Ухвала суду № 23616244, 17.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3084/10/10/0170

17.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача- Закритого акціонерного товариства "Майбел"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.02.11,

представник відповідача- Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кудряшова А.М. ) від 07.07.10 у справі № 2а-3084/10/10/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства "Майбел" (вул. Севастопольська, 62, м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95015)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2010 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "Майбел" задоволені.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті стосовно Закритого акціонерного товариства "Майбел", а саме: податкове повідомлення-рішення № 0009351701/0 від 23.09.2009 прийняте Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим, в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 457,77 грн. та застосування штрафних фінансових санкцій в сумі 815,54грн.; податкове повідомлення-рішення № 0009351701/1 від 30.11.2009 прийняте Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим, в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 457,77грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 815,54грн.; податкове повідомлення-рішення № 0012491701/2 від 05.02.2010, прийняте Державною податковою інспекцією в м.Сімферополі АР Крим, в повному обсязі.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2010, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Проте, неявка представника відповідача не перешкоджає судовому розгляду справи. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність представника відповідача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

На підставі та за правилами статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноти їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

З 21.08.2009 по 08.09.2005 Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим, правонаступником якої є відповідач, була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 30.06.2009, за результатом якої був складений акт №8919/23-2/22229967 від 15.09.2009 про порушення ЗАТ "Майбел" вимог підпункту "є" пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-IV.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що позивачем було сплачено грошові кошти за послуги мобільного зв'язку (зокрема, SMS розваги, послуга GOOD, послуги міжнародного роумінгу) згідно рахунків за телекомунікаційні послуги ЗАТ "Український мобільний зв'язок" (ЗАТ "УМС"). Суд зазначає, що акті перевірки наведено перелік рахунків ЗАТ "УМС", прізвища, ініціали працівників позивача, суми та види послуг по кожному з рахунків. Як свідчить текст акту перевірки з наданих ЗАТ "УМС"рахунків відповідачем було виділено три види послуг: SMS розваги, послуга GООD'ОК та послуги міжнародного роумінгу -на загальну суму 3051,77грн. При цьому податковим органом зазначено, що SMS розваги і послуга GООD'ОК не відносяться до господарської діяльності підприємства та позивачем на час проведення перевірки бухгалтерськими документами такий зв'язок не підтверджено; стосовно послуг з міжнародного роумінгу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим вказано, що під час перевірки не встановлено відряджень за кордон та не надані підтверджуючі документи. На підставі викладеного, податковий орган дійшов висновку про те, що вказані послуги мобільного зв'язку використовувались працівниками позивача на особисті потреби та сплачені за рахунок підприємства; за результатами перевірки з застосуванням коефіцієнта 1,1765 згідно п.3.4 ст.3 Закону "Про податок з доходів фізичних осіб"ДПІ у м. Сімферополі АР Крим нараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 538,63грн.

На підставі вказаного акту перевірки Державна податкова інспекція у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийняла податкове повідомлення-рішення №0009351701/0 від 23.09.2009, яким позивачу було донараховано податок з доходів найманих працівників у сумі 538,63 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1077,26 грн., в взагалі -на суму 1615,89 грн. (а.с.143).

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 5 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-ІІІ.

Рішенням Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №47/10/1/25-017 від 23.11.2009 податкове повідомлення-рішення №0009351701/0 від 23.09.2009 залишено без змін, апеляційна скарга позивача -без задоволення. ЗАТ "Майбел" було направлено податкове повідомлення-рішення №0009351701/1 від 30.11.2009 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 538,63 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1077,26 грн., в взагалі -1615,89грн.

Рішенням ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 27.01.2010 №385/10/1/25-017 були внесені зміни до рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 23.11.2009 №47/10/1/25-017 про результати розгляду апеляційних скарг позивача, та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.09.2009 №0009351701/0 у частині нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 80,86грн. і застосованих фінансових санкцій в сумі 161,72грн.

При подальшому адміністративному оскарженні до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим рішенням ДПА в Автономній Республіці Крим №275/10/25-007 від 27.01.2010 податкове повідомлення-рішення №0009351701/1 від 30.11.2009 було скасовано в частині донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 80,86 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 161,72 грн. При цьому в обґрунтування часткового скасування ДПА в АР Крим посилається на рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 27.01.2010 №385/10/1/25-017. Позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення №0012491701/2 від 05.02.2010 про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 457,77 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 915,54 грн., а взагалі - 1373,31 грн.

Не погодившись з результатом оскарження, ЗАТ "Майбел" подано скаргу до Державної податкової адміністрації України, за результатом розгляду якої позивачу було надіслано податкове повідомлення-рішення №0012491701/3 від 26.02.2010, яким ЗАТ "Майбел" було визначено зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб та штрафних санкцій у тому ж самому розмірі: за основним платежем -457,77грн., штрафна санкція -915,54грн., а взагалі -1373,31грн. Вказане податкове повідомлення-рішення вручено позивачу 01.03.2010.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Позивачем з ЗАТ "Український мобільний зв'язок" укладено договір, згідно з яким позивач отримує послуги мобільного зв'язку та позивач є власником мобільних номерів. Зазначені обставини підтверджені наявними в матеріалах справи рахунками ЗАТ "УМС"та представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувались.

