Ухвала суду № 23617079, 25.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-927/11/5/0170

25.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№126)- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 10.03.11 у справі № 2а-927/11/5/0170

за позовом Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№126) (вул. Індустріальне шосе, 17,Керч,Автономна Республіка Крим,98330)

до Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 березня 2011 року у справі № 2-а-927/11/5/0170 позов Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№ 126) до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0055311702/0 від 31 грудня 2010 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 березня 2011 року та у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не сплачено податкові зобов'язання протягом строку, встановленого Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а податковий борг погашається заздалегідь погашенню податкових зобов'язань у порядку календарної черговості його виникнення. Заявник апеляційної скарги посилається на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року та податкові роз'яснення ДПА України.

У судове засідання представник відповідача не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач висловив свою правову позицію щодо незгоди з апеляційною. скаргою, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити судове рішення суду першої інстанції без змін та розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із застосуванням податковою інспекцією до позивача штрафу у розмірі 50% у сумі 1476,14 грн. за затримку більш ніж 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 2952,25 грн. з податку з власників транспортних засобів за 2007 рік датою нарахування 17 липня 2007 рік, про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2010 року за № 0055311702/0.

Підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення стався акт ДПІ в м. Керчі АР Крим № 1860/17-3/08680907 від 28 грудня 2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питання дотримання граничних термінів сплати суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№ 126), код 08680307, по терміну 14.07.07р.».

У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем за розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (за 2007 рік від 22.02.2007р. № 248) узгоджена сума податкового зобов'язання в 2007 році в розмірі 11809 грн. з шоквартальною сплатою в сумі: 1 квартал 2007 року -2952,25 грн., ІІ квартал 2007 року -2952,25 грн., ІІІ квартал 2007 року -2952,25 грн., ІУ квартал 2007 року -2952,25 грн. Сума податкового зобов'язання 2952,25 грн. з податку власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за ІІ квартал 2007 року по терміну нарахування 14 липня 2007 року було погашено частково: у розмірі 1078,03 грн. погашено 02.08.2010р. з затримкою на 1113 календарних днів; у розмірі 469,25 грн. погашено 04.08.2010 року з затримкою на 1115 календарних днів; у розмірі 887,50 грн. погашена 14.10.2010 року з затримкою на 1186 календарних днів в результаті подачі уточнюючого розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за 2010 рік від 15 липня 2010 року вх. 24182; у розмірі 517,47 грн. погашена 19 листопада 2010 року з затримкою на 1222 календарних днів. При цьому у акті перевірки вказані конкретні платіжні доручення, якими платник здійснював оплату податку із затримкою граничного терміну сплати, а саме: п/д № 204 від 02.08.2010р., № 205 від 04.08.2010р. та № 259 від 19.11.2020р.

Штрафні санкції застосовані на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Але, матеріали справи свідчать про те, що позивач здійснював оплату платіжними дорученнями за № 204 від 02 серпня 2010 року на суму 1232,00 грн., № 205 від 03 серпня 2010 року на суму 543,50 грн. та № 259 від 18 листопада 2010 року на суму 888,00 грн. ні податкових зобов'язань з податку з власників транспортних засобів за 2 квартал 2007 року, як то вказано у акті перевірки, а за 2 квартал 2010 року та 3 квартал 2010 року.

В усіх вказаних платіжних дорученнях чітко визначено призначення платежу.

Але, податкова інспекція зарахувала вказані грошові кошти на погашення податкових зобов'язань позивача з податку з власників транспортних засобів за 2 квартал 2007 року, самостійно змінивши призначення платежу, що було вказано у платіжних дорученнях.

Судова колегія визнає помилковими посилання податкової інспекції на положення підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»про те, що якщо платник податків має податковий борг перед бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу проходить у порядку черговості його виникнення, а у випадку одночасного його виникнення -у рівної пропорції.

Тобто Законом розуміється погашення платником податку саме податкового боргу, а ні сплата платником поточних податкових зобов'язань. Тому зарахування податковою інспекцією вищевказаних сум на погашення податкового боргу позивача з податку з власників транспортних засобів за 2 квартал 2007 року, ніж тих зобов'язань, що визначені у платіжних дорученнях, не може бути визнано правильним.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ із змінами та доповненнями Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/767, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення засновано на нормах матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10 березня 2011 року у справі № 2-а-927/11/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя Т.В. Дадінська

Судді О.В.Дугаренко

С.Ю. Яковенко