Ухвала суду № 23641087, 05.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-16558/10/7/0170

05.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лядової Т.Р.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Равза Р.Р.

за участю сторін:

представник позивача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- ОСОБА_1, довіреність № 2 від 05.01.11;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 16.02.11 у справі № 2а-16558/10/7/0170

за позовом Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 95010)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Державна податкова інспекція в м.Сімферополі АР Крим звернулась з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача заборгованості по податковим зобов'язанням з податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 201175,50грн., а також з податку з доходів фізичних осіб у сумі 78245,36грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.11.2010 року позовні вимоги Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення - задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (Ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 95010, Україна, АДРЕСА_1) заборгованість з: Податку на додану вартість та штрафних санкцій - код платежу 3014010100 до Держбюджету м. Сімферополь р/р № 31114029700002 в ГУ ДКУ в АРК, ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026, - у сумі 201175,50 грн. Податку з доходів фізичних осіб - код платежу 5211010202 до місцевого бюджету Київського району м. Сімферополя (р/р №3321980170004 в ГУ ДКУ в АРК М.Сімферополь ЄДРПОУ 34740405, МФО 824026) - у сумі 78245,36 грн. Всього у сумі 279420,86 грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача на задоволенні апеляційної скарги наполягав, просив рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи сповіщений у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившегося представника позивача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.05.2009р. працівниками Державної податкової служби проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006р. по 31.12.2008р. фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за наслідками якої складений акт перевірки від 29.05.2009р. № 4727/17-1/2615911081.

З акту перевірки вбачається, що позивачем були встановлені порушення відповідачем пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.9.4 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. (зі змінами та доповненнями), а саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у 2007р. не задеклароване податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 134117,00 грн.

Крім того, перевіркою було встановлено порушення відповідачем п.1, п.5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва" від 03.07.1998р. №727/98, зі змінами та доповненнями, ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок із громадян"№13-92 від 26.12.1992р. ст.19.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"№889-ІV від 22.05.2003р. (зі змінами та доповненнями), про що позивачем в акті вказано, що оподатковуваним доходом вважається доход, тобто різниця між валовими доходами і документально підтвердженими витратами, безпосередньо зв'язаними з одержанням доходу за результатами перевірки донараховано суму податку з доходів фізичних осіб 83712,88грн.

На підставі акту перевірки № 4727/17-1/2615911081, з урахуванням результатів оскарження відповідачем рішень позивача, були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005401701/1 від 26.08.2009р. на загальну суму 201175,5грн., у тому числі за основним платежем з податку на додану вартість на суму 134117,00 грн., та за штрафними санкціями на суму 67058,50 грн.

- № 0008501701/1 від 26.08.2009р., яким відповідачу визначена сума податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності на суму 78245,86 грн., за основним платежем.

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані відповідачем 28.08.2009р., про що свідчить відмітка на поштовому повідомлені.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу були направлені перша податкова вимога №1/874 від 09.03.2010р. на загальну суму 279420,86грн., про отримання якої відповідачем свідчить відмітка у поштовому повідомлені від 17.04.2010р. та друга податкова вимога № 2/1771 від 18.05.2010р. на загальну суму 279420,86грн., про отримання якої відповідачем свідчить відмітка у поштовому повідомлені від 14.06.2010р.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем були оскаржені податкові повідомлення - рішення позивача до Державної податкової адміністрації України, яка за наслідком розгляду скарг прийняла рішення від 05.02.2010р. №2264/7/25-0315, та залишила без змін податкові повідомлення -рішення ДПІ у м. Сімферополі від 11.06.2009р. №0005401701/0 (від 26.08.2009р. №000541701/1) про сплату визначеної суми податкового зобов'язання з ПДВ та рішення №0005391701/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб з урахуванням рішення ДПІ у м. Сімферополі від 21.08.2009р. №28492/Р/25-010, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги (від 26.08.2009р. № 0008501701/1) та рішення ДПА в АР Крим від 18.11.2009р. №1261/Р/25-023, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу СПД -фізичної особи -підприємця -без задоволення.

Отже податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 134117,00 грн. (штрафні санкції у сумі 67058,5грн.), а також з податку з доходів фізичних осіб на суму 78245,86 грн. є узгодженими та з дня отримання рішення ДПА України.

Судом першої інстанції вірно застосовано до спірних правовідносин положення Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-ХХІІ, а також Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181 -ІІІ, так як на момент проведення позивачем перевірки саме ці закони були чинні та мали бути застосовані до спірних правовідносин.

Так відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом строки.

Відповідно до п. "б"п.п. 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно до положень п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Положеннями п.п. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону встановлюється порядок подання платником податків скарг на прийняті контролюючим органом рішення та порядок розгляду таких скарг контролюючим органом.

Цим пунктом, зокрема встановлено, що остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Підпунктом 5.2.3. п.5.2. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"встановлено, що заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Відповідно до п.п. 5.2.4. п. 5.2. ст.5 зазначеного Закону, процедура адміністративного оскарження закінчується, у тому числі, днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були оскаржені податкові повідомлення - рішення позивача до Державної податкової адміністрації України, яка за наслідком розгляду скарг прийняла рішення від 05.02.2010р. №2264/7/25-0315, та за результатами її розгляду були залишені без змін податкові повідомлення -рішення ДПІ у м.Сімферополі від 11.06.2009р. №0005401701/0 (від 26.08.2009р. №000541701/1) про сплату визначеної суми податкового зобов'язання з ПДВ та рішення №0005391701/0 про сплату податку з доходів фізичних осіб з урахуванням рішення ДПІ у м. Сімферополі від 21.08.2009р. №28492/Р/25-010, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги (від 26.08.2009р. № 0008501701/1) та рішення ДПА в АР Крим від 18.11.2009р. №1261/Р/25-023, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу СПД -фізичної особи -підприємця -без задоволення.

Відповідач прийнявши ці рішення визначив, що вони не підлягають подальшому адміністративному оскарженню.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно визначено, що податкові зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 134117,00 грн. (штрафні санкції у сумі 67058,5грн.), а також з податку з доходів фізичних осіб на суму 78245,86 грн. є узгодженими з дня отримання рішення ДПА України.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п.6.2. ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до п.п. 6.2.4. п.6.2. ст. 6 вказаного Закону, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як було вказано вище позивачем були направлені відповідачу, а відповідачем отримані податкові вимоги.

Підпунктами 5.3.1., 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпункт 5.4.1. п. 5.4. ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що відповідач має узгоджене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у тому числі штрафних санкцій, а також з податку з доходів фізичних осіб, які були узгоджені за наслідком проведення адміністративного оскарження, яке завершено у день отримання рішення ДПА України про розгляд скарг відповідача.

Відповідно до ч. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду) державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно до положень п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Судом першої інстанції вірно визначено, та, що підтверджується матеріалами справи, відповідачем, у порядку ч. 1 ст. 71 КАС України не надано доказів сплати заборгованості, наявності рішення компетентного органу про скасування прийнятих позивачем податкових повідомлень-рішень або податкових вимог, а отже правомірно дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано не взяти до уваги доводи відповідача щодо пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, з посиланням на положення ст. 99КАС України, оскільки відповідно до положень п.п. 15.2.1. п.15.2 ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судова колегія вважає вірним висновок проте, що спеціальною нормою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що був чинним на час звернення позивача до суду, встановлені спеціальні строки протягом яких податковий орган має право звернутися до суду про стягнення боргу, а позов поданий позивачем в межах строків, встановлених вказаним законом.

Вивчив наявні докази, в їх сукупності, судова колегія дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для задоволення апеляційної скарги судовою колегією не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 16.02.11 у справі № 2а-16558/10/7/0170 за позовом Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 вересня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.Р.Лядова