Ухвала суду № 23645159, 28.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2012 р. м. Київ К-9729/09-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на постанову Господарського суду міста Києва від 08 серпня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2009 року

у справі №47/91-А

за позовом Приватного підприємства «Діалог-Зв'язок»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Діалог-Зв'язок»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07 серпня 2006 року № 0005972302/0.

Постановою Господарського суду міста Києва від 08 серпня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07 серпня 2006 року № 0005972302/0 повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Діалог-Зв'язок» судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2009 року постанову Господарського суду міста Києва від 08 серпня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 08 серпня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2009 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва провела невиїзну документальну перевірку з питання правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету податку на додану вартість ПП «Діалог-Зв'язок»при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «ТТМ-плюс»за період з 01 березня 2002 року по 31 грудня 2003 року, за результатами якої було складено акт № 14/23-70/21670940 від 27 липня 2006 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у безпідставному включенні до податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 453940,98 грн., що призвело до заниження нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість на загальну суму 453941,00 грн., а саме: за період з квітня по жовтень 2002 року на суму 167726,00 грн., за період з лютого по грудень 2003 року на суму 286215,00 грн., проте з урахуванням положень підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», сума не донарахованого та несплаченого в бюджет податку на додану вартість склала 205334,00 грн. за період з липня по грудень 2003 року.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач необґрунтовано включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість 205334,00 грн. по податковим накладним, отриманим від ТОВ «ТТМ-плюс», установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого були визнані недійсними з моменту реєстрації та з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість, згідно рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2005 року, а актом ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 01 червня 2005 року № 45/05 було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ТТМ-плюс».

07 серпня 2006 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00059723020, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ПП «Діалог-Зв'язок»суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 308001,00 грн., у тому числі: 205334,00 грн. -основний платіж, 102667,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визнання недійсним статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, з урахуванням того, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 листопада 2006 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2005 року було скасовано, а справу направлено на розгляд до суду першої інстанції, за результатами якого ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 грудня 2006 року провадження у справі № 2-5870/2006 було закрито. Також суд виходив з того, що датою анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість, в силу приписів пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року № 79 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), є дата виключення із Реєстру платників податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно приписів абзацу 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Відповідно до пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Згідно пункту 25.2 вказаного вище Положення (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), у випадку ліквідації платника податку датою виключення із Реєстру є відповідна дата прийняття рішення чи події.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2005 року було визнано недійсними установчі документи ТОВ «ТТМ-плюс»з моменту державної реєстрації, в тому числі статут ТОВ «ТТМ-плюс», зареєстрований 11 березня 2002 року за № 15262 Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, та установчий договір ТОВ «ТТМ-плюс», зареєстрований 11 березня 2002 року за № 15262. Визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 39008442 від 02 квітня 2002 року з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

Разом з цим, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 28 листопада 2006 року рішення Оболонського районного суду міста Києва від 29 березня 2005 року було скасовано, а справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 грудня 2006 ркоу провадження у справі було закрито.

Актом ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 01 червня 2005 року № 45/05 було анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ТТМ-плюс».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у період з липня 2003 року по грудень 2003 року ТОВ «ТТМ-плюс»було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими ТОВ «ТТМ-плюс»у зазначений період, на загальну суму 205334,00 грн. та, як наслідок, визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 205334,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 102667,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду міста Києва від 08 серпня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2009 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 08 серпня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева