкових органів.

Проте, рішеннями Державної податкової адміністрації у Вінницькій області про результати розгляду первинної скарги від 29.09.2011 року №20037/10/25-009 та №20038/10/25-009 податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0000262301 та № 0000272301 було залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

В подальшому, рішенням Державної податкової служби України від 15.12.2011 року №7603/6/10-2115 скарги позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0000262301 та № 0000272301 - без змін.

Позивач, не погоджуючись із рішеннями податкового органу, оскаржив податкові повідомлення-рішення від 25 липня 2011 року № 0000262301 та № 0000272301 до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, актом перевірки встановлено, що на порушення п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товариством занижено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) в сумі 1345987 грн.; на порушення вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством не оподатковані доходи, отримані від реалізації путівок в сумі 1372280 грн.

Хмільницька об'єднана державна податкова інспекція вважає, що що датою збільшення валового доходу на думку відповідача є дата видачі накладних про реалізацію путівок.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно з п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

П.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач в акті перевірки помилково визначає реалізацію путівок як договори купівлі-продажу та вважає, що датою збільшення валового доходу та датою виникнення зобов'язань з податку на додану вартість повинна бути дата отримання податкової накладної, яка засвідчує факт отримання путівки.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач здійснює діяльність по наданню послуг з санаторно-курортного лікування. Діяльність позивача ніяким чином не пов'язана зі здійсненням реалізації товарів, а путівка на санаторно-курортне лікування є не товаром, а договором на надання послуг з санаторно-курортного лікування.

Таким чином, в даному випадку датою збільшення валового доходу та датою виникнення зобов'язань з податку на додану вартість є або дата зарахування коштів, як оплата послуг, або дата фактичного надання послуг в залежності яка подія настала раніше.

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Санаторій Поділля" завищено суму витрат на поліпшення основних фондів по рядку 04.10 Декларації "витрати на поліпшення основних фондів" за перевіряємий період на суму 363830 грн. Порушення встановлено в результаті безпідставного включення до складу витрат на поліпшення основних фондів суму ремонтних робіт в розмірі 363830 грн., згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

ТОВ "Санаторій "Поділля" не надано для перевірки дозвільних документів фізичних осіб-підприємців на здійснення даного виду діяльності, які проводили ремонтні роботи в перевіряємому періоді.

ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7 не мали матеріальних, технічних та людських ресурсів для виконання своїх зобов'язань перед ТОВ "Санаторій "Поділля".

Враховуючи викладене, відповідач дійшов висновку про те, що усі операції по ремонтах за участю зазначених фізичних осіб-підприємців не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Позивачем на спростування вказаного висновку відповідача та підтвердження реальності здійснених операцій надано суду договори підряду, укладені з підприємцями, зазначеними в акті перевірки; локальні кошториси, якими визначалась вартість підрядних робіт за договорами; акти приймання виконаних підрядних робіт, які складались по факту виконання підрядних робіт підприємцями; виписки з банківського рахунку, що підтверджують факт оплати виконаних підрядних робіт.

Крім того, судом першої інстанції з пояснень позивача було встановлено, що зазначені роботи були виконані підрядниками у процесі відновлення приміщення санаторію, яке постраждало під час пожежі. Фактичне виконання робіт також підтверджується наявністю замінених та відремонтованих вікон, дверей, підлоги, теплотраси, тощо.

Що стосується висновку відповідача про не надання для перевірки дозвільних документів фізичних осіб-підприємців на здійснення даного виду діяльності, як ознаки нікчемності правочинів, колегія суддів зазначає, що відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції.

Актом перевірки встановлено, на порушення п. 5.9, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Санаторій "Поділля" завищено убуток балансової вартості запасів по рядку 04.2 Декларації.

Порушення встановлено, оскільки товариством не включено до складу запасів, використаних не в господарській діяльності, вартість матеріалів, списаних на ремонт, придбання основних засобів в сумі 21892 грн. та використаних не в господарській діяльності продукти харчування на суму 53933 грн., які списані як не придатні до харчування.

На порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" санаторій відносить до податкового кредиту придбані товари, які не використовуються у межах господарської діяльності. В перевіряємому періоді ТОВ "Санаторій "Поділля" списані продукти харчування, використані не в господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень представника позивача, у вартість наданих послуг санаторно-курортного лікування входить також і харчування. В санаторії наявні харчоблоки, у діяльності яких використовуються продукти харчування. Крім того, дослідженими під час перевірки первинними бухгалтерськими документами підтверджується ведення обліку продуктів харчування.

Таким чином, придбані продукти харчування використовуються в господарській діяльності а тому, вони не могли бути включені до складу запасів, використаних не в господарській діяльності та витрати по їх придбанню підлягали включенню до податкового кредиту.

Що стосується висновку відповідача про не включення до складу запасів, використаних не в господарській діяльності, вартості матеріалів, списаних на ремонт, придбання основних засобів в сумі 21892 грн., в акті перевірки відсутні обґрунтування вчиненого, на думку відповідача, порушення з посиланням на первинні бухгалтерські документи, що в свою чергу позбавляє суд можливості встановити наявність вчиненого позивачем порушення.

Актом перевірки встановлено, що на порушення п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Санаторій "Поділля" завищено витрати по рядку 04.1 Декларації.

Порушення встановлено в результаті включення товариством до складу валових витрат суми страхових внесків по договорах страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) в розмірі, що перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року.

ТОВ "Санаторій "Поділля", згідно з укладеними договорами страхування віднесено до валових витрат суму страхових внесків в розмірі 3537177,31 грн. Сума перевищення 5 відсоткового ліміту включення до валових витрат суми страхових внесків становить 1301630 грн.

Відповідно до п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб'єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

Позивачем в позовній заяві не заперечується те, що загальна сума витрат на страхування за перевіряємий період перевищує 5 відсотків валових витрат за цей період. При цьому, позивач вказує, що витрати за кожним видом страхування не перевищували 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період.

Колегія суддів вважає, що згідно з п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не перевищувати 5 відсотків від валових витрат має загальна сума витрат із страхування незалежно від вартості кожного виду страхування окремо.

Також актом перевірки встановлено, що на порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Санаторій "Поділля" завищено суму амортизації по рядку 07 Декларацій на суму 160679 грн.

Порушення встановлено в результаті невірного визначення суми амортизаційних відрахувань по основних фондах групи №1 з нормою амортизації нижче 2%. Перевіряємим підприємством завищено суму амортизаційних відрахувань за 4 квартал 2009 року на суму 10125 грн. в зв'язку з арифметичною помилкою.

Листом №64 від 12.03.2010 року ТОВ "Санаторій "Поділля" повідомило Хмільницьку ОДПІ про те, що до декларації Податок на прибуток за 2009 рік помилково була внесена сума 11094141 грн., таблиця №2, код рядка Б5 графа 3. А потрібно внести суму 11904141 грн.

При цьому, сума амортизаційних відрахувань була обчислена із суми балансової вартості 11904141 грн. (на підставі правильних показників), у зв'язку з чим, позивачем правомірно було зроблено відповідний розрахунок.

Крім того, відповідач в акті перевірки вказує на неправомірне збільшення балансової вартості основних фондів групи №1 з нормою амортизації нижче 2% згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт від фізичних осіб-підприємців ОСОБА_8 ОСОБА_5, ОСОБА_7 ОСОБА_6 При цьому відповідач зазначає, що усі операції по ремонтах за участю вказаних підприємців є нікчемними.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідача помилковим. Обґрунтування правомірності врахування в податковій звітності господарських операцій між ТОВ "Санаторій "Поділля" та вказаними підприємцями було наведено вище.

Разом з тим, наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення відповідача вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, якщо цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

В даному випадку частину податкового повідомлення-рішення №0000262301 від 25 липня 2011 року щодо донарахування податку на прибуток у зв'язку з виявленим порушенням п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не може бути виокремлено, а відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню повністю.

Що стосується правомірності застосування штрафних санкцій, колегія суддів вважає, що в даному випадку нарахування штрафних санкцій є похідним від наявності встановленого порушення та донарахування податку. Враховуючи, що судом встановлено неправомірність донарахування позивачу податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, то відповідно до позивача неправомірно було застосовано і штрафні санкції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Хмільницької об'єднаної держаної податкової інспекції у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 07 березня 2012 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 23 квітня 2012 року .

Головуючий /підпис/ Совгира Д. І.

Судді /підпис/ Залімський І. Г.

/підпис/ Курко О. П.

З оригіналом згідно: секретар