Ухвала суду № 23643793, 22.03.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"22" березня 2012 р. Справа № 2а-6809/10/0670

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представника відповідача

розглянувши апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "24" січня 2012 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювілейне" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Ювілейне" звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі ОДПІ) від 9 липня 2010 року № 0005412320/1 про донарахування податку на прибуток в сумі 11192,0 грн. ( в т.ч. основний платіж - 7461,0 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 3731,00 грн.) та від 9 липня 2010 року № 0005422320/1 про донарахування податку на додану вартість в сумі 21900,0 грн. ( в т.ч. основний платіж - 14600,0 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 7300,0 грн.).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Новоград-Волинська ОДПІ, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що судове рішення ухвалено без врахування вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, працівниками Новоград-Волинської ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Ювілейне" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 705/05-53/23-20/13562403 від 31 травня 2010 року, я якому зазначено порушення товариством вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР у редакції Закону від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами і доповненнями та Постанови від 22.01.1996 року № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, п.4 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси» а саме: заниження податку на прибуток на 7461, 00 грн. (у тому числі: за 2009 рік - 7461, 00 грн.) . Зазначених висновків податковий орган дійшов у зв»язку з тим, що товариством не відкориговано залишки товарно-матеріальних цінностей на початок 2009 року на суми нестач товарно-матеріальних цінностей.

Також, перевіркою встановлено порушення вимог підпунктів 4.1 статті 4, пункту 1.3 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), п.2 Постанови від 22.01.1996 року № 116 «Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, п.4 Положення (Стандарту бухгалтерського обліку №9 «Запаси» а саме: заниження податку на додану вартість на 14963, 00 грн. (у тому числі: за січень 2009 року - 981, 00 грн., за березень 2009 року - 1123, 00 грн., за квітень 2009 року - 1726, 00 грн., за травень 2009 року - 10746, 00 грн., за червень 2009 року - 363, 00 грн., за липень 2009 року - 24, 00 грн.), донарахування за травень 2009 року в сумі 363 грн. (фінансова санкція - 182 грн.) позивачем не оскаржувалось)). Таких висновків відповідач дійшов у зв»язку з не нарахування подвійного розміру податкових зобов'язань з сум нестачі 9950 грн. та віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Елада-Дрінк» які не відображені останнім в податкових зобов'язаннях відповідно до бази даних - інформаційних ресурсів ДПА України (системи автоматизованого співставлення податкових зобв'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України - 4650 грн.

9 липня 2011 року, на підставі вказаного акту перевірки, Новоград-Волинською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення про збільшення сум грошових зобов'язань і нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0005412320/1 про донарахування податку на прибуток в сумі 11192,0 грн. ( в т.ч. основний платіж - 7461,0 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 3731,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення № 0005422320/1 про донарахування податку на додану вартість в сумі 22445,0 грн. ( в т.ч. основний платіж - 14963,0 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 7482,0 грн.). Податкове повідомлення-рішення № 0005422320/1 про донарахування податку на додану вартість, позивач оскаржив в частині 14600 грн. - основний платіж та 7300 грн. фінансова санкція (а.с. 11,12).

Визнаючи зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними та скасовуючи їх, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вони винесені з порушенням вимог ст.19 Конституції України, положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість».

Так, суд правильно встановив, що збільшення позивачеві зобов'язань по податку на прибуток є безпідставним, оскільки відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. У пункті 9 П(С)БО 9 наведено складові первісної вартості запасів, що придбані за плату, зокрема, ціна договору без податку на додану вартість, транспортно-заготівельні витрати, суми ввізного мита, інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно-технічних характеристик запасів. Тому, вартість придбаних (отриманих) запасів включає витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням (створенням) запасів та доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Балансова вартість запасів (витрат) які включаються до перерахунку відповідно до пункту 5.9 ст.5 Закону про прибуток у роздрібній торгівлі визначається за первісною вартістю без урахування податку на додану вартість та торговельної націнки на ці товари.

З огляду на викладене, сума 29845 грн. на яку позивачеві збільшено об'єкт оподаткування з податку на прибуток (29845грн.*25% = 7461 грн.) включає суму націнки та суму податку на додану вартість, що не відповідає вищезазначеному та спростовує доводи податкового органу.

Правильними є висновки суду першої інстанції з приводу того, що спірні податкові повідомлення-рішення Новоград-Волинською ОДПІ винесені на підставі акту перевірки № 705/05-53/23-20/13562403 від 31 травня 2010 року в п.3.8 «Проведення інвентаризації активів суб'єкта господарювання у ході проведення перевірки» якого вказано, що у ході проведення планової документальної перевірки була здійснена вибірково інвентаризація матеріальних цінностей..., за результатами якої встановлено нестачу в межах норм природного убутку 342,4 грн., а тому твердження інспекції на встановлену актом від 13.05.2009 року № 06150049/23-40 «Перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності» нестачу в сумі 29845,0 грн. є безпідставним.

Як убачається з матеріалів справи за порушення, виявлені в акті від 13.05.2009 року № 06150049/23-40 до позивача застосовано фінансові санкції, рішення по яких на даний час є чинним (а.с. 1,2 том 2).

Так само, суд обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на дані результатів проведеної інвентаризації ТМЦ в магазині по вул. Коростенській, 44 (МВО - продавець ОСОБА_5) за результатами якої нібито встановлено факт нестачі ТМЦ. При розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що в акті перевірки вказано неправдиві дані, щодо проведення на вимогу Новоград-Волинської ОДПІ працівниками ТОВ "Ювілейне" інвентаризації, оскільки жодної вимоги, щодо проведення інвентаризації посадові особи Товариства не отримували, жодних документальних доказів на підтвердження цих обставин не надано.

В акті перевірки відповідно до "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 10.08.2005 р. за № 327 (зареєстровано в Мін'юсті 25.08.2005 р. № 925/11205) вказуються тільки ті факти порушення податкового законодавства, які виявлені за її результатами.

Щодо збільшення позивачеві зобов'язань по податку на додану вартість суд першої інстанції зробив правильні висновки, що нарахування податкового зобов`язання з ПДВ з подвійного розміру нестачі Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року не передбачено. Пункт 4.1 ст.4 вказаного Закону,на який посилається відповідач як на підставу нарахування нестачі в двухкратному розмірі, не містить такої норми, а тому не може мати правових наслідків .

Посилання апелянта на Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є безпідставними.

За змістом, п.11.4 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до відповідного Закону про ПДВ, а не окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обов'язковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Також, є безпідставним посилання відповідача, що при визначенні бази оподаткування ПДВ слід застосовувати Порядок 116 та ПСБО № 9 з огляду на наступне, оскільки зазначений Порядок застосовується тільки в тому випадку коли встановлена винна в нестачі особа і підприємство відповідно до нього визначає розмір завданих збитків які ця особа повинна відшкодувати підприємству, однак він не регламентує визначення бази оподаткування ПДВ.

Перевіряючи законність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених при придбанні ТМЦ від ПП «Елада - Дрінк» суд першої інстанції правомірно виходив з того, що згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7вказаного Закону).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання договірних умов між позивачем та ПП «Елада - Дрінк» продукція Товариству поставлялась у відповідності до визначеного асортименту. ТОВ «Ювілейне», поставлений товар був прийнятий та повністю оплачений. Придбані ТМЦ в подальшому підлягали господарським операціям з продажу з відповідним включення до податкового зобов'язання з ПДВ (том 1 а.с. 35,38-91,102-112).

Первинні документи які відображають здійснення даних господарських операцій складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Суми ПДВ включені до податкового кредиту підтверджуються податковими накладними складеними у відповідності до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Окрім того, на час складання податкових накладних ПП «Елада - Дрінк» було зареєстровано у встановленому порядку як юридична особа та як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість", свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання. Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва судом не встановлено. Отже, його реєстрація у якості платника податку на додану вартість - чинна та передбачає право і зобов'язання платника видавати податкові накладні на загальних підставах ( том 1 а.с.36,37).

Не включення продавцем - ПП «Елада - Дрінк» сум ПДВ по виписаних податкових накладних до складу податкового зобов'язання, а відповідно не сплата податку в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупця, а тому ТОВ «Ювілейне» правомірно було віднесено до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ПП «Елада - Дрінк» при придбанні товарної продукції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Повний текст ухвали виготовлено 23.03.2012 року.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювілейне" вул.Шевченка,5,м. Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

3- відповідачу Новоград-Волинська об'єднана державна податкова інспекція вул. Ушакова, 3,Новоград-Волинський,Житомирська область,11702