Ухвала суду № 23638025, 08.06.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1209/08/0170

08.06.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Шкурлатов Д.Г.

за участю сторін:

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим- Павлюкова Олена Валеріївна, довіреність № 6154/п від 18.12.09

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим- Брагін Володимир Павлович, довіреність № 813/9/10-0 від 23.09.11

представник позивача, Державного підприємства "Алушта"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 05.10.2010 у справі № 2а-1209/08

за позовом Державного підприємства "Алушта" (пров. Іванова, 3, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98510)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна, 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2010 у справі № 2а-1209/08 позовні вимоги Державного підприємства "Алушта" до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим № 0006552301/0 від 09 липня 2008 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 8001084 грн., що складається з 4000542 грн. податку на додану вартість - основного платежу штрафних санкцій та № 0006562301/0 від 09 липня 2008 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3148601 грн. що складається з 1085561 грн. податку на прибуток - основного платежу та 2063040 грн. штрафних санкцій.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2010 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали.

Представник позивача в судовому засіданні 25.05.2011 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання 08.06.2011 представник позивача не з'явився, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд 08.06.2011 представник не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності неявившогося представника позивача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач -Державне підприємство "Алушта", звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання нечинним повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта від 09.07.2008 № 0006552301\0, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання у сумі 8 001 084 грн., що складається з основного платежу з податку на додану вартість у сумі 4 000 542 грн. та штрафних санкцій у сумі 4 000 542 грн. та повідомлення-рішення № 0006562301\0 від 09.07.2008 в частині основного платежу у сумі 1085 561 грн. і штрафних санкції у сумі 2 063 040 грн.

Позов мотивовано тим, що з боку позивача не було порушень Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податкового зобов'язання з ПДВ у період з квітня 2005 року по грудень 2007 року, а також порушення закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з вересня 2005 року по вересень 2007 року.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Алушта була проведена виїзна планова перевірка Державного підприємства «Алушта»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.04.2005 по 31.12.2007.

За результатами вказаної перевірки був складений акт № 766/23/00412694 від 27.06.2008, відповідно до висновків якого, перевіркою встановлені порушення п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168\97-ВР від 03.04.1997, у частині неправомірного використання пільг з податку на додану вартість по реалізації виноматеріалів власного виробництва, порушення п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168\97-ВР від 03.04.1997 у частині заниження бази оподаткування з податку на додану вартість, а також порушення п.п. 7.8.2. п.7.8. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997 у частині відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими та казенними підприємствами та їх об'єднаннями.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0006552301/0 від 09.07.2008, яким позивачу нарахована сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4 000 542 грн. та штрафні санкції у сумі 4 000 542 грн., разом 8 001 084 грн. та №0006562301/0 від 09.07.2008, яким позивачу нарахована сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 085 561грн. та штрафні санкції у сумі 2 063 040 грн. разом 3 148 601 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство «Алушта»є сільськогосподарським товаровиробником - заводом первинного виноробства. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України №050667 відповідач по коду КВЄД 15.93.0 має право здійснювати виробництво виноградних вин та має ліцензію на виробництво алкогольних напоїв (виноробна продукція).

У своїй діяльності позивач керується галузевими стандартами України на виноматеріали оброблені та необроблені, технічними умовами «виноматеріали шампанські»та «виноматеріали коньячні».

Згідно галузевому стандарту України ГСТУ 202.001-96 підприємство обробляє виноматеріали, призначені для випуску вин, які по типовості і фізико-хімічним показникам відповідають вину даного найменування і пройшли встановлений для нього цикл технічної обробки згідно діючої нормативної документації.

Вироблені позивачем виноматеріали реалізуються підприємствам вторинного виноробства, де з них виробляють вина, які реалізуються в торгівлі.

З цього виходить, що виноматеріали є сировиною для виробництва підакцизних товарів, а згідно п. «в»ч. 2 ст. 3 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби»не підлягають оподаткуванню вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1996р. №365/96-ВР «Про перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір», передбачено, що перелік товарів (продукції), на які встановлюється акцизний збір, визначається і обмежується переліками підакцизних товарів, які ввійшли до законів України від 6 лютого 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на тютюнові вироби", від 7 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", від 24 травня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них", від 11 липня 1996 року "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".

Відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік»та деяких інших законодавчих актів»від 22 травня 2003 року №849-IV у Законі України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" слова у назві "і ввізного мита" виключено.

Відповідно до абзацу 1 статті 2 Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції встановлена ставка акцизного збору в розмірі 1,0 гривня за 1 літр.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що до підакцизної продукції може бути віднесено лише ту продукцію, яка призначена для пиття (безпосереднього вживання) та містить алкоголь, отже виноматеріали не є підакцизним товаром.

Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої»від 07.05.1996 не встановлює ставки акцизного збору, у т. ч. і з нульовою ставкою на виноматеріали з кодом 220429, 220421 тобто, з кодом, який містять виноматеріали, вироблені позивачем і реалізовувалися заводами вторинного виноробства.

Крім того, згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір»акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції), отже підакцизними товарами є ті товари, в вартість яких входить акцизний збір.

До вартості виноматеріалів, що були реалізовані позивачем заводам вторинного виробництва акцизний збір не входить.

З цих підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що виноматеріали вироблювані позивачем не є підакцизним товаром.

Усі виноматеріали є сировиною для виробництва вина, шампанського і коньячного спирту, в перелік підакцизних товарів, які увійшли до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої»вони не входять, реалізовувалися заводам вторинного виноробства для виготовлення готової продукції, а тому не є підакцизними товарами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу дозволено здійснювати діяльність по КВЕД 01.13.0 - вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів та виробництво виноградних вин.

У статті 1 Закону України № 2238 від 18.01.2001 «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»вказано, що продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - продукція, яка проводиться в сільському господарстві і відповідає кодам 01.11-01.42 і 05.001-05.0042 Державного класифікатора продукції і послуг ГК 016-97.

Позивач вирощує фрукти, ягоди, горіхи, культури для виробництва напоїв та прянощів, які є сільськогосподарською продукцією. З вирощеного винограду позивач виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції, а тому на підприємство розповсюджується дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, відповідно пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) у період, що перевірявся відповідачем, було зупинено дію пункту 7.7 статті 7 пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону у частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів) виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини.

Таким чином, зупинення дії пункту 7.7 статті 7 та пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 Закону розповсюджується, у залежності від засобу походження, на два самостійних виду продукції: по-перше, власного виробництва та по-друге, продукцію, виготовлену на давальницьких умовах. Тобто треба розуміти ці види продукції як самостійні, а не як один вид продукції з кількома кваліфікуючими ознаками. При цьому фраза «крім підакцизних товарів»стосується тільки продукції, виготовленої на давальницьких умовах і не стосується продукції власного виробництва.

З цього слідує, що незалежно від того, є продукція підакцизною чи ні, якщо вона є продукцією власного виробництва, на неї розповсюджується дія п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а оскільки виноматеріали, що виробляє позивач є продукцією власного виробництва, він у своїй діяльності має право застосовувати норми п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки позивач реалізовував продукцію власного виробництва, незалежно від того кому та яку, на нього розповсюджується норма п.11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»звільняє платника податків від сплати ПДВ, але не звільняє платника податків від визначення та нарахування ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач в акті перевірки зробив неправильні висновки, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобов'язання з ПДВ та нарахування штрафних санкцій, а отже, правильно задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2010 у справі № 2а-1209/08 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 червня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська