Постанова № 23646642, 17.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/23102/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хохленков О.В.

при секретарі Проніні Д. С.

з участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харцизького міського центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення суми матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 7038 грн. 72 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Харцизький міський центр зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 (далі відповідач) про стягнення суми матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 7038 грн. 72 коп.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю з 10.03.2009 року по 13.01.2010 року в розмірі 5445,20 грн. та з 16.03.2010 року по 06.05.2010 року отримала в якості допомоги по безробіттю грошові кошти в розмірі 603,87 грн. Загалом відповідачка отримала в якості допомоги по безробіттю грошову суму в розмірі 6049,07 грн.

Окрім цього, відповідачка в період перебування на обліку в центрі зайнятості по договору від 04.12.2009 року № 155/3215 пройшла профнавчання в Донецькому національному університеті. Вартість навчання склала 708,83 грн. та відповідачка отримала компенсацію затрат на проїзд в період профнавчання в розмірі 280,56 грн.

Але як встановлено при перевірці, відповідачка з 10.07.2008 року, тобто в період перебування на обліку в центрі зайнятості, була зареєстрована в якості фізичної - особи підприємця.

Просив стягнути з відповідачки незаконно отримані кошти в якості допомоги по безробіттю в сумі 7038 грн. 72 коп.

З приводу пропуску строку для звернення до суду, позивач зазначив, що 10.12.2010 року прокурор м.Харцизька звернувся в інтересах позивача до Харцизького міського суду. Ухвалою цього суду від 02.03.2011 року позовна заява була залишена без розгляду. 20.07.2011 року прокурор повторно звернувся до цього ж суду з позовною заявою. У зв'язку з тим що було з'ясовано що ця справа підсудна Донецькому окружному адміністративному суду,26.07.2011 року прокурор подав заяву про повернення позовної заяви.

Просив поновити строк для звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Надіслала до суду письмові заперечення проти позову. В запереченнях відповідач вказала, що по - перше, вона підприємницькою діяльністю на займалася у зв'язку з чим прибуток не отримувала, свідоцтво про державну реєстрацію загубила та зверталася з цього приводу в правоохоронні органи. По - друге, від позивача вона отримала як допомогу по безробіттю ні 6283,48 грн., а всього 5195,68 грн. та незгодна відшкодовувати витрати на професійне навчання тому що Договором про направлення її на підвищення кваліфікації це не передбачене.

Згідно ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши думку представника позивача, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

09.03.2010 року відповідачем до Харцизького міського центру зайнятості згідно ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII та відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 22, п.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000 року, була подана заява про надання статусу безробітного (а.с.20).

Харцизьким міським центром зайнятості, згідно наказу №НТ090310 від 10.03.2009 року ОСОБА_3 надано статус безробітного та призначена допомога по безробіттю (а.с. 24).

Наказом № НТ091210 від 10.12.2009 року відповідачки було припинено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з проходженням професійної перепідготовки з 07.12.2009 року та призначено матеріальну допомогу у період професійного навчання з 07.12.2009 року по 11.01.2010 року (а.с.27 об).

Відповідно до наказу № НТ100316 від 16.03.2010 року ОСОБА_3 було надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю. Наказом № НТ 100506 від 06.05.2010 року було припинено виплату допомоги по безробіттю (а.с.21).

Згідно актів № 399 та № 400 від 16.08.2010 року Харцизьким міським центром зайнятості було встановлено, що громадянка ОСОБА_3 перебувала на обліку як безробітна з 10.03.2009 року по 12.01.2010 року та з 16.03.2010 року по 05.05.2010 року та отримувала допомогу по безробіттю, але в той же час, згідно даних Державного реєстратора була зареєстрована як фізична особа - підприємець (а.с. 17, 18).

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановлено що ОСОБА_3 з 10.07.2008 року зареєстрована як фізична особа - підприємець. Дані відповідають дійсності станом на 15.07.2010 року (а.с.19).

Згідно з наказом № 139 від 24.12.2010 року Харцизького міського центра зайнятості було стягнуто з відповідачки суму витрат на профнавчання в розмірі 708,83 грн. та суму витрат на проїзд в розмірі 280,56 грн. (а.с.11).

Відповідно до даних про виконані платежі ОСОБА_3 отримала за період знаходження на обліку як безробітна 6049,07 грн. (а.с.22, 27-29).

Також, відповідачка своєю заявою просила Харцизький центр зайнятості не перераховувати на свій рахунок, а врахувати її в рахунок сплати заборгованості перед фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, суму в розмірі 46,15 грн. (а.с.142 об).

Відповідач ОСОБА_3, про те, що була зареєстрована як фізична особа - підприємець, як при написанні заяви про надання статусу безробітного, так і під час перебування у центрі зайнятості як безробітний, позивачу не повідомив.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 пояснила, що вона була зареєстрована з 10.07.2008 року як фізична особа-підприємець під прізвищем ОСОБА_3.

16.01.2009 року вона змінила прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_3 про що отримала свідоцтво про зміну імені (а.с. 62)

Також, ОСОБА_3 пояснила, що 17.06.2010 року вона звернулася до черговій частини Харцизького МВ ГУМВС України в Донецькій області із заявою про зникнення свідоцтва про право на заняття підприємницькою діяльністю НОМЕР_2 яке було видане на її дошлюбне прізвище ОСОБА_3.

З цього приводу органом внутрішніх справ проводилася перевірка та їй була наданий висновок згідно з яким ОСОБА_3 втратила свідоцтво з власної необережності (а.с. 64).

Відповідно до довідки № 2521/17-3/НОМЕР_1 від 20.10.2010 року, в період часу з 10.07.2008 року по 30.09.2010 року, ОСОБА_3 ніякої підприємницької діяльності не вела та прибутку не отримувала (а.с. 67- 72)

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 вважає, що оскільки свідоцтво на право зайняття підприємницькою діяльністю вона втратила з незалежних від неї причин, та підприємницької діяльності не вела і прибутку не отримувала, вона не може вважаться фізичною особою - підприємцем.

Згідно з частиною 3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджується факт того, що ОСОБА_3 на час звернення позивача за цією довідкою - 15.07.2010 року була зареєстрована як фізична особа підприємець з 10.07.2008 року, номер запису НОМЕР_3 та місцем проведення реєстраційних дій є виконавчий комітет Харцизької міської ради Донецької області (а.с.19).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 року №803-XII (далі - Закон 803) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частина 2 статті 36 Закону № 1533 покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Положеннями п.п. 5 п.5.5 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20.11.2000року передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Як вбачається з аналізу наведених нормативно - правових актів, безробітні - це громадяни які саме через відсутність роботи не мають заробітку. Але фізична особа - підприємець забезпечує себе роботою самостійно та отримання заробітку залежить від її підприємницької діяльності. Та обставина що відповідач будучі зареєстрованій як фізична особа - підприємець, не отримувала прибуток та не вела підприємницьку діяльність не є підставою для звільнення її від відшкодування суми незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Листом № 04/2320 від 18.08.2010 року та № 04/2744 від 27.09.2010 року ОСОБА_3 пропонувалось добровільно сплатити отриману допомогу по безробіттю, однак добровільно отримана допомога по безробіттю відповідачем не сплачена (а.с.15,16).

Абзацом 1 частини 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533 передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 ст.36 Закону 1533 у разі припинення професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості без поважних причин або відмови працювати за одержаною професією (спеціальністю) із застрахованих осіб стягується сума витрат на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Відповідач також заперечує проти стягнення з неї суми за професійне навчання, яке вона пройшла в період знаходження на обліку в центрі зайнятості як безробітна з тих підстав, що у Договорі про направлення її на підвищення кваліфікації в ДонНУ, наведений вичерпний перелік підстав для стягнення цих коштів та ні одна з цього переліку до неї застосуванню не підлягає.

Але думка відповідача з цього приводу є помилковою з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону 1533, професійна підготовка та перепідготовка у вищих навчальних закладах є одним з видів соціальних послуг, які надаються згідно з Законом.

Частиною 3 ст..36 Закону 1533 передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, Законом прямо передбачено стягнення сум з відшкодування наданих соціальних послуг внаслідок умисного невиконання особою своїх обов'язків.

Частиною 2 ст..36 Закону 1533 передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідачка не повідомила позивача про ту обставину, що вона була зареєстрована як фізична особа - підприємець і тим самим не виконала покладеного на неї обов'язку.

Твердження відповідача що позивачем не надано доказів сплати грошових коштів за навчання саме ОСОБА_3, є також помилковим, так як позивачем до суду був наданий кошторис витрат на підвищення кваліфікації безробітних за напрямком «Мене джер з постачання та збуту» в якому вартість навчання одного слухача вказана 708 грн. 83 коп. а чисельність слухачів - 16 осіб (а.с.158).

Наказом першого проректору Донецького національного університету № 01/12 від 11.01.2010 року перелічені 16 осіб які пройшли курс підвищення кваліфікації безробітних серед яких вказана і ОСОБА_3 (а.с.159).

Відповідно до відомості № 185 (4) від 22.01.2010 року відповідач ОСОБА_3 отримала у вигляді компенсації витрат на проїзд 213 грн. 76 коп. та відомості № 251 (8) від 01.02.2010 року відповідач ОСОБА_3 отримала у вигляді компенсації витрат на проїзд 66 грн. 80 коп. Загальна сума компенсації витрат на проїзд становить 280 грн. 56 коп.

Окрім цього, відповідачка своєю заявою просила Харцизький центр зайнятості не перераховувати на свій рахунок, а врахувати її в рахунок сплати заборгованості перед фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, суму в розмірі 46,15 грн. (а.с.142 об).

Заперечення відповідача ОСОБА_3 про те що вона отримала від пози вача як допомогу по безробіттю ні 6283 грн. 48 коп. а лише 5195 грн. 68 коп. спростовуються даними отриманими судом від Державного ощадного банку листом № 1347 від 17.04.2012 року, згідно з якого суми до помоги по безробіттю з 13.11.2009 по 16.12.2009 року, загалом 1083 грн. 57 коп. були вклю чені у запис про зарахування суми 2248 грн. 86 коп. від 16.12.2009 року (а.с.242).

Ці дані збігаються з записами в ощадний книжки відповідачки, де запис від 16.12.2009 року містить суму 2248 грн. 86 коп. (а.с.162).

Отже сума яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 становить 7038 гривень 46 копійок, в тому числі сума отримана відповідачкою як допомога по безробіттю в розмірі 6049,07 грн., сума отримана нею як компенсація витрат на проїзд в розмірі 280,56 грн., сума витрачена на професійне навчання в розмірі 708,83 грн. та сума допомоги по безробіттю в розмірі 46,15 грн. яку ОСОБА_3 своєю заявою просила не перераховувати на свій рахунок, а врахувати її в рахунок сплати заборгованості перед фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Хар цизького міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення суми незаконно отриманих коштів виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 7038 грн.46 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується строків звернення до суду, то суд зазначає наступне.

Листом № 99-5699 від 21.11.2011 року прокурор м.Харцизька повідомив по зивача що 10.12.2010 року прокурор м.Харцизька звернувся в інтересах позивача до Харци зького міського суду. Ухвалою цього суду від 02.03.2011 року позовна заява була залишена без розгляду. 20.07.2011 року прокурор повторно звернувся до цього ж суду з позовною за явою. У зв'язку з тим що було з'ясовано що ця справа підсудна Донецькому окружному ад міністративному суду, 26.07.2011 року прокурор подав заяву про повернення позовної заяви.

06.12.2011 року позивач звернувся з даною позовною заявою до Донецького окружного адміністративного суду.

З огляду на ту обставину, що матеріали цієї справи знаходилися тривалий час в провадженні Харцизького міського суду, суд вважає що строк звернення є позивачем пропущеним з поважних причин.

Відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на ко ристь сторони - суб'єкта владних повноважень, судовий збір з відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, не стягується.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Харцизького міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманих коштів виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 7038 грн. 46 коп., задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 (86706, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Харцизь кого міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загально обов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття , 86700, м.Харцизьк, вул.Краснознаменська, 172, р/р 37173305900088 в ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 25097093) незаконно отримані кошти виплачені як матеріальне забез печення на випадок безробіття у розмірі 7038 (сім тисяч тридцять вісім) грн. 46 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеля ційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстан ції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеля ційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її про голошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом де сяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закін чення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідом лення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена в повному обсязі 20 квітня 2012 року.

Суддя Хохленков О.В.