Ухвала суду № 23615898, 12.10.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3622/11/0170/1

12.10.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Цикуренка А.С.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 10.05.11 у справі № 2а-3622/11/0170/1

за позовом Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)" (вул. Індустріальне шосе, буд. 17, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98330)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК (вул. Борзенко, буд. 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.05.11 у справі № 2а-3622/11/0170/1 позовні вимоги Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)" задоволені, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення ДПІ в м. Керчі від 28.02.2011 року за № 0000312301 про стягнення 36822,50 гривень, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення ДПІ в м. Керчі від 28.02.2011 року за № 0000322301 про стягнення 29458,75 гривень, стягнуто на користь Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)»(ЄДРПОУ 08680307) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.05.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що на підставі наказу ДПІ в м.Керч проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків -ТОВ "НВП "Віон -Фінанс" за вересень 2010 року, за результатами проведення якої складено акт № 80/23-1/08680307 від 14.02.2011 року. Перевіркою встановлено порушення ч.1,ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)"з зазначеними у акті перевірки постачальниками; п.5.2.1,п.п. 5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого заниження податку на прибуток за 3 квартал 2010 року в розмірі 29458,00 гривень; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ у вересні 2010 року на суму 23567,00 гривень. Апелянт зазначає про обґрунтованість висновків акту перевірки та про їх відповідність діючому законодавсту.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне підприємство "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)"є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Керченської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 642728, довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 191214 від 05.05.2010 року.

Державне підприємство "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)" взято на податковий облік у ДПІ в м. Керчі 21.02.1997 року за № 3, є платником ПДВ.

На підставі наказу ДПІ в м.Керчі від 04.02.2011 року № 79 Хоменко Ж.О. -головним державним податковим ревізором -інспектором відділу податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб в ДПІ в м.Керчі проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків -ТОВ "НВП "Віон -Фінанс" за вересень 2010 року, за результатами проведення якої складено акт № 80/23-1/08680307 від 14.02.2011 року (надалі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що перевірку проведено з відома керівника Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)"Гловацького В.М. та головного бухгалтера Циганкової А.Н.

Позивач був повідомлений про проведення зазначеної перевірки повідомленням №1518/10/23-1 від 04.02.2011 року згідно з наказом № 79 від 04.02.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення ч.1,ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)"з зазначеними у акті перевірки постачальниками; п.5.2.1,п.п. 5.2.1 п.5.2 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого заниження податку на прибуток за 3 квартал 2010 року в розмірі 29458,00 гривень; п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7, п.4.5 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ у вересні 2010 року на суму 23567,00 гривень.

Акт перевірки з запереченнями підписано головним бухгалтером позивача Циганковою А.Н.

Позивачем до ДПІ в м. Керчі АРК надіслані заперечення вих. № 20/11-650 від16.02.2011 року до акту перевірки, в яких ДП "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)"просить скасувати акт про результати невиїзної документальної перевірки ДП "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)"з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків -ТОВ "НВП Віон -Фінанс" за вересень 2010 року.

Відповідач, розглянувши заперечення позивача на акт перевірки, надіслав відповідь від 23.02.2011 року№2194/10/23-1, в яких зазначив, що висновки, зроблені в акті перевірки,відповідають нормам діючого законодавства.

На підставі акту перевірки ДПІ в м.Керчі за порушення п.4.7 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" винесла податкове повідомлення - рішення від 28.02.2011 року № 0000322301, яким збільшила суму грошового зобов'язання ДП "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)"з ПДВ на суму 29458,75 гривень, з яких: 23567,00 гривень - за основним платежем та 5891,75 гривень -за штрафними санкціями, та податкове повідомлення -рішення від 28.02.2011 року № 0000312301, яким за порушення п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 36822,50 гривень, з яких за основним платежем 29458,00 гривень та за штрафними санкціями в розмірі 7364,50 гривень.

Зазначені податкові повідомлення -рішення були направлені на адресу позивача та ним отримані, що підтверджується копією поштового повідомлення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (який втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI та був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі -Закон №168) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпункт 5.1 ст. 5 Закону №334 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (який частково втратив чинність з 1 квітня 2011 року, крім пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI та був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, надалі -Закон №334) встановлює, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

ДП "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)" ("Покупцем") та ТОВ Науково - виробниче підприємство "Віон -Фінанс" ("Продавцем") 29.09.2010 року укладено договір купівлі -продажу № 41/2010, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, а саме: логотипи, підкладку, дублерін, карабін, шнури, резинки, молнії, ґудзики, наконечники, фіксатори, біочки, а покупець зобов'язується оплатити вартість товару та прийняти його.

Відповідно до п.1.2 договору загальна сума договору з ПДВ складає 141399,24 гривень.

Згідно з п.2.1 договору покупець здійснює попередню оплату за договором на підставі виставлених продавцем рахунків в розмірі 100 % вартості товару.

Відповідно до п.3.2 договору продавець разом з товаром зобов'язаний видати накладну у відповідності до виставленого рахунку на вказану суму. Отримання покупцем товару та вищезазначених документів є підтвердженням факту постачання.

Згідно з п.3.3 договору перевезення та витрати з перевезення товару бере на себе продавець.

В акті перевірки зазначено, що до перевірки не надані документи, які підтверджують транспортування товару від ТОВ "НВП "Віон -Фінанс"(Продавця) до Покупця ДП "Підприємство Керченської виправної колонії (№ 126)". У випадку відсутності транспортної документації, що підтверджує отримання товару автомобільним транспортом, в даному випадку -товарно-транспортної накладної, платник податку не має підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат.

Однак, судова колегія зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про порушення п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334, тому як відповідно до положень Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року № 228/253, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 року за №483/1508, товарно-транспортні накладні є документами первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту, підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту.

Проте відповідачем не надано доказів, які б свідчили про неможливість перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем у ТОВ "НВП "Віон -Фінанс", іншими видами транспорту або взагалі обумовлювали необхідність такого перевезення.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №334, не дозволяється; обов'язковими для виконання платником податку є тільки акти центрального податкового органу, видані у випадках, прямо передбачених цим Законом та зареєстрованих Міністерством юстиції України (п. 5.11. ст. 5, п. 21.5 ст. 21 вказаного Закону), а центральним податковим органом не видавались обов'язкові до виконання платниками податків акти щодо підтвердження товарно-транспортними накладними в податковому обліку пов'язаних з господарською діяльністю витрат на придбання товарів.

Окрім того, перевіркою встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "НВП "Віон-Фінанс"з постачальниками та покупцями.

В акті перевірки ДПІ у м.Керч зазначено, що усі операції купівлі -продажу ТОВ "НВП "Віон-Фінанс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено,що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В акті перевірки не наведено доказів на підтвердження нікчемності договору, укладеного між позивачем та ТОВ "НВП "Віон-Фінанс".

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій з ТОВ "НВП "Віон-Фінанс" оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання позивачем та ТОВ "НВП "Віон-Фінанс"правочину, встановлено факт сплати позивачем вартості товарів за договором, в тому числі ПДВ в ціні товару.

Так, факт оплати позивачем за договором № 41/2010 від 29.09.2010 року підтверджується платіжним дорученням № 239 від 29.09.2010 року на суму 141399,24 гривень та випискою за особовим рахунком позивача за 29.09.2010 року.

Факт відпустки товару ТОВ НВП "Віон -Фінанс" за договором № 41/2010 від 29.09.2010 року та отримання товару позивачем підтверджується накладною ТОВ Науково - виробниче підприємство "Віон -Фінанс" № 10/09/29 від 29.09.2010 року.

Товар було отримано представником позивача Голіковою Н.П. на підставі виданої їй ДП "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)" довіреності № 30 від 29.09.2010 року. Зазначена довіреність зареєстрована в журналі реєстрації довіреностей за 2010-2011 р.р.

Отриманий за договором № 41/2010 від 29.09.2010 року товар було оприбутковано позивачем, що підтверджується матеріальним звітом за вересень 2010 року.

З матеріальних звітів за вересень - грудень 2010 року вбачається прихід та витрачання товару, отриманого за договором № 41/2010 від 29.09.2010 року.

29.09.2010 року ТОВ Науково -виробниче підприємство "Віон -Фінанс"позивачеві видано податкову накладну № 929111 на суму 141399,24 гривень (ПДВ в розмірі 23566,54 гривень).

Сума ПДВ за зазначеною податковою накладною включена позивачем до податкового кредиту, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних.

Вартість придбаних позивачем ТМЦ віднесена до складу валових витрат у 3 кварталі 2010 року у сумі 117833,00 гривень, до складу податкового кредиту у вересні 2010 року -23567,00 гривень.

01.09.2010 року ДП "Підприємство Керченської виправної колонії (№ 126)" ("Продавцем") та ВАТ "Крименерго"("Покупцем") укладено договір купівлі -продажу № 40 від 01.09.2010 року, відповідно до п.1 якого продавець зобов'язується за замовленням покупця поставити та передати за актом приймання -передачі у власність покупця товар- спецодяг.

Придбаний за договором № 41/2010 від 29.09.2010 року товар позивачем використано на пошив спецодягу ВАТ "Крименерго", який є предметом договору № 40 від 01.09.2010 року.

Вимогами № 134, 135, 138 від 29.09.2010 року підтверджується передача товару, отриманого за договором № 41/2010 від 29.09.2010 року зі складу в цех для пошиву спецодягу.

Факт передачі спецодягу позивачем ВАТ "Крименерго" на виконання договору № 40 від 01.09.2010 року та отримання товару ВАТ "Крименерго" підтверджується накладними № 123 від 11.10.2010 року, №134 від 22.11.2010 року, №139 від 30.11.2010 року, № 145 від 24.12.2010 року, № 146 від 27.12.2010 року

Позивачем ВАТ "Крименерго" видано податкові накладні № 113/1 від 29.09.2010 року на суму 43680,00 гривень (ПДВ в розмірі 7280,00 гривень), № 125 від 01.11.2010 року на суму 144000,00 гривень (ПДВ в розмірі 24000,00 гривень), № 129 від 30.11.2010 року на суму 108000,00 гривень (ПДВ в розмірі 18000,00 гривень), № 132 від 24.12.2010 року, № 133 від 27.12.2010 року на суму 68640,00 гривень (ПДВ в розмірі 11440,00 гривень).

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вищевказані документи є достатнім доказом використання товару, придбаного позивачем за договором № 41/2010 від 29.09.2010 року, в господарській діяльності.

Перевіркою, крім того, встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "НВП "Віон -Фінанс" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі -продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, з тих підстав, що вони спростовуються матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки висновки податкового органу стосовно того, що у випадку відсутності товаро - транспортної накладної платник податків не має підстав для віднесення таких витрат до складу валових витрат, є безпідставними. Окрім того, не наведено доказів на підтвердження нікчемності договору, укладеного між позивачем та ТОВ "НВП "Віон-Фінанс", а матеріалами справи підтверджено реальне виконання позивачем та ТОВ "НВП "Віон-Фінанс"правочину, встановлено факт сплати позивачем вартості товарів за договором, в тому числі ПДВ в ціні товару. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу щодо завищення валових витрат позивачем у 3 кварталі 2010 року у сумі 117833,00 гривень по взаємовідношенням з ТОВ "НВП "Віон-Фінанс", що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 29458,00 гривень, а також стосовно завищення позивачем суми податкового кредиту за вересень 2010 року у розмірі 23567,00 гривень, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ на суму 23567,00 гривень, є такими, що не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АРК залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.05.11 у справі № 2а-3622/11/0170/1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко