Ухвала суду № 23629282, 04.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернявська Т.І.

Суддя-доповідач - Гаврищук Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року справа №2а-11633/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Білак С.В.

Лях О.П.

при секретарі судового засідання Костроміній Г.С.

за участю представників:

від позивача: Степаненко Т.О.,

від 1-го відповідача: Некрасенко Т.Є.,

від 2-го відповідача: не з'явився

Прокурор-не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012р. по справі №2а-11633/11/1270 (головуючий І інстанції Чернявська Т.І.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Луганську, про стягнення суми податку на додану вартість за березень 2011р. в розмірі 15637791,00 грн.-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Луганську про зобов'язання надати висновок та стягнення суми податку на додану вартість за березень 2011р. в розмірі 15637791,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012р. позов задоволено частково, внаслідок чого стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суму податку на додану вартість за березень 2011р. в розмірі 15637791,00 грн.

В апеляційних скаргах Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Луганську просили скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційних скарг заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивачем до податкового органу 21.03.2011р. було подано декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011р., де у рядку 22.2 позивачем визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 18793794,00 грн.

Позивачем до податкового органу 20.04.2011р. подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2011р., у якій було визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 15637791,00грн. на рахунок платника у банку. Одночасно позивачем подано заяву про повернення наведеної суми бюджетного відшкодування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано ст..200 Податкового кодексу України, згідно до п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 якої, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

За приписами п.200.7, п. 200.8. наведеної норми платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

У п.200.10, п.200.11, п. 200.12 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби ( п. 200.13 Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Луганську було проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2011р., за результатами якої складено довідку від 30.08.2011р. №448/08-3/05763797 та від 14.12.2011р.№524/08-3/05763797. Перевірками не підтверджено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011р. в сумі 210443грн та 601114,00 грн.., у зв'язку із неотриманням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання від органів державної податкової служби.

При здійсненні перевірки податковим органом не було встановлено порушення позивачем вимог законодавства при визначенні сум податку на додану вартість в зазначених розмірах, які підлягають бюджетному відшкодуванню, рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування за спірні податкові періоди не приймалось.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що Податковим кодексом України обов'язок щодо визначення об'єкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку - продавця товару. Обов'язок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну, у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця. Податковий кодекс України не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг) за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Нормами Кодексу не передбачений обов'язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов'язку платника податку - покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.

За приписами ст..200 Податкового кодексу України право на отримання суми бюджетного відшкодування пов'язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг).

Факт здійснення позивачем господарських операцій про придбанню продукції ( робіт, послуг) та сплати суми податку на додану вартість у попередніх податкових періодах постачальникам цих товарів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними бухгалтерськими документами (акти приймання-передачі, накладні, податкові накладні, платіжні доручення та ін.) та відповідачем не оспорюється.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції що матеріалами справи доводиться право позивача на отримання суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за за березень 2011р. в розмірі 15637791,00 грн.

Доводи податкового органу з посиланням на неможливість проведення перевірки контрагентів позивача , колегією суддів не прийняті до уваги, оскільки нормами Податкового кодексу України право платника податку не поставлене в залежність від проведення або непроведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія суддів вважає, що порушення норм Податкового кодексу України контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів також зазначає, що право на відшкодування від'ємної різниці є матеріальним правом позивача. Несвоєчасне відшкодування коштів порушує його право власності, захист якого гарантовано першим реченням частини першої статті першої Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997р. та у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства. Зміст цього конвенційного положення про захист права власності розкритий у ряді Рішень Європейського Суду з прав людини, у тому числі у Рішенні Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Интерсплав проти України".

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційні скарги і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012р. по справі №2а-11633/11/1270 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012р. по справі №2а-11633/11/1270 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 квітня 2012 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 06 квітня 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: С.В. Білак

О.П. Лях