Ухвала суду № 23642841, 04.04.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/13925/11

Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів: Білої Л.М. Ватаманюка Р.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року у справі за адміністративним позовом Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області до виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2011 року науково-методичний центр професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення від 11 жовтня 2011 року № 313.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 21.12.2011 року у задоволенні вказаного позову відмовив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на факт того, що спірним рішенням № 313 від 11.10.2011 року відповідач зобов'язав скаржника повернути неправомірно витраченої суми страхових коштів у розмірі 2940 грн. та сплатити накладений штраф в розмірі 50 відсотків неправомірно витрачених коштів в сумі 1470 грн., водночас не вказавши у чому саме полягає неправомірність витрачання коштів.

Крім того, апелянт наголошує, що такої відповідальності, як вказана у спірному рішенні відповідача, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" не передбачено, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.

26.03.2012 року до суду надійшли письмові заперечення виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в яких відповідач посилаючись на безпідставність тверджень апелянта та правомірність висновків суду першої інстанції, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, апелянт - науково-методичний центр професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області, як роботодавець є страхувальником, та згідно з частиною 1, 3, 4 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" в редакції статті 22 яка була чинною до 01.01.2011 року являвся платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, починаючи з дня взяття його на облік у робочому органі відділення Фонду, на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", тобто не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей робочими органами відділень Фонду.

Згідно з пунктом 4 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" відповідач - Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності являється страховиком.

Пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що страховик має право здійснювати перевірку обґрунтованості видачі та продовження листків непрацездатності застрахованим особам, правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, одержувати необхідні пояснення (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час перевірок, накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства. Також відповідно пункту 3 частини 2 ст. 28 цього ж Закону страховик зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів.

Матеріали справи свідчать, що посадовими особами виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у період з 28 - 29 вересня 2011 року проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів за період з 01 жовтня 2009 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки посадовою особою виконавчої дирекції Фонду було складено "Акт перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та цільового і правильного витрачання його коштів" № 390 від 30 вересня 2011 року.

На підставі акту перевірки посадовою особою виконавчої дирекції Фонду прийнято спірне рішення № 313 від 11 жовтня 2011 року "Про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності", відповідно до якого апелянта відшкодувати в повному обсязі неправомірні витрати в сумі 2940 грн., та застосовано штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків, що становить 1470 грн.

Оскарження зазначеного рішення № 313 від 11 жовтня 2011 року і слугувало підставою для звернення науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області до суду першої інстанції.

В свою чергу, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та відмовляючи у задоволенні позову виходив з наявності факту порушення позивачем законодавства про державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а відтак правомірності спірного рішення № 313 від 11 жовтня 2011 року про відшкодування в повному обсязі неправомірно витрачених сум страхових коштів в розмірі 2940 грн., та штрафу у розмірі сумі 1740 грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Так, Актом перевірки № 390 від 30 вересня 2011 року встановлено порушення науково-методичним центром професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області пункту 4.14 "Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності", тобто видано путівку на санаторно-курортне лікування застрахованій особі за відсутності квитанції про внесення часткової оплати вартості путівки), а саме здійснено доплату за путівку № 1053 до санаторію "Райдуга"з 30.07.2010 року згідно протоколу № 7 з частковою доплатою 30 відсотків вартості путівки в сумі 1260 грн., внесена 01.09.2010 року. Неправомірні витрати становлять: 4200 грн., -1260 грн., = 2940 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", відповідач як страхувальник зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Кошти загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням спрямовуються в тому числі і на виплату застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності та пологах, на поховання, фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей (пункти 1), 2) ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням").

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється виконавчими дирекціями відділень Фонду в порядку, встановленому правлінням Фонду.

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг як забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей) (ст. 47, 48 цього Закону) (ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням").

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

У розрізі наведених правових положень, колегія суддів зауважує, що виконавчі дирекції відділень Фонду зобов'язані проводити фінансування страхувальників-роботодавців для санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.

Водночас, колегія суддів не бере до уваги посилання скаржника щодо протиправності спірного рішення № 313 від 11.10.2011 року, з огляду на нижчевикладене.

Частиною 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" встановлено, що часткова плата за путівки на санаторно-курортного лікування перераховується страхувальниками до органу Фонду, який надав путівку, в порядку, встановленому правлінням Фонду.

На виконання цієї статті Закону правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності своєю постановою № 12 від 25 лютого 2009 року затвердило "Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності".

Рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки.

Відповідно до пунктів 4.13, 4.14 "Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності"часткова оплата вартості путівки вноситься до каси страхувальника за основним місцем роботи застрахованої особи, а при відсутності каси-через установу банку на транзитний рахунок органу Фонду за місцем обліку страхувальника.

За відсутності квитанції до прибуткового касового ордера або квитанції про часткову оплату вартості путівки, застрахованій особі путівка не видається.

Як свідчать матеріали справи, рішенням комісії із соціального страхування з тимчасової втрати працездатності науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області від 01 липня 2010 року оформленого протоколом № 7 надано путівку для оздоровлення працівнику установи.

Доплата за путівку № 1053 до санаторію "Райдуга" вартістю 4200 грн., з частковою доплатою 30 відсотків вартості путівки (4200 грн., Х 30 %), внесена застрахованою особою позивача 01.09.2010 року в сумі 1260 грн., що підтверджується копією квитанції № 52/58 від 01.09.2010 року.

Згідно зі зворотним талоном до вказаної путівки термін лікування становив строк з 30.07.2010 року по 12.08.2010 року, разом з тим, неправомірні витрати становлять: 4200 грн., -30 % (1260 грн.,) = 2940 грн., що дає підстави стверджувати про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо порушення скаржником приписів "Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності".

Крім того, суд апеляційної інстанції не бере до уваги твердження апелянта щодо безпідставності застосування до нього штрафу у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків, що становить 1470 грн., беручи до уваги наступне.

Пунктом 6.2 "Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності" передбачено, що сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" страховику надано право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням"страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Згідно ч. 4 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" право застосування фінансових санкцій, передбачених цією статтею, мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники.

Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" не передбачено відповідальності за визнання неправомірними витратами вартості путівок у випадку несвоєчасної сплати їх часткової вартості, оскільки штрафні санкції застосовані до скаржника саме за порушення приписів "Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності", що спростовує твердження останнього викладені в апеляційній скарзі.

Враховуючи все викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність дій виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності при винесенні спірного рішення від 11.10.2011 року № 313.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Науково-методичного центру професійно-технічної освіти та підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних працівників у Хмельницькій області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 21.12.2011 року без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Смілянець Е. С.

Судді Біла Л.М.

Ватаманюк Р.В.