Постанова № 23647033, 12.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-753/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мирошниченка В.С.

за участю секретаря судового засідання Поцелуйко А.І.

за участю позивача-Степанова С.М.

представника відповідача-Бобуха С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №0002801710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2216,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 554,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем безпідставно донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки висновки в акті перевірки ґрунтувалися не на первинних документах. Відповідач не мав права робити висновки щодо нікчемності правочинів. На момент здійснення господарських операцій контрагент ПП „Креола" володіло правоздатністю та дієздатністю на вчинення правочинів, було зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість. Господарські операція між позивачем та ПП „Креола" були направлені для досягнення певних господарських результатів, а саме виконання будівельно-оздоблювальних робіт по ремонту приміщень Кіровоградського управління водного господарства.

Навіть якщо вказаний контрагент є сумнівним платником податків, позивач вважає, що він не повинен нести відповідальність за зловживання службовою чи іншою особою підприємства продавця.

В судовому засіданні позивач вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.Пояснив, що дійсно угоди від ПП „Креола" підписувала жінка, але чи була нею ОСОБА_2, він не перевіряв.

Представником відповідача подано до суду письмові заперечення. Згідно них позовні вимоги не визнаються, вказується, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Податковим кодексом України, Законом України "Про державну податкову службу в Україні" у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здіснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків.

Згідно акту позапланової невиїзної перевірки ПП „Креола" від 07.10.2011р. №98/23-1/35347619 яким встановлено про нікчемність правочинів ПП „Креола" по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 Згідно протоколу опиту підозрюваної ОСОБА_2, вона зареєструвала ПП „Креола" за винагороду, фінансово-господарської діяльності не проводила, угод ніяких не укладала, податкових накладних чи будь-яких інших документів не підписувала.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги належить задовільнити з наступних підстав.

З 24.10.2011р. по 26.10.2011р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з 01.01.2008р. по 31.03.2011р.

За результатми перевірки складено акт №211/1710/НОМЕР_1 від 02.11.2011р., згідно якого встановлено порушення, зокрема, п.1 ст.203, п.1, п.2, ст.215, ч.1 216, ст.228 ЦК України в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" та п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено дозволений податковий кредит на суму податку на додану вартість на суму 2216,67 грн., у т.ч. за вересень 2008 р. на суму 1250,00 грн., грудень 2008р.- 966,67 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.11.2011р. №0002801710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2216,67 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 554,16 грн.

Визначаючи позивачеві суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентом ПП „Креола".

Відповідачем зроблено висновок, що правочини між позивачем та вказаним контрагентом є нікчемним.

З метою дослідження факту реальності здійснення господарських операцій позивачем з ПП „Креола", а отже, правомірності формування податкового кредиту, суд встановив наступне.

Позивачем в усній формі досягнуто згоди з Кіровоградським міжрайонним управлінням водного господарства про те, що позивач буде підрядником по проведенню робіт по поточному ремонту ремонтно-механічної майстерні.

З метою укладення договору підряду з Кіровоградським міжрайонним управлінням водного господарства, позивач по оголошенню знайшов ПП „Креола" (підрядника), яке уклало з ФОП ОСОБА_1.(замовник) два договори : договір підряду на будівельно-ремонтні роботи №5 від 15.09.2008р. та договір підряду на будівельно-ремонтні роботи №19 від 07.11.2008р.

Згідно пояснень позивача, перед укладенням договорів йому було надано жінкою від ПП „Креола", паспорт якої він не вимагав для встановлення даної особи, копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПП „Креола" та копію свідоцтва платника ПДВ, також нею і були підписані зазначені договори (а.с.40-41).

Між Кіровоградським міжрайонним управлінням водного господарства та позивачем укладено договір №140-ОВ від 11.09.2008р. на проведення робіт по поточному ремонту приміщення ремонтно-механічної майстерні на промисловій базі Кіровоградського МУВГ у м.Кіровограді, договірна вартість робіт склала 7747 грн.

05.11.2008р. позивачем укладено договір з Кіровоградським міжрайонним управлінням водного господарства на проведення робіт по поточному ремонту ремонтно-механічної майстерні, ціна предмету договору 6 114 грн. Згідно умов вказаного договору підрядник в межах динамічної договірної ціни виконує на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені замовленнями поточного ремонту у відповідності і обсягах, передбачених проектно-кошторисною документацією підрядні роботи. Договір діє з моменту його підписання і до 31 грудня 2008 року (а.с.51-52).

Позивачем здійснено на користь ПП „Креола" оплату за фактично виконані будівельно-ремонтні роботи за адресою м.Кіровоград вул.Московська, №210, що підтверджується копіями банківських виписок на суму 7500 грн., в т.ч. ПДВ -1250 грн., на суму 5800 грн., в т.ч. ПДВ-966,67 грн.(а.с.39).

За договором підряду на будівельно-ремонтні роботи №5 від 15.09.2008р. та договором підряду на будівельно-ремонтні роботи №19 від 07.11.2008р. за виконання будівельних робіт ПП „Креола" видано ФОП ОСОБА_1 податкову накладну №302 від 30.09.2008р. на загальну суму 7500 грн., в т.ч. ПДВ -1250 грн., податкову накладну №383 від 02.12.2008р. на загальну суму з ПДВ 5800 грн., в т.ч. ПДВ -966,67 грн. (а.с.37,38).

Фактичне виконання будівельно - ремонтних робіт підтверджується копіями довідок про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2008 р. та листопад 2008р., копією акта приймання виконаних підрядних робіт згідно договору №5 від 15.09.2008р., підписаного 24.09.2008р. підрядником та замовником, та копією акта № 58 приймання виконаних підрядних робіт згідно договору №19 від 02.12.2008р., підписаного 02.12.2008р. підрядником та замовником (а.с.,42-43, 44-45).

Згідно показів свідка ОСОБА_3, що працює головним інженером на даний час і працював в Кіровоградському міжрайонному управлінні водного господарства на час здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, будівельно - ремонтні роботи ремонтно-механічної майстерні Кіровоградського МУВГ у м.Кіровограді по вул..Московській №210 дійсно були проведені у два етапи -у вересні та листопаді 2008р., роботу було прийнято в задовільній якості, складалися довідки про вартість виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних підрядних робіт. В судовому засіданні долучено до матеріалів справи копії вказаних документів, що надав свідок (104-111).

Позивач суду пояснив, що в результаті здійснення господарських операцій ним отримано економічну вигоду в сумі 540 грн.

Судом досліджено, що господарські операції фактично були здійснені, тому складені документи між позивачем та його контрагентом мають силу первинних документів.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинного на час виникнення податкового зобов'язання) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наведені норми дають підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Пунктом 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентами у перевіряємому періоді.

У відповідності до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Разом з тим, чинне законодавство не передбачає відповідальності для платників податків за недотримання податкової дисципліни своїми контрагентами.

Як вбачається з матеріалів перевірки та встановлено судом в судовому засіданні, фактичною підставою для визначення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за перевірений період стали висновки відповідача про вчинення позивачем з ПП „Креола" правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки вказані правочини, на думку відповідача, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.

З вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Як вбачається зі змісту акта перевірки, податковим органом встановлено, що директор ПП „Креола" ОСОБА_2 зареєструвала дане підприємство за винагороду, фінансово-господарської діяльності не проводила, угод ніяких не укладала, податкових накладних чи будь-яких інших документів не підписувала.

З цього приводу суд зазначає, що це не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, та для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.

Суд враховує, що відповідачем обставини реального здійснення позивачем господарської діяльності, не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі „Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовільнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.11.2011р. №0002801710, яким збільшено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість в сумі 2770,83 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 2216,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 554,16 грн.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби грошові кошти в розмірі 107,30 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова у повному обсязі складена 17.04.2012 р.

Суддя-підпис

Згідно з оригіналом:

Суддя В.С. Мирошниченко