Ухвала суду № 23616761, 24.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2013/11/0170

24.10.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача- Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія"- ОСОБА_2, довіреність № 1/360 від 08.07.11,

представник відповідача- Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 12.04.11 у справі № 2а-2013/11/0170

за позовом Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" (вул. Феодосійське шосе, 32,м.Керч, Автономна Республіка Крим,98309)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40,м.Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про часткове скасування податкових повідомлень -рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2011 позовні вимоги Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим про часткове скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керч Автономної Республіки Крим №0001911502/0 від 03.08.2010 р., №0001911502/1 від 03.09.2010 р., №0001911502/2 від 16.11.2010 р., №0001911502/3 від 02.02.2011 р. в частині нарахування Державному підприємству рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" (ідентифікаційний код 00193737) штрафних санкцій у сумі 16880,99 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства рудникової геології, промислових геологорозвідувальних робіт і технічного буріння "Укрчорметгеологія" 3,40 грн. судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням суду Державна податкова інспекція в м. Керчі Автономної Республіки Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.2011 та прийняти нове рішення по справі.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, що викладені в ній.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Відповідно до Декларацій з податку на додану вартість, поданих позивачем в порядку звітності сума узгодженого податкового зобов'язання за жовтень 2009р. складає 4741грн., (а.с.43-44) за листопад - 19292грн. Крім того, позивачем до органів ДПІ подано уточнюючий розрахунок зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2009р., яким донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за жовтень у сумі 9729грн..

Податковим повідомленням-рішенням №0002162301 від 03.11.2009 позивачу відповідачем визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 13597грн. Зазначене податкове повідомлення-рішення позивачем не оскаржено, а відтак сума визначеного в ньому ПДВ є узгодженою.

Таким чином, сума узгодженого позивачем зобов'язання за жовтень, листопад 2009р. та за податковим повідомленням-рішенням №0002162301 від 03.11.2009р. склала 47359грн.

Відповідачем зарахування грошових коштів здійснено не за призначенням платежу, яке вказано у графі «призначення платежу»платіжних доручень, що підтверджується актом перевірки про результати невиїзної документальної перевірки з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість №1043/15-2/00193737 від 29.07.2010 та розрахунком штрафних санкцій, який є додатком до вищезазначеного акту. На підставі акту перевірки №1043/15-2/00193737 від 29.07.2010 відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення №0001911502/0 від 03.08.2010, яким до позивача застосовано штраф у сумі 23679,50грн.

Позивач погодився із рішенням №0001911502/0 від 03.08.2010р. в частині 6798,50грн., в іншій частині зазначене рішення позивачем оскаржене у встановленому порядку до ДПІ в м. Керч АР Крим.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги №18821/10/25-0 від 03.09.2010 скарга залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0001911502/0 від 03.08.2010 без змін.

За результатами розгляду скарги ДПІ в м. Керч винесене податкове повідомлення-рішення №0001911502/1 від 03.09.2010.

Позивачем подано повторну скаргу до ДПА в АР Крим.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги №2889/10/25-023 від 11.11.2010р. скарга залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0001911502/0 від 03.08.2010р. без змін.

За результатами розгляду скарги ДПІ в м. Керч винесене податкове повідомлення-рішення №0001911502/2 від 16.11.2010р.

Позивачем подано повторну скаргу до ДПА України.

Рішенням про результати розгляду повторної скарги №1304/6/25-0215 від 25.01.2011р. скарга залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення №0001911502/0 від 03.08.2010р., №0001911502/1 від 03.09.2010р., №0001911502/2 від 16.11.2010р. без змін.

За результатами розгляду скарги ДПІ в м. Керч винесене податкове повідомлення-рішення №0001911502/3 від 02.02.2011.

Згідно ст.9 Закону України «Про систему оподаткування 1251-XII від 25.06.1991, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Як встановлено судом, позивач в установлений законом строк сплатив самостійно узгоджені податкові зобов'язання з ПДВ за жовтень 2009р. у сумі 7549грн. та за листопад 2009 у сумі 19292грн., що підтверджується копією платіжних доручень, а відтак зобов'язання зі сплаті ПДВ припинилося у зв'язку зі сплатою податку.

Відповідно до п.п. 17.1.7. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами 2181-III від 21.12.2000 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Тобто, штрафні санкції нараховуються на суму погашеного податкового боргу.

За таких обставин, оскаржувані податкові повідомлення-рішення в частині нарахування штрафу у сумі 50 % від самостійно погашеної позивачем суми податкового зобов'язання, тобто у сумі 13420,5грн.(19292,00грн.+7549,00грн.)х50%) є протиправним.

Крім того, як вбачається із акту перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, відповідач зарахував суми коштів, які сплачені позивачем в рахунок погашення поточних податкових зобов'язань, в рахунок погашення податкового боргу за жовтень, листопад 2009р. та за податковим повідомленням рішенням від 03.11.2009р. за №0002162301.

Копії платіжних доручень, які зазначені в акті перевірки та суми ПДВ по яких направлені відповідачем на погашення податкових зобов'язань (податкового боргу) з ПДВ за жовтень, листопад 2009р. та за податковим повідомленням рішенням від 03.11.2009р. за №0002162301 долучені судом до матеріалів справи. Зазначені платіжні документи містять інше призначення платежу аніж те, куди відповідачем ці суми ПДВ були направлені.

Щодо правомірності зарахування відповідачем грошових коштів позивача, без врахування призначення платежу, суд першої інстанції зазначив наступне.

Згідно з п. 7.7 ст. 7 Закону №2181(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях. Проте порядок такого погашення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатись за рахунок інших платежів платника податків.

Аналіз норм Закону №2181 та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що жодна норма податкового законодавства, в період виникнення спірних правовідносин, не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів в платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд.

Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин)). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.

За наявності податкового боргу у позивача відповідач мав право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Правомірність зарахування грошових коштів не за призначенням, вказаним у графі «призначення платежу»не доведено податковим органом у встановленому порядку.

Судом встановлено неправомірність зарахування грошових коштів не за призначенням, вказаним у графі «призначення платежу», таким чином у відповідача не було підстав для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми податку на додану вартість позивачем. Податкові повідомлення-рішення №0001911502/0 від 03.08.2010, №0001911502/1 від 03.09.2010, №0001911502/2 від 16.11.2010, №0001911502/3 від 02.02.2011, винесені на підставі неправомірних дій відповідача, є протиправними.

Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.11 у справі № 2а-2013/11/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.04.11 у справі № 2а-2013/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 31 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко