Постанова № 23615195, 04.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2012 р.Справа № 2-а-6689/10/2170

Категорія: 9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Горшков В.М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні до обслуговуючого кооперативу «Кримський ринок»про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у м. Херсоні звернулась до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу «Кримський ринок»про стягнення фінансових санкцій в сумі 680 грн. Позивач посилався на те, що 06.07.2010 року при проведенні перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій було встановлено порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». За результатами перевірки складено акт від 06.07.2010 року №654/21/03/23/36671687. На підставі акту перевірки було прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 31.05.2010 р. №0009842307 на суму 680 грн. Відповідачем сума застосованих штрафних санкцій в добровільному порядку не сплачена, відповідно до чого просив стягнути з відповідача штрафні санкції в розмірі 680 грн.

Представники відповідача заявлені вимоги не визнали з тих підстав, що в акті перевірки вказані порушення, а саме щоденне не друкування денних звітів РРО в книзі обліку розрахункових операцій за 04.04.2010 та 11.04.2010, стосується вихідних днів, про що було зазначено в акті. На підтвердження чого було надано Наказ від 30.12.2009 року №3-А. В зазначені дні фізично неможливо було роздрукувати відповідні Z-звіти, оскільки вони були вихідними, та ніякої діяльності в ці дні не велося. Однак, при проведенні перевірки ця обставина до уваги прийнята не була. В зв'язку з цим представники відповідача вважали заявлені вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року в задоволенні позовних вимог ДПІ у м. Херсоні було відмовлено в повному обсязі.

Позивач з таким рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт вказує на те, що згідно пояснень касира на деяких торгових місцях ринку велася торгівля, а про наявність наказу про вихідні дні на підприємстві ДПІ у м. Херсоні дізналася тільки на судовому засіданні суду першої інстанції, що, як вважає апелянт, ставить під сумнів виготовлення у часі наказу про вихідні дні.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлені наступні обставини. Обслуговуючий кооператив «Кримський ринок»є суб'єктом підприємницької діяльності. Згідно направлення № 448/237 від 01.07.2010 року, ДПІ у м. Херсоні була проведена перевірка щодо контролю за здісненням розрахункових операцій в сфері готівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. В ході перевірки було встановлено факт не роздрукування щоденних фіскальних Z-звітів, на підставі чого був складений акт за №654/21/03/23/36671687 від 06.07.2010 року, в якому були зазначені виявлені порушення та прийняте рішення про застосування фінансових санкцій за №0009842307 від 31.05.2010 року.

Натомість, позивачем вказане рішення не було оскаржене в адміністративному порядку до вищестоящих податкових органів, що надає можливість вважати його узгодженим.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами п. 9 ст. 3 Закону України суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

За порушення вимог цього Закону п.4 ст. 17 передбачено застосовуються фінансових санкції до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що, керуючись Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2009 року №9681/0/14-07-13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік», згідно до якого вимогами ст. 73 КЗпП в святкові та неробочі дні у 2010 році робота на підприємствах, установах та організаціях не проводиться та керуючись наказом Обслуговуючого кооперативу «Кримський ринок», 04.04.2010 року та 11.04.2010 року є святковими днями, відповідно, підприємницька діяльність не здійснювалась, що виключає можливість здійснення розрахункових операцій у вигляді роздрукування звітних чеків.

Проте, з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна. Оскільки відповідного документів, а саме, наказу про вихідні дні, як доказу правомірності своїх дій, відповідачем своєчасно надано не було.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції не правильними і такими, що не відповідають вимогам КАС України та приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів; докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Судова колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що при винесенні оскарженої постанови судом першої інстанції не були враховані всі обставини справи. Враховуючи те, що про наявність наказу про вихідні дні на підприємстві ДПІ у. Херсоні дізналася під час розгляду справи судом першої інстанції, тому як ані під час перевірки, ані в ході розгляду матеріалів перевірки підтверджуючих документів органам податкової інспекції надано не було, хоча у відповідача була така можливість, оскільки голова правління Ковальчук Н.В. була присутня при перевірці, достовірність виготовлення таких документів викликає сумнів.

Також судова колегія звертає увагу на доводи апелянта в частині виходу судом першої інстанції при вирішенні справи за межі адміністративного позову. Позивачем були заявлені лише вимоги стосовно стягнення з Відповідача фінансових санкцій та не було заявлено вимог щодо питання правомірності прийняття рішення про застосування штрафних санкцій від 08.07.2010 року №0009842307, оскільки останні відповідачем не оскаржувались.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивачки.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року скасувати, прийняти по справі нову постанову якою задовольнити адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Херсоні до обслуговуючого кооперативу «Кримський ринок»про стягнення штрафних (фінансових) санкцій.

Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Кримський ринок»до державного бюджету фінансові санкції на суму 680 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький