Ухвала суду № 23619059, 15.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7402/11/0170/1

15.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Крим"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - ОСОБА_2, довіреність № 127/10-0 від 30.11.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 11.08.11 у справі № 2а-7402/11/0170/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-Крим" (вул. Аерофлотська, 3, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95024)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Трещова О.Р.) від 11 серпня 2011 року у справі № 2-а-7402/11/0170/1 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон-Крим»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі № 0005002301 від 20 травня 2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 серпня 2011 року, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову позивачу відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що документальна невиїзна перевірка проведена з урахуванням інформації комп'ютерних автоматизованих систем АС «Аудит», АРМ «Бест Звіт», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Облік податків та платежів», пошуково-довідкової системи ЦБД ДПА України, Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Відповідач вважає правочин між позивачем та підприємством «Ракурс»нікчемним, що свідчить на думку відповідача, про завищення позивачем податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 46053,44 грн.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку з висновком податкової інспекції про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 46053,00 грн. за грудень 2010 року, у зв'язку з чим податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 травня 2011 року за № 0005002301 про визначення ТОВ «Еталон-Крим»податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 46053 грн. -за основним платежем та 11513,25 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення рішення сталися висновки акту невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Еталон-Крим»з питань взаємовідносин з підприємством «Ракурс»ЄДРПОУ 24499406 за грудень 2010 року від 10 травня 2011 року № 5789/23-2/33375199 про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним суб'єктом господарської діяльності.

Донарахування позивачу податкових зобов'язань з ПДВ здійснено відповідачем за результатами аналізу господарської діяльності підприємства «Ракурс»та його контрагента ТОВ «Ріона Крим», вважаючи правочини між позивачем та підприємством «Ракурс»та між останнім та ТОВ «Ріона Крим»нікчемними.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, Законом України «Про податок на додану вартість»чітко визначено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку -постачальником товарів (послуг).

Положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону повністю кореспондуються із положеннями підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону, відповідно до якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що податковий кредит у сумі 46053 грн. підтверджується відповідними податковими накладними підприємства «Ракурс», а саме: № 104 від 21.12.2010 року на суму ПДВ 7164,90 грн., № 105 від 22.12.2010 року на суму ПДВ 13496,00 грн., № 106 від 23.12.2010 року на суму ПДВ 10700,00 грн., № 107 від 23.12.2010 року на суму ПДВ 14692,54 грн. Оплату товару за вказаними податковими накладними здійснено позивачем шляхом готівкових розрахунків через касу підприємства «Ракурс», про що свідчать квитанції к прибутковому касовому ордеру (а.с. 90-96). Підприємство «Ракурс»є зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В апеляційній скарзі податкова інспекція вказує, що позивачем до перевірки не були надані первісні документи, які б підтверджували фактичне отримання товару від підприємства «Ракурс». Але, в матеріалах справи є договір № 27 від 01 листопада 2010 року, що був укладений між позивачем та КП «Ракурс», рахунки, накладні на отримання товару, податкові накладні, довіреності на отримання товару (а.с. 75-89). Дані документи є первісними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Більш того, накладними від 21.12.2010 року, від 22.12.2010 року, від 23.12.2010 року від 23.12.2010 року та податковими накладними від 21.12.2010 року за № 19, від 22.12.2010 року № 20, від 23.12.2010 року № 21, від 23.12.2010 року № 22 позивачем підтверджується факт використання товару, що був отриманий від КП «Ракурс», а саме -продажем вказаного товару Кримському центру професійно-технічної освіти ГСЗ.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

ДПІ в м. Сімферополі АР Крим не надала суду жодного доказу у підтвердження своїх висновків щодо фактичного не здійснення між позивачем та КП «Ракурс»виконання договору та про нікчемність правочину.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Аналіз становища КП «Ракурс»та ТОВ «Ріона Крим»та виконання ними своїх податкових зобов'язань не може бути підставою до висновку про нікчемність угод та завищення позивачем податкового кредиту, оскільки такий аналіз є суб'єктивним, не підтверджується належними та допустимими письмовими доказами.

Крім того, судова колегія зазначає, що податкові зобов'язання та податкова відповідальність платників податків мають індивідуальний характер і право платника податку на отримання податкового кредиту при фактичному виконанні договору не може бути залежним від того, чи виконані податкові зобов'язання його контрагентом - продавцем товарів (робіт, послуг) чи ні.

При таких обставинах справи судова колегія вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, правильно надана юридична оцінка обставинам справи та ухвалено судове рішення у відповідності із положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції -відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 11 серпня 2011 року у справі № 2-а-7402/11/0170/1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 21 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська