Ухвала суду № 23621212, 23.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5134/11/0170/13

23.11.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Ордена Леніна птахофабрика "Южная"- Поставничий Юрій Миколаєвич, довіреність № б/н від 10.01.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 28.07.11 у справі № 2а-5134/11/0170/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ордена Леніна птахофабрика "Южная" (вул. Шкільна, буд. 1, с. Перове, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97560)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Бєлова, буд. 2 а, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.07.11 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Ордена Леніна птахофабрика "Южная" до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання протиправним та часткового скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано частково податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 0006041503/0 від 08.11.2010 в частині визначення податкового зобов'язання із штрафних санкцій в сумі 59536,58 грн.

Стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Ордена Леніна птахофабрика "Южная" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.07.11 та прийняти нове рішення по справ.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволені. Відповідач у судове засідання не з'явивсь, про час та дату слухання сповіщався належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності його представника.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Відповідачем 22.10.2010 проведено невиїзну документальну перевірку позивача по питанню сплати земельного податку за період з 30.05.2006 по 01.09.2008.

За результатами перевірки складено акт № 1988/1503/00852520 від 22.10.2010, згідно з яким було встановлено порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання (а.с.71-72).

На підставі даних акту перевірки, керуючись п. 17.1 ст. 17 Закону 2181, відповідачем 08.11.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006041503/0 (а.с.5) за затримку сплати узгодженого зобов'язання у сумі 154722,48 грн. з земельного податку більш 820 календарних днів про застосування штрафних санкцій у розмірі 50 % у сумі 77361,24грн.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про систему оподаткування", платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов'язок сплачувати податки і збори. Враховуючи вищевикладене, позивач є платником податків та зборів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування".

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону 2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Судом встановлено, що позивачем були подані податкові розрахунки земельного податку за наступні роки:

16.05.2006 за 2006 рік, де зазначений загальний обсяг земельного податку -21986,48 грн., у

тому числі за звітні місяці -1832,46 грн.;

29.01.2006 за 2007 рік, де зазначений загальний обсяг земельного податку -16550,28 грн., у

тому числі за звітні місяці -1379,19 грн.;

31.01.2006 за 2008 рік, де зазначений загальний обсяг земельного податку -148841,44 грн., у

тому числі за звітні місяці -12403,46 грн.

Відповідно до ст. 2 Закону про плату за землю використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Згідно зі ст. 14 Закону про плату за землю платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до акту перевірки Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим від 22.10.2010 №1988/1503/008525 і розрахунку штрафних санкцій позивач не сплачував нараховану суму податкового зобов'язання у строки, а с затримкою понад 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов'язання земельного податку за 2006-2008 у розмірі 154722,48 грн.

Статтею 17 Закону про плату за землю встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що 27.08.2008 позивачем був наданий уточнюючий податковий розрахунок земельного податку за 2008р., де зазначений загальний обсяг земельного податку -29768,28 грн., у тому числі за звітні місяці -2480,69 грн., а 29.05.2007 -уточнюючий податковий розрахунок за 2007 рік, де зазначений загальний обсяг земельного податку -30103,08 грн., у тому числі за звітні місяці -2508,59грн.

На підставі п.п 5, 14, 15 Порядку від 26.10.2001, № 434 "Про затвердження форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх подання до органу державної податкової служби" у разі зміни протягом року грошової оцінки землі, функціонального використання землі, настання іншої зміни чи виявлення помилок, що змінюють суму земельного податку за звітний(і) місяць(і), платник податку подає новий звітний Розрахунок з виправленими показниками за такий(і) звітний(і) місяць(і) у строки, установлені підпунктом 4.1.4 "а" пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", без застосування штрафів, установлених пунктом 17.2 статті 17 цього Закону. Працівник органу державної податкової служби перевіряє поданий платником податку Розрахунок, ставить дату перевірки цього Розрахунку та особистий підпис. Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку, вважається узгодженим з дня подання Розрахунку земельного податку до державного податкового органу і не може бути оскаржене платником в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом встановлено, що позивачем здійснювалася самостійна сплата податкового зобов'язання з земельного податку:

у 2006 році -09.10.2006 платіжним дорученням №118 у сумі 3000,00 грн. -податок за землю;

у 2007 році -05.06.2007 платіжним дорученням №237 на суму 593,04 грн. -податок за землю за січень 2007 року;

у 2008 році -19.03.2008 платіжним дорученням №338 на суму 2066,18 грн. -погашення боргу з земельного податку;

09.04.2008 платіжним дорученням №354 на суму 283,00 грн. -податок за землю за 2007 рік,

25.07.2008 платіжним дорученням №415 на суму 821,51 грн. -податок за землю,

31.10.2008 платіжним дорученням №449 на суму 28969,00 грн. -податок за землю, 27.01.2009 платіжним дорученням №520 на суму 1101,54 грн. -податок за землю,

20.09.2010 платіжним дорученням №779 на суму 5000,00 грн. -податок за землю за 2008 рік, 19.10.2010 платіжним дорученням №803 на суму 10000,00 грн. -податок за землю за 2008 рік.

Також суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону 2181 визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Таким чином, сплата позивачем податкового зобов'язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

У зв'язку з наведеним колегія судів погоджується з нарахування позивача штрафних санкцій за прострочення сплати узгодженого податкового зобов'язання у розмірі 50% у сумі 17824,66 грн.

Стосовно обґрунтованості висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства слід зазначити наступне.

За статтею 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд, керуючись статтею 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Статтею 71 КАС України визначені поняття належності та допустимості доказів, відповідно до якої належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Щодо визначення в акті перевірки інших проведених платежів та нарахованих штрафних санкцій, то проведення зазначеної оплати не підтверджується а ні первинними платіжними документами наданими позивачем, а ні обліковими картками платника податків, що надані податковою.

На підставі наведеного суд робить висновок, що відповідачем безпідставно нараховані штрафні санкції за платежами, що взагалі не здійснювалися платником податків.

Судом встановлено, що після отримання уточнюючого податкового розрахунку з земельного податку за 2007 рік -22.08.2007, за 2008 рік -27.08.2008 відповідачем було проведено щомісячне зменшення податкового зобов'язання, не сплаченого платником податків своєчасно, починаючи з травня 2006 року, з наступним нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій на підставі статті 17 (підпункт 17.1.7) Закону 2181.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно із ст. 5 Закону 2181 у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

При цьому, відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом ДПА України від 03:09.2001 №342 та зареєстрованої в Мін'юсті України 18.10.2001 №887/6078 (далі - Інструкція), документом, на підставі якого здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання (боргу) платника до бази даних, є податкові декларації (розрахунки), у тому числі нові податкові декларації.

Нарахування податкових зобов'язань, що самостійно визначені платником, проводиться у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" за кодами відповідних операцій, а саме:

зменшення нарахування, у тому числі:

за декларацією платника податків;

за новою (уточненою) декларацією (розрахунком).

При поданні нової податкової декларації, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою її подання із зазначенням терміну сплати.

Таким чином, вказана вище норма Закону передбачає обов'язок платника податків подати нову декларацію у випадку виявлення ним будь-яких помилок, допущених у попередній декларації. Положення Інструкції, у свою чергу, визначають механізм відображення в податковому обліку даних нової декларації, у тому числі і шляхом зменшення вже нарахованих податкових зобов'язань (у разі несвоєчасної їх сплати - податкового боргу).

Враховуючи наведене, за умови виявлення помилок у попередніх деклараціях платник зобов'язаний подати відповідному податковому органу нову (уточнену) декларацію, а зазначений податковий орган, за даними такої нової декларації, повинен здійснити збільшення або зменшення податкових зобов'язань вказаного підприємства (у тому числі і зменшення сум податкового боргу).

За пунктом 7.2. Інструкції зазначено, що орган державної податкової служби вирішує питання щодо списання помилково та/або надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування податкових зобов'язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення, у встановленому законом порядку. Заяви на повернення сум помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати (за винятком повернення зайво утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік).

Таким чином, у разі встановлення за уточнюючим розрахунок зменшеного розміру податкового зобов'язання, та проведенням оплати податкового зобов'язання, визначеного помилково у більшому розмірі за попередньою податковою декларацією, платник податків має право протягом 1095 днів звернутися до податкового органу з заявою на повернення сум надмірно сплаченого податку.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив одночасне зменшення суми податкових зобов'язань в особовому рахунку позивача, а зменшував це податкове зобов'язання щомісячно після нарахування пені та штрафних санкцій.

Застосовуючи наведені принципи, суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.07.11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко