Рішення № 2364107, 03.10.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 12/62

03.10.08

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Малинська паперова фабрика - Вайдманн»

До Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 69 574, 29 грн.

Суддя Л.В.Прокопенко

Представники:

Від позивача Лук’яненко О.М. –п/к (дов. від 01.02.08 р. №11)

Від відповідача Мацегорін А.О. –п/к (дов. від 29.12.07 р. № 248/10)

Обставини справи:

Позовні вимоги заявлені про стягнення 62 007, 69 грн. безпідставно отриманих коштів, 3% річних у розмірі 7 566, 6 грн.

Ухвалою суду від 27.02.2008 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 04.04.2008 р.

В судовому засіданні 04.04.2008 р. відповідач надав відзив на позов, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалами суду від 04.04.2008 р., 13.05.2008 р., 27.06.2008 р. розгляд справи відкладено.

В судовому засіданні 13.08.2008 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом жовтня 2000 р. –грудня 2004 р. на кожний опалювальний сезон між сторонами укладалися наступні договори купівлі-продажу природного газу: № 10/16-1169 ТЕ-10 від 17.10.2000 р. на жовтень-грудень 2000 р., №10 КТ-01-03 від 09.01.01 р. на поставку газу в січні-квітні 2001 р., додаткові угоди №З/ТЕ-10-00000003 від 01.10.2001 р. на поставку газу в жовтні-грудні 2001 р. та в січні-квітні 2002 р. до договору № 10 КТ-01-03 від 09.01.2001 р., від 11.09.2002 р. до договору № 10 КТ-01-03 від 09.01.2001 р., договір № 06/03-1574 ТЕ-10 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій від 26.02.2003 р. на поставку газу в січні-квітні та жовтні-грудні 2003 р., договір № 04/09-06/03-3943ТЕ-10 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій від 30.12.2003 р. на поставку газу в січні-квітні та жовтні-грудні 2004 р.

Згідно додаткової угоди від 11.09.2002 р. відповідач поставив газ з врахуванням його транспортування на загальну суму 248 874, 87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2002 р., 30.11.2002 р., 29.12.2002 р.

В свою чергу, позивач загалом сплатив 282 912 грн. Різниця між вартістю поставленого газу і оплатою за його споживання становить 34 037, 13 грн.

В січні 2005 р. позивачем отримано акт звірення рахунків станом на 31.12.2004 р., згідно якого його кредиторська заборгованість визначена у розмірі 57 094, 47 грн.

14.01.2005 р. позивачем перераховано відповідачу платіжним дорученням № 0194 зазначену суму –57 094, 47 грн. без вказівки платежу.

Згідно договорів, укладених між сторонами, відповідач повинен був зарахувати 29 123, 91 грн. на погашення боргу по договору від 30.12.2003 р. і 27 970, 56 грн. на погашення боргу по договору від 26.02.2003 р. Однак, сума 27 970, 56 грн. відповідач не зарахував, тому ця сума рахується як помилково сплачена.

Таким чином, позивач стверджує, що ним посмилково сплачено 34 037, 13 грн. згідно платіжного доручення № 4688 від 27.12.2002 р., а також 27 970, 56 грн. згідно платіжного доручення № 0194 від 14.01.2005 р., що в сумі становить 62 007, 69 грн.

Крім зазначеної зайво сплаченої суми позивач просить стягнути 7 566, 6 грн. 3% річних за користування зазначеною сумою згідно ст. ст. 536, 625 ЦК України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду, що визначений ст. 71 ЦК УРСР як три роки. Початок перебігу цього строку відповідач визначає як 28.12.2002 р.

При вирішенні справи № 14/402 за позовом ДК «Газ України»до ВАТ «Малинська паперова фабрика»про стягнення заборгованості та штрафних санкцій Житомирським апеляційним господарським судом встановлено, що переплата за платіжним дорученням від 27.12.2002 р. складає 12 857, 67 грн., решта від суми 34037, 13 грн. є кредиторською заборгованістю по інших зобов’язаннях між сторонами, як свідчить акт про списання кредиторської та дебіторської заборгованості, списана ДК «Газ України»у зв’язку зі спливом щодо вказаних сум строку позовної давності.

Таким чином, ДК «Газ України»на підставі чинного законодавства та протоколів списання дебіторської та кредиторської заборгованості було правомірно списано суми переплат позивача.

Щодо процентів річних, які просить стягнути позивач, то вони можуть бути стягнені виключно у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання, що відсутнє в даному випадку.

Посилання позивача на ст. 530 ЦК України відповідач вважає таким, що не може бути застосоване в даному випадку, так як в даному випадку не має місця випадок, коли у договорі між сторонами не встановлено термін виконання зобов’язання.

Щодо помилково сплачених коштів у розмірі 27 970, 56 грн., то відповідач зазначає, що згідно ч. 2 ст. 693 якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець може вимагати передачу оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Тобто, позивач може вимагати передачі природного газу у оплаченому розмірі –27 970, 56 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо суми 34 037, 13 грн.

Зазначена сума перерахована відповідачу згідно платіжного доручення № 4688 від 27.12.2002 р. (останнє платіжне доручення на загальну суму 52 704 грн.)

Ця сума є переплатою, так як позивачем не отримувався газ в її рахунок, що не заперечує і відповідач у наданих поясненнях.

Суду не надано доказів того, що ця сума була перерахована в рахунок наступних поставок газу, щодо яких сторонами досягнуто домовленість, або на будь-яких інших підставах. Тобто вона перерахована безпідставно і є помилково сплаченою.

За таких обставин суд погоджується з відповідачем, який вважає, що строк позовної давності щодо її повернення має рахуватися з 28.12.2002 р. –на наступний день після її перерахування, і, відповідно, він сплинув 28.12.2005 р.

Позивач не заявляв клопотання про поновлення строку позовної давності, тому пропуск терміну позовної давності (у зв’язку з відповідною заявою відповідача про застосування строку позовної давності) є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Посилання позивача на ст. 530 ЦК України, якою визначено строк виконання зобов’язання у випадку відсутності погодженого сторонами терміну, не може бути прийняте до уваги, так як зазначена стаття не стосується правовідносин сторін.

Зобов’язання перерахувати зайво сплачені кошти є позадоговірним зобов’язанням, тоді як ст. 530 ЦК України стосується виключно договірних зобов’язань.

Позивачем не вказано, строк по якому конкретно зобов’язанню між сторонами не встановлений, саме тому, що зобов’язання з повернення зайво сплачених коштів є позадоговірним, і сторони не могли його погодити в рамках договірних зобов’язань.

Так як суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про повернення 34 037, 13 грн., то не можуть бути і задоволені позовні вимоги в частині стягнення коштів за користування цими грошима.

Щодо суми 27 970, 56 грн.

Згідно пояснень сторін, сума 27 970, 56 грн. перераховувалася позивачем як розрахунок за отриманий газ згідно платіжного доручення від 14.01.2005 р. № 0194 (у складі 57 094, 47 грн.).

Так як суду не надано доказів того, що зазначена сума мала бути зарахована як передоплата в рахунок наступних поставок газу, то суд вважає, що зазначена сума також є помилково перерахованою.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, відповідач зобов’язаний повернути позивачу зазначену суму.

Також згідно ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти на користування ними (ст. 536 ЦК України).

Таким чином, позивач має право на отримання процентів за користування 27 970, 56 грн.

Згідно ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Спеціально законодавством не регулюється питання про розмір процентів, що підлягають до стягнення згідно ст. 536 ЦК України, тому суд погоджується з застосуванням аналогії закону (ст. 625 ЦК України) в даному випадку, так як цією статтею визначено розмір процентів у випадку невиконання грошового договірного зобов’язання.

Згідно розрахунків позивача 3% річних з суми 27 970, 56 грн. з 14.01.2005 р. становить 3 022, 94 грн.

Щодо заявлення відповідачем клопотання про застосування позовної давності в частині пені, то воно не може бути задоволене, так як позивачем не заявлено позовних вимог про стягнення пені або неустойки в іншій формі. Позивачем крім суми помилково перерахованих коштів заявлено до стягнення проценти за користування чужими грошима, що не є неустойкою згідно ст. 549 ЦК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-89, 93 ГПК України, ст. ст. 267, 536, 1212 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, п/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) на користь Відкритого акціонерного товариства «Малинська паперова фабрика - Вайдманн»(11602, Житомирська обл., м. Малин, вул. Прихрдька, 66, п/р 26004301180003 в філії АКБ «Національний кредит»м. Малин, МФО 311788, код ЄДРПОУ 00278735) 27 970,56 грн. помилково перерахованих коштів, 3 064, 29 грн. процентів за користування чужими грошима, 310,35 грн. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко