Постанова № 23647038, 17.04.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1312/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Синенко О.М.

представника відповідача - Давиденко С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Лубенський райагробуд" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

05 березня 2012 року позивач ТОВ "Міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Лубенський райагробуд" (далі за текстом - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенської ОДПІ (далі за текстом - відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2012 року № 0000152301, яким визначено податкові зобов'язання зі сплати земельного податку та застосовано штрафні (фінансові) санкції за земельну ділянку загальною площею 0,3072 га, розташовану під придбаними позивачем об'єктами нерухомості.

В обґрунтування позову позивач посилався на безпідставність дій податкового органа, оскільки у період, за який йому визначено податкове зобов'язання з земельного податку та застосовано штрафні (фінансові) санкції, останній, у розумінні статей 125, 126 Земельного кодексу України, ще не був орендарем земельної ділянки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем правомірно на підставі Закону України "Про плату за землю" у зв'язку із безпідставним ухиленням позивача від сплати вказаного податкового зобов'язання протягом періоду з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2010 року.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 30 січня 2012 року по 03 лютого 2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати земельного податку за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Результати вказаної перевірки зафіксовані в акті від 10 лютого 2012 року № 355/23-03585828 (а.с. 10-13), яким встановлено порушення позивачем вимог статей 2, 14, 15 Закону України "Про плату за землю", в результаті чого занижено земельний податок на суму 18003,66 грн. в тому числі: за 2009 рік - 9558,22 грн., за 2010 рік - 8445,44 грн.

На підставі акта перевірки від 10 лютого 2012 року № 355/23-03585828 Лубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 лютого 2012 року № 0000152301 (а.с. 9) яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 22504,58 грн., в тому числі за основним платежем 18003,66 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4500,92 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 10 лютого 2012 року № 355/23-03585828 упередженими, необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам, не погоджуючись із правомірністю прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 23 лютого 2012 року № 0000152301, звернувся до суду з вимогою скасувати останнє.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню - рішенню Лубенської ОДПІ від 23 лютого 2012 року № 0000152301, суд зазначає наступне.

05 березня 2008 року між ТОВ "Міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Лубенський райагробуд" (покупець) та ТОВ "НВП "Компанія Укрбедсервіс" (продавець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (магазину з підсобними приміщеннями) загальною площею 1294,2 кв.м, що знаходиться в м. Лубни Полтавської області по вулиці Драгоманова, 195 (а.с. 17). При цьому вказаний договір містить відомості про те, що відчужувана нежитлова будівля розташована на земельній ділянці невизначеного розміру.

Лише 24 березня 2011 року між позивачем (орендар) та Лубенською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди землі (а.с. 14-15) згідно умов якого ТОВ "Міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Лубенський райагробуд" надається в оренду земельна ділянка несільськогосподарського призначення загальною площею 0,3072 га на якій розташовані об'єкти нерухомого майна - магазин з підсобними приміщеннями. Цього ж дня актом прийому-передачі земельної ділянки в натурі оформлено передачу землі в оренду позивачу. Вищевказаний договір оренди землі зареєстрований у відділі Держкомзему у м. Лубни Полтавської області про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24 березня 2011 року № 531070004000008.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю", що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

У статті 5 цього Закону визначено, зокрема, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

За змістом статті 15 вказаного Закону обов'язок сплачувати за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

У частинах 1, 2 статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 цього ж Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Редакція цих норм чітко встановлює, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

Водночас стаття 120 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, не давала підстав для іншого розуміння її змісту.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на той факт, що право власності чи право користування земельною ділянкою виникає лише після державної реєстрації документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, а також державної реєстрації договору оренди.

Таке переконання є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу позивачем було надано положенням Закону України "Про плату за землю" та Земельного кодексу України (статті 125, 126), які регулюють випадки набуття права власності чи права користування на земельну ділянку, як окремий об'єкт та які щодо спірних відносин є загальними. Однак суд вважає необхідним зазначити, що перевагу мають спеціальні норми, що регулюють випадки набуття права власності на землю чи права користування нею внаслідок придбання споруди, розміщеної на земельній ділянці, за наведених обставин, стаття 120 Земельного кодексу України та стаття 377 Цивільного кодексу України.

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що з моменту набуття права власності на жилий будинок (будівлю або споруду) у набувача виникає право (власності чи користування) на земельну ділянку, на якій знаходиться цей об'єкт, а з ним і обов'язок сплачувати земельний податок чи орендну плату.

Статтею 13 Закону України "Про плату за землю" передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

У відповідності зі ст. 14 вищезазначеного Закону юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України (ст. 23 Закону).

Відділ держкомзему в місті Лубни 13 лютого 2012 року листом № 57 повідомив, що згідно кадастрової документації грошова оцінка земельної ділянки становить: за 2008 рік - 831068,16 грн., за 2009 рік - 955822,08 грн., за 2010 рік - 1013452,80 грн. (арк.с. 46).

За результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Згідно п.3 Наказу Держкомзему від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11 "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів" передбачено, що за результатами нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки складається технічна документація. Дані про нормативну гррошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про норматвину грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Виходячи з викладеного, чинним законодавством на платника податків покладено обов'язок розраховувати розмір земельного податку, але застосовувати інші, ніж наведені в довідках міського управління земельних ресурсів відомості про грошову оцінку землі для обчислення земельного податку є безпідставним.

Таким чином, посилання позивача на той факт, що податковий орган неправомірно визначив суму податкового зобов'язання із земельного податку виходячи із розміру земельної ділянки, яка не визначена договором, судом відхиляються з мотивів безпідставності, оскільки, як підтверджується матеріалами справи, податковий орган розрахував земельний податок відповідно до даних, наданих відділом Держкомзему у м. Лубни Полтавської області.

Вищевикладене зумовлює висновок суду щодо правомірності висновків податкового органа щодо ухилення позивача від обов'язку сплати податку за землю в періоді з 2009 року по 2010 рік та обґрунтованого збільшення ТОВ "Міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Лубенський райагробуд" податкових зобов'язань за вказаним платежем та застосування штрафних (фінансових санкцій).

Крім того, судом відхиляються посилання позивача на відсутність у податкового органу права нараховувати податок на землю більш як за два попередні роки відповідно до ст. 18 Закону України "Про плату за землю".

Як вбачається з матеріалів справи, по акту документальної позапланової перевірки ТОВ "Міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Лубенський райагробуд" було донараховано основного платежу в сумі 18003,66 грн. за період 2009-2010 роки.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про плату за землю" платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки.

Таким чином, вищезазначеним Законом визначено порядок подання декларацій та плати за використання землі з урахуванням строків давності, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Проте, при обчисленні і справлянні плати за землю слід враховувати ще й норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування, що установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до абз.а п.п. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у п.п.15.1.1 цього пункту, у разі коли податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до п.19.6 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону, Лубенською ОДПІ правомірно в ході проведення перевірки ТОВ "Міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Лубенський райагробуд" донараховано земельний податок за період з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2010 року.

Відповідно до частин 2-3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення - рішення покладено на податковий орган.

Відповідач довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгосподарське підприємство по агропромисловому будівництву "Лубенський райагробуд" до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23 квітня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова