Ухвала суду № 23642720, 29.03.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/12388/11

Головуючий у 1-й інстанції: Михайлов О.О.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д.І.

при секретарі: Грищук С.Д.

за участю представників сторін:

позивача: Харламов А.В.

відповідача (апелянта): Стеценко О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма-Обрій" до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма-Обрій" (далі - ТОВ "Агрофірма-Обрій") звернулось до суду з позовом до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі - Летичівська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року зазначені позовні вимоги задоволено. Зокрема, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 року №000092301, щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 067 757,00 гривень.

Не погоджуючись із такою постановою Летичівська МДПІ подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. В якості обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судовими інстанціями встановлено, що Летичівською МДПІ проведена документальна виїзна позапланова перевірка ТОВ "Агрофірма-Обрій" з питань підтвердження відомостей, отриманих від TOB "ТД "Агроімпорт ЛТД", TOB "Калина-Чернігів", TOB "Агрофірма Прогрес-B" за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.

Даною перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке, на думку податкового органу, полягало у необґрунтованому включенні ТОВ "Агрофірма-Обрій" до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними минулих звітних податкових періодів, а також безпідставному віднесенні позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціям із TOB "ТД "Агроімпорт ЛТД", TOB "Калина-Чернігів" та TOB "Агрофірма Прогрес-B", вчинених без мети настання правових наслідків, тобто за нікчемними правочинами.

На підставі висновків акту перевірки №355/15/35779344 від 17.06.2011 року Летичівською МДПІ прийнято податковe повідомлення-рішення від 07.07.2011 року №000092301, щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 067 757,00 гривень.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню та його скасовуючи суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний суд, вірно виходив з такого.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість " (чинному на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон).

Так, підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 ст. 7 Закону передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань вважається або дата зарахування коштів, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

При цьому, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в залежності від того, що настало раніше (підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7).

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що позивач відобразив в складі податкового кредиту суми ПДВ, згідно належним чином оформлених податкових накладних.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між TOB "ТД "Агроімпорт ЛТД" та TOB "Агрофірма-Обрій" були укладені наступні договори: договір купівлі-продажу (оптової партії товару) №03/11-11-10 від 11.11.2010 року та договір купівлі-продажу (оптової партії товару) №02/08-12-10 від 08.12.2010 року, між TOB "ТД "Агроімпорт ЛТД" - Продавець, з одного боку і TOB "Агрофірма-Обрій- -Покупець, відповідно до яких Продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даних Договорів.

В процесі розгляду справи суд першої інстанції провів повне та детальне дослідження всіх існуючих обставин виконання сторонами умов договорів та підтверджуючих цим фактам доказів, а саме, на виконання умов договору №03/11-11-10 TOB "ТД "Агроімпорт ЛТД" було поставлено для TOB "Агрофірма-Обрій" мінеральні добрива, дані операції були відображені в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують відповідні накладні та податкові накладні. Мінеральні добрива були поставлені TOB "ТД "Агроімпорт ЛТД" з ВАТ "Рівнеазот" залізничним транспортом, про що обумовлено в договорі №03/11-11-10 від 11.11.2010 року, а отже відправником товару є ВАТ "Рівнеазот", який здійснював завантаження та відправлення добрив.

Відповідно до ч. 6 ст. 267 Господарського кодексу України, договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажоодержувачем (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

З вищенаведеного можна зробити висновок про те, що відправником не обов'язково має бути власник продукції. В даному випадку продавець є власником товару, а відправником виступає третя особа.

Щодо доводів представника відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу (оптової партії товару) №02/08-12-10 від 08.12.2010 року, між TOB "ТД "Агроімпорт ЛТД" та TOB "Агрофірма-Обрій" судовими інстанціями встановлено, що відвантаження добрив здійснювалося безпосередньо зі складу Продавця (TOB "ТД "Агроімпорт ЛТД") на автомобільний транспорт Покупця (TOB "Агрофірма-Обрій"), що підтверджується первинними документами, а саме - товарно-транспортними накладними, які наявні в матеріалах справи та відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що існуючі в матеріалах справи первинні документи в повній мірі підтверджують зміст та обсяг господарських операцій, їх реальність. Зазначені обставини, крім іншого, знайшли своє відображення в зустрічних звірках TOB "ТД Агроімпорт ЛТД" (довідки №1169/23-11/35917124 від 6 квітня 2011 року та №2100/23-11/35917124 від 6 липня 2011 року), проведених працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, в яких документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин між TOB "Агрофірма-Обрій" та TOB "ТД Агроімпорт ЛТД", їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Щодо укладеного договору між TOB "Агрофірма-Обрій" та TOB "Калина-Чернігів" про поставку пально-мастильних матеріалів (дизельного пального) №к-ч/Хм/031210-82 від 03.12.2010 року TOB "Калина-Чернігів" -Постачальник, передає у власність Покупцю - TOB "Агрофірма-Обрій" товар (нафтопродукти), а покупець приймає і сплачує їх вартість. Даний факт підтверджуються податковими накладними: від 03.12.2010 року на суму 63307,50 грн. в т.ч. ПДВ на суму 10551,25 та від 07.12.2010 року на суму 20872,50 грн. в т.ч. ПДВ на суму 3478,75 грн.

Більш того, реальність укладеного договору підтверджується наданими позивачем документами, які посвідчують прийом та видачу пального, а саме: книга складського обліку, лімітно-забірні картки на отримання матеріальних цінностей, подорожні листи.

Крім того, судова колегія не погоджується з позицією представника відповідача про те, що правовідносини між TOB "Агрофірма-Обрій" та TOB "Агрофірма Прогрес-В" не мали реального характеру та були здійснені лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Так, між TOB "Агрофірма-Обрій" та TOB "Агрофірма Прогрес-В" було укладено договір №23/12-10 від 23.12.2010 року про поставку пально-мастильних матеріалів (дизельного пального), здійснення якого, підтверджується актом приймання-передачі, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також, спростовуються доводи представника відповідача про відсутність документів, що підтверджують транспортування дизельного пального від TOB "Агрофірма Прогрес-В" до TOB "Агрофірма-Обрій", оскільки дизельне пальне було відпущене на базі TOB "Агрофірма Прогрес-В", тобто право власності на пальне перейшло до позивача на складі TOB "Агрофірма Прогрес-В", що підтверджується актом приймання-передачі від 23.12.2010 року та в подальшому було використане позивачем для власних потреб.

На час укладення та виконання договорів зазначені контрагенти було діючими господарюючими суб'єктами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та були платником податку на додану вартість. Факти отримання позивачем робіт та послуг від зазначених осіб повною мірою були досліджені судом першої інстанції та відображені в оскаржуваній постанові суду. А виписані податкові накладні та інші первинні бухгалтерські документи, необхідні для формування податкового кредиту відповідають вимогам, що до них ставляться Законами "Про податок на додану вартість" та "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Твердження апелянта, з посиланням на матеріали перевірки, про те, що діяльність вказаних вище контрагентів позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, колегією суддів оцінюються критично, оскільки зазначене ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочинів протиправного умислу при їх укладенні, відповідачем не доведено.

Отже, виходячи з наведених вище норм законодавства та в зв'язку із наявністю у TOB "Агрофірма-Обрій" податкових накладних та підтвердження фактів відвантаження, транспортування та отримання паливно-мастильних матеріалів випливає висновок про відсутність в діях позивача порушення п. п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", та заниження податку на додану вартість.

За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2011 року №000092301, щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 1 067 757,00 гривень..

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги Летичівської МДПІ не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року, -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 квітня 2012 року .

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді /підпис/ Білоус О.В.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар