Ухвала суду № 23617195, 26.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2813/11/0170/21

26.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Ілюхіної Г.П.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Спєктраль - Тур"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 22.04.11 у справі № 2а-2813/11/0170/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спєктраль - Тур" (вул. Леніна, буд. 144 б, смт. Коктебель, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98186)

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Кримська, буд. 82-в, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.11 у справі № 2а-2813/11/0170/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спєктраль - Тур" задоволені повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим №0002151502/0 від 03.12.2010року, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спєктраль - Тур" 03,40грн. зі сплати судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що податкове повідомлення -рішення прийняте з додержанням норм чинного законодавства. Відповідач зазначає, що в податкових накладних № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. не зазначено за які саме товари (роботи, послуги) були виписані зазначені податкові накладні, а також вони включені до складу податкового кредиту з ПДВ за червень 2008р.; податкові накладні за червень 2007р., липень 2007р., березень 2008р. відображені у податковій декларації з ПДВ за вересень 2008р. Також відповідач зазначає, що від позивача до нього не надходило скарг про відмову постачальника надати податкові накладні або про порушення ним порядку її заповнення.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

11.11.2010р. відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість позивача за вересень 2010р.

За результатами проведення вказаної перевірки 11.11.2010р. складений Акт № 000043 (а.с.9-11).

У висновках зазначеного акту зафіксовано, що на підставі п.п. 7.7.5 та 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на 5573,00 грн., та зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 2148385,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 03.12.2010р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002151502/0, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 5851,65 грн., у тому числі 5573,00 грн. за основним платежем та 278,65 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у порядку передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", але усі скарги були залишені без задоволення, а сума визначеного податкового зобов'язання з ПДВ без змін.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. (редакція якого діяла на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) (далі Закон № 2181).

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України "Про податок на додану вартість"№ 168/97-ВР (редакція якого діяла на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) (далі Закон № 168)

На думку відповідача, позивачем порушено п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, зі змісту акту № 000043 від 11.11.2010р. вбачається, що відповідачем згідно з актом про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ від 20.10.2010р. № 1053/15-2/32511452 підприємству позивача було зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 2153958,00 грн. Отже, на думку відповідача позивач у декларації за вересень 2010р. повинен був самостійно зменшити суму залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 2153958,00 грн.

В свою чергу, в акті від 20.10.2010р. № 1053/15-2/32511452 (а.с.58-59) також зафіксовано, що згідно з актом позапланової виїзної перевірки № 1624/23-1/32511452 від 30.06.2009р., копія якого також залучена до матеріалів справи (оригінал досліджений у судовому засіданні) (а.с.60-64) підприємству позивача було зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 2513665 грн. Отже, на думку відповідача позивач у декларації за серпень 2010р. повинен був самостійно зменшити суму залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 2513665грн.

Зі змісту та висновків акту перевірки № 1624/23-1/32511452 від 30.06.2009р. (а.с.60-64) вбачається, що відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на включення до складу податкового кредиту за червень 2008 року суми ПДВ у загальному розмірі 194666,67 грн. за податковими накладними від ТОВ "Інтерконтиненталь"№ 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р.: за вересень 2008р. суми ПДВ у загальному розмірі 2318998,55 грн. за податковими накладними від ТОВ "Інтерконтиненталь"№ 62 від 30.06.2007р., № 66 від 29.07.2007р., № 14 від 18.03.2008р., що на думку відповідача свідчить про порушення позивачем положень п.п. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

У зв'язку з чим, відповідач вважає, що позивач повинен був в подальшому, у деклараціях за серпень, вересень 2010р. самостійно зменшити суму залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду.

Будь-яких податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки від 30.06.2009р. відповідачем не приймалось.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать про те, що до складу податкового кредиту за червень 2008р. включені суми за податковими накладними від ТОВ "Інтерконтиненталь"№ 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. у загальному розмірі 194666,67 грн.; за вересень 2008р. включені суми за податковими накладними від ТОВ "Інтерконтиненталь"№ 62 від 30.06.2007р., № 66 від 29.07.2007р., № 14 від 18.03.2008р. у загальному розмірі 2318998,55 грн.

Але, суть спору полягає у тому, що відповідач вважає, що позивачем неправомірно було включено зазначені суми до складу податкового кредиту за червень, вересень 2008р., оскільки податкові накладні на вказану суму були виписані продавцем товарів (послуг) ТОВ "Інтерконтиненталь" у інших податкових періодах, а саме: у квітні, травні 2008р., червні, липні 2007р., березні 2008р.

На думку відповідача включення ПДВ у загальному розмірі 2513665,22грн. (194666,67+2318998,55) у періодах, що перевірявся (червень, вересень 2008р) здійснено позивачем у порушення вимог підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", тому що відповідно до даної норми Закону визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит з урахуванням дати здійснення першої з подій: або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дати виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оскільки позивач не звернувся до податкового органу з заявою зі скаргою на постачальника товарів (послуг) про те, що ним не надано податкові накладні у порядку, визначеному підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону, то у позивача немає право на включення суми ПДВ у розмірі 2513665,22грн. (194666,67+2318998,55) до складу податкового кредиту за червень, вересень 2008 року.

Разом з тим, відповідач вважає, що у податкових накладних № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. відсутні відомості за які саме товари (роботи, послуги) були виписані зазначені податкові накладні.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що положення підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 встановлює не обов'язок платника податку щодо звернення з відповідною заявою та скаргою на постачальника товарів (послуг), а його право на таке звернення, що у свою чергу обумовлює його право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у відповідному податковому періоді без отримання податкової накладної.

Позивач не скористався таким правом і включив ПДВ у сумі 194666,67грн. до складу податкового кредиту у податковому періоді -червень 2008 року, коли податкові накладні № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. були фактично ним отримані; та включив ПДВ у сумі 2318998,55 грн. до складу податкового кредиту у податковому періоді -вересень 2008р., коли податкові накладні № 62 від 30.06.2007р., № 66 від 29.07.2007р., № 14 від 18.03.2008р. були фактично ним отримані.

Факт отримання податкових накладних № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. підтверджується Реєстром отриманих та виданих податкових накладних за червень 2008 року (20.06.2008р.) та витягом з Журналу вхідної кореспонденції; факт отримання податкових накладних № 62 від 30.06.2007р., № 66 від 29.07.2007р., № 14 від 18.03.2008р. підтверджується Реєстром отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2008 року (12.09.2008р.) та витягом з Журналу вхідної кореспонденції (які залучені до матеріалів справи).

Тому включення позивачем суми ПДВ 194666,67грн. до складу податкового кредиту за червень 2008 року та 2318998,55 грн. виходячи з дати отримання податкових накладних повністю відповідає положенням підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону.

Відповідачем не надано доказів того, що податкові накладні на суму 194666,67грн. та 2318998,55 грн. були отримані позивачем не у червні та вересні 2008 року, а будь в якому іншому податковому періоді.

Відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Дані положення Закону встановлюють право платників податків на виправлення показників раніше поданої податкової декларації протягом 1095 днів шляхом зазначення уточнених показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Тобто, позивач за наявністю у нього відповідних податкових накладних на загальну суму 2513665,22грн. (194666,67+2318998,55) має право на включення ПДВ у склад податкового кредиту протягом 1095 днів і даний строк станом на період, що перевірявся перевіркою від 30.06.2009р., не минув.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки податковий кредит з ПДВ у розмірі 2513665,22грн. підтверджений належними доказами - податковими накладними, а Законом № 168 встановлено не обов'язок платника податку щодо звернення з відповідною заявою та скаргою на постачальника товарів (послуг), а його право на таке звернення, що у свою чергу обумовлює його право на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у відповідному податковому періоді без отримання податкової накладної. Окрім того, судова колегія зазначає. що у податкових накладних № 22 від 14.05.2008р., № 19 від 15.04.2008р., № 25 від 13.06.2008р. у розділі І зазначено "будівельно-монтажні роботи по будівництву АБК по договору генпідряду № 0404/7 від 04.04.2007р." тобто, зазначені відомості за які саме товари (роботи, послуги) були виписані зазначені податкові накладні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 22.04.11 у справі № 2а-2813/11/0170/21 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко