Ухвала суду № 23616141, 05.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3508/11/0170/2

05.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Омельченка В. А. ,

Ілюхіної Г.П.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Бром"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.03.11

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим- ОСОБА_1, довіреність № 13528/8/01-0 від 05.11.10

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 19.05.11 у справі № 2а-3508/11/0170/2

за позовом Публічного акціонерного товариства "Бром" (вул. Північна, 1,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

до Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна, 2,Красноперекопськ,Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 позов Публічного акціонерного товариства "Бром" до Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції №0000092304 від 11.03.2011 року та № 0000082304 від 11.03.2011 року.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.2011 та ухвалити нову постанову.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права.

Відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ВАТ «Бром», правонаступником якого є позивач, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2010р. за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2010р., за грудень 2010р. за рахунок від'ємного значення з ПДВ , що декларувалось у жовтні 2010 р., у листопаді 2010р., за результатами якої 17.02.2011р. склав акт № 120/23-04/05444552 . У зазначеному акті зафіксоване, що в порушення п.п.7.2.3., п.п.7.2.6, п.7.2., п.п. 7.5.1., п. 7.5. , п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010р. на 24903 грн., завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2010р. , на 48770 грн., , завищено суму від'ємного значення за листопад 2010р. на 37685 грн., за грудень 2010р. на 25737 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 11.03.2011 р. прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000092304 , згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 р. на 63422 грн. та застосовані штрафні санкцій у розмірі 47566,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 00000082304 , згідно з яким платнику податків зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад та грудень 2010 р. на 73675 грн. та застосовані штрафні санкцій у розмірі 55256,25 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У випадку якщо товари (роботи, послуги), були виготовлені і/або придбані, частково використовувались в оподаткованих операціях , а частково ні, в суму податкового кредиту включалась та частина сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідала частині використання таких товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях звітного періоду (п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст. 7 цього Закону було визначено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , т о сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

У п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було встановлено, що платник податку, який мав право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подавав відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування , яка відображалась у податковій декларації. До зазначеної декларації подавався, зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування .

На час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п.п.200.7. ст.200 ПК України).

Відповідно до п. 200.11 ст.200 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

У п.200.14 ст.200 ПК України вказано, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України "Про податок на додану вартість", який діяв на час прийняття відповідачем рішення щодо отримання бюджетного відшкодування , та ПК України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

Працівники податкового органу в акті перевірки акт № 120/23-04/05444552 від 17.02.2011 р. зазначили, що сума податкового кредиту з ПДВ , відображеного платником податку в декларації за листопад 2010 р. складає 1075275 грн., фактично сума ПДВ, встановлена по результатам перевірки, яка підлягає відображенню у вказаній декларації складає 1038484 грн. На думку відповідача завищення суми податкового кредиту з ПДВ за листопад 20101р. у розмірі 37685 грн. виникло в наслідок укладення нікчемного правочину з ТОВ «Дніпрохімальянс»(сума ПДВ 36791 грн.), невідображення ТОВ «Торговий Дім «Дельта»у податкових зобов'язаннях сплаченого позивачем у листопаді 2010р. ПДВ у розмірі 894 грн. Податковий орган зазначив, що позивач не має право на включення 37685 грн. до від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) кредиту та не має право включати до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту (Рядки 18.2, 21 та 22.2).

В акті перевірки акт № 120/23-04/05444552 від 17.02.2011 р. вказано, що сума податкового кредиту з ПДВ , відображеного платником податків в декларації за грудень 2010р., складає 1516164 грн., фактична сума ПДВ, встановлена по результатам перевірки , яка підлягає відображенню у вказаній декларації складає 1490427 грн. На думку податкового органу завищення суми податкового кредиту з ПДВ складає 25737грн. в наслідок укладення нікчемного правочину з ТОВ «Дніпрохімальянс»(сума ПДВ 24229 грн.), наявності розбіжностей у розмірі 1508 грн. між сумою податкового кредиту з ПДВ, визначеного позивачем, та сумами податкових зобов'язань з ПДВ, визначених у вказаному звітному періоді його контрагентом ПП «РТС-Сталь». На думку відповідача позивач не має право на включення 25737 грн. до від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) кредиту та не має право включати до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) кредиту (Рядки 18.2, 21 та 22.2). Згідно з висновками податкового органу платник податків не має право на включення суми ПДВ 48772 грн. до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд.25 Декларації з ПДВ за грудень 2010р.).

Представник відповідача під час розгляду справи зазначив, що позивач не має право на включення суми ПДВ 24903 грн. до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд.25 Декларації з ПДВ за листопад 2010р.), в наслідок укладення нікчемного правочину з ТОВ «Дніпрохімальянс», наявності розбіжностей між сумою податкового кредиту з ПДВ ,визначеного позивачем, та сумами податкових зобов'язань з ПДВ, визначених у вказаному звітному періоді його контрагентами ПП «Підприємство «Будвироби», ТОВ «Кримкомплекс», ПП «ТКФ Юпітер».

Дослідивши матеріали справи, встановлено, що на вимоги суду позивачем надані документи, яки свідчать про придбання позивачем товару (послуг) y ТОВ «Дніпрохімальянс», ПП «Підприємство «Будвироби», ТОВ «Кримкомплекс», ПП «ТКФ Юпітер»ПП «РТС-Сталь», ТОВ «Торговий Дім «Дельта», ТОВ «Торговий Дім «Дельта», проведення розрахунків з ними (в тому числі сплату ПДВ), його транспортування на адресу платника податків, подальше використовування придбаного товару в його господарській діяльності.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, яки б спростовували твердження позивача щодо отримання товарів від зазначених вище контрагентів, оплату ним їх вартості, подальше використання в його господарській діяльності.

Встановлено, що на час формування податкового кредиту та визначення суми бюджетного відшкодування за листопад, грудень 2010 р., позивачем не тільки отримані товари, сплачена їх вартість , але і здійснено їх використання для забезпечення виробничого процесу.

Судова колегія вважає доведеним те, що на час подання податкової звітності, позивач мав реальну можливість використовувати у своїй господарській діяльності товари, придбані у ТОВ «Дніпрохімальянс», ПП «Підприємство «Будвироби», ТОВ «Кримкомплекс», ПП «ТКФ Юпітер»ПП «РТС-Сталь»,ТОВ «Торговий Дім «Дельта», ТОВ «Торговий Дім «Дельта».

За таких обставин, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних, проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару , керуючись зазначеними вище положеннями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час проведення операцій , судова колегія приходить до висновку, що позивач мав право віднести до податкового кредиту (включити в суму бюджетного відшкодування) суми ПДВ , сплачені ТОВ «Дніпрохімальянс», ПП «Підприємство «Будвироби», ТОВ «Кримкомплекс», ПП «ТКФ Юпітер»ПП «РТС-Сталь»,ТОВ «Торговий Дім «Дельта», ТОВ «Торговий Дім «Дельта»під час розрахунків за придбаний у них товар.

На думку судової колегії розбіжності між податковими зобов'язаннями по ПДВ за відповідні звітні періоди, визначені у податковій звітності ПП «Підприємство «Будвироби», ТОВ «Кримкомплекс», ПП «ТКФ Юпітер»ПП «РТС-Сталь»,ТОВ «Торговий Дім «Дельта», ТОВ «Торговий Дім «Дельта», та сумою ПДВ, сплаченою позивачем під час проведення розрахунків за придбаний товар (надані послуги), відповідно до ст.70 КАС України не може бути належним доказом відсутності у нього права на формування податного кредиту по ПДВ.

Така ж позиція викладена Верховним Судом України. Так, у постанові від 11.12.2007 р. (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної Державної податкової інспекції АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.05.11 - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко