Ухвала суду № 23616504, 11.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1116/11/11/0170

11.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: не з'явився,

відповідачів: не з'явився (Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим),

не з'явився (Державної судової адміністрації України),

не з'явився (Державного казначейства України),

не з'явився (Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим),

розглянувши апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, Головного Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 29.04.11 у справі № 2а-1116/11/11/0170

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим (вул. Павленко, 48, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051)

Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ 21, 01021)

Державного казначейства України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ 14, 01014)

Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська 19, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.2011 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіки Крим щодо визначення суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17246,92 грн., який підлягає утриманню та перерахуванню до бюджету під час нарахування та виплати ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі 114979,50 грн., згідно зі статтею 43 Закону України "Про статус суддів"; зобов'язано Головне Управління Державного Казначейства України в Автономній Республіці Крим повернути ОСОБА_2 із місцевого бюджету м.Сімферополя 17246,92 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (арк.с.67-71).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вихідна допомога судді, який пішов у відставку, виплачується без утримання податку з доходів фізичних осіб з посиланням на Закон України "Про статус суддів", але відповідачі протиправно здійснили виплату позивачу цих коштів, утримавши зазначений податок.

Не погодившись з постановою суду, відповідачі - Державна судова адміністрація України, Територіальне управління Державної судової адміністрації в Автономній Республіці Крим, звернулися з апеляційною скаргою, просять постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (арк.с.83-84).

Також, не погодившись з постановою суду, відповідач - Головне Управління Державного Казначейства України в Автономній Республіці Крим, звернувся з апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині зобов'язання Головного Управління Державного казначейства України в Автономній республіці Крим повернути ОСОБА_2 з місцевого бюджету м. Сімферополя 17246,92 грн., утриманих в якості податку з доходів фізичних осіб та перерахованих до бюджету; ухвалити нову постанову, у разі задоволення позовних вимог відносно повернення коштів, резолютивну частину викласти наступним чином: повернути з місцевого бюджету Залізничного району м. Сімферополя, місцевого бюджету м. Сімферополя та бюджету Автономної Республіки Крим (код класифікації доходів бюджету 11010100, код ЄДРПОУ 34740405, номер рахунку 33211800700003, банк - Головне Управління Державного Казначейства України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер (адреса: АДРЕСА_1) помилково утриманий та сплачений податок з доходів найманих працівників у сумі 17246,92 грн. (арк.с.76-79).

Доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував та не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими, а також не застосував норми законів, які підлягали застосуванню, оскільки застосуванню в даному випадку підлягають норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який передбачає обов'язкову сплату податку з усіх доходів, отриманих фізичною особою.

Позивач та відповідачі явку уповноважених представників в судове засідання, призначене на 11.10.2011, не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (арк.с.93-97), позивач надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю (арк.с.98), відповідачі про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідачів.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

На підставі Постанови Верховної Ради України від 04.03.2010 №1945-VI «Про звільнення суддів»позивач наказом начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Севастополі №183/04-1 від 26.04.2010 звільнена з посади судді Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим з 26.04.2010 у зв'язку з поданням заяви про відставку (арк.с.25).

Пунктом 3 наказу голови Феодосійського міського суду №17/01-23 від 26.04.2010 наказано виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі місячного заробітку за кожен повний рік роботи на посаді судді (стаж роботи на посаді судді становить 18 років 11 місяців 01 день) (арк.с.26).

Відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Севастополі №7278/02-03 від 12.01.2011 позивачу нарахована вихідна допомога згідно зі статтею 43 Закону України «Про статус суддів»в сумі 114979,50 грн., з якої утримано податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17246,92 грн. (арк.с.4).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли поширюються норми Конституції України, Бюджетного кодексу України, статей 1, 3, 11, 43, 44 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 №2862-ХІІ, Закон України "Про судоустрій України " від 07.02.2002 №3018-ІІІ, Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010 №2453-УІ, Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 №609 (далі - Порядок).

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої частиною першою статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

На час виникнення спірних правовідносин, правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, систему судів загальної юрисдикції, основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування, загальний порядок забезпечення діяльності судів визначені Законом України "Про судоустрій України".

Подальше посилання на Закон України "Про судоустрій України " та Закон України "Про статус суддів", які втратили чинність відповідно до Закону України "Про судоустрій та статус суддів" (набрав чинності 03.08.2010), є правомірним, тому як предметом спору є повернення сум податку з доходів фізичних осіб сплачених з грошової допомоги позивача, нарахованої та виплаченої згідно із статті 43 Закону України "Про статус суддів", яка діяла до 01.01.2011.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій України" однією з гарантій самостійності і незалежності суддів є належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Статтями 21 Конституції України встановлено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, зміст та обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений.

Статус суддів з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян встановлений в Законі України "Про статус суддів".

Відповідно до статті 11 цього Закону судді мають право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.

Заробітна плата є видом матеріального забезпечення та однією з гарантій незалежності суддів. Поряд з нею, матеріальне забезпечення суддів в Україні здійснюється шляхом надання пільг та соціальних гарантій.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про статус суддів" держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення судів та суддів.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України «Про статус суддів», в редакції, чинної на час виникнення спірних відносин, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Отже, оскільки вихідна допомога судді у зв'язку з відставкою носить разовий характер та відноситься до державної матеріальної допомоги, утримання з неї податку з доходів фізичних осіб у розмірі 17246,92 грн. є неправомірним та суперечить положенням закону.

Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24.06.1999 у справі №6-рп/99, від 20.03.2002 у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004 у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01.12.2004 у справі №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005 у справі №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 у справі №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), якими встановлено, що за змістом статті 126 Конституції України положення частини третьої статті 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв'язку з частиною восьмою статті 14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що не можна вважати правомірними дії відповідачів щодо утримання суми податку з доходів при нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги згідно зі статтею 43 Закону України "Про статус суддів".

Доводи заявника апеляційної скарги, що в даному випадку застосуванню підлягає підпункт 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а не підпункт 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 цього Закону з посиланням на Лист Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради України №04-27/25 від 25.01.2010, судова колегія не приймає до уваги, оскільки Законом України «Про статус суддів»прямо встановлена спеціальна норма для оподаткування вихідної допомоги суддів та Листом Державної податкової адміністрації України від 16.12.2006 на адресу Верховного Суду України дані роз'яснення, що передбачена частиною третьою статті 43 Закону України «Про статус суддів»вихідна допомога виплачується конкретній особі, є адресною, тому з метою оподаткування на неї поширюється положення підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.01.2010 у справі №К-8410/08.

Матеріалами справи підтверджується факт сплати податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги, нарахованій позивачу та перерахуванням податку до бюджету.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для зобов'язання Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим повернути позивачу суми помилково сплаченого податку з вихідної допомоги.

Так, статтею 25 Бюджетного Кодексу України передбачено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до частини першої пункту 5 Порядку безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок: сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією юридичною чи фізичною особою.

Згідно з частиною першою пункту 3 Порядку безспірне списання - списання коштів бюджету, в тому числі з рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, що здійснюється органами Державного казначейства без згоди боржника на підставі визначених законом виконавчих документів державних органів.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що повернення за рішенням суду надмірно та / або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

Відповідно до пунктів 4, 5 Положення про Головне Управління Державного казначейства України в Автономної Республіки Крим останнє проводить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, прийнятим державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; повертає кошти, помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даних правовідносинах саме на Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим покладені владні управлінські функції щодо повернення позивачу помилково сплачених сум прибуткового податку з вихідної допомоги.

За таких підстав висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, Головного Управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.11 у справі № 2а-1116/11/11/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.04.11 у справі № 2а-1116/11/11/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна

Судді В.А.Омельченко

А.С. Цикуренко