Ухвала суду № 23645136, 28.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" березня 2012 р. м. Київ К-9314/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

та заяву Прокуратури Запорізької області про приєднання до касаційної скарги

на постанову Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року

у справі №3/404/07-АП

за позовом Запорізького державного підприємства «Кремнійполімер»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Запорізьке державне підприємство «Кремнійполімер»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 30 липня 2007 року № 0000200803/0.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 30 липня 2007 року № 0000200803/0. Присуджено з Державного бюджету України на користь Запорізького ДП «Кремнійполімер»судові витрати -судовий збір у сумі 3,40 грн.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року постанову Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У заяві про приєднання до касаційної скарги Прокуратура Запорізької області підтримала вимоги касаційної скарги СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі.

У запереченні на касаційну скаргу Запорізьке ДП «Кремнійполімер», посилаючись на те, що постанова Господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга та заява про приєднання до касаційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі провела документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року Запорізького ДП «Кремнійполімер», за результатами якої було складено акт № 63/08-03/00203625 від 20 липня 2007 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на 66211,48 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до розрахунку бюджетного відшкодування за травень 2007 року суми податку на додану вартість з вартості сировини, з якої було виготовлено продукцію, реалізовану за цінами, що нижчі собівартості, на загальну суму 66167,21 грн. за податковим накладними, отриманими у квітні 2007 року від ТОВ «Мегапром плюс», ТОВ «ДАН», Концерну «Укргаз».

30 липня 2007 року СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі на підставі акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000200803/0, яким згідно з підпунктом «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила Запорізькому ДП «Кремнійполімер»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року на 66211,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року спірним податковим повідомленням-рішення є безпідставним, оскільки факт оплати позивачем вартості поставленої йому сировини та, відповідно, сплати податку на додану вартість у складі вартості цієї сировини, підтверджується належними первинними бухгалтерськими та платіжними документами, з урахуванням того, що неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції, а також зважаючи на те, що виробництво хімічної продукції і оптова торгівля є основними видами діяльності позивача відповідно до довідки ЄДРПОУ від 24 січня 2006 року № 451 та положень пункту 2.2 статті 2 Статуту Запорізького ДП «Кремнійполімер».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з положень пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У разі встановлення обставин про те, що підприємство мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями, однак його діяльність не дала очікуваного результату з незалежних від підприємства причин, підстави вважати діяльність підприємства негосподарською, тобто такою, що не передбачає мети отримання прибутку, відсутні. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Проте, збиткова операція може бути визнана такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків лише у випадку, якщо податковий орган доведе відсутність об'єктивних економічних причин для негативного результату відповідної операції, здійснення останньої з метою штучного завищення валових витрат чи розміру податкового кредиту задля заниження об'єкту оподаткування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порушень якого при розрахунку бюджетного відшкодування позивачем не допущено.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у зв'язку з придбанням сировини на підставі належно оформлених податкових накладних (арк. справи 62-81) та подальше використання придбаної сировини в господарській діяльності, визначеної статутом, (арк. справи 13-14) для виготовлення продукції, яка була реалізована іншим суб'єктам господарювання з отриманням виручки від реалізації, дійшли вірного висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про безпідставність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за травень 2007 року на 66211,00 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Державної податкової інспекції у місті Кіровограді та заява Прокуратури Запорізької області про приєднання до касаційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2008 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Запоріжжі та заяву Прокуратури Запорізької області про приєднання до касаційної скарги залишити без задоволення, а постанову господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна

Суддя Л.І. Бившева