Ухвала суду № 23641162, 05.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9225/10/7/0170

05.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЗК"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- ОСОБА_1, довіреність № б/н від 13.01.10;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 18.01.11 у справі № 2а-9225/10/7/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЗК" (вул.Київська,2, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЗК" звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь від 08.07.2010р. № 0021712301/0 про нарахування податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 720000 грн. та податкове повідомлення-рішення від 08.07.2010р. №0021662301/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 2966504,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.01.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЗК" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень-задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополь:

-від 08.07.2010р. № 0021712301/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 720000 грн.

-від 08.07.2010р. № 0021662301/0 про визначення податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 2966504,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЗК" судовій збір у розмірі 3,40 грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, якім у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні на задоволенні апеляційної скарги наполягав, просив рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи сповіщений у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившегося представник позивача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що Державною податковою інспекцією в м. Сімферополь було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "ТЗК" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 31.12.2009р., за результатами якої складено акт №9373/23-2/33772986 від 25.06.2010 року, відповідно до якого, відповідачем встановлено порушення товариством пункту 1.32 ст. 1, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 4.5.1 пункту 4.5 ст. 4, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". За результатами перевірки податковим органом зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у сумі 6320604 грн. за 2009р. та донараховано податок на прибуток за 4 квартал 2009 року на загальну суму 600000грн. Також встановлено заниження податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 329569 грн., грудень 2008 року на суму 196266 грн., січень 2009 року на суму 42972 грн., листопад 2009 року на суму 189968 грн., грудень 2009 року на суму 1218895 грн.

На підставі висновків даного акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-від 08.07.2010 року № 0021712301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 600000 грн. та штрафних санкцій в сумі 120000 грн.

-від 08.07.2010 року № 0021662301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1977670 грн. та штрафних санкцій в сумі 988834 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, виходив з відсутності порушень позивачем положень закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача про порушення норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зроблені виходячи з встановлення завищення валових витрат в 4 кв. 2009р. у розмірі 8720604,00 грн.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, вбачається, що відповідач встановив завищення валових витрат на суму 8720604грн. у зв'язку з віднесенням до валових витрат:

- послуг експедитора, всього на суму 903332грн. наданих: ТОВ "Кримзернотранс" в сумі 228916 грн., ТОВ "Октябрьське АТП" на суму 201083 грн.; ТОВ "Будівельна компанія "Патріот Дизайн" на суму 473333 грн.;

- послуг по зберіганню продукції, всього на суму 1238583 наданих: ТОВ "Рівненський

ХПП" на суму 329833 грн., ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" на суму 900000 грн.. Хліб України, Ніжньогірський елеватор на суму 8750 грн.;

- послуг пошти на загальну суму 4500грн. наданих АЕРО експрес;

- з підстав не надання видаткових накладних на отримання товару від контрагентів: СФГ Василько на суму придбання зерна 33750грн., ЧАП "Чонгар" на суму придбання зерна 958000грн., ТОВ "Крим - Арес" на суму придбання зерна 5151969грн,ТОВ "Нфнс - Агро" на суму придбання зерна 430470грн.

ТОВ "Аєро - Експрес" були надані позивачу послуги на суму 4500грн., про що вказано в актах про надання послуг із зазначенням номеру накладної, маршруту доставки, ваги, тарифу, також про такий факт свідчать розрахункові документи - виписки банку.

Матеріалами справи підтверджується факт здійснення розрахунків позивачем з "АЕРО експрес"з розрахункового рахунку в сумі 5400 грн. зафіксовано перевіряючими в Додатку 10.

Стосовно валових витрат на послуги зберігання зерна, які були надані ТОВ "Рівненський ХПП"на суму 329833 грн., ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш"на суму 900000 грн., Ніжньогірський елеватор на суму 8750 грн. судом першої інстанції встановлено наступне.

Між позивачем та ТОВ "Рівненський ХПП" був укладений договір складського зберігання №2 від 16.07.08р., за умовами якого поклажодавець (ТОВ "ТЗК") передає, а зерновий склад (ТОВ "Рівненський ХПП") приймає на зберігання зерно. Відповідно до п.п.1.1. договору зерно передається на зберігання у кількості, зазначеної в складських документах, виданих зерновим складом, поклажодавцю в межах строку дії договору.

З акту здачі - приймання робіт від 31.10.08р. №136 вбачається, що відповідно до якого замовнику виконавцем ТОВ "Рівненський ХПП" були надані послуги із зберігання зернових, вартість робіт складає без ПДВ 329855грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Рівненський ХПП" було виписано ТОВ "ТЗК" податкову накладну, відповідно до якої вказана номенклатура товару - зберігання зернових, вартість зазначена у розмірі 329855грн. у тому числі ПДВ 65971 грн.

ТОВ "ТЗК" був укладений договір складського зберігання №18 від 26.02.08р. з ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш", відповідно до якого поклажодавець (ТОВ "ТЗК") зобов'язаний передати плоди зернових, зернобобових та масляничних культур, а зерновий склад (ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш") зобов'язаний прийняти зерно на зберігання. Відповідно до п.п. 1.1. договору зерно передається на зберігання у кількості, зазначеної в складських документах, виданих зерновим складом, поклажодавцю в межах строку дії договору.

З акту здачі - приймання робіт (надання послуг) від 30.09.08р. №109 на послуги зберігання зернових, вбачається, що вартість робіт складає без ПДВ 900000грн.,

З висновків судової економічної експертизи наявної у матеріалах справи вбачається, що експертом було досліджено копії журналів реєстрації складських документів ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш", в якому, як встановив експерт, відображені записи з номерами складських квитанцій на зберігання зерна ТОВ "ТЗК".

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" було виписано ТОВ "ТЗК"податкову накладну, відповідно до якої вказана номенклатура товару -зберігання зернових, вартість зазначена у розмірі 900000грн. у тому числі ПДВ 180000грн.

З актів здачі - приймання робіт, складених ДАК "Хліб України" Нижньогірський елеватор та ТОВ "ТЗК" вбачається надання ДАК "Хліб України" Нижньогірський елеватор позивачу послуг із зберігання зерна, загальна сума робіт складає без ПДВ 8779,65грн.

Надання ДАК "Хліб України" Нижньогірський елеватор послуг позивачу підтверджується також рахунками. На суму вартості наданих послуг ДАК "Хліб України" Нижньогірський елеватор виписані податкові накладні.

Позивачем з ТОВ "Кримзернотранс" був укладений договір від 01.10.08р., предметом якого є організація ТОВ "Кримзернотранс" за плату і за рахунок клієнта (позивача) виконання визначених договором послуг автомобільним транспортом.

Відповідно до акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №ОУ-000781 загальна вартість наданих послуг з експедування складає 228875грн. без ПДВ.

До матеріалів справи залучена податкова накладна, виписана ТОВ "Кримзернотранс", яка свідчить про постачання послуг з експедування на суму 274650грн., у тому числі ПДВ у сумі 45775грн.

01.11.2008р. між позивачем та ТОВ "Октябрьське АТП" був укладений договір транспортного експедування, предметом якого є організація ТОВ "Октябрьське АТП" за плату і за рахунок клієнта (позивача) виконання визначених договором послуг автомобільним транспортом.

Відповідно до акту здачі - приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000201 загальна вартість наданих послуг з експедування складає 201100грн. без ПДВ.

Також, до матеріалів справи залучена податкова накладна, виписана ТОВ "Октябрьське АТП", яка свідчить про постачання послуг з експедування на суму 241320грн., у тому числі ПДВ у сумі 40220грн.

Відповідно до наданого до матеріалів справи акту здачі - приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.09р. ТОВ "Будівельна компанія "Патріот Дизайн" складаного з позивачем, вбачається, що ТОВ "Будівельна компанія "Патріот Дизайн" було надано послуги з перевезення продукції - соняшника, загальна вартість робіт складає 568000,00грн.

До матеріалів справи залучена податкова накладна, виписана ТОВ "Будівельна компанія "Патріот Дизайн" на поставку послуг з експедування на загальну суму 568000,00грн. у тому числі ПДВ 94666,67грн.

Відповідно до матеріалів справи між позивачем та СФГ "Василько" був укладений договір поставки №1238-1 від 15.01.09р., відповідно до предмету та умов якого, постачальник (СФГ "Василько") зобов'язаний поставити та передати у власність, а покупець (ТОВ "ТЗК") зобов'язується оплатити соняшник врожаю 2008р.

Відповідно до п. 3.2. договору загальна вартість товару, що поставляється складає 40500,00грн., у тому числі ПДВ 6750грн.

До матеріалів справи залучені платіжне доручення №27 від 15.01.09р. на сплату 40500,00грн., платник ТОВ "ТЗК", отримувач СФГ "Василько", призначення платежу контракт 1238-1 за соняшник, а також залучена видаткова накладна №3 від 20.01.09р. на одержання ТОВ "ТЗК" соняшника у кількості 30000кг., вартість товару без ПДВ 33750грн., з ПДВ 40500грн.

Також до матеріалів справи залучена податкова накладна від 15.01.09р. виписана СФГ "Василько" ТОВ "ТЗК", відповідно до якої у номенклатурі товару вказано соняшник, вартість товару складає 33750грн.

Між позивачем та ЧАП "Чонгар" був укладений договір постачання, відповідно за умовами якого, постачальник (ЧАП "Чонгар") зобов'язаний поставити та передати у власність, а покупець (ТОВ "ТЗК") зобов'язується оплатити ячмінь врожаю 2009р., загальна вартість товару складає 1150000грн., у т.ч. ПДВ 191666,67грн.

Відповідно до платіжного доручення №1500 від 11.12.09р. сума платежу становить 1149624,64грн., отримувач ЧАП "Чонгар", платник ТОВ "ТЗК", призначення платежу: контракт 2157-1 за ячмінь.

Згідно до видаткової накладної №240 від 11.12.09р. ТОВ "ТЗК" відпущено ячмінь у кількості 12495920 кг., вартість товару без ПДВ 958020,53грн., з ПДВ 1149624,64грн.

Також до матеріалів справи залучена податкова накладна від 11.12.09р. виписана ЧАП "Чонгар" ТОВ "ТЗК", відповідно до якої у номенклатурі товару вказано ячмінь, вартість товару з ПДВ складає 1149624,64грн., без ПДВ 958020,53грн.

Згідно договору від 01.07.09р. №02 ЗК, укладеного позивачем з ТОВ "Крим Арес" продавець (ТОВ "Крим Арес") зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність покупцю (ТОВ "ТЗК") визначені договором зернові та олійні культури: ячмінь, пшениця 3-6 класу, соняшник, а покупець зобов'язаний приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

З висновку експертизи вбачається, що експертом були досліджені видаткові накладні ТОВ "Крим Арес"за період 4 квартал 2009р., сума отриманого товару складає без ПДВ 14625747,24грн., ПДВ - 2925149,45грн., загальна сума вартості товару з ПДВ складає 17550896, 69 грн.

До матеріалів справи залучені банківські виписки, відповідно до яких, постачальнику ТОВ "Крим Арес"за період 4 квартал 2009р. здійснено виплати в сумі 21187000грн. Відповідно до податкової накладної від 30.1 1.09р. №55, виписаної ТОВ "Арес Агро"ТОВ "ТЗК", номенклатурою товару вказано передоплата за зерно, загальна сума 5534077,61 грн., у тому числі ПДВ 922346,27грн.

Відповідно до податкової накладної від 26.11.09р. №54, виписаної ТОВ "Арес Агро"ТОВ "ТЗК", номенклатурою товару вказано соняшник, загальна сума 2645922,38шог., у тому числі ПДВ 440987,06грн.

Як вбачається з експертного висновку, експертом було досліджено видаткові накладні ТОВ "Ефес - Агро"за період 4 квартал 2009р., відповідно до яких загальна сума отриманого товару складає без ПДВ 8162642,86грн., ПДВ - 1623528,56грн., загальна сума робіт з ПДВ складає 9795171,42грн.

До матеріалів справи залучена видаткова накладна від 09.11.09р., постачальник ТОВ "Ефес - Агро", отримувач ТОВ "ТЗК", товар - пшениця, загальна сума товару без ПДВ 749500,80грн., у тому числі ПДВ 124916,80грн.

До матеріалів справи залучені виписки банку, які були також досліджені експертом, про що вказано у експертному висновку. З експертного висновку вбачається, що відповідно до банківських виписок за період 4 квартал 2009р., ТОВ "ТЗК" було здійснено сплату постачальнику ТОВ "Ефес - Агро" суми у розмірі 8840419,77грн. у т.ч. ПДВ.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції вірно визначено, що підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому є неможливим віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Відповідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 даного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів

(робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата

фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" вказує, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, шо дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань І фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції І правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7. зазначеного Положення, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктом 3.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлено, що облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Відповідно до п. 3.2. Положення, Інформація до облікових регістрів переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом.

В пункті 3.3. Положений вказано, що підприємства й установи, що складають облікові регістри на електронних носіях, зобов'язані забезпечити технічні засоби для їх відтворення у зручному для читання вигляді.

Пунктом 3.4. Положення встановлено, що відповідальність за несвоєчасне складання облікових регістрів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці облікові регістри.

Відповідно до п. 3.5. Положення, перенесення інформації з первинних документів до облікових регістрів повинно здійснюватися в міру її надходження до місця обробки (бухгалтерія, обчислювальна установка), проте не пізніше терміну, що забезпечує своєчасну виплату заробітної плати, складання бухгалтерської і статистичної звітності, декларацій і розрахунків.

Згідно до п. 3.6, Положення, форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Відповідно до п. З 7. Положення, інформація про господарські операції підприємства, установи за звітний період (місяць, квартал, рік) з облікових регістрів переноситься у згрупованому вигляді до бухгалтерських звітів, порядок складання яких встановлюється відповідними нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Абзацом 4 ч. 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції проте, що обмеженням для віднесення до понесених суб'єктом господарювання витрат в склад валових витрат є відсутність розрахункових, платіжних, та інших документів, обов'язковість ведення та зберігання яких встановлена правилами ведення податкового обліку, а також вірно зазначив, що вказані вище норми, за своїм змістом, у якості підстав для не включення до валових витрат витрат суб'єкта господарювання передбачають випадки повної відсутності любих розрахункових, платіжних та інших документів.

Також суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що законодавцем прямо не визначено конкретні документи, а також їх кількість або індивідуальні ознаки, для виникнення у платника податку права на віднесення витрат до валових витрат, а отже наявність оформлених внаслідок господарських операцій між позивачем та контрагентом документів, які вказані вище, свідчать про наявність у позивача достатніх підстав для формування на основі таких документів валових витрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 "Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків" Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом першої інстанції вірно зауважено, що при цьому позивач і його контрагенти мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод, сам факт здійснення вищевказаних операцій, як господарської діяльності, податковим органом не оспорювався, відповідач не посилався на нікчемність правочинів (вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства), удаваність правочинів тощо та наявність відповідних судових рішень.

Враховуючи вищевикладене судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в наслідок формування на підставі таких документів валових витрат.

Щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1977670 грн. судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що норми чинного законодавства свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними, з огляду на наступне.

Акт перевірки свідчить, що за період з 01.10.2008р. по 21.12.2009р. за порушення п.п.4.5.1 ст. 4, п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу донараховано ПДВ у сумі 1977670 грн., у т.ч.: жовтень 2008р. - 329569 грн., грудень 2008р. - 196266 грн., січень 2009р. - 42972 грн., листопад 2009р. - 189968 грн., грудень 2009р. - 1218895 грн.

Перевіркою було встановлено, що ТОВ "ТЗК" двічі провело податкову накладну 2/120 від 29.12.08р. на суму 19022грн.

В акті вказано, що відповідно до описаних порушень у п.3.1.2 акту щодо податку на прибуток, а саме того, що ТОВ "ТЗК" не підтверджено будь - якими документами, крім актів виконаних робіт, які могли б підтвердити фактичне виконання послуг експедитора, послуг по зберіганню продукції та використанню цих послуг в господарської діяльності підприємства, відповідач зробив висновок про те, що позивач не мав права вносити до складу податкового кредиту в грудні 2008р. послуг експедитора та послуг із зберігання товару по контрагентам: АТП "Октябрське" ПДВ у сумі 40236грн., ТОВ "Сиваш зерно комплекс" ПДВ у сумі 180000грн., а всього встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2008р. на 239238грн.

Також підстав встановлених в п. 3.1.2. акту порушень, відповідачем вказано, що позивач не мав права вносити до податкового кредиту в грудні 2009р. суми сплачених за отримання послуг експедитора у ТОВ "Будівельна компанія Патріот Дизайн" у сумі 94666 грн. ПДВ.

Крім того в акті зазначено, що при відпрацюванні реєстрів отриманих податкових накладних та оригіналів податкових накладних, які дають право на формування податкового кредиту встановлено, що за грудень 2009р. ТОВ "ТЗК" задекларувало податкового кредиту 836835грн., перевіркою підтверджено документально на суму 449078грн., різниця складає 387757грн. В реєстрі отриманих податкових накладних дана сума стоїть в ряд, 6 отримана від ТОВ "СІ Ейч Єс Україна" на суму 387757грн. - ПДВ п.н. 99 від 09.12.2009р. Оригінал податкової накладної до перевірки не було надано.

Згідно акту, відповідачем також встановлено відхилення у сумі 191604грн. по контрагенту ПП "Чонгар" внаслідок ненадання позивачем оригіналів податкової накладної, а також встановлено необґрунтоване завищення податкового кредиту за листопад 2009р. на 1008440грн. внаслідок надання уточнюючого розрахунку про збільшення податкового кредиту по ТОВ "Крим Арес" та ТОВ "Ефес Агро" та ненадання позивачем оригіналів документів, згідно яких проводилася коректування.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з;

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку,

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Щодо встановлення різниці на суму 169460грн. між задекларованим позивачем податковим кредитом у жовтні 2008р. на суму 3021445грн.та встановленою перевіркою підтвердженої документально суми 2851985грн. судом першої інстанції вірно визначено, що позивачем дотримані умови Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту з ПДВ.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 затверджений Порядок, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства (далі - Порядок).

Відповідно до п. 1.1. Порядку , цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).

Відповідно до п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки, з приводу встановлення такої різниці не зазначено, з яких підстав відповідачем було встановлено різницю на суму 169460грн., а також не вказано що з'явилося підставою для зменшення відповідачем податкового кредиту.

Відповідачем в акті вказано на податкові накладні, які відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за жовтень 2008 року по контрагентам:

-ТОВ "Зерно Тавріди"п.н. 48 від 02.10.08р. на суму 161253,23 грн.,

-ТОВ "Нью-ВОРЛД Грейн Юкрейн"п.н. б/№ від 01.10.08р. на суму 7993,76 грн.,

-ТОВ "Каскад техно"п.н. 2136 від 14.10.08р. на суму 214 грн., всього по даним контрагентам - 169460 грн. Тобто, в даному випадку в акті перевірки відображенні необґрунтовані дані, які не підтверджені доказами.

Судом першої інстанції встановлено, що податкові накладні виписані зазначеними в акті контрагентами і на суму вказану в акті перевірки.

Вказані податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних за жовтень 2008р.

Актом перевірки не встановлено порушень при оформленні таких податкових накладних, отже дані податкові накладні, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є первинними документами та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, є підставою для формування позивачем податкового кредиту та підтверджують правомірність віднесення до його складу суми у розмірі 169460грн.

Акт перевірки не містить обґрунтування неврахування відповідачем показників податкових декларацій при проведенні перевірки.

Враховуючи викладене. судом першої інстанції вірно встановлено відсутність порушення позивачем умови Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту з ПДВ.

Щодо порушення, встановленого відповідачем внаслідок завищення в грудні 2008 року суми кредиту на 19022 грн. в результаті проведення двічі податкової накладної 2/120 від 29.12.2008р. від ПП "Співдружність Південь", судом першої інстанції вірно визначено про необґрунтованість висновків, з огляду на наступне.

Акт перевірки, окрім зазначення про встановлення такого факту на підставі відпрацювання розшифровок поданих зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів за грудень 2008р. і виявлення відхилень у сумі 19022грн. не містить більш обґрунтування такого порушення.

Виходячи з положень норм Порядку, оформлення результатів невиїзних документальних перевірок, виїзних планових і позапланових перевірок по питаннях дотримання податкового, валютного і іншого законодавства, які вказані вище суд вказує, що відповідач зробив висновок не дослідивши, не оцінивши та не вказавши доказів наявності формування податкового кредиту на підставі подвійного проведення податкової накладної, оскільки акт перевірки не містить посилань на докази проведення податкової накладної у перше, а також інших обставин таких дій з боку ТОВ "ТЗК".

Відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних за період з 01,10.2008р. по 31.12.2009р., п.н. 2/120 від 29.12.2008р. на суму 19022 грн. від ПП "Співдружність Південь" проведена тільки один раз - в грудні 2008 року, що вказує на відсутність подвійного віднесення до податкового кредиту сум ПДВ вказаних у податковій накладній.

Щодо формування податкового кредиту по контрагентам: ТОВ "Кримзернотранс", ТОВ "Ровненський ХПП", ТОВ "Воїнське" судом першої інстанції також вірно встановлено, що позивачем не було допущено порушень при оформленні даних податкових накладних контрагентам та на підставі наявних податкових накладних, мав право на формування податкового кредиту на вказану в них суму ПДВ, у тому числі при наданні уточнюючого розрахунку.

Матеріалами справи безперечно підтверджується необґрунтованість висновків відповідача про не підтвердження документально коригування позивачем суми податкового кредиту з ПДВ на суму 160109грн.

Також судом першої інстанції правильно встановлена відсутність доказів порушень при оформленні податкових накладних, а отже на підставі наявних податкових накладних позивач мав право на формування податкового кредиту на вказану в них суму ПДВ за взаємовідносинами з названими контрагентами.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків про завищення суми кредиту в листопаді 2009 року на суму 191604 грн. по контрагенту ПП "Чонгар", з огляду на наступне.

До матеріалів справи залучена податкова накладна виписана ЧАП "Чонгар" покупцю ТОВ "ТЗК" від 11.12.2009р. №138 (т.1 а.с.104) з номенклатурою товару ячмінь, на загальну суму 1149624,64грн., ПДВ у сумі 191604,11 грн.

Згідно до експертного висновку (т. 2 а.с.73), експертом вказано, що при співставлення податкової накладної з реєстром отриманих податкових накладних встановлено, що дана податкова накладна не відображена у реєстрі податкових накладних за грудень 2009р.

Згідно до п.п.7.2.8. п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

У даній нормі вказано, що за наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла вірного висновку про достатність у позивача встановлених Законом України "Про податок на додану вартість" підстав та умов для включення сплаченої суми ПДВ до складу податкового кредиту з ПДВ.

Матеріали справи також містять податкову накладну від 09.11.09р. №49 виписану продавцем ТОВ "Ефес - Агро" покупцю ТОВ "ТЗК "за номенклатурою товару пшениця, загальна сума вказана у розмірі 516565,56грн., у т.ч. ПДВ у сумі 86094.26грн., а також податкову накладну від 30.11.09р. №55, виписану ТОВ "Арес Агро" ТОВ"ТЗК", номенклатурою товару вказано передоплата за зерно, загальна сума 5534077,61 грн., у тому числі ПДВ 922346,27грн.

З висновку судової економічної експертизи вбачається, що ці податкові накладні не були відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за листопад 2009р., а до складу податкового кредиту податкова накладна включена по додатку №5 до декларації в уточнюючому розрахунку за листопад 2009р.

З урахуванням положень п.п. 7.2.8. п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в частині встановлення законодавцем того, що за наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку, суд приходить до висновку про наявність підстав для формування на підставі таких податкових накладних податкового кредиту з ПДВ.

Щодо завищення суми кредиту в грудні 2009 року на 387757 грн., судом першої інстанції правильно встановлено необґрунтованість висновків відповідача, так як враховуючи наявність податкової накладної, сума ПДВ у розмірі 387757грн. підлягає віднесенню до складу податкового кредиту з ПДВ.

Висновок відповідача про завищення суми податкового кредиту з ПДВ в грудні 2009 року на 736472 грн. також спростовується матеріалами справи та судом першої інстанції вірно зроблено висновок, що позивачем дотримані встановлені Законом України "Про податок на додану вартість" умови для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за вказані податковими накладеними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 08.07.2010р. 0021712301/0 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та від 08.07 2010р. №0021662301/0 про визначення податкового зобов'язання податку на додану вартість.

Судова колегія зазначає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим - залишити без задововлення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 18.01.11 у справі № 2а-9225/10/7/0170 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЗК" до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 вересня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова