Ухвала суду № 23643779, 15.03.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Дудар О.М.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"15" березня 2012 р. Справа № 2а/1770/547/2011

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування" на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "20" вересня 2011 р. у справі за позовом Підприємства споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування" до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та другої податкової вимоги ,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2007 року Підприємство споживчої кооперації «Комбінат громадського харчування» (далі - ПСК «Комбінат громадського харчування») звернулося з вказаним адміністративним позовом, та з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - МДПІ) від 02.11.2007року №0001022341/1 про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 47259,90 грн. (34396,00грн. - основний платіж, 12863,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та податкову вимогу від 14.01.2008р. №2/1/285 на суму податкового боргу з податку на прибуток 47259,90грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПСК «Комбінат громадського харчування» просить постанову суду скасувати та прийняти нову - про задоволення позову. Зазначає, що суд ухвалив судове рішення не з"ясувавши всі обставини, що мають значення для справи. Ухвалив рішення, яке не відповідає нормам матеріального права, зокрема, Законам України «Про кооперацію», «Про споживчу кооперацію» та «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 03.09.2007року по 24.09.2007року Костопільською МДПІ проведено виїзну планову перевірку ПСК "Комбінат громадського харчування" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006року по 30.06.2007року. За наслідками перевірки складено акт №455/23-01764515 від 27.09.2007року (т.1, а.а.с.4-25).

Під час перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем, абз.3 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 34396,00грн., у тому числі: за III кв. 2006р. - на 7350,00грн., за 11 місяців 2006р. - на 2079,00грн., за IV кв. 2006р. - на 17859,00грн., за II кв. 2007р. - на 9187,00грн.

08.10.2007року Костопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0001022341/0, яким ПСК "Комбінат громадського харчування" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 47259,90грн. (34396,00грн. - основний платіж, 12863,90грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками розгляду первинної скарги Костопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.11.2007року №0001022341/1 яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 47259,90грн. (34396,00грн. - основний платіж, 12863,90грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т.1, а.с.27), а 14.01.2008р. Костопільською МДПІ сформовано та надіслано позивачу другу податкову вимогу №2/1/285 на суму податкового боргу з податку на прибуток 47259,90грн. (т.1, а.а.с.48).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та Законами України.

Так, дослідженими в судовому засіданні доказами спростовані доводи позивача про те, що внесені працівниками кошти є пайовими внесками та за своєю суттю - прямими інвестиціями, що не підлягають включенню до бази оподаткування податком на прибуток.

З матеріалів справи убачається, що ПСК "Комбінат громадського харчування" зареєстровано як юридична особа Костопільською районною державною адміністрацією Рівненської області 11.03.1994року (т.1 - а.с.28).

Діяльність споживчої кооперації врегульовано Господарським кодексом України (далі - ГК України), Законом України "Про кооперацію" від 10.07.2003р. N1087-IV (далі - Закон N1087-IV) та Законом України "Про споживчу кооперацію" від 10.04.1992р. N2265-XII (далі - Закон N2265-XII), який визначає її правові, економічні та соціальні основи.

Відповідно до ст.1 Закону N2265-XII споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону N2265-XII первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

З метою реформування національної економіки, постановою XVIII (позачергового) з'їзду споживчої кооперації України 19.12.2000р., яка погоджена з президією ЦК профспілки працівників споживчої кооперації України (постанова NП-20/Р-17 від 10.11.2000р.) затверджено Програму завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України (Укоопспілки) (далі - Програма) .

Відповідно до п.1 розд.III Програми при розмежуванні і закріпленні власності статутний капітал споживчих товариств, підприємств (об'єднань) районних і обласних споживспілок, Кримспоживспілки, Укоопспілки з метою наступної передачі частки капіталу від одних суб'єктів права власності у власність інших суб'єктів розділяється на дві частини: неподільну і подільну.

Перша неподільна частина статутного капіталу (не менше 25 відсотків) закріплюється за конкретними юридичними особами (суб'єктами права власності) і виступає гарантом цілісності, стабільного економічного розвитку споживчої кооперації України та використовується на загальні блага всіх пайовиків як нинішніх, так і майбутніх поколінь.

Друга подільна частина статутного капіталу (до 75%) зараховується до пайового (колективного) капіталу споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств, об'єднань (далі - пайовий (колективний) капітал споживчого товариства, споживспілок) і підлягає розмежуванню та закріпленню (персоніфікації) за пайовиками - фізичними особами.

Згідно з п.2 розд.II Програми статутний (громадський) капітал - капітал, який створено за рахунок вступних внесків пайовиків, відрахувань від прибутків господарсько-фінансової діяльності споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств, об'єднань та інших надходжень, не заборонених чинним законодавством.

Пунктом 3 розд.II Програми передбачено, що пайовий капітал - сукупність обов'язкових та додаткових паїв членів споживчих товариств, який створено за рахунок грошових коштів громадян і юридичних осіб, добровільно переданих споживчому товариству, споживспілці, їх підприємствам (об'єднанням) для здійснення господарсько-фінансової діяльності відповідно до їх статутів.

Відповідно до ст.2 Закону N1087-IV пай - це майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки.

Згідно з п.1 розд.VI Програми (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пайовик може стати співвласником будь-якого підприємства споживспілки за згодою власника (власників) підприємства. Пайовик подає керівнику підприємства споживспілки заяву про бажання стати співвласником підприємства. Заява пайовика реєструється у журналі обліку заяв членів споживчих товариств, які бажають стати співвласниками підприємства. Заява пайовика про бажання стати співвласником підприємства має бути розглянута не пізніше трьох місяців з дня її подання за умови сплати ним вступного внеску на формування статутного капіталу підприємства у розмірі не менше десяти відсотків від визначеної пайовику суми паю (частки) в майні споживспілок. Пай (частка) в майні споживспілок пайовика (який має обмежені економічні можливості для сплати вступного внеску) згідно з його заявою переводиться на баланс підприємства споживспілки, співвласником якого пайовик вирішив стати, а вступний внесок сплачується пайовиком за рахунок дивідендів, які нараховуються з прибутку підприємства на визначений йому пай (частку) в майні споживспілок (п.2 розд.VI).

Відповідно до п.3 розд.VI Програми пай (частка) пайовика в майні споживспілок розміщується лише на підприємствах районних і обласних споживспілок, Кримспоживспілки, Укоопспілки шляхом передачі її на баланс цих підприємств. Зазначений пай (частка) в майні, а також сума додаткових пайових внесків, що підлягає сплаті пайовиком, зараховуються як внесок до статутного капіталу вибраного пайовиком підприємства. Водночас сума пайових внесків, що підлягає сплаті, зараховується до неоплаченого статутного капіталу, яку пайовик зобов'язується згідно з договором сплатити в установлені терміни.

Пункт 4 розділу VI Програми передбачає, що власник підприємства або уповноважений ним орган споживспілки може відмовити пайовикові у прийнятті його до складу співвласників підприємства лише за умови відсутності на балансі підприємства зобов'язань з переданого підприємством пайового (колективного) капіталу для розмежування і закріплення за пайовиками споживчих товариств.

Тобто, у разі бажання пайовика стати співвласником підприємства споживспілки, він подає керівнику підприємства споживспілки відповідну заяву, сплачує вступний внесок, або ж за умови обмежених економічних можливостей для сплати вступного внеску, подає відповідну заяву про переведення його пай (частки) в майні споживспілки на баланс підприємства споживспілки, співвласником якого пайовик вирішив стати, а вступний внесок сплачується пайовиком за рахунок дивідендів, які нараховуються з прибутку підприємства на визначений йому пай (частку) в майні споживспілок.

За змістом Статуту ПСК "Комбінат громадського харчування", затвердженого головою правління Костопільської районної спілки споживчих товариств 06.12.2004р. (зареєстровано 07.12.2004р., номер запису - 15981050002000023) (далі - Статут №1), ПСК "Комбінат громадського харчування" є підприємством Костопільської районної спілки споживчих товариств, Деражнянського та Великомидського сільських споживчих товариств (т.1 - а.а.с.51-57).

Зборами засновників 04.12.2006 року затверджено нову редакцію Статуту ПСК «Комбінат громадського харчування» (зареєстровано 13.12.2006р., номер запису -15981050008000023) (далі - Статут №2), ПСК "Комбінат громадського харчування" є підприємством Костопільської районної спілки споживчих товариств, Підприємства споживчої кооперації "Костопільський коопторг", Підприємства споживчої кооперації «Кристал» (т.1 - а.а.с.58-67).

Згідно з п.2.1 Статуту №2 метою діяльності підприємства є одержання прибутку шляхом задоволення попиту на ринку, потреб членів споживчих товариств, підприємств, організацій, установ споживчої кооперації України, держави, інших суб'єктів господарювання та фізичних осіб на вироблену продукцію і товари, роботи, що виконуються, послуги, що надаються, на основі раціонального використання виробничих потужностей, наявних ресурсів та доходів.

Пунктом 3.1 Статуту №2 передбачено, що для забезпечення діяльності підприємства за рахунок грошових внесків учасників створюється статутний фонд у розмірі 230000,00грн. Склад учасників та розподіл часток у статутному капіталі підприємства наступний:

-Костопільська районна спілка споживчих товариств - 200000,00грн., що становить 86,9% статутного фонду підприємства;

-Підприємство споживчої кооперації «Кристал» - 1000,00грн., що становить 0,4% статутного фонду підприємства;

-Підприємство споживчої кооперації «Костопільський коопторг» - 1000,00грн., що становить 0,4% статутного фонду підприємства;

-пайовики - 28000,00грн., що становить 12,2% статутного фонду підприємства.

Відповідно до п.3.2 Статуту №2 одним з джерел формування майна підприємства є пайові внески членів трудового колективу підприємства.

Рішенням зборів засновників ПСК "Комбінат громадського харчування" від 07.12.2006р. було вирішено: дозволити підприємству прийняти внески від фізичних, юридичних осіб в статутний капітал грошовими, майновими коштами і довести статутний капітал до суми 600000,00грн. Зміни у статут підприємства внести після створення остаточного реєстру засновників із загальною сумою статутного капіталу 600000,00грн. (т.1, а.а.с.117-118).

Однак як убачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, зміни в Статут підприємства щодо зміни статутного капіталу не приймалися, реєстр засновників не створювався. Також, не визначався рішенням зборів розмір частки внесків фізичних та юридичних осіб.

Зі змісту заяв працівників ПСК "Комбінат громадського харчування" убачається, що кошти за цими заявами, працівники позивача просили прийняти як внески у відповідних сумах для закріплення пай-частки в майні підприємства, як внески у статутний капітал, відповідно до Програми завершення розмежування і закріплення власності у споживчій кооперації.

Судом першої інстанції встановлено, що упродовж ІІІ кв. 2006р. - ІІ кв. 2007р. працівниками ПСК "Комбінат громадського харчування" готівкою у касу підприємства внесено кошти у загальній сумі 157149,77грн., у тому числі: ІІІ кв. 2006р. - 29400,00грн., IV кв. 2006р. - 84246,44грн., І кв. 2007р. - 1550,00грн., ІІ кв. 2007р. - 41953,33грн. (а.с. 70,74,78,81,120,122,124,125,128,130,132,134,136,138,140,142,144,146,148,150,152,154,156,158, 160,162,164,166,168,170,173, т.1).

Внесення працівниками позивача коштів підтверджено прибутковими ордерами, які досліджено судом першої інстанції в повному обсязі (а.с.71,75,79,80,82,121,123,126,127,129,131,133,135,137,139,141,143,145,147,149,151,153,155, 157,159,161,163,165,167,169,171,172, т.1).

Вказані операції відображені у бухгалтерському обліку позивача наступною бухгалтерською проводкою: дебет рах.№301 «Каса в національній валюті» - кредит рах.№41 «Пайовий капітал».

Упродовж IV кв. 2006р. - ІІ кв. 2007р. ПСК «Комбінат громадського харчування» здійснювало повернення частини внесених працівниками коштів тим же особам, які їх вносили. Всього було повернуто 39783,33грн., у тому числі: IV кв. 2006р. - 33030,00грн., І кв. 2007р. - 5550,00грн., ІІ кв. 2007р. - 1203,33грн. Повернення коштів працівникам підтверджується видатковими касовими ордерами (а.с.72,73,76,77,174,175-197, т.1).

Вказані операції відображені у бухгалтерському обліку позивача наступною бухгалтерською проводкою: дебет рах.№41 «Пайовий капітал» - кредит рах.№301 «Каса в національній валюті».

Жодна з досліджених в судовому засіданні заяв працівників ПСК «Комбінат громадського харчування» про внесення коштів не містить прохання вказаних працівників про реєстрацію їх як бажаючих стати співвласниками даного підприємства споживчої кооперації та не відповідає затвердженій формі (додаток до Програми - таблиця 25).

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що кошти в сумі 157149,77грн., внесені працівниками в касу позивача, не є вступними чи додатковими внесками пайовиків, що внесені ними до статутного капіталу підприємства, оскільки підстави та порядок їх внесення суперечать пункту 6 розділу ІІ Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України.

Не надано позивачем доказів на підтвердження того, що загальними зборами (зборами уповноважених) членів споживчого товариства визначався розмірів додаткових пайових внесків пайовиків.

Долучений позивачем до матеріалів справи протокол від 07.12.2006р. суд обґрунтовано відхилив як доказ підтвердження вказаної обставини, оскільки він не містить рішення про збільшення розміру статутного капіталу та в ньому не визначено розмір додаткових пайових внесків пайовиків.

Окрім того, внесення додаткових пайових внесків пайовиками для участі в Програмі завершення розмежування і закріплення власності у споживчій кооперації України здійснюється шляхом укладення договору з підприємством споживчої кооперації (додаток до Програми - таблиця 20).

Однак, як встановлено судом першої інстанції, передбачених Програмою договорів між позивачем та його працівниками укладено не було. Так само, зі змісту заяв, які подані працівниками підприємства убачається, що вони не зазначали про своє бажання стати співвласниками підприємства. Вказані обставини підтвердив і представник позивача під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому внесені ними кошти за своїми фізичними властивостями не можуть надходити до каси для закріплення паю в майні підприємства, а є цільовими внесками для забезпечення діяльності підприємства.

При дослідженні судом першої інстанції журналу обліку внесків працівників також зазначено, що вказані внески є цільовими.

Відповідно до ст.2 Закону N1087 цільові внески - це грошові, інші майнові та немайнові цінності членів кооперативної організації, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності цієї організації.

Окрім того, п.12 розд.ІV Програми передбачено, що пайові внески зараховуються до пайового капіталу товариства, статутного капіталу підприємства і використовуються в обороті споживчого товариства, підприємства не менше трьох років.

Як встановлено судом, частина із внесених працівниками позивача коштів була повернута вказаним особам або у тому ж звітному податковому періоді, або ж у наступних, але впродовж одного року з моменту внесення. Доказів про зарахування коштів, які не повернуті працівникам, до пайового капіталу товариства не надано та не встановлено судом.

З огляду на викладене, Костопільською МДПІ правомірно було включено неповернуті позивачем власним працівникам цільові внески у сумі 117366,00грн. до валових доходів та відповідно визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 29341,50грн.

Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №334/94-ВР) валовий доход платника податку включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді:

- сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Згідно з пп.1.22.2 п.1.22 ст1 Закону №334/94-ВР поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Також, податковим органом правомірно включено суму 12600,00грн. до валових доходів ПСК «Комбінат громадського харчування» за IV кв. 2006р. та донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3150,00грн. Відповідно до вимог абз.3 пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону №334/94-ВР

Підставою для вказаного висновку стало те, що 18.12.2006року ПСК «Комбінат громадського харчування» було отриману фінансову допомогу від приватного підприємця ОСОБА_5 у сумі 14000,00грн. (т.2,а.с.76), яку на кінець звітного періоду не повернуто підприємцю в сумі 12600,00грн.

Є правильними висновки податкового органу щодо завищення ПСК «Комбінат громадського харчування» валових витрат - рядок 04.2 «Убуток балансової вартості запасів» декларації з податку на прибуток за 2006 рік на 7620,00грн.

Вказані обставини досліджені судом першої інстанції в повному обсязі та встановлено, що позивачем в порушення п.5.9 ст.5 Закону №334/94-ВР, не включено в колонку «Запаси, використані не в господарській діяльності» таблиці 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів» додатку К1/1 декларації з податку на прибуток за 2006 рік запасів у сумі 7620,00грн., які платником віднесено на збільшення балансової вартості основних фондів.

Вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що у бухгалтерському обліку позивача у IV кв. 2006р. мало місце списання:

- малоцінних швидкозношуваних предметів в сумі 5250,00грн. на збільшення балансової вартості основних фондів, про що свідчить бухгалтерська проводка: дебет рах.№104 «Машини та обладнання» - кредит рах.№22 «Малоцінні швидкозношувані предмети»;

- будівельних матеріалів в сумі 2370,00грн. на придбання необоротних матеріальних активів, про що свідчить бухгалтерська проводка: дебет рах.№153 «Придбання інших необоротних матеріальних активів» - кредит рах.№205 «Будівельні матеріали».

За таких обставин, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3150,00грн. відсутні. Також, відсутні підстави і для визнання неправомірним донарахування ПСК «Комбінат громадського харчування» податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 34396,00грн., та застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 12863,90грн. , оскільки такі рішення прийняті відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-ІІІ, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене, коли податкова вимога від 14.01.2008р. №2/1/285 стосується суми боргу, визначеної податковим повідомленням-рішенням від 02.11.2007р. №0001022341/1, законність та обґрунтованість прийняття якого доведена податковим органом, суд першої інстанції правильно вважав, що підстави для визнання нечинною вказаної податкової вимоги відсутні.

Окрім того, позивачем не надано додаткових обґрунтувань позовних вимог у цій частині, окрім тих, якими обґрунтовувалася незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування" залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська Н.М. Малахова

Повний текст ухвали виготовлено 16.03.2011 року.

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Підприємство споживчої кооперації "Комбінат громадського харчування" вул.С.Руданського,1,м.Костопіль,Рівненська область,35000

3- відповідачу Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція вул. С. Руданського, 5,м.Костопіль,Рівненська область,35000