Ухвала суду № 23616837, 12.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-16163/10/6/0170

12.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Фокіна Ю.В.

Сторони у судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 19.05.11 у справі № 2а-16163/10/6/0170

за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим № 0040441702/0 від 17.06.2010 року та №0040441702/1 від 31.08.2010 року.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 та ухвалити нову постанову.

Сторони у судове засідання не з'явились.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно стаття 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю; неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

28.04.2010р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання податкового законодавства фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складено акт № 5678/17-2 від 28.04.2010 р. яким встановлено, що згідно відомостей з ЄДР відносно юридичної особи ТОВ «ГК «Моноліт», код ЄДРПОУ 35874725, зареєстрованого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 16.05.2008 р., розмір внеску до статутного капіталу (статутного фонду) в 2009 р. учасника ОСОБА_3 склав 3 000 000,0 грн.

Крім того, в акті вказано, що відповідно до відомостей Центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ГНА України ОСОБА_3 за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 р. отримав доходи у розмірі 43 451,72 грн.

Також, як вказує відповідач в акті перевірки, декларацію про доходи за 2009 рік ОСОБА_3 не надавав в ДПІ м. Сімферополя, порушуючи п.3 ст. 86 Господарського кодексу України «майновий стан засновників -громадян повинен бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом»і порушуючи пп. 8.2.1 п. 8.2, ст. 8 Закону України від 22.05.03 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», зі змінами і доповненнями «платник податку, що одержує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного доходу оподаткування і подати річну декларацію по цьому податку», фізичною особою не задекларований дохід, отриманий від неподаткових агентів в 2009 р. у розмірі 2 956 548,28 грн.

Тому, як вважає відповідач відповідно до пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181) із змінами і доповненнями «контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку, якщо платник податку не подає у встановлений термін декларацію».

Позивач зазначив, що акт перевірки № 5678/17-2 від 28.04.2010 року ним отриманий на руки не був, а перевірка проводилася у його відсутність.

На підставі акту перевірки № 5678/17-2 від 28.04.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0040441702/0 від 17.06.2010 року, яким визначалося, що відповідно до підпункту «а»підпункту 4.2.2. статей 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»і відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III ст. 17 п. 17.1. пп.17.1.2 із змінами і доповненнями на підставі акту перевірки № 5678/17-2 від 28.04.10 р. встановлено порушення Закону України від 22.05.03 р. № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»ст. 1, п. 1.2, ст. 8 п. 8.2, п.п. 8.2.1, ст. 1 п. 1.2 із змінами і доповненнями, у зв'язку з чим визначена сума податкового зобов'язання по платежу податку з доходів найнятих робітників у розмірі 576 526,90 у тому числі по основному платежу -443 482,23 грн. по штрафних санкціях 133 044,67 грн.

Податкове повідомлення рішення отримане позивачем 20.06.2010 року.

Не погодившись з даним повідомленням-рішенням ОСОБА_3 подав до ДПІ м. Сімферополя 01.07.2010р. скаргу, в якій вказував на недостовірні дані, а також визначав, що розмір внеску в статутний капітал в 2009 році по ТОВ «ГК «Моноліт»склав 1 302 980,0 грн.

26.08.2010р. рішенням про результати розгляду первинної скарги № 4753/10/1/25-017 визначено, що під час розгляду скарги встановлено, що у відповідності п. 5.4. новій редакції Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Моноліт», затвердженого рішенням № 3 від 15.04.09 р. копія якого була надана для розгляду скарги, «для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладу учасника формується статутний капітал у розмірі 3 000 000,0 грн.»і у відповідності с п. 5.5. вказаного статуту «доля єдиного учасника -ОСОБА_3 в статутному капіталі складає 100% або 3 000 000,0 грн.». Відповідно до акту планової виїзної перевірки ТОВ «ГК «Моноліт»від 30.01.2010 р. № 941/23-2/32361761 по питаннях дотримання вимог податкового, валютного і іншого законодавства за період з 17.05.2008 р. по 30.09.2009 р. і в довідці про загальну інформацію відносно ТОВ «ГК «Моноліт»ФЛ ОСОБА_3 станом на 30.09.2009 р. статутний капітал сформований в сумі 1 332,98 тис. грн.

Враховуючи вищевикладене і керуючись підпунктом першим п. 9 Положень про порядок подачі і розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затвердженого наказом ДПА України від 11.12.96 р. № 29 і зареєстрованого в Мін'юсті України 18.12.96 р. під № 723/1748, із змінами і доповненнями) ДПІ в м. Сімферополі залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 17.06.2010 р. № 0040441702/0 про оплату 443 482,23 грн. податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб і 133 044,67 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, а скаргу фізичної особи ОСОБА_3 від 30.06.2010 р. без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки про загальну інформацію щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «група компаній «Моноліт», яка надана відповідачем за результатами його діяльності ТОВ «група компаній «Моноліт»за період з 17.05.2008 р. по 30.09.2009 р. позивачем до статутного капіталу внесено 1 332 980,00 (один мільйон триста тридцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн.

В рішенні про результати розгляду первинної скарги дане ствердження не заперечується, а навпаки знаходить своє відображення.

Згідно пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію. При цьому, як зазначає пп. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4 цього ж закону якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом є помилковим, покладається на платника податків.

Однак, як вбачається з рішення про результати розгляду первинної скарги відповідачем не прийняти до уваги вказівки позивача на первинне помилкове здійснення розрахунків.

Крім того, як вбачається з договору про відступлення шляхом продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Група компаній «Моноліт»посвідченого 25.03.2009 р. за реєстром № 790 приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 частка у статному капіталі товариства, яка складала вже 52 500,0 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) грн. була придбана ОСОБА_3 за договором (а.с. 34).

Таким чином, фактичний внесок до статутного капіталу ОСОБА_3 на момент проведення перевірки складає 1 280 480,0 (один мільйон двісті вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят) грн.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»в п. 1.3. визначає, що в розумінні цього закону є доходом. Дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

При цьому, стаття 86 Господарського кодексу України забороняє лише залучати для формування статутного капіталу кошти одержані в кредит та під заставу. Тому формуванням статутного капіталу можуть бути кошти не тільки одержані як дохід, а наприклад одержані як поворотна фінансова допомога, кошти одержані від одного із подружжя і т.і. В таких випадках доходу у фізичної особи не виникає, а отже немає підстав для подання податкової декларації.

Щодо одержання ОСОБА_3 в період з 01.01.2006 р. по 31.12.2009 р. доходів у розмірі 43 451,72 грн. встановлено, що 16.10.2007 року позивачем укладений договір купівлі-продажу квартири, що належала йому на праві власності. Договір посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_6, яка в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є податковим агентом. Загальна вартість доходу отриманого від продажу квартири склала 80 000,00 грн.

22.09.2009 року позивачем укладений договір про відступлення шляхом продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Інвестиційна група «Капітал-Менеджмент». Договір посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Згідно договору позивачем одержаний прибуток в розмірі 20 000,0 грн. Податковим агентом в цьому випадку виступає приватний нотаріус.

Враховуючи вищевикладене, ствердження відповідача щодо одержаним позивачем доходів за період с 2006 по 2010 р. у розмірі 43 451,72 грн. є безпідставним.

Підпунктом «а», п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на який посилається відповідач, як на підставу винесення податкового повідомлення-рішення встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію. При цьому п. 4.3.1. статті 4 Закону № 2181 визначено, що якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходженням фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

Однак, на сьогоднішній час не існує закону, який би визначав порядок визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, тому визначення відповідачем суми податкового зобов'язання суперечить вимогам пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону № 2181.

Згідно п. 4.3.5. Закону № 2181, якщо непрямий метод було застосовано у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його структурного підрозділу, місцезнаходження фізичної особи - платника податків, обов'язок доведення того, що податковий орган здійснив достатні заходи для встановлення місцезнаходження такого платника податків, покладається на податковий орган. В порушення вимог цього закону позивач про проведення перевірки повідомлений належним чином не був. Як вбачається з акту перевірки від 28.04.2010 року № 5678/17-2 підтвердження про отримання повідомлення про запрошення немає.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко