Ухвала суду № 23644348, 21.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2012 р. м. Київ К-9890/08-С

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

при секретарі Навасардян М.Г.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 19.03.2012

від відповідача: не з'явився

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фірма «Фактор»на постанову Господарського суду Львівської області від 26.07.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008 року по справі №13/186А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фірма «Фактор»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фірма «Фактор»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №0000722302/0/8858 від 20.03.2007 року, №0000732302/0/8857 від 20.03.2007 року, №0000062200/0/7969 від 13.03.2007 року, №0001011702/0/8870 від 20.03.2007 року, №00001001702/0/8859 від 20.03.2007 року, №0000722302/1/17612 від 08.06.2007 року, №0000732302/1/17613 від 08.06.2007 року, №0000062200/1 від 01.06.2007 року, №0001011702/1/16954 від 04.06.2007 року та №0001001702/1/16953 від 04.06.2007 року.

Постановою Господарського суду Львівської області від 26.07.2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0001001702/1/16953 від 04.06.2007 року в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 27,49грн. -основного платежу та 54,98грн. штрафних фінансових санкцій. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач 20.06.2008 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 03.09.2009 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 26.07.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.6.1.1 п.6.1, п.6.5, ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст.3 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», ч.8 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування», п.п. 6.3.2 п.6.3, п.п.6.5.2 п.6.5 ст.6, п.п. 9.7.3 п.9.7 ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 4, 8 Порядку і звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 року №470, п. 4, п.12 Постанови КМУ № 2035 від 26.12.2003 року «Про порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», п.3, 4 ст. 3, ст. 204, ст. 912 Цивільного кодексу України, ст. 203 Кодексу торговельного мореплавства України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на підставі акту №498/23-0/31977787 від 06.03.2007, складеного за результатом планової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Львівська фірма «Фактор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 по 30.09.2006, податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення №№0000722302/0/8858 від 20.03.2007, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 64238,00грн., в тому числі основного платежу -42825,00грн. штрафних (фінансових) санкцій -21413,00грн.; №0000732302/0/8857 від 20.03.2007, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 41172,00грн., в тому числі основного платежу -22873,00грн., штрафних (фінансових) санкцій -18299,00грн.; №0000062200/0/7969 від 13.03.2007, яким визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 4053,00грн., в тому числі основного платежу -1351,00грн., штрафних (фінансових) санкцій -2702,00грн.; №0001011702/0/8870 від 20.03.2007, яким визначено податкові зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 215,00грн., в тому числі основного платежу -45,00грн., штрафних (фінансових) санкцій -170,00грн.; та №0001001702/0/8859 від 20.03.2007, яким визначено податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 3028,71грн., в тому числі основного платежу -1009,57грн., штрафних (фінансових) санкцій -2019,14грн.

За результатом адміністративного оскарження були прийняті податкові повідомлення рішення №0000722302/1/17612 від 08.06.2007 року, №0000062200/1 від 01.06.2007 року, №0001011702/1/16954 від 04.06.2007 року та №0001001702/1/16953 від 04.06.2007 року, відповідно до яких визначені податкові зобов'язання у податкових повідомлення-рішеннях №0000722302/0/8858 від 20.03.2007 року, №0000062200/0/7969 від 13.03.2007 року, №0001011702/0/8870 від 20.03.2007 року, №00001001702/0/8859 від 20.03.2007 року залишені без змін, та податкове повідомлення-рішення №0000732302/1/17613 від 08.06.2007 року, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 34310,00грн., в тому числі основного платежу -22873,00грн., штрафних (фінансових) санкцій -11437,00грн.

Підставою для визначення спірних податкових зобов'язань слугували висновоки податкового органу про порушення позивачем:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 42825,00грн., а саме: до складу валових витрат віднесено вартість інформаційно -консультаційних послуг, наданих підприємству СПД ОСОБА_2, які не підтверджені первинними документами та не встановлено їх використання у господарській діяльності;

- п..п.3.1.1 п.3.1 ст.3. п.п.6.1.1 п.6.1 п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого занижено ПДВ в липні 2006 року на суму 22873,50грн. по операції з надання Компанії Іnternational Railway Technology & Services S.r.І (Італія) послуг по характеристиці мережі автодоріг загального користування та мережі залізничних колій України, характеристиці доступних даних картографічного представлення території України та можливості їх опрацювання у цифровому форматі;

- п. 13.5 ст. 13. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: не утримано податок на доходи нерезидентів за договором фрахту при оплаті послуг AS Tallink Grupp (Естонія);

- ст.3, ст.6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»внаслідок чого занижено податок з власників транспортних засобів в сумі 45,00грн.;

-п.1.3, п.1.9 п.1.15 ст.1., п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.3.4 ст.3, п.п.6.2.3 п.6.3, п.п.6.5.2 п.6.5 ст.6, п.7.1 ст.7, п.п.9.7.3 п.9.7 ст.9., п.17.2 ст.17, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»п.4, п.12 Постанови КМУ №2035 від 26.12.2003 «Про порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», а саме: податкову соціальну пільгу застосовано без подання заяви про її застосування до нарахованого місячного доходу за формою, визначеною центральним податковим органом, неправомірно застосовано до нарахованого доходу податкову соціальну пільгу у місяці припинення трудових відносин між працедавцем та платником податку; неоподаткувано благодійну допомогу фізичній особі ОСОБА_3 в розмірі 200,00грн.; неоподатковано дохід, виплачений приватному нотаріусу ОСОБА_4 у розмірі 184,00грн.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано доведеністю встановлених податковим органом фактів порушення позивачем податкового законодавства та спростовано висновок податкового органу щодо встановлених порушень лише в частині порушення позивачем п.1.3. п.1.9, п.1.15 ст.1; п.3.4 ст.3; п.7.1 ст.7; п.17.2 ст.17; п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Проте, з таким висновком судів, суд касаційної інстанції не погоджується в повній мірі та вважає його є передчасним та помилковим з наступних підстав.

Встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україн») не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків.

Дозволяючи платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, законодавець робить наголос на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (пункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Для цілей податкового обліку господарська діяльність пунктом 1.32 ст. 1 цього Закону визначена як будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судами було встановлено, що між позивачем та СПД ОСОБА_2 01.04.2004 було укладено договір про надання послуг, відповідно до умов якого позивачеві були надані інформаційно-консультаційні послуги пов'язані з організацією передплати та доставки періодичних видань. Факт надання послуг підтверджений актами виконаних робіт.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що в актах виконаних робіт не зазначені обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг в натуральному та вартісному виразі, акти не містять інформації про фактично понесені виконавцем витрати на здійснення цих послуг, що свідчить про недоведеність фактичного виконання послуг та їх використання у господарській діяльності позивача.

Разом з тим, судом залишено поза увагою, що зазначені послуги пов'язані з основним видом діяльності підприємства -організацією передплати та доставки періодичних видань, та не досліджено факт реального вчинення спірних операцій, не досліджено жодних доказів, які б стали підставою для висновку про зв'язок витрат з придбання згаданих послуг з господарською діяльністю позивача. Такими доказами може бути, зокрема, встановлення факту економічної вигоди від придбаних послуг, виявлення нових, відмінних від існуючих, клієнтів позивача та укладення з ними договорів.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість суди виходили з того, що операції з надання Компанії Іnternational Railway Technology & Services S.r.І (Італія) послуг по характеристиці мережі автодоріг загального користування та мережі залізничних колій України, характеристиці доступних даних картографічного представлення території України та можливості їх опрацювання у цифровому форматі не підпадають під дію п.п. «д»п.6.5 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Умовами договору №30/12 від 30.12.2004, укладеного між позивачем та Компанєюї Іnternational Railway Technology & Services S.r.І (Італія), передбачено надання нерезиденту консультаційних та інформаційних послуг у формі усних та письмових консультацій. Проте, судом не досліджено та не надано юридичної оцінки фактично отриманим нерезидентом послуг, а тому, висновок суду є передчасним.

Відповідно до п.п. «в»п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України у вигляді фрахту є об'єктом оподаткування у джерела виплати.

Згідно з п.п. 1.35.1. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» фрахт -винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом. Підпунктом 1.35.2. ст.1 вказаного Закону визначено, що доходи нерезидентів, отримані як фрахт, оподатковуються за правилами, визначеними пунктом 13.5 статті 13 цього Закону.

Згідно з п. 13.5 ст. 13 Закону сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту. Відповідно до п.п.1.35.3. п.13.5 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей цього Закону під терміном «базова ставка фрахту»розуміється сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Разом з тим, погодившись з висновком податкового органу щодо порушення позивачем п. 13.5 ст. 13. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суди залишили поза увагою твердження позивача про відсутність договору фрахтування та застосувавши норми Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерела їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою КМ України від 06.05.2001 №470 не перевірили наявність самого об'єкту оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року.

В ч. 3 ст. 6 вищезазначеного Закону передбачено, що у порядку визначеному податковими органами, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів, у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України. Сплата податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів здійснюється юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом (ч. 1 ст. 5 цього ж Закону).

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач у своєму розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2005 рік визначив суму податкового зобов'язання з урахуванням ставок, які були визначені в Законі України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» на момент подання розрахунку.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України»від 25 березня 2005 року №2505-IV, який набрав чинності 31.03.2005 року, були внесені зміни до Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», зокрема були підвищені ставки податку.

Таким чином, платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичні особи), починаючи з другого кварталу 2005 року, мали сплачувати податок вже за новими діючими ставками податку.

При цьому такі платники податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичні особи) відповідно до абзацу другого п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та відповідно п. 13 Порядку заповнення і подання розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів та Довідки про суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які зменшують або збільшують податкові зобов'язання в результаті виправлення самостійно виявленої помилки, допущеної в попередніх звітних періодах до органу державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17.09.2001 року №373, мали подати уточнюючий розрахунок з показниками з урахуванням збільшених ставок податку.

В порушення вищезазначених вимог позивачем не було подано уточнюючий розрахунок з урахуванням нових ставок податку, а також не було сплачено суму, на яку збільшилась сума податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (юридичні особи) у зв'язку з запровадженням нових ставок податку, що свідчить про правомірність донарахування позивачу суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в розмірі 45,00грн.

Отже, рішення судів щодо податкових повідомлень-рішень №0001011702/0/8870 від 20.03.2007 року, №0001011702/1/16954 від 04.06.2007 року відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з п.п.6.3.1 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). При цьому, платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Погоджуючись з висновком податкового органу про неправомірність застосування позивачем податкової соціальної пільги, суди виходили з того, що позивачем не оспорюється факт відсутності заяви працівників про застосування податкової пільги.

Разом з тим, вказаний факт оспорювався позивачем в процесі розгляду даної справи та до матеріалів справи залучено копії заяв працівників позивача про застосування податкової пільги, проте, в порушення вимоги процесуального законодавства, щодо з'ясування усіх обставин у справі, судами вищезазначене залишено поза увагою та не надано юридичної оцінки вказаним обставинам.

Оскільки встановлення вищезазначених обставин вимагає дослідження нових доказів, що знаходиться поза межами касаційного розгляду справи, встановлених ст.220 КАС України, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції із скасуванням ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій, як таких що не відповідають вимогам ст.159 цього Кодексу.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування усіх обставин у справі, ст.86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська фірма «Фактор»задовольнити частково.

Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 26.07.2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2008 року в частині позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень №0000722302/0/8858 від 20.03.2007 року, №0000732302/0/8857 від 20.03.2007 року, №0000062200/0/7969 від 13.03.2007 року, №00001001702/0/8859 від 20.03.2007 року, №0000722302/1/17612 від 08.06.2007 року, №0000732302/1/17613 від 08.06.2007 року, №0000062200/1 від 01.06.2007 року, №0001001702/1/16953 від 04.06.2007 року, справу в цій частині направити направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ________Т.М.Шипуліна Судді: ________Л.І. Бившева ________А.М. Лосєв