Ухвала суду № 23621413, 23.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4616/11/0170/13

23.11.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 17.05.11

представник відповідача - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 20.07.11 у справі № 2а-4616/11/0170/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт" (пр-т. Кірова/ вул. Одеська, 19/1, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, АР Крим,95000)

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2011 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим від 03.12.2010 року №0002064101/0 від 27.01.2011 №0002064101/1 на суму 156000,00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-порт" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.07.2011 року та прийняти нове рішення по справі.

Позивач з'явився у судове засідання, проти апеляційної скарги заперечував. Відповідач у судове засідання не з'явився, сповіщався належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликалися в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Згідно статті 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі -Закон 2181), податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон про ПДВ), органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Порт" з 15.11.2009 перебуває на обліку платників податків у СДПІ ВПП в місті Сімферополі, є юридичною особою та платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість.

Судом встановлено, що посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Фоззі Порт" з питань правильності дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з ТОВ "Компанія Альянс Продторг" за період з 01.04.2010 по 30.06.2010.

За результатами перевірки був складений акт від 16.09.2010 №309/41-01/32672889, за висновками якого встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.5 статті 7 Закону про ПДВ, донараховано податку на додану вартість у сумі1723000,00 гривень, в тому числі: у квітні 2010 року на суму 312000,00 грн., у травні 2010 року -611000,00 грн., у червні 2010 року -800000,00 грн. (т.1 а.с.9-19).

Не погодившись з зазначеним висновком позивачем були заперечення від 22.09.2010, яки були розглянути СДПІ ВПП в місті Сімферополь (т.1 а.с. 20-22). За результатами розгляду заперечень відповідач спрямував на адресу позивача лист від 03.12.2010 №5608/10/41-1 в якому зазначив, що на підставі акту перевірки від 16.09.2010 прийнято рішення винести податкове повідомлення-рішення тільки за квітень 2010 року в сумі 468000,00 грн., у тому числі основного платежу -312000,00 грн., штрафних санкцій 156000,00 грн., без зазначення та обґрунтування підстав (т. 1 а.с. 25).

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2010 №0002064101/0 на суму 468000,00 грн., у тому числі основного платежу -312000,00 грн., штрафних санкцій 156000,00 грн. (т.1 а.с. 26).

Перевіряючи обґрунтованість нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій ТОВ "Фоззі Порт", слід зазначити наступне.

Відповідачем в акті перевірки зазначається, що підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ за операціями, що були проведені між ТОВ "Фоззі Порт" та ТОВ "Компанія Альянс Продторг", послугували відомості, що були отримані з декларацій та додатків до декларацій з ПДВ ТОВ "Фоззі ПОРТ" за квітень-червень 2010 року, відповідь на запит про проведення зустрічної перевірки від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03.09.2010 №13849/7/23-822, інформація комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу. Під час дослідження зазначених документів відповідачем зроблений висновок про наявність розбіжності задекларованих сум податкового кредиту по ПДВ ТОВ "Фоззі Порт", отриманого від ТОВ "Компанія Альянс Продторг" на загальну суму 1723000,00 грн.

В акті від 16.09.2010 відповідач посилається на відомості з акту документальної невиїзної перевірки від 03.09.2010 ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, де встановлено, що правочини, укладені ТОВ "Компанія Альянс Продторг" є нікчемники в силу закону, а тому дані декларації за квітень 2010 року, що подана ТОВ "Компанія Альянс Продторг" підлягають зменшенню, а саме щодо ТОВ "Фоззі Порт". Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ "Компанія Альянс Продторг" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та на відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, останнє свідчить про відсутність наміру для створення правових наслідків.

На підставі зазначеного в акті перевірки зроблений висновок, що угоди, укладені з ТОВ "Фоззі Порт" мають протиправний характер, та й суми ПДВ віднесені ТОВ "Фоззі Порт" до складу податкового кредиту потребують відпрацюванню.

Повноваження органу державної податкової служби України здійснювати документальні невиїзні перевірки передбачено статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", яка діяла на момент проведення перевірки.

Згідно Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому наказом ДПА України від 10.08.2005 №327, зареєстрованому у Мінюсті України 25.08.2005 за №925/11205, що діяв на момент перевірки, (далі -наказ №327), невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі. За результатами проведення невиїзних документальних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

В акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, Акт перевірки від 16.09.2010 №309/41-01/32672889 не містить будь-якого документального підтвердження стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з ТОВ "Компанія Альянс Продторг", які мали бути дослідженими перевіряючими під час проведення перевірки. Висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням пункту 1.7 наказу № 327. Тому факти, викладені в Акті перевірки від 16.09.2010 №309/41-01/32672889, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України відносно того, що укладені ним угоди з ТОВ "Компанія Альянс Продторг" не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких угод недійсними, та визнання недійсними даних, наведених у деклараціях з податку на додану вартість за квітень-червень 2010 року.

Згідно розділу 4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 №266, (надалі - наказ № 266), підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб проводять документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності платника ПДВ другої категорії з урахуванням вимог до проведення документальної невиїзної перевірки, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні". Документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість проводиться на підставі пункту 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" і триває протягом 30 днів, наступних за граничним днем подання звітної податкової декларації або фактичного подання уточнюючого розрахунку.

Згідно пункту 4.2 наказу № 266 під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку:

- податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої);

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;

- господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності;

- платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Судом встановлено, що перевірка здійснювалася лише на підставі наданих у податкових декларацій з податку на додану вартість даних, що є порушенням наказу №266. Вчинені відповідачем дії при проведенні перевірки підприємства позивача без дослідження його документів первинного бухгалтерського та податкового обліку є порушенням вимог підпункту 3.1.2 пункту 3.1 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.2008 №584 (надалі - наказ №584). Відповідач посилався в Акті перевірки на інші проведені та складені акти перевірок, а саме акт документальної невиїзної перевірки від 03.09.2010 №2321/23-08/36800654, проте в переліків документів, яки були використані під час проведення перевірки зазначений документ відсутній.

В обґрунтування своєї позиції в Акті перевірки відповідач дає посилання на відповідні норми Цивільного кодексу України.

Згідно частин 2, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, висновок відповідача про нікчемність правочину є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами. Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом з'ясовано, що жодний із правочинів до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Крім того податковий орган самостійно зазначає в акті перевірки, що відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають. За таким, викладені відповідачем в Акті перевірки висновки про відсутності у позивача об'єктів, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону про ПДВ, та визнання даних, наведених в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов'язання та податковий кредит за перевіряємий період недійсними, - не відповідають вимогам статей 215, 216 ЦК України.

Посилання відповідача на частину1 статті 203, статтю 215, частину 1 статті 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Крім того, діюче податкове законодавство не надає права податковому органу визнавати дані, які відображаються суб'єктами підприємницької діяльності у податкових деклараціях (з податку на прибуток, з податку на додану вартість) за перевіряємий період, недійсними.

Відповідно до податкових роз'яснень, наданих ДПА України від 06.07.2009 №14082/7/23-4017/354 "Щодо окремих питань стосовно контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків - юридичними особами", фінансова, податкова та статистична звітності формуються на підставі даних бухгалтерського обліку та мають тісний взаємозв'язок між собою, тому для проведення перевірок суб'єктів господарювання з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) вкрай необхідно досліджувати регістри бухгалтерського обліку та фінансову звітність.

Згідно статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. При цьому, до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій згідно із статтею 10 цього Закону віднесено, зокрема, здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), а також здійснення контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також проведення перевірок достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-XIV (надалі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм податкового законодавства.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних, допустимих доказів, що позивач та контрагент позивача діяли узгоджено протиправно.

Крім того суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України суб'єкт владних повноважень, у тому числі орган державної податкової служби, повинен діяти у межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

На день вчинення відповідних дій, як вже було зазначено вище, діяла стаття 11-1 закону України "Про державну податкову службу в Україні", де було зазначено, що позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що 07.04.2010,09.07.2010, 05.08.2010 посадовій особі позивача -головному бухгалтеру були надані листи №2576/10/41-1, 3647/10/116, 3189/10/411 з проханням надати документи на підтвердження стосунків з контрагентами: фінансово-господарські документи, що підтверджують факт сплати, виписки банківської установи, прибутково-видаткові касові ордери, чеки РРО, господарські договори, що складені платником ПДВ -контрагентом, за яким встановлені розбіжності, реєстри отриманий та виданих податкових накладних за звітний період, податкові накладні. З матеріалів справи вбачається, що запитані документи не були представлені позивачем, отже в податкового органу не було підстав для проведення документальної невиїзної перевірки.

Враховуючи викладене у відповідача не було правових підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість та, як слідство, штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформований відповідно до податкових накладних у період їх фактичного отримання позивачем.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.07.11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко