Ухвала суду № 23642222, 21.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/8007/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м.Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. по справі № 2а-1870/8007/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕТЕК"

до Державної податкової інспекції в м.Суми треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Галузеве підприємство "Промсервіс"

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. адміністративний позов ТОВ " Прометек" до Державної податкової інспекції в м.Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми № 0000082301/0/53408 від 05.07.2011 р. про завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 7720,00 грн.

Відповідач, не погодившись із вищевказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування обставин у справі, не вірне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити ТОВ "Прометек" в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції ст.9 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не відповідність висновків суду обставинам справи, по господарським операціям з ТОВ "ГП «Промсервіс". Такого висновку відповідач дійшов через встановлення факту нікчемності правочинів по постачанню природного газу по контрагентам ПАТ "Сумигаз", ДП " Сумистандартметрологія", а також не підтвердження реальності угоди між позивачем та ТОВ " ГП "Промсервіс" належними первинними документами.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином та завчасно, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ в м. Суми проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. , за результатами якої складено акт від 10.06.2011р. № 4171/2301/36708080/43. (а.с.11-18)

За висновками акту перевірки ДПІ в м. Суми дійшла висновку про порушення ТОВ " Прометек" ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст.ст. 216, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України та п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення задекларованої суми податкового кредиту по декларації за лютий 2011р. на 116 667 грн. , та встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) всього в сумі 108 938 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 05 липня 2011 року ДПІ в м. Суми було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0/53408 (а.с. 10), яким визначено сума завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 7 729 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх правомірності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в лютому 2011 року ТОВ « Прометек» віднесло до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 116 667, 00 грн. по здійсненій господарській операції з купівлі природного газу у ТОВ "ГП "Промсервіс", яке має ліцензію на постачання природного газу за нерегульованим тарифом серії АВ № 472066, видану 19.11.2009 року Національною комісією регулювання електроенергетики України (а.с.47). Факт здійснення цієї операції підтверджується наявними в матеріалах справи договором купівлі-продажу № 9598 від 30.12.2010 р. (а.с. 27), актом приймання-передачі від 28.02.2011 р. , платіжними дорученнями про оплату придбаного газу та податковими накладними . Транспортування придбаного у ТОВ "ГП "Промсервіс" природного газу газотранспортною мережею здійснювалось на підставі договору № 9598/Т-2010 від 01.02.2020 р., укладеного позивачем з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (а.с. 75-80), що підтверджується актом приймання-передачі обсягів природного газу від 28.02.2011 р. (а.с. 82), звітом про газоспоживання (а.с. 91-92) та реєстром фактично протранспортованих обсягів природного газу(а.с.141-143).

Також, варто зазначити, що ТОВ "ГП "Промсервіс" у поданій ДПІ в м. Суми 18.03.2011 р. декларації з ПДВ за лютий 2011 р., відобразило податкові зобов'язання по контрагенту ТОВ « Прометек» в сумі 116 666, 66 грн. (а.с. 48-53).

Колегія суддів зазначає, що підставою для збільшення вказаних податкових зобов'язань ДПІ в м. Суми визначило включення позивачем в лютому 2011 року до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 116 666, 67 грн. по господарській операції з третьою особою, за результатами перевірки якої, згідно акту № 3933/2301/36066710/38 від 06.06.2011 р., встановлені порушення п.п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим зроблено висновок про те, що податкове зобов'язання по податку на додану вартість ТОВ "ГП "Промсервіс", в тому числі і по ТОВ « Прометек» в сумі 116 666, 67 грн., не було підтверджено внаслідок встановлення факту нікчемності правочинів по постачанню природного газу з контрагентами ТОВ "Газторг Україна" та ТОВ "Компанія Укргазбуд".

Враховуючи наведені обставини, на переконання відповідача, правочини, вчинені ТОВ "ГП "Промсервіс" з покупцями природного газу (в т.ч. і з ТОВ « Прометек») також не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними.

Враховуючи встановлені обставини у справі та з урахуванням норм матеріального права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, колегія суддів вважає такі висновки відповідача помилковими та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України виходячи з наступного.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість (з урахуванням періоду, що перевірявся) визначені положеннями Податкового кодексу України (далі -ПКУ, Кодекс).

Так, згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, відповідно до пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні, надані позивачем до перевіки та до суду містять всі обов`язкові реквізити, встановлені вимогами ст.201 ПК України, та надані позивачу його контрагентом з дотриманням вимог п.201.10 ПК України.

Доводи апеляційної скарги що податкової накладні № 103 від 10.02.2011р., № 146 від 21.02.0211р., № 334 від 28.02.2011р. підписані не уповноваженою особою ОСОБА_1, а також в них зазначено інший договір поставки, зокрема від 31.12.2009р. № 1.9598 колегія суддів вважає такими , що не спростовують висновків суду.

Так в матеріалах справи міститься наказ № 3-К ТОВ « ГП « Промсервіс» від 01.09.2010р. відповідно до якого ОСОБА_1 призначена на посаду заступника директора з фінансових питань та має право другого підпису у банківських документах та у податкових накладних. (а.с.123), а тому колегія суддів вважає, що податкові накладні за підписом ОСОБА_1 складені у відповідності з вимогами діючого законодавства.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України дата договору у податковій накладній не визначено як обов'язків реквізит. В письмових поясненнях позивач зазначив, що в податкових накладних допущена описка в даті договору. Колегія суддів зазначає, що зазначений недолік в податковій накладній не є підставою для невизнання податкового кредиту.

Щодо доводів апеляційної скарги, що платіжні доручення № 86 від 10.02.20911р.. в графі призначення платежу містять зазначення іншого договору, що не відповідають реквізитам договору купівлі-продажу природного газу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1.3 додаткової угоди від 30.12.2010р. до договору № 9598 від 30.12.2010р. оплата за природний газ проводиться виключно грошовими коштами шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця в наступному порядку: за обсяги газу, замовлені на першу декаду місця - не пізніше першого числа поточного місяця, за обсяги газу, замовлені на другу декаду місяця, не пізніше десятого числі поточного місяця, за обсяги газу , замовлені на третю декаду місяця- не пізніше двадцятого числі поточного місяця. Платіжне доручення № 86 від 10.02.2011р. є оплатою за природний газ, замовлений за другу декаду лютого 2011р., платіжне доручення № 119 від 28.02.2011р. є оплатою за природний газ, замовлений за першу декаду березня 2011р. Позивачем зазначено в письмових поясненнях, що невірне зазначення призначення платежу в платіжному дорученні № 86 від 10.02.2011р. виправлене 11.02.2011р. шляхом направлення листа на адресу ТОВ « ГП «Промсервіс» про зміну призначення платежу.

Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкової накладної фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

Колегія суддів зауважує, що як позивач так і його контрагент - ТОВ "ГП "Промсервіс" в силу приписів п.201.8 ПК України мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки зареєстровані як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44, п.201.14 Податкового кодексу України також визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п.201.15 ПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ « Прометек» та ТОВ "ГП "Промсервіс" задекларували свої податковий кредит та податкові зобов'язання за лютий 2011 року шляхом подання до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість, які були прийняті останнім.

Згідно ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобов'язання по спірному договору купівлі-продажу сторонами договору були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг природного газу, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товару, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, позивача) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ « Прометек» виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "ГП "Промсервіс" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ТОВ « Прометек» та ТОВ "ГП "Промсервіс" угоди, та як наслідок правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту за лютий 2011 року у розмірі 116 666,67 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000082301/0/53408 від 05.07.2011 року належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки в частині визнання договорів нікчемними, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.12.2011р. по справі № 2а-1870/8007/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Присяжнюк О.В. Жигилій С.П.