Наказом ЗАТ "Майбел"№24 від 24.11.2008 було внесено зміни до наказу позивача №7 від 11.02.2008, закріплені номери мобільних телефонів за працівниками ЗАТ "Майбел" та визначений максимальний розмір витрат на використання зв'язком, що оплачується ЗАТ "Майбел". Оплата отриманих послуг мобільного зв'язку підтверджена платіжними дорученнями позивача.

Відповідно до акту перевірки, суми, сплачені позивачем за послуги, отримані від ЗАТ "УМС", включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Так, зокрема, на стор.10 акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим зазначено, що до складу валових витрат позивачем віднесені, зокрема, витрати з придбання послуг зв'язку. Однак, в тексті акту перевірки не вказано про виключення витрат в сумі 3051,77грн. зі складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та про донарахування у зв'язку з викладеним податку на прибуток та податку на додану вартість.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (в редакції станом на вказаний період) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не виключена сума, сплачена за зазначені послуги -3051,77грн. -ні зі складу податкового кредиту, ні з валових витрат підприємства, тобто фактично податковим органом підтверджено використання всіх послуг у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, в якому згідно з вимогами п.1.7 та пп.2.3.2 п.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за №925/11205), має бути наявний точний та повний опис допущених порушень; акт не може містити суперечливих даних.

Відповідно до підпункту "е"пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року №889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Суд зазначає, що підпункт "є", на порушення якого посилається ДПІ у м. Сімферополі АР Крим в акті перевірки, в пп.4.2.9 п.4.2 ст.4 даного Закону відсутній.

Згідно з пунктом 3.4 статті 3 зазначеного Закону при нарахуванні доходів у будь-яких негрошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Разом з тим, відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.42 Закону України "Про телекомунікації"надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв'язку підлягає ліцензуванню. Як свідчать матеріали справи позивач в перевіреному періоді не надавав своїм працівникам послуги мобільного зв'язку. Навпаки, послуги мобільного зв'язку (зокрема, роумінгу) надаються виключно позивачу оператором мобільного зв'язку - ЗАТ "Український мобільний зв'язок" на підставі укладеного договору.

Суд зазначає, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в рішенні №385/10/1/25-017 від 27.01.2010 року про внесення змін до рішення про результати розгляду первинної апеляційної скарги позивача вказано, що ЗАТ "Майбел"була оплачена вартість безоплатно отриманих фізичними особами -працівниками підприємства послуг мобільного зв'язку в сумі 3051,77грн., тому при обчисленні податку з доходів фізичних осіб безпідставно застосовано п.3.4 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Разом з тим, згідно з пунктом 2 наказу позивача №24 від 24.11.2008 року бухгалтерія ЗАТ "Майбел"при видачі заробітної плати працівникам зобов'язана щомісячно утримувати збитки від використання засобів зв'язку для виконання функціональних обов'язків вище максимального розміру витрат. Додатками до акту перевірки (а.с.102-103), що складені працівником ДПІ у м. Сімферополі АР Крим та підписані посадовими особами позивача, підтверджено факт отримання позивачем як юридичною особою доходу від перевищення ліміту встановленого договором для розмов працівниками: за 3 та 4 квартали 2008 року -в сумі 2147,00грн., за 1 та 2 квартал 2009 року -1034,00грн., а взагалі - 3181,00грн.

Однак, акт перевірки містить лише відомості про оплату позивачем рахунків за послуги мобільного зв'язку, виставлені ЗАТ "УМС", але не містить відомостей про наявність або відсутність в наступному факту утримання витрачених позивачем коштів на оплату послуг мобільного зв'язку в сумі 3051,77грн. з заробітної плати зазначених в акті працівників ЗАТ "Майбел"; чи входять вказані суми утримання (при наявності) до складу сум доходу позивача від перевищення ліміту для розмов тощо.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ДПІ у м. Сімферополі АР Крим не в повному обсязі, нечітко та без посилання на первинні документи та документи бухгалтерського обліку в частині подальшого відображення вказаних грошових коштів в бухгалтерському обліку позивача (зокрема, як витрат, пов'язаних з його господарською діяльністю або як заборгованості працівників позивача перед підприємством, що була ними виплачена) описано в акті наявне на думку відповідача порушення податкового законодавства, що призвело до нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Відповідачем під час розгляду справи не надано будь-яких доказів того, що виплата (надання) додаткового блага працівникам ЗАТ "Майбел"проводилась позивачем самостійно або за його дорученням третіми особами; навпаки - як встановлено судом під час розгляду справи послуги надавались ЗАТ "УМС" саме позивачу на виконання умов укладеного між ними договору. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оплата позивачем рахунків ЗАТ "УМС" в частині суми 3051,77грн. не може бути визначена як надання ЗАТ "Майбел" додаткового блага працівникам підприємства в зазначеній сумі.

Суд першої інстанції правомірно скористався нормами ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства, враховуючи, що податкові повідомлення-рішення №0009351701/0 від 23.09.2009 р. та №0009351701/1 від 30.11.2009 р. були частково скасовані на підставі рішення Державної податкової адміністрації в АР Крим від 27.01.2010 №145/10/25-023 в частині нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 80,86грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 161,72грн., та вийшов за межі позовних вимог щодо визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих стосовно позивача.

Доводи та мотиви відповідача не заслуговують на увагу, так як суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.10 у справі № 2а-3084/10/10/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.07.10 у справі № 2а-3084/10/10/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко