Ухвала суду № 23617042, 26.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

< Копія >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6185/08/15/0170

26.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Привалової А.В.,

суддів Лядової Т.Р. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Козирєва Т.С.

за участю сторін:

не з'явились

розглянувши апеляційні скарги Комунального підприємства «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства», Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л.) від 25.03.11 у справі № 2а-6185/08/15/0170

за позовом Комунального підприємства «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства»(вул.Шевченка, 4, смт.Красногвардійське, Красногвардійський район, АР Крим, 97000)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (вул.Дзержинського, 30, м.Джанкой, АР Крим, 96100)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25 березня 2011 року позовні вимоги Комунального підприємства «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства»задоволені частково.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Красногвардійської державної податкової інспекції АРК від 17.05.2008 №0001232301/0 на суму 5379,24грн., від 04.06.2008 №0001232301/1 на суму 5379,24грн., від 01.10.2008 №0001232301/2 на суму 5379,24грн., від 23.10.2008 №0001232301/3 на суму 5379,24грн.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Красногвардійської державної податкової інспекції АРК від 17.05.2008 №001262301/0, від 04.06.2008 №001262301/1, від 18.08.2008 №001262301/2, від 01.10.2008 №001262301/2, від 23.10.2008 №0001232301/3 на суму 3676,32грн.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Красногвардійської державної податкової інспекції АРК від 17.05.2008 №0001242301/0, від 04.06.2008 №0001242301/1, від 01.10.2008 №0001242301/2, від 23.10.2008 №0001242301/3 на суму 93521,13грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням Комунальне підприємство «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства»звернулось до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального права. Також посилається на те, що не всі позовні вимоги були вирішені судом.

Не погодившись з судовим рішенням Джанкойська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим також звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. Скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Сторони своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались, клопотаннями просили розглянути справу без участі своїх представників.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність представників сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Матеріалами справи встановлено, що посадовими особами ДПІ в Красногвардійському районі АРК з 14.04.2008 по 24.04.2008 проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності з питання дотримання відповідачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт №478/23-1/03348258 від 06.05.2008.

Висновками акту перевірки встановлені наступні порушення:

- ст.2 Закону України «Про плату за землю», занижено плата за землю у розмірі 2450,88грн., у тому числі за 1 квартал 2006 року -816,96грн., за 2 півріччя 2007 року -1633,92грн;

- ст..44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», п.2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 №303, п.2, п.3.1, п.6.1, п.6.2, п.6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 №162/379, внаслідок чого встановлено заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища на 3982,50грн., в тому числі: за 2005 рік -883,67грн., 2006 рік -1693,50грн., 2007 рік -1405,33грн.;

- п.5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.99 №1494, підприємство зменшило податкові зобов'язання на 4232,51грн., в тому числі: за 1 квартал 2006 року збільшено на 28,34грн., за 2 півріччя 2007 року зменшено на 4260,85грн.;

- ст..14 Закону України «Про систему оподаткування»- зменшення зобов'язань на 61440,75грн., у тому числі: в 2005 році -14455,07грн., в 2006 році -30728,18грн., в 2007 році -16257,50грн.;

- п.13-1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою КМУ від 29.01.1999 №115, за неподання розрахунку збору за базовий податковий період нараховані штрафні санкції в сумі 1360,00грн. (за період з 1 кварталу 2005 року по 4 квартал 2005 року, 3 и 4 квартали 2006 року, 1 и 2 квартали 2007 року по 170,00грн.).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Красногвардійському районі АРК 17.05.2008 були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001272301/0 про донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 5973,75грн., у тому числі 3982,50грн. за основним платежем, 1991,25грн. за штрафними санкціями;

- №0001262301/0 про донарахування податку на землю на суму 3676,32грн., у тому числі 2450,88грн. за основним платежем, 1225,44грн. за штрафними санкціями;

- №0001242301/0 про донарахування збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, на суму 93521,13, у тому числі 61440,75грн. за основним платежем, 32080,38грн. за штрафними санкціями.

- №0001232301/0 про донарахування збору за спеціальне використання водних ресурсів загальнодержавного значення в сумі 6348,77грн., у тому числі 4232,51грн. за основним платежем, 2116,26грн. за штрафними санкціями.

Позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення в порядку апеляційного узгодження відповідно до ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

За результатами розгляду скарг позивача ДПА в АРК, рішення якої залишено без змін рішенням ДПА України від 21.10.2008 №10233/6/25-0215, скасувала податкові повідомлення-рішення ДПІ в Красногвардійському районі АРК від 17.05.2008 №0001232301/0 в частині застосування штрафних санкцій зі збору за спеціальне використання водних ресурсів в сумі 969,52грн., №0001272301/0 на загальну суму 370,03грн., у тому числі 246,69грн. збору за забруднення навколишнього природного середовища, 123,34грн. штрафних санкцій. Податкові повідомлення-рішення від 17.05.2008 №0001242301/0 та № 0001262301/0 залишені без змін.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняти податкові-повідомленні рішення: - №0001272301/1 від 04.06.2008 на суму 5973,75грн., №0001272301/2 від 01.10.2008 на суму 5603,72грн. (3735,81грн.. за основним платежем, 1867,91грн. за штрафними санкціями), №0001272301/3 від 23.10.2008 на суму 5603,72грн.;

- №0001232301/1 від 04.06.2008 на суму 6348,77грн., №0001232301/2 від 01.10.2008 на суму 5379,24грн., №0001232301/3 від 23.10.2008 на суму 5379,24грн.;

- №0001262301/1 від 04.06.2008, №0001262301/2 від 18.08.2008, №0001262301/2 від 01.10.2008, №0001262301/3 від 23.10.20098 на суму 3676,23грн.;

- №0001242301/1 від 04.06.2008, №0001242301/2 від 01.10.2008, №0001242301/3 від 23.10.2008 на суму 93521,13грн.

Розглянувши справу в порядку ст.195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За епізодом щодо нарахування позивачу збору за забруднення навколишнього природного середовища колегія суддів зазначає наступне.

Податковий орган вважає, що позивачем у періоді, що перевірявся, нараховувався збір за скиди у водні об'єкти з використанням коефіцієнту до нормативу збору 1 замість 2,8 як це передбачено Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, оскільки позивач справляє скиди безпосередньо до річки Побідна (ГК-5-2), що є рікою Кримського півострову. В результаті чого податковим органом встановлено заниження збору на загальну суму 3735,81грн.

Позивач вважає, що ГК-5-2 не є річкою, а є колекторно-дренажною системою, у зв'язку з чим підприємство не здійснює скиди забруднюючих речовин безпосередньо у річку Побідна, а тому збір за забруднення навколишнього природного середовища повинен розраховуватись виходячи з коефіцієнту 1.

Суд першої інстанції оцінюючі правомірність визначення відповідачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища виходив з того, що наявними у справі доказами встановлено, що ГК-5-2 є об'єктом водного фонду -відноситься до розчищених русел річки Побідна, тобто є руслом річки Побідна та відноситься до басейну рік побережжя Азовського моря, незалежно від того до якого коду та категорії ГК-5-2 відноситься згідно Інструкції щодо заповнення форми 20ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату України від 30.09.1997 №230, на яку посилається позивач. А відтак висновки податкового органу про заниження збору за забруднення навколишнього природного середовища є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і не приймає до уваги доводи апеляційної скарги позивача, з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 3 цієї статті).

Відповідно до пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, збір за забруднення навколишнього середовища справляється, зокрема, за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти. Пунктом 4 Порядку встановлено, що суми збору, який справляється за скиди обчислюється платниками збору самостійно на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів скидів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що ліміти скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти місцевого значення для первинних водокористувачів визначаються у дозволах на спеціальне водокористування, які видаються місцевими державними адміністраціями, а в містах обласного значення - виконавчими органами рад за поданням територіальних органів Мінприроди.

Відповідно до п.6.3. Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", затвердженої спільним наказом Мінекобезпеки, ДПА України від 19.07.1999, № 162/379, суми збору, який справляється за скиди, обчислюються платниками самостійно щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів скидів, нормативів збору та визначеного за місцезнаходженням джерела забруднення коригуючого коефіцієнта, наведеного в таблиці 2.3 додатка 2 до Порядку, і визначаються за встановленою формулою.

Відповідно до таблиці 2.3 додатку 2 вказаного Порядку регіональний (басейновий) коефіцієнт для річок Кримського півострову становить 2,8.

Згідно довідки Красногвардійського міжрайонного управління водного господарства від 13.05.2008 №381/03 річка Побідна (система ГК-5) є рікою Кримського півострову.

Позивач є первинним водокористувачем і отримує дозволи на спеціальне водокористування. Відповідно до наявних в матеріалах справи дозволів на спеціальне водокористування (а.с.92-95, т.2) каналізаційні скиди здійснюються без очистки, шляхом відстою, у річку Побідна в кількості не більше 717тис.м.3 на рік.

Також висновком повторної комплексної судово-економічної і будівельно-технічної експертизи від 10.09.2010 у даній справі встановлено, що дренажний колектор ГК-5-2, який відноситься до водойму комунально-побутового водокористування, збирає колекторно-дренажні і скидні води і відводить їх по руслу річки Побідна в залів Сиваш.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що позивач здійснює скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водній об'єкт.

За таких обставин збір за забруднення навколишнього природного середовища правомірно донарахований податковим органом спірними повідомленнями-рішеннями в сумі 3735,81грн. з застосуванням штрафних санкцій в сумі 1867,91грн.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Посилання позивача на те, що ГК-5-2 є дренажним колектором, в якому накопичуються води, а тому вода колекторна-дренажна не є річкою, обґрунтовано не прийняти до уваги судом першої інстанції, оскільки матеріалами справи встановлено, що система ГК-5-2 є руслом річки Побідна, до якої здійснюється скидання забруднюючих речовин позивачем. Доказів яки б спростовували цей висновок суду першої інстанції заявником апеляційної скарги не представлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача у цій частині необгрунтовані і суперечать чинному законодавству.

Стосовно тверджень позивача в апеляційній скарзі, що судом першої інстанції не вирішено усіх його позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи та мотивувальна частина судового рішення свідчать, що судом першої інстанції щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень рішень №0001272301/0 від 17.05.2008, №0001272301/1 від 04.06.2008, №0001272301/2 від 01.10.2008 та №0001272301/3 від 23.10.2008 були дослідженні певні докази, з'ясовувались обставини справи та надана їм правова оцінка, за якою суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, але не було ухвалено рішення щодо цих вимог в резолютивній частині постанови суду.

Вказана помилка суду першої інстанції не є підставою для скасування судового рішення відповідно до ст.202 КАС України, а є підставою згідно п.1 ч.1 ст.168 КАС України для прийняття судом, який ухвалив рішення, додаткової постанови.

За епізодом щодо нарахування позивачу збору за спеціальне водокористування.

Податковим органом встановлено заниження податкових зобов'язань зі збору за спеціальне водокористування водних ресурсів за 2 півріччя 2007 року в сумі 4232,51грн., яке виникло у зв'язку з тим, що підприємство здійснювало розрахунок збору за спеціальне водокористування без урахування втрат в системах водопостачання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є власником або користувачем системи водопостачання, тому відповідно до п.5 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою КМУ від 16.08.1999 №1494, правильно визначив суму збору за спеціальне водокористування без урахування втрат в системах водопостачання.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступного.

Статтею 48 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування -це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до статті 46 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Порядком справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 р. N 1494 (із змінами та доповненнями), та Інструкцією «Про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне водокористування в частині використання води», затвердженою спільним наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.99 N231/539/118/219, зареєстрованої в Мін'юсті України 19.10.99 р. за N 711/4004 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 3 Порядку та пункту 2.1 розділу II Інструкції, платниками збору за спеціальне водокористування в частині використання води є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Пунктом 5 Порядку визначено, що об'єктом обчислення збору за спеціальне водокористування є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання відповідно до встановлених нормативів.

З аналізу наведених норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що збір за спеціальне водокористування справлявся з фактично використаного обсягу води при цьому з урахуванням обсягу втрат води в системах водопостачання такого водокористувача. Отже закон пов'язує обов'язок обчислення та сплати збору за спеціальне водокористування з урахуванням обсягу втрат води в системах водопостачання з фактом знаходження цих систем водопостачання у власності або у користуванні водокористувача.

Відповідно до рішення №561 від 21.02.2008 Красногвардійської селищної ради КП «Красногврадійське ВУЖКГ»визначено виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення, балансоутримувачем житлового фонду, що знаходиться на території Красногвардійської селищної ради.

Згідно листа Красногвардійської селищної ради від 19.03.2009 (а.с.104, т.2) система водопостачання та скважини, які забезпечують споживачів питною водою, знаходяться у власності Красногвардійської територіальної громади і у користування або на баланс Комунальному підприємству «Краснгвардійське ВУЖКГ»не передавались, акти приймання-передачі, договори на їх утримання відсутні.

Також висновком повторної комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи від 10.09.2010 у даній справі встановлено відсутність на балансі позивача систем водопостачання.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необґрунтоване донарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань зі сплати збору за спеціальне використання водних об'єктів в сумі 4232,51грн. та застування штрафних санкції в сумі 1146,73грн. є правомірним, відповідає встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги Джанкойської ОДПІ про те, що система водопостачання перебуває на балансі КП «Красногвардійське ВУЖКГ»та обраховується на бухгалтерському рахунку 10 «Основні засоби»спростовуються висновком повторної комплексної судово-економічної та будівельно-технічної експертизи від 10.09.2010 у даній справі.

Твердження податкового органу, що у періоді, що перевірявся, вартість системи водопостачання враховувалась позивачем в складі балансової вартості основних фондів в податковому обліку при визначені суми амортизаційних відрахувань, яка зменшує оподаткований прибуток (в ті періоди, коли суб'єкт господарювання був платником податку на прибуток) колегія судів оцінює критично, оскільки при експертному дослідженні не встановлено знаходження на балансі (в бухгалтерському обліку) позивача систем водопостачання. Акт перевірки таких висновків не містить, а іншого документального підтвердження заявником апеляційної скарги суду не надано.

За епізодом щодо нарахування позивачу плати за землю.

Актом перевірки податкового органу встановлено порушення підприємством статті 2 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження податкового зобов'язання із земельного податку в сумі 2450,88грн. Заниження зобов'язань виникло у зв'язку з тим, що за даними земельного кадастру на території Восходненської сільської ради позивач має землі призначені для водозабезпечення та очистки стічних від пл.5,84га, але не нараховує та не сплачує податок на землю за цю ділянку.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкові повідомлення-рішення, якими нараховане позивачу податкове зобов'язання та штрафні санкції з податку на землю, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є власником земельної ділянки 5,84га, яка розташована на території Восходненської сільської ради, та фактично не користується цією ділянкою.

Судова колегія вважає вірним такий висновок суду з наступного.

Матеріали справи свідчать, що підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на землю стала довідка Красногвардійського районного відділу земельних ресурсів №191 від 10.04.2008, в якій зазначено, що згідно земельно-кадастрового обліку позивач має серед інших земельну ділянку пл.5,84га -для водозабезпечення та очистки стічних від.

Однак, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи невідповідність та суперечливість між даними щодо користування позивачем земельною ділянкою на території Восходненської сільської ради, зазначених в акті перевірки, та даними, встановленими експертним дослідженням, а також даними форми 6 зем. щодо розміру земельної ділянки, на якій знаходяться очисні споруди не завершені будівництвом, які не знаходяться на балансі та фактичному використанні позивача.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а платниками -власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі.

Підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру (стаття 13 Закону). Відповідно до статті 15 Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

З системного аналізу законодавчих приписів, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що до оформлення державного акту на землю або договору оренди, у відсутність документально підтверджених відомостей щодо передачі позивачу у володіння чи користування майна, яке розташоване на земельній ділянці, у відсутність фактичного користування чи володіння цим майном, у відповідача не було правових підстав для нарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу земельного податку.

Доводи апеляційної скарги Джанкойської ОДПІ висновків суду першої інстанції не спростовують.

За епізодом щодо нарахування позивачу збору за геологорозвідувальні роботи.

Перевіркою податкового органу встановлено, що в порушення ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»підприємство зменшило своє податкове зобов'язання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, на 61440,75грн.

Крім того, за не подання в порушення п.13-1 Порядку встановлення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння»розрахунку збору за базовий податковий період позивачу нараховані штрафні санкції в сумі 1360,00грн.

Позивач вважає, що оскільки в період, що перевірявся, з 01.01.2005 по 31.12.2005 та з 01.04.2006 по 31.06.2007 він був платником єдиного податку, то не повинен окремо сплачувати збір за геологорозвідувальні роботи. Крім того вказує, що не має добувних корисних копалин на раніше розвіданих родовищах та заздалегідь оцінених запасів, з наявністю яких Порядок встановлення збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння пов'язує обов'язок сплати збору.

Присни води є видом корисних копалин, тому позивач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами 23.05.2007.

Суд першої інстанції визнаючи безпідставними посилання позивача на наявність пільг зі сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок бюджету, у зв'язку з находженням на спрощеній системі оподаткування, задовольнив позов та скасував спірні податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобов'язань зі збору за геологорозвідувальні роботи на суму 93521,13грн., з тих підстав, що позивачем у періоді, що перевірявся, не здійснювалось видобутку прісної води з родовищ з попередньо оціненими запасами або з родовищ раніше розвіданих та переданих в установленому законом порядку для промислового освоєння.

Пунктом 1 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 №115, визначено, що платниками збору за геологорозвідувальні роботи, виконанні за рахунок державного бюджету, є надрокористувачі незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Порядок обчислення і сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, складання розрахунків та їх подання до органів державної податкової служби, визначений Інструкцією про порядок справляння збору, затвердженою спільним наказом Комітету України з питань геології та використання надр і Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 №105/309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.07.1999 за №474/3767.

З системного аналізу положень вказаних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, вбачається що платниками збору за геологорозвідувальні роботи є надрокористувачі, які здійснюють видобуток корисних копалин з родовищ з раніше розвіданих та переданих в установленому законом порядку для промислового освоєння або попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Отже справляння збору за геологорозвідувальні роботи, зокрема з видобутку прісної води, поставлено законом у пряму залежність від здійснення видобутку прісної води з родовищ з раніше розвіданих та переданих в установленому законом порядку для промислового освоєння або з родовищ з попередньо оціненими запасами.

Проте актом перевірки таких фактів не встановлено, документального підтвердження суб'єктом власних повноважень при перевірці не здобуто та не надано суду. Втім матеріали справи свідчать про відсутність на Красногвардійській ділянці проведення таких робіт.

З наведеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованого визначення позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань зі сплати збору за геологорозвідувальні роботи.

Також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про безпідставне нарахування позивачу штрафних санкцій за неподання за період 2005, 2006 та 1, 2 квартал 2007 року розрахунку збору за геологорозвідувальні роботи, оскільки обов'язок надання звітності виник у позивача з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами, тобто з 23.05.2007.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційні скарги Комунального підприємства «Красногвардійське виробниче управління житлово-комунального господарства»та Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.03.11 у справі № 2а-6185/08/15/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 жовтня 2011 року.

Головуючий суддя < підпис > А.В.Привалова

Судді < підпис > Т.Р.Лядова

< підпис > Г.М. Іщенко

< З оригіналом згідно >

< Підпис > < Довідник працівників >