Ухвала суду № 23641745, 27.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4012/11/0170/1

27.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Кондратова О.В.

за участю сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 11.05.11 у справі № 2а-4012/11/0170/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшн" (вул. Пушкіна, 35/2, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95011)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.05.2011 та ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.06.2011 про виправлення описки в постанові суду в датах оголошення вступної та резолютивної частини та виготовлення постанови у повному обсязі (арк.с.43), позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 09.03.2011 №771 на суму 3400,00 грн.; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшн" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 03 грн. 40 коп. (арк.с.32-35)

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна податкова вимога №771 від 09.03.2011 не є такою, що прийнята на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, оскільки така вимога надсилається тільки на узгоджену суму грошового зобов'язання.

Не погодившись з постановою суду відповідач: Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, 27.05.2011 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатурн Дистрибьюшн" відмовити у повному обсязі (арк. с 47-48)

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги що позивачем рішення про застосування фінансових санкцій №000407 від 26.01.2011 у адміністративному порядку не оскаржувалося, надіслання податковим органом рішення про застосування фінансових санкцій Податковим Кодексом не передбачене.

Позивач з запереченнях на апеляційну скаргу вимагає рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважає його законним та обґрунтованим з підстав, викладених у позові (арк. с. 56-57).

В судове засідання, призначене на 27.09.2011, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.55,56), про причини неявки суду не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Судом встановлено, що 13.12.2010 посадовими особами Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в м. Києві проведено виїзну перевірку з питань додержання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатурн Дистрибьюшн»вимог, встановлених законом при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями а/або тютюновими виробами.

За результатами перевірки складено Акт №0845/01/37285565 від 13.12.2010, яким зафіксовано порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Дистрибьюшн»статті 15-2 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме не розміщення у складському приміщенні наочної інформації та графічного знаку щодо заборони куріння.

26.01.2011 на підставі Акту перевірки №0845/01/37285565 від 13.12.2010, Департаментом з контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в м. Києві прийняте рішення №000407 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Дистрибьюшн»фінансових санкцій в розмірі 3400,00 грн. (арк.с.6).

Як встановлено в суді першої інстанції та не оспорюється сторонами вищезазначене рішення про застосування фінансових санкцій отримано позивачем 31.01.2011.

28.02.2011 позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатурн Дистрибьюшн», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення Департаментом з контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в м. Києві рішення №000407 від 26.01.2011 (арк. с. 7-8).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.03.2011 у справі №2а-2826/11/2670 відкрито провадження за вищезазначеним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Дистрибьюшн»(арк..с.9).

22.03.3011 на адресу позивача направлено податкову вимогу Державної податкової інспекції №771 від 09.03.2011, в якій визначена сума податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Дистрибьюшн»в розмірі 3400,00 грн., у зв'язку з несплатою позивачем фінансових санкцій за рішенням №000407 від 26.01.2011 (арк.с.10,11).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Правовідносини сторін регулюються статтею 19 Конституції України, статтями 11, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№509-ХІІ від 04.12.1990, статями 11, 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Порядком реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за №107/5298 (далі -Порядок№614).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини сторін виникли до набрання законної сили Податковим Кодексом України і продовжувались в період його дії.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є державні органи податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно п.п.14.1.39 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання а/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.14.1.265 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) -плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до статті 1 якого податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пунктів 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгоджені суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Таким чином суд першої інстанції при ухваленні рішення дійшов вірного висновку, що підставою для надіслання платнику податків повідомлення-рішення щодо сплати податкового боргу є несплата останнім узгодженої суми грошового зобов'язання.

Разом з цим у судовому засіданні знайшли підтвердження доводи позивача щодо того, що грошове зобов'язання за рішенням №000407 від 26.01.2011 не є узгодженим грошовим зобов'язанням виходячи з наступного.

Відповідно до п.56.1 статті 56 Податкового кодексу України, якщо відповідно до цього кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом тридцяти календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

При цьому п.п.56.17.1 п. 56.17 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій №000407 від 26.01.2011 прийнято податковим органом за порушення позивачем законодавства про регулювання обігу алкогольної продукції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у позивача права протягом тридцяти днів оскаржити зазначене рішення контролюючого органу в судовому порядку.

Таким чином позивач своєчасно звернувся до суду з позовом про оскарження рішення про застосування фінансових санкцій №000407 від 26.01.2011, а отже грошове зобов'язання в сумі 3400,00 грн. не набуло статусу узгодженого до набрання судовим рішенням по справі №2а-2826/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатурн Дистрибьюшн», у зв'язку з чим податковий орган не мав підстав для надіслання позивачеві податкової вимоги щодо сплати податкового боргу.

Доводи апеляційної скарги, щодо недотримання позивачем процедури адміністративного оскарження рішення податкового органу, не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено право платника податків в межах строків позовної давності оскаржити в судовому порядку податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При цьому статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів.

Аналогічна позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 10.02.2011 №203/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України».

Окрім того, відповідно до п.116.1 статті 116 Податкового кодексу України у разі застосування контролюючим органом до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилається (вручається) податкові повідомлення-рішення.

З вищевказаного вбачається, що письмовим повідомленням про обов'язок платника податку сплатити суму грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом, яке надсилається платнику податку, є саме податкове повідомлення-рішення, а отже доводи відповідача, щодо того, що грошове зобов'язання позивачу взагалі не визначалося не можуть бути прийняті до уваги та спростовуються вищенаведеними нормами.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Виходячи з аналізу вказаних вище норм права та беручи до уваги вказані вище обставини та докази у справі, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційної скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині постанови допустив описки в номері рішення від 26.01.2011 Департаменту з контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в м. Києві, вказавши «00007»замість «000407», однак ця помилка може бути виправлена судом першої інстанції в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, 169 частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.05.11 у справі № 2а-4012/11/0170/1 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.05.11 у справі № 2а-4012/11/0170/1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна