Постанова № 23621270, 06.12.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-1764/11/2770

06.12.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, посвідчення № 115-с, від 24.01.2011, довіреність № 6421/0/2-11 від 14.04.11,

ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі, від 09.08.1996, довіреність № 1759/0/2-11 від 01.02.11,

відповідача: ОСОБА_4, посвідчення №077221, від 25.07.2011 , довіреність № 62/10-025 від 05.07.11,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Лотова Ю.В. ) від 26.08.11 у справі № 2а-1764/11/2770

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (вул. Хрустальова, 44, м. Севастополь, 99040)

до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя (вул. Пролетарська, 24, м. Севастополь, 99014)

про скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.08.2011 адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень - рішень, - задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя № 0000092310/0 від 08.02.2011 про визначення Публічному акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго" суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 421 983,75 грн., у тому числі податок на прибуток - 337 587,00 грн., штрафні санкції - 84 396,75 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя № 0000102310/0 від 08.02.2011 про визначення Публічному акціонерному товариству "Енергетична компанія "Севастопольенерго" суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 337 586,25 грн., у тому числі податок на додану вартість - 270 069,00 грн., штрафні санкції - 67 517,25 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь "Енергетична компанія "Севастопольенерго" судовий збір на сумі 3,40 грн. (арк.с. 156-168).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат всі витрати по придбанню позивачем електроенергії, що підтверджені первинними документами, адже діючими законодавством передбачено, що до валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в п.5.3 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», вимоги законодавства не містять винятків для тих підприємств, основна господарська діяльність яких пов'язана з роздрібним продажем електроенергії, придбаної оптом, за підсумками 2009 року понаднормових витрат електроенергії не має, а отже податкові повідомлення-рішення відповідача є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк. с. 173-175).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не врахував відсутність безпосереднього зв'язку витрат на покриття понаднормово втраченої електроенергії у звітному періоду, а саме в 4 кварталі 2009 року, з господарською діяльністю позивача, що вказує на незаконність включення відповідних сум до складу валових витрат.

В судовому засіданні 06.12.2011 представники позивача наполягали на відмові у задоволенні апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, надали письмові заперечення на апеляційну скаргу (арк. с. 187-191).

Представник відповідача наполягала на задоволенні апеляційної скарги, з підстав викладених у ній, вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків і зборів.

15.03.2011 згідно з рішенням загальних зборів акціонерів (протокол 16) Відкрите акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" змінило найменування на Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго".

На підставі направлення від 25.11.2010 № 203/01-170, виданого Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі м. Севастополя, співробітниками відповідача з 25.11.2010 по 18.01.2011 проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010.

За результатами перевірки складено Акт від 25.01.2011 № 185/23-123/05471081, яким зафіксовано наступні порушення: п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, а саме платником безпідставно до складу валових витрат віднесено вартість понаднормативних витрат електроенергії в сумі 1 350 348,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2009 року у розмірі 337 587,00 грн., а також заниження податку на додану вартість у сумі 270 069,00 грн. у грудні 2009 року. ( т. 1, арк.с. 10-84).

27.01.2011 позивач направив на адресу відповідача заперечення за вих. № 1451/02-11 які залишені відповідачем без задоволення (т. 1, арк.с.85-88, 89-93)

08.02.2011, на підставі Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000092310/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 421 983,75 грн. (у тому числі 337 587,00 грн. -податок, 84 396,75 грн. -штрафні (фінансові) санкції) та № 0000102310/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 337 586,25 грн. (у тому числі 270 069,00 грн. -податок, 67 517,25 грн. -штрафні (фінансові) санкції) (т.1, арк.с. 94, 95).

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені Публічним акціонерним товариством "Енергетична компанія "Севастопольенерго" в адміністративному порядку, скарги позивача були залишені без задоволення.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000, Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон України №334/94-ВР), Закону України "Про електроенергетику"від 16.10.1997 року № 575/97-ВР

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.1 цього Закону визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.11 цієї статті встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР) бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі ст. 15 Закону №575/97-ВР купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на електростанціях, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.03.2009 року № 313 "Про затвердження деяких економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії в електричних мережах ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами для I та II класу напруги", затверджено, зокрема економічні коефіцієнти нормативних технологічних витрат електроенергії в електричних мережах ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами для I та II класу напруги на II - IV квартали 2009 року та I квартал 2010 року.

Відповідно до п. 1.3 Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.04.2002 року № 398 понаднормативні технологічні витрати електроенергії - різниця між звітними технологічними витратами електроенергії і нормативними значеннями технологічних витрат електроенергії; звітні технологічні витрати електроенергії на передачу електричними мережами - обсяги електроенергії, що визначаються як різниця між надходженням і корисним відпуском електричної енергії; нормативні технологічні витрати електроенергії на передачу електричними мережами - сума значень технічних розрахункових втрат електроенергії при нормованих значеннях режимних параметрів, нормативних значеннях витрат електроенергії на власні потреби підстанцій та витрат електроенергії на плавлення ожеледі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що електроенергія була фактично придбана позивачем для подальшого продажу користувачам, тобто відповідно до господарської діяльності товариства, звітним податковим періодом є 2009 рік, а не окремо 4 квартал 2009 року, тому відповідач повинен був враховувати понаднормативні витрати саме за рік, за якого позивач понаднормативних витрат електроенергії не мав, до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку п. 5.3. ст. 5 Закону України № 334. Крім того, вимоги законодавства щодо формування витрат не містять винятків для тих підприємств, основна господарська діяльність яких полягає у роздрібному продажу електричної енергії, придбаної оптом, відповідач не довів, що відповідні обсяги придбаної електроенергії придбались для використання або були використані позивачем не у власній господарській діяльності, а отже позивачем правомірно віднесено вартість понаднормативних витрат електроенергії в сумі 1 350 348,00 грн. до валових витрат.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

За змістом пункту 5.1. Закону України №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, зазначений пункт 5.1. повинен тлумачитись у системному зв'язку з пунктом 1.32. цього Закону, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 5.2. Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3. - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків.

Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку пункту 5.3. статті 5 Закону №334.

Крім того, вимоги законодавства щодо формування витрат не містять винятків для підприємств, основна господарська діяльність яких полягає у роздрібному продажу електричної енергії, придбаної оптом.

У пункті 1.32 статті 1 Закону господарську діяльність визначено як будь-яку діяльність особи, спрямовану на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною. Як безпосередню участь слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Господарська діяльність ПАТ «ЕК «Севастопольенерго»полягає в закупівлі електричної енергії в оптових обсягах і за оптовими цінами та її реалізації в роздріб через мережу ліній електропередач.

Відповідно до статті 11 Закону України від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР "'Про електроенергетику" органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ), до повноважень якої належить затвердження граничних рівнів коефіцієнтів нормативно-технологічних втрат електричної енергії.

Податковою перевіркою виявлено перевищення позивачем допустимих електричної енергії (нормативних витрат), доведених для останнього постановами НКРЕ.

Так, в окремих звітних періодах позивач включив до складу валових витрат вартість електричної енергії згідно з податковими накладними та рахунками ДП

«Енергоринок»у повному обсязі, не зменшивши при цьому валові виграти на суму понаднормативних втрат електричної енергії, яка не використовувалася в його господарській діяльності, не пройшла через лічильники споживачів.

До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства. Ці вимоги є обов'язковими і для підприємств, метою діяльності яких є роздрібний продаж електричної енергії, придбаної оптом.

Доводи про те, що кошти, витрачені на придбання електроенергії, відносяться до валових витрат на підставі такої мети її закупівлі, як подальший продаж, не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки визначальною ознакою віднесення понаднормативних втрат електроенергії до складу валових витрат є її безпосереднє використання у господарській діяльності, а саме у підготовці, організації, веденні виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) та охороні праці.

У зв'язку з тим, що витрати, понесені позивачем для придбання витраченої понад встановлені нормативи електричної енергії, не належать до складу валових витрат, то й суми податку на додану вартість, сплачені в ціні її придбання, не підлягають включенню до податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 10.06.2008, від 01.07.2008, від 01.09.2009, 02.02.2010.

Щодо визначення звітного періоду, за який повинні враховуватись затвердження граничних рівнів коефіцієнтів нормативно-технологічних втрат електричної енергії, судова колегія зазначає наступне.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики від 19.03.2009 № 313 "Про затвердження деяких економічних коефіцієнтів І технологічних витрат електроенергії в електричних мережах ліцензіатів електричної енергії місцевими (локальними) електромережами для І та II класу напруги (зі змінами та доповненнями), затверджені економічні коефіцієнти нормативних технологічних витрат електроенергії в електричних мережах окремо для ПАТ «Севастопольенерго»на ІІ, III, IV квартали 2009 року та І квартал 2010 року, тобто окремо на кожний квартал.

Відповідно до положення п.п 4.1.4. п.4.1 ст.4 Закот України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 від 21.12.2000, що діяв у перевіряємому періоді, податкові декларації подаються за базовий податковий звітний період, яким для податку на прибуток підприємства є саме квартал.

При цьому, згідно зі ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Також положенням п. 16.2 ст. 16 вказаного Закону, податок на прибуток нараховується від прибутку, розрахованого відповідно до пункту 3.1 статті 3 цього Закону, тобто шляхом зменшення суми валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань (теж звітного періоду).

Отже, при складанні поточної декларації з податку на прибуток, ті показники податкового обліку, які вже увійшли до попередньої декларації, тобто відносяться до податкового обліку минулих звітних періодів, не змінюють цих даних.

Також положенням п.16.4 ст.16 вказаного Закону податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає судовій колегії право для висновку, що звітним періодом в даному випадку є саме квартал, а отже податковим органом правомірно визначені податкові зобов'язання при виявленні порушень податкового законодавства у показниках за 4 квартал 2009 року, що не було враховано судом першої інстанції та призвело до неправильного вирішення справи.

Посилання позивача на положення закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий газ природний та електричну енергію»та Закону України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо питань оподаткування природного газу та електричної енергії»не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки з аналізу наведених норм вбачається, що той факт, що суми заборгованості за електричну енергію підлягають списанню не впливає на правомірність нарахування податкових зобов'язань за допущені з боку позивача порушення та не перешкоджає процедурі списання таких зобов'язань.

Статтями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; в мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, судом першої інстанції невірно встановлені обставини щодо визначення базового звітного періоду та участі понаднормових витрат електроенергії у господарській діяльності позивача, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового в порядку пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 198, пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 202, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 26.08.11 у справі № 2а-1764/11/2770 задовольнити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 26.08.11 у справі № 2а-1764/11/2770 скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 грудня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна